Як працює допомога іншим країнам 

Після початку повномасштабної війни Польща надала Україні величезну підтримку, особливо в перші місяці вторгнення, коли сотні тисяч біженців знайшли тут безпечний прихисток. Тоді відчувалася величезна солідарність, як з боку польського суспільства, так і з боку інституційних апаратів — привід для гордощів і міжнародного визнання. Через кілька років ми підбиваємо підсумки нашої підтримки у 2022–2023 роках і, по суті, підходимо до її радикального скорочення. 

Однією із форм цієї підтримки є так звана офіційна допомога з метою розвитку (ОДР). Її концепцію розробила Організація економічного співробітництва і розвитку у 1960-х роках. Це фінансова та матеріальна допомога, яку держави-донори спрямовують конкретним країнам для підтримки їхнього розвитку й добробуту. Вона не передбачає надання військового ресурсу, а у випадку України, як відомо, це суттєва частина підтримки. На практиці допомога — це не доктрина, а спрямування конкретних фінансових чи матеріальних траншів країні-отримувачу для досягнення певної визначеної мети.

Зазвичай у таких випадках підписують договір про те, що надає донор і що отримує бенефіціар. Часто це пов’язано з певними зусиллями з боку бенефіціара, наприклад, будівництвом сучасної енергетичної мережі або підтриманням лінії фронту, як у випадку України. Сторони повинні звітувати за результатами проєкту, а не висловлювати вдячність за надану допомогу.

Польща приєдналася до ОДР 2004 року, після того, як взяла на себе політичне зобов’язання перед Європейським Союзом зі створення інституційної системи надання допомоги і систематичного збільшення її фінансового обсягу принаймні до 0,33 % ВНП до 2015 року. Вже багато років Польща утримує ОДР на рівні приблизно 0,15 % ВНП. За питання, пов’язані з ОДР і гуманітарною допомогою, відповідає Департамент співпраці в галузі розвитку Міністерства закордонних справ. До 2022 року сформувалося невелике професійне середовище з державних інституцій та неурядових організацій, які активно працюють у цій царині зовнішньої політики. 

Порівняймо масштаб зусиль Польщі в сфері ОДР з іншими країнами, принаймні членами Євросоюзу. Наприклад, 2016 року ми зі своїм показником 0,15 % ВНП посідали досить низьке місце в рейтингу ЄС. У Центральній Європі надання допомоги — політично неважлива ніша в сфері міжнародних відносин, тоді як для скандинавських держав і Західної Європи це вже усталений і важливий напрям зовнішньої політики. Серед лідерів: Швеція (0,95 %), Данія (0,75 %), Німеччина (0,7 %) та Нідерланди (0,65 %). 

Мовою цифр

Польська допомога Україні стрімко зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України 2022 року. Допомагаючи, державні установи створювали надзвичайно позитивний образ Польщі, зокрема для цього використовували методологічні матриці (з урахуванням ВВП за 2021 рік, а не за 2022 чи 2023). Завдяки такому методу підрахунків Польща посіла перше місце серед країн-донорів (у 2022 і 2023 роках), відповідно склалося враження, ніби Польща сильніша, ніж на те вказують дані, розраховані за стандартною методикою, себто співвідносно до ВВП за поточний рік. 

Йдеться про презентації трьох державних установ: Канцелярії Президента Республіки Польщі, Голови Ради Міністрів та Міністерства закордонних справ. При першому ознайомленні зі способом представлення даних впадає в око те, що кожна з цих інституцій підготувала свої матеріали самостійно, хоча, теоретично, саме МЗС, яке має відповідні повноваження, могло б координувати таку роботу. Чому це важливо? Бо звіти обох канцелярій були одноразовими проєктами, тоді як МЗС Польщі з року в рік веде статистику польської ОДР і саме ці дані залишаться в архівах Євросоюзу та Організації економічного співробітництва та розвитку. 

Польський поліцейський під час розмінування території України. Джерело: Польська поліція

Матеріал Канцелярії президента має ознайомчий характер. Можна дійти висновку (позаяк про це прямо не сказано), що рекордні 4,91 % — це обсяг допомоги за 2,5 року у зіставленні з ВВП за 2021-й. Таким чином, виходячи із одного незмінного пункту відліку (наприклад, ВВП за 2021 рік) і враховуючи зростання ВВП в наступні роки, можна отримати механізм для встановлення нових рекордів. 

Звіт Канцелярії прем’єр-міністра — єдиний вичерпний опис залученості Польщі, зокрема її громадян, державних інституцій (цивільних і військових), органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємців, релігійних громад у багатомісячній акції солідарности з Україною. У звіті представлено також методику формування даних. Проте її запозичили не в Державному статистичному управлінні, не Організації економічного співробітництва та розвитку чи ЄС, що, на мою думку, було б природно для державних інституцій, а в Кільському інституті світової економіки, який у своїх звітах про допомогу Україні відштовхується від ВВП за 2021 рік. 

Таким чином формується наратив про величезну допомогу, що підсилює образ Польщі як лідера в підтримці України: допомогу представлено як більшу частку економіки — 3,82 % ВВП, ніж якби її рахувати на основі вищих показників ВВП за 2022 і 2023 роки. 

Переведімо 25 мільярдів євро зі звіту Канцелярії прем’єр-міністра у відсотки від ВВП за 2022–2023 роки. Сумарний ВВП Польщі за цей період — приблизно 1660 мільярдів євро. Отже, 25 мільярдів — це близько 1,7 % ВВП, тобто більш ніж удвічі менше за наведені канцеляріями показники — відповідно 3,82 % і 4,91 %. Для пересічного платника податків — не експерта — очевидною є практика, коли державні установи коментують дані, зазвичай зіставляючи їх із ВВП за той рік, коли ці видатки здійснено. 

Виділити близько 1,7 % ВВП за стабільної роботи економіки та державних інституцій було політично сміливим кроком, але без значного ризику для державних фінансів. 

Більшість медіа транслювала оптимістичний тон звітів Канцелярії президента та Канцелярії прем’єр-міністра, рідко перевіряючи факти і зазвичай не вимагаючи актуалізації даних, на відміну від Головного статистичного управління. 

Призначення допомоги — теорія і польська практика

Більшість польських державних інституцій та медіа презентують обсяги допомоги Україні в дусі статистичного оптимізму — що більші числа, то краще. Чому? Бо відносно великі цифри можуть посилити відчуття політичної ваги, адже вони тут відіграють не лише статистичну, а й символічну роль. Інші ймовірні причини: щоб безпосередньо або опосередковано використати допомогу як інструмент переговорної стратегії для просування власних інтересів в Україні; щоб мати привід вдаватися до риторики очікування вдячності від українців.

Варшавські автобуси, передані Миколаєву. Джерело: мерія Варшави

Варто зазначити, що вимагання компенсації або вдячности, а також політична обумовленість надання допомоги широко присутні в польських медіа і стратегіях багатьох політичних сил. Останніми місяцями воно вже стало нормою. Як виявилося, розмови про допомогу Україні зі згадуванням різних умов і обмежень — ефективний інструмент в руках польських політиків, які виступають за дистанціювання Польщі від України й маргіналізацію допомоги.

В Україні польську допомогу, яка відіграє свою особливу роль, також часто інтерпретують специфічним чином. Скажімо, український сегмент соцмереж нерідко транслює реакції такого плану: «Вдячність — не повідок і не нашийник! Допомога — не акт власности. Солідарність — це не ліцензія на приниження». 

Допомога має сенс, коли вона приносить користь бенефіціарові, а донор відчуває задоволення, знаючи, що бенефіціар використав цю допомогу належним чином. Думка про те, що українці (особливо воїни на фронті) належно використали й використовують допомогу, надану Польщею й іншими донорами, цілком обґрунтована.

Ми, поляки, самі вже через це проходили: до вступу Польщі до ЄС допомога із Заходу надходила до нас широким потоком, і ніхто не висував нам «аргумент вдячності».

На початку 1990-х років, коли перебіг і результат польських реформ були не передбачувані, багато країн, попри ризик невдачі, надавали нам найрізноманітнішу технічну й фінансову допомогу, підтримуючи розвиток потенціалу ринкової економіки, створення ефективних сучасних державних інституцій, реформування законодавства і екологічних програм. Аналітикам польської зовнішньої політики я пропоную спробувати знайти відповідь на запитання: як нам вдалося практично забути про допомогу, яку Польща отримувала протягом усього періоду трансформації — від початку 1990-х років? 

Допомогти й заробити на цьому

Військова допомога Україні від країн Заходу надходить у різних формах: як пряме фінансування, зокрема в межах формату «Рамштайн», як співпраця між оборонно-промисловими комплексами, а також як постачання зброї Україні. Коли говорять про дані, пов’язані з підтримкою, то так звані пожертвування (безповоротна допомога) й продаж часто об’єднують під узагальненим поняттям «військова допомога». 

Польська військова підтримка у формі безповоротної допомоги до середини 2026 року сягнула приблизно 16,45 мільярда злотих, причому 90 % цієї допомоги надано у 2022–2023 роках.

Надзвичайних зусиль доклав польський оборонний сектор, особливо в перші тижні та місяці повномасштабної війни, коли в інших країнах лише ухвалювали рішення про підтримку України. Польща блискавично швидко передала великі партії танків T-72, гаубиць Krab та комплексів Piorun. Усі ці системи озброєння отримали схвальні відгуки українських військових, а Krab і Piorun стали польськими експортними товарами. 

Дані про польський експорт озброєння за останні роки вражають передусім стрімкими темпами його зростання. Інформація про це міститься у звіті МЗС Польщі. Експорт польської зброї до України в 2022–2024 роках сягнув близько 4,8 мільярда євро. За даними про товарообіг між Польщею та Україною, 2025 року Україна імпортувала зброї на приблизно 1,2 мільярда євро. За роки повномасштабної війни Росії проти України Польща експортувала військову техніку й озброєння на 6 мільярдів євро. Це значно перевищує вартість пакетів, наданих Міністерством національної оборони, — приблизно 3,9 мільярда євро. Ці два канали постачання зброї в Україну — комерційний експорт озброєння та пакети безоплатної військової допомоги — не пов’язані один з одним, що підтверджують і звіт МЗС, і аналітика оборонної промисловості.

За останню чверть століття польський експорт озброєнь ще ніколи не сягав таких високих показників, попри декларовану державою підтримку оборонної промисловості. З року в рік обсяги експорту в цій галузі сягали 300–400 мільйонів євро. За чотири роки вдалося перевершити показники попередніх 25 років. Тобто Польща фактично заробляє на війні: після багатьох років стагнації експорт озброєнь стрімко зростає, а безоплатна допомога в цьому разі відіграє цілком логічну роль — якщо скористатися біржовою термінологією, слугує своєрідним важелем. 

Інформація про високі прибутки від експорту польської зброї в Україну наведена в офіційних джерелах. 

Генштаб Війська Польського в Х

Тривають переговори з українською стороною про передачу МіГ-29, що пов’язане з вичерпанням їхнього експлуатаційного ресурсу. Безоплатна передача літаків стане частиною союзницької політики підтримки України та забезпечення безпеки східного флангу НАТО. Водночас у зв’язку з передачею літаків тривають переговори з українською стороною щодо надання Польщі доступу до окремих безпілотних і ракетних технологій. 

Інакше кажучи, йдеться не про безоплатну передачу, а про переговори щодо своєрідного бартеру: техніки, яка вже відслужила своє, в обмін на нові технології. 

Владислав Косіняк-Камиш, міністр оборони Польщі

Уперше запроваджено принцип взаємності, до речі з моєї ініціативи. Ми передаємо щось цінне, натомість очікуємо отримати технології безпілотних систем, і не обов’язково йдеться про саму техніку. Переговори просуваються добре, але остаточних рішень іще не ухвалено. 

Можливо, ці конкретні переговори і завершаться певним обміном. Однак така схема навряд чи стане ефективним способом зберегти позиції Польщі на українському ринку. Як неодноразово показували і світовий ринок загалом, і торгівля озброєннями зокрема (попри значний вплив політичних чинників), звичайні комерційні угоди купівлі-продажу та постійне випередження конкурентів більше сприяють зростанню експорту й налагодженню співпраці між оборонними галузями, ніж ексклюзивні бартерні обміни. Цю тезу підтверджують, зокрема, рекордні показники польського експорту, зростання постачань зброї в Україну з боку наших європейських партнерів і водночас конкурентів (Німеччини, Великої Британії, Норвегії тощо), а також рішення української влади та підприємців щодо повернення України на світовий ринок озброєнь. Україна активно шукає партнерів для розвитку своєї дронової промисловості в межах програми Drone Deal.

Слова очільника Міністерства національної оборони та інших посадовців держінституцій про можливий обмін МіГів на безпілотники я розцінюю як свідчення того, що Польща вирішила суттєво скоротити військову допомогу Україні, адже публічно сповістити про таке рішення непросто. Чому ухвалено рішення загальмувати військову допомогу Україні, офіційно невідомо.

Люди — людям

Зазвичай у статистиці розмежовують державну та приватну допомогу, тобто, зокрема, підтримку з боку неурядових організацій. І хоча благодійність, безперечно, стала частиною суспільної традиції й навіть масової культури, основна увага й надалі зосереджена саме на державній допомозі. Варто, однак, зазначити, що в історії польської доброчинності та благодійності 2022 рік був особливим. Польська підтримка України після лютого 2022 року ґрунтувалася на безкорисливій і безперервній допомозі мільйонів поляків мільйонам українців. Україна, принаймні на кілька місяців, об’єднала польське суспільство. 

Багато чого із царини допомоги відбувалося в Польщі вперше — у безпрецедентних масштабах і формах: величезна кількість волонтерів та ініціатив, а також приватних осіб, які підтримували як українців, так і саме волонтерство; надзвичайно високий рівень самоорганізації; масштабна приватна допомога — надання житла й транспорту, закупівля продуктів, передача найрізноманітнішої гуманітарної допомоги у пункти збору. Вражали також розмаїття й кількість регулярних ініціатив: передача транспортних засобів, постачання ліків і продуктів, освітні проєкти, вишколи та курси підвищення кваліфікації, юридична допомога, благодійні культурні заходи. 

Волонтерська допомога на польсько-українському кордоні, 2022. Джерело: Карітас Польща

Показовим прикладом, що відкрив нову сторінку в історії польської благодійності, стала участь підприємців, які надали Україні допомогу на сотні мільйонів злотих. Масштаби підтримки з боку польського бізнесу 2022 року вражали. З’явилося чимало ініціатив із потужним організаційним, логістичним, інфраструктурним і фінансовим ресурсом: Łańcuch Dobrych Serc («Ланцюг добрих сердець») Рафала Соніка, Рафал Сонік — польський підприємець і автогонщик, переможець ралі «Дакар» 2015 року та дев’ятиразовий володар Кубка світу FIM у перегонах на квадроциклах. Також відомий благодійною діяльністю. Kazar Group, Corporate Connections, а також Pomoc dla Ukrainy («Допомога Україні») від служби доставки InPost. 

Більшість самоврядних організацій польського бізнесу залучали своїх членів і закордонних партнерів до допомоги Україні: Польська рада бізнесу, Польсько-українська господарська палата, Національна господарська палата, організація «Роботодавці Речі Посполитої», ГО «Левіатан» тощо. Польські підприємці досі дотримуються позиції, що Україну потрібно підтримувати та брати участь у її відбудові.

Варто також згадати про обнадійливі показники польсько-українського товарообміну. Його обсяги досі значні: 2022 року вони становили близько 73 мільярди злотих, 2023-го — близько 71 мільярда, а 2024-го сягнули 77 мільярдів. У торгівлі між двома країнами виразно переважає польський експорт.

Завдяки ефективній юридичній підтримці з боку польського бізнесу українські підприємці змогли без зайвих труднощів перенести свої компанії з України до Польщі або заснувати тут нові. Нині в Польщі працює близько 30 тисяч українських компаній. Польща залишається одним із головних торговельних партнерів України у світі, причому торговельний баланс для України залишається від’ємним: імпорт польських товарів перевищує український експорт.

Від культури солідарності до спрощеного реалізму

Спочатку поляки демонстрували дух і культуру солідарності в найширшому й найповнішому прояві. А нині, керуючись надто вузьким розумінням реалізму, допомогу ставлять у залежність від міри української вдячності чи невдячності — а отже, скорочують; інструменталізують на потреби польського оборонного сектору; блокують на вимогу польських груп інтересів (як у випадку з припиненням транзиту українського зерна через Польщу); заперечують, бо, мовляв, «це не наша війна»; обмежують, бо біженці буцімто не мають права на соціальну допомогу. До того ж масштаби польської допомоги скоротилися в рази, а подекуди лунають заклики взагалі її припинити. На щастя, досі чимало поляків готові допомагати й надалі, наприклад, організатори численних благодійних зборів, зокрема зимових масштабних акцій з купівлі генераторів для України.

Для польських партнерів із ЄС і НАТО, а також для України ситуація залишається делікатною, тому наш «реалістичний» підхід до допомоги зазвичай публічно не коментують. У час, коли переоцінюються чимало усталених методів і принципів міжнародних відносин, більшість європейських країн і далі підтримують Україну фінансово та озброєнням, вважаючи таку допомогу стратегічно вигідною політикою.

Європейська дипломатія бере на себе зобов’язання й відповідальність за підтримку України та характер цієї підтримки. Варто ще раз навести орієнтовні дані — цього разу за 2024–2025 роки. Держави Євросоюзу та сам ЄС стають головними партнерами й союзниками України, зокрема у сфері фінансової, технологічної та військової допомоги. Від січня 2024 року до жовтня 2025-го вони надали Україні допомоги на близько 100 мільярдів євро. Внесок Польщі за цей період — близько 4 мільярдів злотих (менше 1 мільярда євро). Деякі країни й надалі надають Україні значну фінансову підтримку у співвідношенні до ВВП — передусім держави Північної Європи та Балтії. Данія, Норвегія, Швеція та країни Балтії спрямовують на допомогу Україні близько 1 % ВВП, тоді як Німеччина, Франція та Велика Британія — близько 0,4–0,6 %.

 Ці дані відомі й іншим гравцям світової політики, зокрема великим корпораціям, а також Україні, яка відповідно коригує свою політику. Можливо, нам, полякам, варто цінувати партнерів, які вряди-годи не запрошують нас на ті чи інші консультації: вони просто допомагають нам заощадити час і витрати на дорогу й водночас намагаються позбавити нас неприємної необхідності визнавати, що нам, власне, не надто є що запропонувати.

Відбудова України

Іноземні партнери України сконфігурували роботу над її відбудовою у форматі регулярних конференцій Ukraine Recovery Conferencе Конференція з відновлення України (Ukraine Recovery Conference, URC) — щорічний захід, присвячений плануванню та фінансуванню відбудови України. У ньому беруть участь представники урядів, інституцій ЄС, бізнесу, а також громадських організацій. зокрема так званої Української платформи донорів (Ukraine Donor Platform). Чергова конференція відбулася у червні 2026 року в Ґданську: таким чином Польща долучилася до основного формату роботи Ukraine Recovery Conference, і навіть отримала статус тимчасового члена Платформи донорів. 

Польські організатори конференції в Ґданську зосередилися на інвестиційно-бізнесовому наративі. Ішлося про створення платформи, на якій міжнародні компанії та інституції зможуть задекларувати свою готовність долучитися до відбудови України. 

Польща запропонувала фінансову підтримку, але радше у формі кредитних інструментів Банку національного господарства (BGK) та гарантій Корпорації страхування експортних кредитів (KUKE), а не грантів чи безповоротної допомоги. Натомість про таку підтримку у Ґданську оголосили міжнародні інституції (ЄС, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк). Тодішня прем’єрка України Юлія Свириденко повідомляла про 160 угод на загальну суму 10 мільярдів євро. Польща послідовно дотримувалася позиції не-донора навіть під час зустрічі у форматі так званого енергетичного Рамштайну. На цій зустрічі, що відбулася 25 червня 2026 року у Ґданську, оголосили про виділення 375 мільйонів євро на відбудову енергетичної системи України, зокрема йшлося про внески США, Латвії та Естонії. 

Таку позицію можна обґрунтувати усталеним підходом польського державного сектору і бізнесу до питання економічної доцільності надання допомоги, а отже, і до того, якою має бути участь Польщі у відбудові України. Тут дається взнаки ультраконсервативна капіталістична доктрина, згідно з якою грантова підтримка не є ефективним інструментом ані стимулювання внутрішніх реформ, ані підтримки бідніших держав. Польща початку 1990-х років у цій логіці постає винятком, що буцімто лише підтверджує правило. 

З погляду як політики, так і бізнесу участь у відбудові України може принести Польщі значну вигоду. Останнє десятиріччя, особливо після підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС 2016 року, позначене стабільним зростанням товарообігу між Польщею і Україною. Російська агресія не загальмувала цієї тенденції. Саме Україна стає головним економічним партнером Польщі на сході, а масштабна повоєнна відбудова відкриває перед багатьма галузями польського бізнесу чималі інвестиційні можливості та перспективи отримання нових контрактів. Певною мірою польський досвід може слугувати для України орієнтиром у розбудові сучасної економіки. 

Якщо не допомагати, то принаймні цінувати

В офіційних документах ЄС та держав, які підтримують Україну, названо різні підстави для такої підтримки: власна безпека та безпека України, дотримання міжнародного права, ізоляція агресора тощо. Натомість потрібно поставити й принципове питання: чи варто допомагати Україні? 

Від перших днів агресії РФ українська влада і суспільство демонструють надзвичайну здатність пристосовуватися до нових обставин, згуртованість і рішучість, а також незмінну підтримку Збройних Сил України. 

Українці воюють, бо вони вільні, бо пам’ятають, що означає совєтське поневолення, і після 35 років незалежности вже не мусять ні в кого просити дозволу на існування. Говорити про Україну як про неспроможну державу — нечесно й несправедливо. Ознаки економічної слабкості, суспільної деградації, фашизації воєнної доктрини та практики — «я вбиваю, отже, існую» — так само як і імперського цинізму, слід шукати якраз у Росії.

Постійна допомога Україні — і політична, і фінансова, і мілітарна — в цей час стала вагомим доповненням до суспільного капіталу українців, а також до політичної та військової спроможности держави протистояти агресору.

Можливо, варто сказати: саме завдяки українському суспільству та армії ця допомога дала результати, а не стверджувати, що без нашої (зокрема польської) підтримки Україна б не вистояла.

Підтримка союзників і союзницькі відносини надзвичайно важливі. Проте українці, особливо впродовж останніх років, усвідомили: власну безпеку не можна будувати винятково на чужих гарантіях — передусім її слід забезпечувати власними силами.

Що далі?

Історія польської допомоги Україні в масштабах, співмірних із можливостями та міжнародною вагою Польщі добігає кінця. Водночас хочу наголосити: продовження політики підтримки Україні має бути складовою зовнішньої політики Польщі. Суспільства та еліти обох держав повинні пам’ятати, що їхнім національним інтересам відповідає формування сильного польсько-українського союзу в європейській архітектурі безпеки. На користь такого партнерства свідчить і виразний позитивний зв’язок між допомогою Україні та внеском українських біженців у польську економіку, зростанням товарообігу, високими показниками польського експорту зброї та доходами терміналу в Ясьонці. Летовище Ряшів-Ясьонка від 2022 року є найбільшим логістичним центром НАТО, через який надходить військова допомога Україні.

Для тих, хто допомагає Україні, нинішня напруженість у польсько-українських відносинах — не кажучи вже про звичні багатогодинні черги на кордоні — додаткові палиці в колеса. Та не варто забувати: дещо й далі залежить від нас. Тому важливо не припиняти допомагати й долучитися до роботи сотень громадських організацій, підприємців і фірм, самоорганізованих ініціатив, які підтримують Україну. Адже саме від них сьогодні значною мірою залежить, чи вдасться зберегти набутий досвід і перетворити його на капітал майбутнього, а також уберегти крихкі добросусідські відносини та взаєморозуміння між поляками й українцями.

Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик