Люди

Лєх Валенса. Від електрика до нобелівського лауреата

Лєх Валенса. Фото: Лукаш Дейнарович / Forum

Лєх Валенса. Фото: Лукаш Дейнарович / Forum

Лєх Валенса — перший демократично обраний президент після 1989 року та лауреат Нобелівської премії миру. Харизматичний лідер, який співпрацював зі спецслужбами. Який Валенса насправді — розбираємося в нашій статті.

Лєх Валенса для поляків — як для інших народів Магатма Ґанді, Нельсон Мандела чи Мартін Лютер Кінґ. Символ безкровної й успішної боротьби з комуністичним режимом.

Лєху, як його зазвичай називають, уже за 80, та він продовжує викликати бурхливі емоції. Від нього постійно можна очікувати чогось несподіваного. Наприклад, у нещодавньому інтерв’ю Валенса зізнався, що йому вже давно варто було розлучитися з дружиною Данутою (а прожили вони разом не один десяток років), тому що вона його не любить. Але не розлучиться — бо вірить у Бога.

Чи не кожен поляк знає обличчя Валенси з характерними кошлатими вусами. Чи не кожному відомо й те, що Лєх і Данута виховали вісьмох дітей. Щоправда, з роками Валенса із худорлявого робітника перетворився на огрядного політика.

Лєх Валенса. Джерело: Dutch photography agency

Одні його люблять, інші люто ненавидять. Я говорю про це відразу, щоб хтось раптом не подумав, нібито можна залишатися об’єктивним, пишучи про Валенсу. Моє ставлення до нього — суцільні емоційні гойдалки: іноді я його обожнюю, а іноді терпіти не можу.

Наприкінці XX – на початку XXI століть Лєх Валенса на рівні з папою Іваном Павлом ІІ був найвідомішим у світі поляком. Символом руху «Солідарність» і змін, які 1989 року призвели до падіння комуністичного режиму в Польщі. Йому, простому електрику, випало виступати в американському Конгресі й отримувати нагороду із рук королеви Єлизавети ІІ. Розповідь про нього неминуче заторкує головні події сучасної польської історії.

Юність і Ґданська корабельня

Лєх Валенса народився у селі Попово Сьогодні — Куявсько-Поморське воєводство. 29 вересня 1943 року. Він був четвертою дитиною в бідній селянській родині Фелікси (з дому Каменська) і Болєслава Валенси, який помер через два роки після народження сина.

Вчився Лєх погано. Книжок, як сам розповідав, практично не читав. Закінчив професійно-технічне училище, отримав спеціальність механізатора сільського господарства. Спершу працював на сільській машинно-тракторній станції, потім — електриком на Ґданській корабельні. Це надзвичайно важливо: простий робітник виступив проти комуністичної влади, яка начебто проявляла особливу турботу про долю робітничого класу.

Однак саме на польському узбережжі Балтійського моря, де працював Лєх Валенса, влада (зокрема партійний лідер Владислав Ґомулка) у грудні 1970 року віддала наказ стріляти в робітників Ґдинської корабельні імені Паризької Комуни, які протестували проти підвищення цін на м’ясо. Валенса тоді був одним із лідерів страйку на Ґданській корабельні.

1976 року його звільнили з роботи — за те, що критикував офіційні профспілки. У другій половині 70-х Валенса вже був затятим опозиціонером. Він співпрацював із підпільним Комітетом суспільної самооборони (KOR) і був активним діячем нелегальних Вільних профспілок балтійського узбережжя.

Коли в серпні 1980 року на Ґданській корабельні розпочався страйк, Лєх Валенса перестрибнув через огорожу верфі. Це була символічна подія, адже так він потрапив на територію підприємства, з якого його звільнили кількома роками тому, і знову став на чолі страйку.

Протести на Ґданській корабельні імені Владіміра Ілліча Лєніна, 1980. Фото: Кріс Ніденталь / Forum

Незабаром до робітників приєдналися радники, видатні польські інтелектуали. Наприклад, Експертну комісію очолив Тадеуш Мазовецький, відомий католицький діяч.

У результаті страйку влада погодилася на так звані Серпневі угоди, які містили 21 вимогу. Лєх Валенса підписав їх величезною іграшковою ручкою із зображенням Папи Івана Павла ІІ. Влада, зокрема, погодилася на створення незалежних профспілок, обмеження цензури, вільні від роботи суботи, скасування привілеїв для працівників міліції та Служби безпеки, а також на запровадження продуктових карток на м’ясо, допоки не врівноважиться ринкова ситуація.

Лєх Валенса в офісі «Солідарності». Фото: Кріс Ніденталь / Forum

Це особливий, поворотний момент в історії Польщі. Він поставив край десятиліттю пропаганди успіхів Едварда Ґєрека, в результаті політики якого держава була по вуха в боргах. Обурення поляків через дефіцит товарів у магазинах росло. Сміливості польському суспільству додало й обрання поляка Кароля Войтили на папський престол 1978 року. Сьогодні багато хто критикує Івана Павла ІІ за помилки, наприклад, у питаннях моралі, але тоді він був надійною твердинею антикомуністичної опозиції.

Карнавал і безпросвітність

1980−1981 роки в Польщі називають карнавалом: це був час загальної радості та політичної свободи. Люди відкрито заявляли про свої антикомуністичні переконання, продовжували страйкувати. Цензура вже не була такою жорсткою, в газетах публікували набагато більше правди, ніж раніше. А головне — зареєстрували Незалежну самоврядну профспілку «Солідарність», яку очолив Лєх Валенса, ставши символом цього руху.

Період ейфорії тривав до 13 грудня 1981 року, коли генерал Войцєх Ярузельський ввів воєнний стан. Тоді карнавал перетворився у «вал кар», які впали на тих, хто виступав проти політики влади. Діячів «Солідарності», зокрема Лєха Валенсу, інтернували. Влада намагалася схилити його до співпраці, але Валенса категорично відмовлявся.

1983 року Лєха Валенсу нагородили Нобелівською премією миру, яку від його імені в Норвегії отримала дружина Данута. Валенса боявся, що якщо поїде в Осло, влада його не впустить назад до Польщі.

Данута Валенса отримала Нобелівську премію миру від імені свого чоловіка. Джерело: SCANPIX / FORUM / TT newsagency

В очах верхівки ПНР найвідоміший поляк залишався «приватною особою». Для комуністів Валенса був не лише політичним ворогом, але й символом клерикалізму. На лацкані піджака він завжди носив значок із зображенням Діви Марії.

80-ті роки — досить похмуре десятиліття. Войцєху Ярузельському, попри те, що він зосереджував у своїх руках усю владу, не вдалося реформувати економіку. Найрозумніше його рішення — погодитися на перемовини з представниками нелегальної опозиції, беззаперечним лідером якої залишався Лєх Валенса.

Цей безпросвітний період закінчився 1989 року. Валенса був одним із головних переговірників від опозиції й «Солідарності», яка дискутувала з урядом під час засідань Круглого столу, що тривали з лютого по квітень. В результаті в червні вдалося провести частково демократичні вибори. Комуністи їх програли.

Все складалося щонайкраще: посаду прем’єр-міністра обійняв опозиціонер Тадеуш Мазовецький, а посаду президента — для політичного балансу — Войцєх Ярузельський. Лєшек Бальцерович провів болісну, зате ефективну економічну реформу. А тим часом Лєх Валенса вирішив перемішати фігури на політичній шахівниці.

Війна нагорі

У середині 90-х років Валенса, дізнавшись про розбіжності в рядах антикомуністичної опозиції, розпочав так звану «війну нагорі». Як голова «Солідарності» він звинуватив перший некомуністичний уряд Польщі на чолі з прем’єр-міністром Тадеушем Мазовецьким у тому, що реформування проходить надто повільно. У притаманній йому емоційній манері Валенса заявив, що буде їздити країною з сокирою і рубати злодіїв. Що б це не означало.

Насправді це був конфлікт між правим та лівим крилом опозиції, які ще зовсім недавно спільно виступали проти комуністів. Табір «Солідарності» розколовся на дві протиборчі частини, що для багатьох поляків було незрозумілим. Хоча, звісно, рано чи пізно це мало статися. Однак по-справжньому шокувало те, як блискавично внутрішній конфлікт вийшов за межі «Солідарності». Адже від червневих виборів 1989 року минув усього рік.

Того ж 1990 року Лєх Валенса боровся за президентське крісло з Тадеушем Мазовецьким. «Війна нагорі» викликала бурю емоцій поляків і підірвала довіру до відомих політиків. Саме тоді на політичній сцені з нізвідки (точніше — з Перу) несподівано з’явився польський емігрант Стан Тимінський, який свою виборчу кампанію будував на твердженні, що він — «єдина людина з-поза системи». Другим аргументом Тимінського було те, що в чорному портфелі, який завжди з ним, — компромат на Валенсу. Схоже, це один із найбільш безглуздих моментів у польській історії за останні 30 років. Стан Тимінський пройшов у другий тур президентських виборів разом із Лєхом Валенсою. Ось так людина нізвідки перемогла заслуженого Тадеуша Мазовецького.

Передвиборчі плакати Лєха Валенси та Тадеуша Мазовецького. Фото: Влодзімєж Василюк / Forum

Вибори виграв Валенса. Він став першим повоєнним президентом, обраним демократичним шляхом.

Наші дні

Лєх Валенса. Джерело: Лєх Валенса / фейсбук

В останні роки Лєха Валенсу часто можна побачити у футболці з написом «Конституція» — так він виражає протест проти порушення законодавства донедавна правлячої правої партії «Право і справедливість» на чолі з Ярославом Качинським. Однак не варто забувати, що і в Лєха Валенси були свої досягнення на полі порушення закону. За його президентської каденції в 1990−1995 роках навіть з’явилося поняття «фаландизація закону» — від прізвища одного з радників, професора Лєха Фаландиша. Непересічна особистість, мій науковий керівник на юридичному факультеті Варшавського університету, а ще — майстер надто креативного тлумачення правових норм.

Велику роль у канцелярії президента Валенси відігравали Лєх і Ярослав Качинські. Пізніше шляхи Валенси й братів розійшлися й Качинські стали затятими противниками Валенси. Але в 1990-х роках кружляв популярний віршик, який перегукувався з примівкою з початку існування Польської Народної Республіки. У повоєнні роки поляки говорили: «Не знання, а впертість брава зробить з тебе генерала». Так висміювалось просування у військовій сфері людей, які не могли похвалитися освітою, зате демонстрували беззастережну відданість новій комуністичній владі. А в 1990-х роках цю примівку переробили на віршик: «Не знання — брати-артисти садять в президентське крісло». Думаю, сьогодні далеко не всі поляки зрозуміють цей жарт, бо мало хто пам’ятає тісні зв’язки Валенси та братів Качинських. У Польщі траплялося так багато політичних союзів, що в деякі з них сьогодні важко повірити.

Мудрі думки

Лєх Валенса славиться своїми висловами, які називають «валенсизми». Це його життєві мудрості, часто неузгоджені граматично та суперечливі логічно, і тому кумедні.

«Не хцю, але мусю», — так відповів він на запитання, чи балотуватиметься в президенти. Іншого разу Валенса заявив: «Я є за і навіть проти». Якось він перелічував «позитивні плюси й негативні плюси», а ще переконував: «Не можна мати претензій до Сонця за те, що воно обертається навколо Землі».

І таких висловлювань безліч. Чимало з них увійшло в повсякденну мову поляків. За «валенсизми» колишній президент неодноразово отримував премію «Срібні вуса» від «Польського Радіо». Премія існувала в 1992–2018 роках і вручалась за неординарні висловлювання громадських діячів, здебільшого — політиків. Переможця визначали шляхом голосування, яке проводили серед слухачів.

Співпраця зі спецслужбами

Зрештою, не можна не згадати про епізод із життя Валенси, після якого багато поляків розчарувалося в політику. В останні роки Лєха звинувачували у співпраці зі Службою безпеки. І справді, документи підтверджують, що у першій половині 70-х років він доносив на товаришів. Заяву про співпрацю Валенса підписав у грудні 1970 року, проте згодом припинив роботу з СБ. Після введення воєнного стану влада намагалася шантажувати Валенсу, погрожуючи оприлюднити цю історію.

Валенса заперечує таку версію подій. За його словами, документи підроблені. Прокуратура своєю чергою, провівши графологічну експертизу, нещодавно звинуватила його в тому, що він дав неправдиві свідчення.

Внаслідок цих цілком обґрунтованих підозр у співпраці зі спецслужбами почали звучати домисли (вже не підкріплені жодними доказами), буцімто Лєх Валенса очолював «Солідарність» за наказом Служби безпеки. Це вже конспірологічна версія історії, за якою комуністи маніпулювали опозицією — навіть переговори за Круглим столом начебто були операцією секретних служб, спланованою за межами Польщі, ймовірно, в Москві.

Якщо хтось хоче в це вірити — будь ласка. Проте моя логіка підказує: якби секретні служби ПНР працювали з такою неймовірною ефективністю, то в Польщі й сьогодні при владі перебували б комуністи. Звісно ж, прихильники теорії змови заперечуватимуть, мовляв, комуністи й досі таємно правлять через своїх дітей, які працюють у засобах масової інформації.

В описі епізоду «донесень» з життя Лєха Валенси, здавалося б, немає нічого незвичайного. Обов’язок істориків і журналістів — розкривати такі факти. Однак для багатьох цей прикрий епізод перекреслив усю біографію Валенси.

Чи люблять поляки руйнувати свої легенди? Лєх Валенса — герой чи зрадник? У мене особисто сумнівів немає, але завершити свою розповідь я б хотів у стилі самого Валенси: кожна палиця має два кінці, а якщо її зламати, то й чотири.

Переклала Наталка Римська

08 грудня 2023