Українські та польські військові, Люблін. Джерело: пресматеріали
Українські та польські військові, Люблін. Джерело: пресматеріали
08 жовтня 2021

За нашу і вашу безпеку

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Чому зараз надважливо розвивати польсько-українську співпрацю.

Польсько-українські відносини на поточному етапі потребують якісно нового імпульсу. Це має бути просте й зрозуміле по обидва боки кордону гасло, і ним може стати «За нашу і вашу безпеку».

На перший погляд, відносини між Польщею та Україною особливо не потребують вдосконалення, адже політичний діалог на вищому рівні є достатньо інтенсивним, а товарообіг не зменшився суттєво навіть в умовах пандемії. Проте діалог президентів нагадує роботу двигуна на холостому ходу, прем’єр-міністри наших країн зустрічаються раз на п’ять років, з аналогічною інтенсивністю проходять засідання двосторонньої комісії із питань економічного партнерства. Діалог на парламентському рівні має бути суттєво кращим, адже попри непросту ситуацію всередині законодавчих органів обох держав питання розвитку двосторонньої співпраці могло б стати консолідаційним для істеблішменту. Мова не лише про формування «нової шляхти» як об’єднаного спільними інтересами істеблішменту обох держав, а про саме усвідомлення наявності спільних інтересів Польщі та України.

На жаль, поляки та українці на загал живуть в ілюзії, ніби багато одне про одного знають. Ніде правди діти: у Польщі Україну, її політику та економіку вивчають більш інтенсивно та системно, відповідно польська преса активніше пише про українські події. Думаю, це пов’язане з чітко сформованою Польщею візією власної ролі в Європі та світі як одного з лідерів континенту, свою роль відіграє і сучасне відлуння прометеїзму. Лідерство Польщі у регіоні Центральної та Східної Європи сьогодні навряд чи хтось стане заперечувати, але зміцнити свої позиції вона може насамперед шляхом розвитку співпраці з Україною. Впевнений, це усвідомлюють не тільки у Варшаві, а й у Берліні, Москві та Вашингтоні.

Чому «За нашу та вашу безпеку»? Ця формула не лише перегукується з відомим гаслом «За нашу та вашу свободу», вписується в історичний контекст спільного розвитку, але й відповідає сучасним геополітичним реаліям. Польська та українська держави постали та розвиваються, питання їхнього створення остаточно вирішене, натомість на порядку денному — забезпечення подальшого поступу та розвитку. Разом ми станемо сильнішими, більш стійкими. Агресія Росії проти України, зокрема, безальтернативно посприяла розвитку польсько-українських відносин, адже остаточно перекреслила стратегію розвитку відносин із РФ. Тепер на порядку денному — рецепти спільних відповідей, зважаючи на історичну пам’ять у Польщі. Там добре пам’ятають образи, завдані Росією за понад сто років співіснування. Недарма 2020 року в містечку Скерневиці відкрили скульптурну композицію, присвячену активним учасникам боротьби проти більшовицької навали у Польщі, серед яких і Симон Петлюра.

До речі, пріоритетність проблеми безпеки у двосторонніх відносинах дозволить зменшити гостроту суперечностей не лише у питаннях непростих історичних подій. Польща вже не має статусу адвоката України перед Заходом, як це було ще донедавна, але й не повинна стати її прокурором у процесі європейської та євроатлантичної інтеграції. Натомість Україні необхідно вчитися партнерству на підставі роботи над допущеними у недавньому минулому помилок. Серед них — недостатня увага до проблем історичної пам’яті, невиконання взятих на себе зобов’язань.

В сучасному світі безпека впевнено стає цінністю, запит на яку суттєво зростає. Співпраця з сусідами у безпекових питаннях здійснюється не лише на політичному, але і на побутовому рівні, і заради безпеки можна не звертати увагу на помітні, проте не критичні розбіжності. Спільна безпекова парасолька має прообраз — Литовсько-польсько-українську бригаду імені князя Костянтина Острозького: унікальний досвід співпраці двох держав НАТО та країни, яка ще прагне стати членом альянсу. Функціонування бригади, нехай здебільшого на штабному рівні, свідчить про усвідомлення гібридних викликів Росії у Балто-Чорноморському регіоні. Невипадково у польському істеблішменті звучать пропозиції обговорити перспективи створення військового союзу з Україною. Цей непростий крок зможе суттєво збільшити значення Польщі у міжнародних відносинах та вивести її партнерство з Україною на якісно вищий рівень.

Усвідомлення спільних безпекових викликів втілилося у липні 2020 року в створенні Люблінського трикутника — неформального, проте дієвого формату взаємодії Литви, Польщі та України. Місто для проголошення проєкту обране невипадково, зокрема, зважаючи на те, що 1569 року тут була підписана Люблінська унія. Люблінський трикутник вже став помітною платформою у регіоні, він свідчить про розвиток співпраці з протидії гібридним викликам. Значна частина їх здійснюється анонімно у чутливій царині спільної історії, яку в Польщі та Україні трактують по-різному. Крім того, роль історичної пам’яті та інституцій, покликаних її захищати, у Польщі та Україні неспівмірна, і цим вправно користується Кремль.

Формування спільного центральноєвропейського наративу, який міг би стати дієвою альтернативою імперському наративу Росії, — сьогодні надважливе завдання.

Доцільно згадати про ситуацію в Білорусі. Перебування Алєксандра Лукашенка при владі в умовах невизнання результатів президентських виборів значною частиною цивілізованого світу штовхає нашого спільного сусіда в ще тісніші обійми Росії. Чи відповідає поглинання Білорусі Росією (очевидно, гібридним чином) інтересам її сусідів? Категорично ні. Остаточне перетворення Білорусі на західний форпост Росії може підштовхнути Кремль до ще більш агресивних дій у Балто-Чорноморському регіоні, тому політика Польщі та України стосовно Білорусі має стати проактивною та креативною.

Агресивна поведінка Росії стала, за великим рахунком, постійним чинником міжнародних відносин у регіоні. Є країни, які намагаються їй протидіяти, зокрема, відзначу спільні зусилля Польщі та України з протидії реалізації проєкту Nord Stream – 2. Ця російсько-німецька ініціатива, яку Ангела Меркель публічно намагалася назвати «європейською», несе реальну загрозу енергетичній безпеці Європи. Польща намагається протидіяти їй не лише політично, але і шляхом побудови газопроводу Baltic Pipe, який дозволить відмовитися від постачання російського газу Планується, що будівництво Baltic Pipe завершиться восени 2022 року і газопровід забезпечить 10 млрд кубометрів природного газу щорічно з Норвегії, через Данію, до Польщі.. Україні вже недостатньо згадати про доцільність побудови інтерконектора між газотранспортними системами Польщі та України, необхідно шукати шляхи інтеграції української ГТС до порядку денного «Ініціативи трьох морів». Прихід польського концерну PGNiG в Україну для видобутку газу варто розцінювати як крок на шляху до зміцнення енергетичної співпраці обох держав, адже енергетика залишається безпековим подразником для Центральної та Східної Європи.

Проте цікавими для співпраці є не лише безпекові питання. Польща та Україна, безумовно, виграють від продовження діалогу про розвиток місцевого самоврядування (Україна активно запозичає польський досвід, який може сприяти зростанню внутрішньої стійкості держави). Трудові мігранти мають перетворитися з джерела проблем на джерело можливостей для обох держав. Пріоритети оборонної сфери передбачають і розвиток військово-технічної співпраці, зокрема, у напрямах досягнення Україною стандартів НАТО, спільного виробництва БПЛА, ракетної техніки.

Польща та Україна тривалий час перебувають у пошуку найкращої нагоди для розвитку повномасштабної співпраці. Однак цієї нагоди не буде, розвивати відносини потрібно вже зараз. Зокрема, починаючи з медіа. У ЗМІ часто згадуються інциденти з українськими трудовими мігрантами у Польщі. Натомість двостороннім відносинам піде на користь поява та розвиток видання, на друкованих чи віртуальних шпальтах якого можна буде формувати спільні політичні та економічні інтереси та обговорювати шляхи їх реалізації.

Відносини Польщі та України не потребують створення центру порозуміння та примирення. Для них набагато ефективнішим буде формат регулярних експертних дискусій із основних проблем, результати яких активно транслюватимуться в інформаційному просторі обох країн, заповнюючи лакуни знань одне про одного. Співпраця на стратегічних засадах та у тактичних вимірах необхідна, проте потребує щоденної наповненості конкретними справами. Втілення гасла «За нашу та вашу безпеку» цілком до снаги Польщі та Україні як на політичному та економічному, так і експертному та культурному рівнях.

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
Євген Магда image

Євген Магда

Викладач, політолог, директор Інституту світової політики. Аналітик польсько-українських відносин.

Читайте також