2023 року Ґжеґож Браун ввірвався в коридор Сейму, де горіли свічки на честь єврейського свята Хануки. Він схопив порошковий вогнегасник і, спричинивши густе задимлення, пошкодив виставку. При цьому політик обсипав порошком кількох людей і самого себе. За два роки проти нього розпочали судовий процес у цій справі.
Ґжеґож Браун у коридорі Сейму. Фото: Адам Хелстовський / ForumБраун не визнав своєї провини. Він стверджував, що тоді виконував депутатські обов’язки.
Я захищав співвітчзизників від маніфестування єврейської вищости. І я діяв у громадських інтересах, турбуючись про збереження цивілізаційних стандартів.
Тоді у коридорі Сейму не вперше шукав нагоди влаштувати гучне «шоу» — щоб продемонструвати свій радикальний, шовіністичний націоналізм. Наприклад, раніше він напав на колишнього міністра здоров’я лікаря Лукаша Шумовського, якого звинувачував у неправомірній діяльності під час пандемії коронавірусу. Браун значною мірою розкрутив себе саме в середовищі антивакцинаторів, зокрема, через заперечення пандемії COVID-19.
Пізніше політик влаштував скандал у пологовому шпиталі в Ґожуві Великопольському, де незаконно утримував і застосовував фізичне насильство щодо лікарки-гінекологині, яка робила жінкам аборти.
А ще він виніс і викинув на смітник із коридору окружного суду в Кракові ялинку, прикрашену оздобами з символікою Європейського Союзу, України та ЛГБТ+ спільноти.
2023 року у Варшаві Браун напав на історика Яна Ґрабовського, коли той читав лекцію, присвячену Голокосту.
Ґжеґож Браун, загалом відомий своїми антисемітськими тирадами.
Ритуальне вбивство — це факт, а, скажімо, Аушвіц із газовими камерами — на жаль, фейк.
Таких інцидентів накопичилося чимало, і Європейський парламент у зв’язку з кожною наступною справою позбавляє Брауна депутатського імунітету, завдяки чому його можуть притягнути до суду.
Гоп-компанія Ґжеґожа Брауна
На судові засідання Браун приходить у товаристві людей, які більше скидаються на групу театральних комедіантів, аніж на поважних політичних соратників. Це так звані камрати — галаслива група радикальних націоналістів, які принципово стоять на позиції «анти-». Вони налаштовані проти всього: проти Євросоюзу, євреїв, України, проти абортів, запліднення in vitro. Можна довго перераховувати все, що не до вподоби цьому товариству. Зате воно за смертну кару (для «вбивць, державних зрадників, шпигунів і дезертирів») й покарання за гомосексуальність.
Люди з оточення Брауна зазвичай одягнені в химерні мундири й кашкети-рогатівки. Серед «камратів» — Войцєх Ольшанський і Марцін Осадовський, які з’являються на людях у кітелях і довоєнних військових галіфе. Їх ще знають як «Ящура» і «Людвічека» відповідно. Обох нещодавно звільнили з попереднього ув’язнення, де вони чекали вироку за антисемітські ексцеси.
Ольшанський — колишній актор. Разом із Осадовським вони ведуть ютюб-канал, який кишить лайкою й ненавистю до всіх і всього, навіть до християнства, яке цей дует називає «єврейською змовою».
У суді Брауна супроводжували проросійські активісти — наприклад, перевдягнений за горянина Себастьян Пітонь. Уся ця гоп-компанія не справляє серйозного враження. І все ж вона працює на імідж Брауна як людини, що бере під своє крило всіх, кого відкинув політичний мейнстрім (навіть «Конфедерація», яка хоче справляти враження зрілої національної партії). Цей політик збирає довкола себе радикалів, диваків, ненависників, антисемітів і прихильників Путіна.
Ґжеґож Браун очолює політичну партію «Конфедерація польської корони» (або просто «Корона», як її називають). Ця монархічна й радикально-націоналістична сила, створена шість років тому, на вибори йшла у списках від «Конфедерації Свобода і Незалежність» — широкої коаліції праворадикальних сил на чолі зі Славоміром Менценом. Однак на президентські вибори 2025 року Ґжеґож Браун вирішив балотуватися окремо — всупереч «Конфедерації», яка підтримала Менцена. У праворадикальній коаліції стався розкол. Коротко кажучи, Менцен усунув Брауна з «Конфедерації». Браун, своєю чергою, забрав із собою «Конфедерацію польської корони» й почав гостро конкурувати з Менценом, виборюючи собі місце на правому фланзі. У президентських виборах він посів… четверте місце.
Ґжеґож Браун у Сеймі. Фото: Збишек Качмарик / ForumБорець із «українізацією»
Під час виборчої кампанії та передвиборчих дебатів Браун фактично говорив лише про нібито єврейські змови, що загрожують Польщі, про Європейський Союз як «євроколгосп» і про потребу протидіяти «українізації» Польщі. За нього проголосувало 6,24 % виборців, тобто понад 1,2 мільйона громадян. А це вже немалий політичний капітал.
Профілі соцмереж, пов’язані із Брауном, — лідери з поширення антиукраїнської пропаганди польськомовному інтернет-просторі (згідно зі звітом ГО «Демагог» та Інституту моніторингу медіа).
Українці завозять до Польщі СНІД, бандитів і повій.
Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, він міг би створити четверту за потужністю силу в Сеймі з підтримкою 8,4 % і 33 мандатами. Опитування підтверджують, що Браун, крайній націоналіст, якого чимало політиків та публіцистів називають навіть фашистом, — разом зі своєю галасливою групою прихильників міцно закріпився на політичній сцені. А це, своєю чергою, спричинило хвилю припущень — зокрема, що після парламентських виборів через два роки він може ввійти в коаліцію з «Правом і справедливістю» (ПіС) Ярослава Качинського.
Краще вже Ґжеґож Браун, ніж Дональд Туск.
Сам Ярослав Качинський поки що подає суперечливі сигнали, хоч і критикував Брауна за заперечення Голокосту.
Ми готові співпрацювати з тими, хто в багатьох питаннях має інші погляди, ніж ми, але перебуває в межах, так би мовити, раціональної політики. Звісно, ми інколи припускалися помилок, але завжди трималися землі — і цієї землі триматимемося й надалі.
Для «Права і справедливості» загалом неприйнятною є як антисемітська, так і антиукраїнська риторика Брауна. Однак уже багато тижнів рейтинги ПіС падають, а всередині партії наростають суперечки. Тому сигнали про те, що найбільша права й опозиційна до уряду Туска партія спроможна будувати широку коаліцію, безумовно, грають Качинському на руку.
З іншого боку, зростання популярности радикальної правиці може непокоїти Ярослава Качинського. Бо досі фундаментом його політики було недопущення появи на правому фланзі потужної конкуренції для ПіС. А тепер конкуренти не лише з’явилися, а й набирають сили — це «Конфедерація» Менцена і «Корона» Брауна.
Від режисера до політичного скандаліста
Політика в житті Ґжеґожа Брауна була присутня завжди. У 90-х роках свіжоспечений випускник польської філології захопився журналістикою, зокрема репортажем. Після того, як Браун здобув післядипломну освіту з кінематографії У Вроцлавському університеті, він узявся за складні жанри: репортаж і документалістику. Брауна тягнуло до тем, пов’язаних із залишками совєтського минулого. Ще за часів ПНР, у 80-х роках, він був пов’язаний із вроцлавською «Помаранчевою альтернативою» — молодіжним рухом, який висміював комуністичну владу. Браун організовував студентські страйки, діяв у «Польсько-чехо-словацькій Солідарности» — середовищі демократичної опозиції, з якого згодом вийшли люди, радше близькі до ліберальних і демократичних кіл, критично налаштованих щодо крайньої пра виці.
Формування політичних поглядів Брауна позначилося і на його кінематографічній творчості. Його фільми (а їх було понад 20) були політично й соціально заангажовані: в них відчувався вплив правих поглядів і антикомунізму, але ще зовсім не того радикалізму, який Браун демонструє сьогодні. Побутує думка, що колись цей перспективний режисер, ерудит і інтелектуал із Вроцлава не зумів пробитися в досить герметичне інтелігентське середовище, особливо варшавське. Мовляв, «салон» його відкинув і приблизно 20 років тому Браун почав дедалі більше скочуватися в радикалізм.
У справжню політику Браун прийшов лише в першому десятиліття XXI сторіччя. Спочатку він приєднався до архіконсервативного й водночас ультраліберального в економічному плані Януша Корвіна-Мікке. Згодом його курс дедалі різкіше зміщувався вправо. Він раз у раз на чергових виборах намагався ввести своїх людей до Сейму.
2015 року Браун очолив рух «Дай, Боже, щастя» (Szczęść Boże). Відтоді це привітання стало його гаслом. Коли 2019-го він нарешті потрапив до Сейму, то кожен свій виступ з парламентської трибуни починав гучним «Дай, Боже, щастя». Тоді він прославився своїми радикальними, не лише антисемітськими, антиукраїнськими, але й антиєвропейськими поглядами.
На Красній площі
20 грудня 2018 року соцмережі облетіла фотографія Брауна в шапці-вушанці на засніженій Красній площі в Москві. Він стояв поруч з Лєонідом Свірідовим, якого трьома роками раніше депортували з Польщі за шпигунство. Свірідов удавав журналіста, а насправді був співробітником російської розвідки. Росіянин опублікував світлину з Брауном. Цим він лише запустив лавину припущень, що Браун стоїть на боці Росії, а може, навіть є агентом Путіна.
Сам Браун ніколи не приховував своїх явно проросійських поглядів — особливо після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Провину за війну він перекладав лише на Україну і загалом вдавався до антиукраїнської риторики.
Можливо, Москва не тільки не хоче приховувати, ба навпаки — воліє хвалитися тим, що в Польщі є політики, налаштовані до Росії прихильно. І це попри те, що в російській пропаганді Польщу загалом подають як русофобську державу.
На початку листопада 2025 року білоруський прорежимний фонд імені Еміля Чечка оголосив лауреатів так званої премії миру і прав людини. Еміль Чечко — колишній польський військовий, який пішов на співпрацю з білоруськими спецслужбами й дезертирував до Білоруси. Певний час він був зіркою лукашенківських медіа, розповідаючи, якою страшною країною є Польща. Згодом (за офіційною версією) він скоїв самогубство. Ґжеґож Браун став одним із лауреатів премії фонду з відверто антипольським й провокативним характером.
2025 року Браун з’явився на матчі варшавської «Легії» в товаристві, зокрема, Матеуша Піскорського та Януша Валюся. Перший колись заснував проросійську партію «Зміна» і був заарештований за підозрою у шпигунстві, просидів за ґратами майже три роки. Піскорський програв судовий процес проти тижневика Newsweek, який назвав його разом з оточенням агентами впливу Росії.
Поляк Валюсь — культова постать для польської крайньої правиці. Він був пов’язаний із расистами-праворадикалами в Південно-Африканській Республіці й 1993 року вбив лівого африканського політика Кріса Гані, за що майже 30 років відсидів за ґратами у ПАР. Після виходу із в’язниці Валюсь повернувся до Польщі й тепер з’являється в оточенні Брауна.
Після виборів 2024 року лідер «Корони» став депутатом Європейського парламенту, що, однак, не перешкоджає йому закликати до ліквідації Європейського Союзу.
Браун прикриває чорною пов’язкою на окулярах ліве око, оскільки страждає на відшарування сітківки. Хтось з цього кепкує, мовляв, він — « польський циклоп», але це додає політику впізнаваности. Чорна пов’язка та вогнегасник стали символами Брауна.
Є кілька чинників, які дають силу такому політику, як Ґжеґож Браун. По-перше, ґрунтом, на якому виросла його популярність, була пандемія коронавірусу. Браун став найзапеклішим критиком карантинних обмежень і відкрито стверджував, що пандемію вигадали. Частина польського суспільства тоді пішла за ним, зокрема, під впливом страху, дезінформації, браку знань і звичайних бунтівних настроїв — вона просто не вірила в коронавірус.
Іншим чинником, що посилив позиції Брауна, стала повномасштабна російсько-українська війна, адже частина поляків налаштована проти України — через історичні питання, дезінформацію, пропаганду, яку активно підсичує Москва, а також через власні комплекси й банальну впертість.
Подібна ситуація і з Європейським Союзом. Упевнена перемога Дональда Трампа в США та його радикальна риторика, спрямована проти старого ладу, окрилюють таких політиків, як Браун. Адже Трамп у глобальному масштабі показав таким, як Браун, що не існує табуйованих тем, що можна ображати кожного і ламати усталені канони політики. Звичайно ж, Браун спирається і на антисемітизм, що тліє в частині польського суспільства. Він успішно будує картину світу, яким начебто правлять євреї, — і цьому потрібно протистояти.
Саме Браун увів до польської суспільної дискусії та мейнстрімних медіа найогидніші тези антисемітизму, расизму й шовінізму. Те, що раніше з’являлося на шпальтах нішевих видань запеклих антисемітів або зринало в дискусіях на маргінальних форумах, завдяки Брауну опинилося в центрі передвиборчих дебатів. І саме в цьому полягає найбільша загроза, яку несе цей політик. Ефект Брауна може призвести до того, що вся правиця почне змагатися з ним у радикалізмі.
Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик
