Данута Валенса
Данута народилася 1949 року в багатодітній бідній сільській родині на Мазовії. У 19-літньому віці вона переїхала до Ґданська, де влаштувалася працювати у квітковій крамниці. Тут і зустріла свого майбутнього чоловіка: молодий електрик Лєх Валенса зайшов до магазину розміняти гроші. Наступного дня він знову завітав, щоб подякувати. Пара закохалася і невдовзі одружилася.
Данута тримала на собі дім та виховання дітей (загалом їх у шлюбі народилося восьмеро), а також підтримувала Лєха в його опозиційній діяльності проти комуністичної влади. За її спогадами, то були нелегкі часи, адже в тісній квартирі, повній дітей, вряди-годи проходили підпільні зібрання профспілки.
У кімнатах, де ми жили з маленькими дітьми, постійно тривав ремонт. Стукіт, свердління, хмари пилу. Діти ще бігали в піжамах, а в квартирі вже було повно народу. З самого ранку і до пізнього вечора в нас роїлися профспілкові діячі, радники, політики, журналісти і якісь божевільні. Один із панів згодом хвалився, що о сьомій ранку їв смачну яєчню в домі Валенс. І справді, люди сідали за стіл, я мусила їх обслуговувати. А крім ремонтної бригади і гостей, у мене ще була кількатижнева Анна та п’ятеро інших дітей.
Коли наприкінці 1981-го Лєха Валенсу інтернували, Данута відвідувала його. Через рік діяч вийшов на свободу, і в подружжя народилася сьома дитина.
За спогадами Данути, для її чоловіка майбутнє Польщі було важливішим за все, навіть за родину та дітей. Згоди дружини він не питав.
1983 року Лєх Валенса отримав Нобелівську премію миру. Він не хотів виїжджати з країни: боявся, що його не впустять назад. Тому на вручення в Осло поїхали його дружина і 13-літній син Боґдан.
Я буду на врученні Нобелівської премії не як Данута, дружина Лєха Валенси. Я буду як Данута, польська жінка. Жінка, що представляє всіх польок.
Першою леді Польщі Данута Валенса була в 1990‒1995 роках. Тоді вона активно займалася благодійністю та суспільними проблемами.
Автобіографія Данути Валенса «Мрії і таємниці», яка вийшла друком 2011 року, мала шалений успіх: за кілька перших місяців продалося понад 300 тисяч примірників. З цих спогадів постає образ жінки, яка прагнула любові й родинного затишку, а натомість опинилася у вирі революційних подій.
Режисер Януш Заорський на основі книжки поставив понад двогодинну моновиставу «Данута В.», головну роль у якій зіграла Кристина Янда.
2012 року тодішній президент Броніслав Коморовський нагородив Дануту Валенсу Командорським хрестом із зіркою Ордена відродження Польщі.
Йоланта Кваснєвська
Народилася Йоланта 1955 року в Ґданську. У студентські роки (вона навчалася на юридичному факультеті Ґданського університету) очолювала раду Соціалістичного союзу студентів Польщі. Згодом працювала комерційною директоркою в польсько-шведській фірмі й навіть організувала власний бізнес — агентство нерухомості.
Йоланта й Алєксандер Кваснєвський уперше зустрілися в Ґданську іще в студентські часи.
Ми познайомилися на засіданні університетської ради. Потім Олєк зустрівся з моїми друзями і сказав їм, що одружиться зі мною.
Йоланта та Алєксандер взяли шлюб 1979 року, згодом у них народилася донька.
За спогадами Йоланти, 1995 року вона аж ніяк не очікувала, що чоловік виграє на президентських виборах. «Тепер я не зможу керувати своїм агентством», — перше, про що вона подумала, дізнавшись новину.
Для мене було замало просто супроводжувати чоловіка, стояти скромно і мило посміхатися.
У статусі першої леді Йоланта Кваснєвська займалася благодійністю та громадськими справами. Зокрема вона була членкинею ради Міжнародного жіночого руху за мир імені Сюзанни Мубарак, разом із чоловіком заснувала Фонд допомоги молодим талантам.
1998 року Йоланті Кваснєвській надали титул Жінки року в Польщі, також перша леді відзначена понад десятком міжнародних нагород та орденів.
2010 року ходили чутки, що Йоланта Кваснєвська балотуватиметься в президенти. За даними тогочасних опитувань, її підтримувало 30 % виборців — більше ніж будь-якого іншого потенційного кандидата в той час. Проте сама Йоланта спростувала ці чутки: попри пропозиції йти на вибори від різних політичних сил, вона не мала наміру реалізовуватися як політикиня.
Зате Йоланта Кваснєвська чудово реалізувалася як публічна персона: у 2002‒2011 роках вона спершу була експерткою, а потім — ведучою популярної телепрограми «Уроки стилю». Тож не дивно, що Йоланта Кваснєвська вважається іконою стилю та моди в Польщі. Багато жінок орієнтується на її смак і бере з неї приклад.
З початку повномасштабної російсько-української війни благодійний фонд Йоланти Кваснєвської «Порозуміння без бар’єрів», заснований 1997 року, активно допомагає українським біженцям та переселенцям. Завдяки її проєкту «Релокація» десятки тисяч українок знайшли тимчасові домівки по всьому світу.
Мар’я Качинська
Мар’я народилася 1942 року в сім’ї діяча Армії Крайової. З дитинства здібна до навчання, вона вступила на зовнішню торгівлю у Вищу економічну школу в Сопоті, добре розмовляла англійською та французькою. Іще в студентські роки за програмами культурного обміну Мар’я їздила до Англії та Франції. Згодом працювала в Морському інституті в Ґданську. Тут і зустріла майбутнього чоловіка Лєха Качинського, який у той час був аспірантом.
Пара одружилася 1978 року, невдовзі народилася донька Марта. Мар’я на роботу більше не повернулася — увесь свій час присвячувала вихованню дитини, а ще перекладала з англійської та французької мов і допомагала чоловіку в його опозиційній діяльності.
Коли 1981 року Лєха інтернували, Мар’ї довелося рік давати раду собі й донці самотужки.
Це було непросто, перші тижні я проплакала, але потім взяла себе в руки. Це був найважчий період у моєму житті.
Коли Лєх Качинський балотувався на посаду президента, Мар’я придумала ідею «сімейних» білбордів, адже, як відомо, президент, оточений сім’єю, викликає більше довіри.
Задум виявився вдалий, і з 2005 до 2010 року Мар’я Качинська була першою леді Польщі. У цій ролі вона займалася благодійною діяльністю, очолювала фонди й організовувала акції, зокрема присвячені жіночому здоров’ю. Також Мар’я Качинська підтримувала феміністичний рух, за що нерідко зазнавала критики священнослужителів.
Я живу моментом, насолоджуюся тим, що є зараз. Я не аналізую минулого і не думаю про майбутнє.
2006 року Мар’я Качинська стала хрещеною матір’ю F-16: під час урочистостей передавання літака у польські повітряні сили, вона, за традицією, символічно охрестила його і надала ім’я «Яструб».
Також вона часто була офіційною представницею свого чоловіка-президента в іноземних поїздках. За свою діяльність нагороджена численними польськими і міжнародними відзнаками й орденами.
Я завжди буду поруч з Лєхом і турбуватимусь про нього аж до смерті. Він почувається зі мною в безпеці. Я не можу уявити, щоб хтось із нас зник з цього світу. Найкраще, якщо ми підемо разом.
Ці слова Мар’ї Качинської стали пророчими. 10 квітня 2010 року президентське подружжя загинуло в авіатрощі неподалік Смоленська, коли польська делегація летіла на 70-ті роковини Катинського розстрілу, жертвою якого, зокрема, був рідний дядько Мар’ї.
Президентське подружжя поховали в архікатедральній базиліці святих Станіслава і Вацлава на Вавелі у Кракові.
У багатьох польських та закордонних містах є вулиці, парки та бульвари, названі іменем Лєха та Мар’ї Качинських. Мар’ю Качинську посмертно нагородили Великим хрестом Ордена відродження Польщі.
Анна Коморовська
Анна Коморовська народилася 1953 року в Варшаві. Здобувши філологічну освіту, працювала вчителькою, викладала латину.
Зі школи Анна займалася харцерством, Харцерство — польський відповідник скаутського руху. і саме це захоплення поєднало її, 17-літню, та старшого на рік Броніслава Коморовського: вони познайомилися на харцерській виправі Кампіноською пущею.
Це не було кохання з першого погляду, ба навпаки: Анні в око впав інший юнак. Однак майбутня перші леді добре запам’ятала хлопця з прізвиськом Шеф і з жовтими американськими трекінговими черевиками. Через два роки в них зав’язалися стосунки.
Перш ніж одружитися пара поїхала на заробітки до Тироля, де працювала в старому гірському готелі: вони разом готували і подавали для гостей обіди, прибирали. 1977 року Анна і Броніслав одружилися, в їхньому шлюбі народилося п’ятеро дітей.
У квартиру Коморовських з обшуками часто навідувалися працівники Служби безпеки, адже Броніслав виступав на демонстраціях і протестах, працював у профспілці «Солідарність».
Коли в грудні 1981 року Броніслава інтернували в Явоже, Анна однією з перших дружин ув’язнених добралася до табору — під час воєнного стану зробити це було практично нереально.
У 2005‒2015 роках Анна Коморовська, перша леді, займалася благодійністю, представляла Польщу під час візитів до інших держав, зустрічала іноземні делегації, популяризувала польські культуру та мистецтво.
Також Анна Коморовська організовувала концерти та фестивалі юних митців, підтримувала ініціативу Університету третього віку, допомагала людям з обмеженими можливостями, хворим дітям, багатодітним та прийомним сім’ям.
У квітні 2015 Анна Коморовська відвідала Україну, де разом із Мариною Порошенко зустрілася з учасниками Революції гідності та вшанували пам’ять героїв Небесної сотні.
Після 2015 року, коли закінчилася президентура Броніслава Коморовського, Анна практично не з’являється перед камерами. Проте колишня перша леді й надалі ангажується у важливі суспільні справи, зокрема взимку 2021 року разом із Йолантою Кваснєвською взяла участь у маніфестації в Міхалуві неподалік польсько-білоруського кордону — на захист мігрантів.
Аґата Корнхаузер-Дуда
Народилася 1972 року в Кракові у сім’ї відомого польського письменника Юліана Корнхаузера. Після закінчення німецької філології в Яґеллонському університеті Аґата працювала вчителькою німецької мови.
У 90-х на студентській вечірці дівчина познайомилася з Анджеєм Дудою. Відразу після одруження пара вибралася автостопом Європою.
То була дуже спонтанна подорож, у нас практично не було грошей. Ми щодня їли лиш хліб із нутеллою.
У шлюбі народилася одна донька.
Під час президентської кампанії Аґата Дуда супроводжувала чоловіка на зустрічах і виступах. ЗМІ помітили й оцінили елегантність і стиль майбутньої першої леді. Присутність Аґати Дуди та доньки під час кампанії сприяли тому, що образ Анджея Дуди був дуже сімейний і теплий.
Перша леді Польщі, як і її попередниці, займається благодійністю та громадською діяльністю, підтримує молодь, літніх людей, ініціює проєкти з розвитку освіти та культури.
Аґата Корнхаузер-Дуда хоч і є персоною публічною, намагається триматися осторонь від медіа. Журналісти неодноразово звинувачували першу леді в тому, що вона відмовляється давати інтерв’ю. Пані Аґата відповідає, що вона спілкується з поляками під час своїх зустрічей, і цього достатньо.
За п’ять років я не дала жодного інтерв’ю. Це мій особистий протест проти маніпуляцій та дезінформації.
На самому початку повномасштабної російсько-української війни Аґата Корнхаузер-Дуда різко засудила дії РФ.
Я не можу змиритися з тим, що в цій війні гинуть невинні жертви, передусім діти і жінки. Я не можу змиритися з тим, що російські солдати ґвалтують українок. Потрібно називати речі своїми іменами: це звірство і геноцид. Світ повинен засудити ці злочини і покарати винуватців.
З 2022 року Аґата Корнхаузер-Дуда активно допомагає українським біженцям, які знайшли прихисток у Польщі, а також українцям, які залишилися в охопленій війною батьківщині. Вона кілька разів приїжджала з допомогою в Україну, зокрема відвідала Львів, Луцьк, Івано-Франківськ та інші міста. Нещодавно перші леді Польщі та України ініціювали проєкт, завдяки якому кілька десятків українських медиків пройшли навчання в Польщі.
Під час своїх закордонних візитів, зустрічей із першими леді інших країн, представниками гуманітарних організацій Аґата Корнхаузер-Дуда завжди закликає підтримувати України.