Вибори в Польщі. Фото: Даріуш Ґорайський / Forum

Вибори в Польщі. Фото: Даріуш Ґорайський / Forum

Як відбуваються парламентські вибори в Польщі?

Ідеї

15 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори, на яких громадяни оберуть 460 депутатів і 100 сенаторів. Окрім виборів до Сейму та Сенату, відбудеться референдум, на якому поляки дадуть відповіді на питання про ставлення до іммігрантів, підвищення пенсійного віку та продажу державних активів.

Понад 29 мільйонів виборців мають право обирати двопалатний парламент Республіки Польща на чотирирічний , уже десятий термін. Вибори до Сейму та Сенату відбуваються у вихідний день із 7:00 до 21:00. Потім дільниці закриваються, після чого ЗМІ можуть оприлюднювати дані опитувань, а згодом і попередні результати виборів від Національної виборчої комісії. До того діє виборча тиша. За порушення заборони агітації загрожує штраф до 20 тисяч злотих, а за оголошення результатів опитувань під час виборчої тиші — від 500 тисяч до мільйона злотих.

Як поляки голосують

На виборах до нижньої палати (Сейму) діє 41 виборчий округ , з кожного до парламенту може потрапити від 7 до 20 кандидатів. Вибори до верхньої палати (Сенату) проходять дещо по-іншому: діє 100 одномандатних округів і в кожному обиратимуть по сенатору.

У бюлетенях у полі зліва виборець повинен поставити символи «X» біля імен кандидата в депутати та кандидата в сенатори. Голос вважатиметься недійсним , якщо виборець біля імені кандидата поставить інший знак, наприклад «+» або «V».

Той , хто на час виборів перебуває поза місцем постійного проживання, може проголосувати за місцем перебування. Однак він заздалегідь повинен подати (в адміністрацію ґміни чи через сайт gov.pl) заяву про зміну місця голосування або ж завантажити свідоцтво про право голосувати. Тоді такий виборець може проголосувати в будь-якій окружній виборчій комісії в Польщі, за кордоном або на борту польського корабля.

Хто стане депутатом , а хто — сенатором

До Сейму Республіки Польща можуть потрапити лише партії , які здобули щонайменше 5 % голосів по всій країні, а у випадку блоку партій — щонайменше 8 %. Розподіл голосів у виборах до Сейму визначається досить складним методом, який наприкінці XIX століття розробив Віктор д’Ондт — бельгійський професор цивільного права та математики. Невеликі партії віддавна критикують цей метод, позаяк він більш вигідний для потужних політичних об’єднань.

Цей метод — на руку лідируючим партіям , адже він сприяє створенню стабільної парламентської більшості, проте його суттєвим недоліком є те, що він обмежує потрапляння у Сейм всіх лідерів голосувань по дільницях. За цим методом лідер списку не завжди отримує виборчий мандат. Пояснимо, як це працює. Наприклад, в окрузі є 8 мандатів, а за 3 партії, які подолали виборчий бар’єр, виборці віддали 1500 голосів: 720, 480 і 300 відповідно. Тоді мандати розподілять так: кількість голосів, відданих за партію, ділять почергово на 1, 2, 3, 4, 5. Відповідно частки першої партії (720 голосів) становлять: 720, 360, 240, 180, 144. Частки другої партії (480 голосів) — 480, 240, 160, 120, 96, а третьої (300 голосів) — 300, 150, 100, 75, 60. З цих часток вибирають 8 найбільших (позаяк в окрузі є 8 мандатів). В результаті перша партія отримує 4 місця, друга — 3, а третя — 1.

З виборами до Сенату все набагато простіше: сенатором від цього округу стає кандидат , який набрав найбільшу кількість голосів.

Референдум на шквалі емоцій

15 жовтня на загальнонаціональному референдумі поляки відповідатимуть на чотири питання:

  • Чи підтримуєте ви продаж державних активів іноземним структурам , внаслідок чого польські жінки та чоловіки втрачають контроль над стратегічними секторами економіки?
  • Чи підтримуєте ви підвищення пенсійного віку , зокрема відновлення збільшеного до 67 років пенсійного віку для жінок і чоловіків?
  • Чи підтримуєте ви ліквідацію загорожі на кордоні між Республікою Польща та Республікою Білорусь?
  • Чи підтримуєте ви прийняття тисяч нелегальних мігрантів із Близького Сходу та Африки відповідно до примусового механізму релокації , нав’язаного європейською бюрократією?

Оприлюднення питань , винесених на референдум, викликало жваву дискусію в польських ЗМІ. Багато хто сумнівався в доречності таких конкретних запитань — мовляв, вони є елементом передвиборчої кампанії влади. Адже уряд сформулював питання на основі проблем, якими він лякав поляків, і таким чином дав їм зрозуміти, чим може завершитися перемога найбільшого противника діючої влади («Громадянської платформи»). Оскільки багато хто виступав за бойкот референдуму, Національна виборча комісія оприлюднила офіційне повідомлення.

Із заяви Національної виборчої комісії

Виборець (особа , яка має право брати участь у референдумі) жодним чином не може бути (і не є) змушений голосувати чи брати участь у референдумі. Тому рішення взяти участь у виборах до органу (Сейму чи Сенату) — це суто рішення виборця (особи, яка має право брати участь у референдумі.

У разі відмови прийняти виборчий бюлетень окружна виборча комісія зобов’язана зафіксувати цей факт. Дані про відмову виборця брати участь у виборах чи референдумі вписують до графи , призначеної для підтвердження отримання бюлетеня. Виборець, який відмовився голосувати, повинен засвідчити свою відмову підписом. Результати референдуму будуть дієвими за умови, якщо в ньому візьме участь понад половину виборців.

Що відбувається після виборів

Принципи створення нового парламенту прописані в статтях 109 і 110 Конституції Республіки Польща. Перші засідання Сейму та Сенату призначає президент на термін не пізніший ніж 30 днів після виборів. Сейм зі свого складу обирає маршалка Сейму та його заступників. Маршалка Сенату натомість обирають з-поміж кандидатів , яких висунули щонайменше 10 сенаторів. Голосування таємне. Маршалком стає сенатор, який набрав більшість голосів.

Відповідно до статті 154 Конституції президент визначає прем’єр-міністра (зазвичай це людина , яку визначила парламентська більшість). Визначений прем’єр-міністр пропонує президенту склад Ради міністрів. Президент призначає прем’єр-міністра та інших членів уряду протягом 14 днів від дати першого засідання Сейму або прийняття відставки попереднього складу Ради міністрів, а також приймає присягу від членів новопризначеної Ради міністрів.

Упродовж 14 днів з моменту призначення президентом прем’єр-міністр представляє Сейму програму діяльності Ради Міністрів (так зване exposé) з проханням про вотум довіри.

Для ухвалення вотуму довіри необхідно набрати абсолютну більшість голосів за присутності щонайменше половини визначеної законом кількості депутатів.

Якщо ж Раду міністрів не призначено або їй не висловлено вотуму довіри , Сейм обирає прем’єр-міністра та запропонованих ним членів Ради міністрів з-поміж кандидатів, висунутих депутатами. Вибір роблять на основі абсолютної більшості голосів за присутності щонайменше половини депутатів. Президент призначає обрану Раду міністрів і приймає присягу її членів.

Якщо ж за описаною вище процедурою не призначено Раду міністрів , то відповідно до статті 155 Конституції президент впродовж 14 днів призначає прем’єр-міністра, а за його поданням — інших членів уряду, а також приймає від них присягу. Протягом 14 днів від дати призначення Ради Міністрів президентом Сейм висловлює їй довіру більшістю голосів у присутності щонайменше половини визначеної законом кількості депутатів. Якщо ж Раді міністрів не висловлять довіру, президент скорочує каденцію Сейму (що автоматично призводить до скорочення терміну повноважень Сенату) і призначає вибори до Сейму та Сенату.

Традиційний вибір

Результати майже всіх опитувань свідчать про перевагу правлячих «Об’єднаних правих» (на чолі з ПіС). Проте невідомо , чи партія Ярослава Качинського та її партнери по коаліції здобудуть більшість у Сеймі. Їм на п’яти наступає Громадянська коаліція, головною силою в якій є «Громадянська платформа» колишнього прем’єр-міністра Дональда Туска. Також до Сейму, найімовірніше, потраплять «Ліві», «Третій шлях» (коаліція Польської народної партії та партії Шимона Головні «Польща 2050») та «Конфедерація». Рейтинг останнього блоку нещодавно почав знижуватися, хоча коментатори продовжують стверджувати, що ПіС не матиме виходу і, щоб залишитися при владі, буде змушений сформувати коаліцію з «Конфедерацією». Альтернативою може бути коаліція опозиційних партій (без «Конфедерації»).

15 жовтня все вирішать виборці.

Переклала Марія Шагурі

Юліуш Ґлуський-Шіммер profile picture

Юліуш Ґлуський-Шіммер

Всі тексти автора

Читайте також