Зоряна Вареня: Як змінювалася інфраструктура Варшави в останні десятиліття?
Міхал Лейк: Почну з 90-х. Тоді комфорт життя варшав’ян визначався передусім доступом до товарів і послуг, які раніше здавалися недосяжними. Люди хотіли мати те, що в західних країнах було звичним, зокрема одяг відомих брендів і якісніші продукти. Такий запит сприяв процвітанню базарної торгівлі й приватної комерції. Тоді ж поляки почали масово купувати автівки, часто привозячи їх із-за кордону за невеликі гроші. У Варшаві ще не діяли обмеження на паркування, та й громадський транспорт був менш розвинений. Наприклад, іще не існувало метро. Тоді автомобіль здавався ідеальним засобом пересування. Люди хотіли доїжджати власною машиною до будь-якого потрібного місця, зупинятися біля самого входу, а вдома паркуватися під своїми вікнами.
З часом серед варшав’ян з’явився запит на сучасніше, продуманіше і комфортніше міське середовище. Вони почали цінувати простір, де можна відпочити, де вдосталь затінку і свіжого повітря, де враховано потреби різних мешканців, зокрема з інвалідністю. Зросла й увага до проблем екології. Відповідно залежність від приватних автівок зменшилася, що сприяло розвитку громадського транспорту, зокрема трамваїв і метро, а також облаштуванню велосипедних доріжок.
Площа Трьох хрестів. Джерело: ZDMА ще варшав’яни почали більше уваги приділяти естетичній стороні громадського простору. У 1990-х яскраву рекламу сприймали як символ модернізації й капіталізму, проте з часом почали дедалі більше цінувати впорядкованість і гармонійність. Ставлення до реклами змінилося: її вже вважали агресивним нав’язуванням споживання, вона викликала суспільний спротив. Це дало поштовх для змін.
ЗВ: Як би ви описали сучасного варшав’янина? Чим він відрізняється від, скажімо, жителя Ґданська?
МЛ: Варшава втратила майже все своє корінне населення під час Другої світової війни, зокрема під час Варшавського повстання. Зараз дуже мало тих, хто може себе вважати варшав’янином у кількох поколіннях.
Після 1945 року багато людей приїхало в столицю, щоб її відбудовувати, а після 1989-го, у період економічних труднощів, — у пошуках роботи та можливостей. Тож більшість сучасних варшав’ян — нащадки тих, хто перебрався сюди після війни, або ж ті, хто сам приїхав у останні десятиліття.
Міхал Лейк на площі П’яти кутів. Джерело: ZDMВаршав’яни живуть у своїй «бульбашці». Столиця — швидша, яскравіша, багатша і перспективніша порівняно з іншими польськими містами. Тут вищі зарплати й більше можливостей досягти успіху. Варшав’яни часто далекі від реалій менших міст, навіть якщо туди легко дістатися приміським потягом. Та ця інакшість столиці сприймається не як привілей, а як факт мешкання у місті, що є центром життя Польщі та водночас її найбільшим винятком.
Відмінності між варшав’янином та, наприклад, ґданчанином чи краків’янином, безумовно, існують. Варшава як столиця має найбільший бюджет, площу та чисельність населення, тут працює чимало міжнародних компаній. Це своєю чергою породжує відчуття глобалізованої європейськості. У Ґданську, Познані чи Вроцлаві теж розвинена інфраструктура і задіяні сучасні технології, проте тут збереглися локальні традиції й автентичність, які у Варшаві часто розмиті.
ЗВ: Що в столиці змінилося з появою великої кількості українських біженців?
МЛ: Я не економіст, однак вважаю, що гроші, які українці почали витрачати у Варшаві, допомогли нам після ковідної кризи. Крім того, приїзд біженців після лютого 2022 року, умовно кажучи, завершив період пандемії в Польщі. Вакциновані, невакциновані, теорії змови, чіпи Білла Гейтса — все це стало неважливим. Відтоді для Варшави, та й усієї Польщі, важливою стала повномасштабна війна на території України.
Чи кошти, які українці вклали в нерухомість, вплинули на цей ринок? Точно сказати не можу. Проте те, що українці витрачають чимало грошей у Варшаві й інших польських містах, — суттєвий чинник. Відкрилося багато гарних українських закладів, і це видно неозброєним оком, — досить прогулятися центральною вулицею Новий Свят чи новими райончиками, як-от Варшавські Бровари чи Норблін. Дехто з поляків на це нарікає, та моя відповідь їм проста: треба було собі відкрити тут кав’ярню чи магазин — ніхто нікому нічого не забороняв. А українці створюють нові робочі місця — якщо не для поляків, то для своїх, що також почасти знімає проблему з наших плечей.
Я сам — частий покупець в українських пекарнях. Інколи продавчині не говорять польською або допускаються мовних помилок. Мені особисто це взагалі не заважає — ми й так можемо легко порозумітися. У 1990-х у Лондоні нас не дивувало, коли деякі працівники магазинів не знали англійської, то чому ж тепер очікуємо від приїжджих знання польської мови на рівні C2?
Я дуже позитивно ставлюся до того, що Варшава прийняла нових жителів і ми вчимося жити разом.
ЗВ: Які ваші улюблені українські заклади у Варшаві?
МЛ: Наприклад, кавʼярня Semifreddo на розі Ґжибовської і Каролькової. Неймовірне місце. Співвласниця — українка, меню — італійське. Кулька морозива коштує 6 злотих — нормальна ціна, а не 15, як у багатьох інших кав’ярнях.
Українці не лише відкривають заклади, а й активно їх відвідують, що сприяє розвитку ресторанної культури. Крім того, приїзд нових людей у якесь місто — це завжди ін’єкція змін, навіть якщо ми культурно близькі. Звісно, деякі історичні питання нас розділяють. Колись я розмовляв з тодішнім послом України в Польщі Андрієм Дещицею, і він мене переконав, що немає сенсу починати кожну розмову зі спогадів про Волинь і УПА. Це, звісно, важливі питання, але якщо ними починати зустріч, то дві години завжди йтимуть лише на дискусії про минуле.
ЗВ: Ви — уповноважений мера у питаннях «Нового центру Варшави». Розкажіть про цей проєкт.
МЛ: Первинна мета полягала у зміні інфраструктури: адаптації вулиць для пішоходів і велосипедистів, скороченні автомобільного трафіку та озелененні. Однак з часом програма проєкту стала більш глобальною: ми хочемо оживити життя у публічному просторі. Загалом «Новий центр Варшави» охоплює понад 20 ініціатив, які мають бути завершені до 2027 року.
Ремонтні роботи на вулиці Злота. Джерело: ZDMНаприкінці жовтня 2024-го неподалік Палацу культури та науки відкрився новий Музей сучасного мистецтва. До червня 2025 року завершиться перебудова бетонної території під палацом — тут буде Центральна площа з десятками дерев і відпочинковою зоною. А ще ми оновлюємо парк Свєнтокшиський. За задумом, ці три проєкти у середмісті мають змінити культурний ландшафт Варшави на краще, притягувати все більше відвідувачів.
Музей сучасного мистецтва. Фото: Цезарій Варсь / UM BMMУ квітні 2024 року мерія відкрила пішохідно-велосипедний міст через Віслу. Так ми хотіли уможливити варшав’янам зручний і екологічний спосіб дістатися з одного берега на інший. І здається, нам це непогано вдалося: лише за перший тиждень мостом скористалося близько 200 000 людей.
Пішохідно-велосипедний міст. Фото: Цезарій Варсь / UM BMM Також ми трансформували найвідоміше перехрестя Варшави — площу Пʼяти кутів. Тепер це зелена пішохідна зона, в центрі якої — артобʼєкт «Пташа. Співочий дрізд» відомої варшавської мисткині Йоанни Райковської. Перебудовано й озеленено головну гастрономічну вулицю Варшави — Хмєльну, а також вулицю Брацьку.
На вулиці Злотій (теж у самому центрі) вдалося засипати автомобільний тунель — тут з’явиться фонтан і, знову ж таки, зелена зона. Ми цілеспрямовано звужуємо дороги і розширюємо пішохідні зони, завдяки чому місто стане привітнішим до пішоходів і менш залежним від інтенсивного автомобільного руху.
Візуалізація перебудованої вулиці Злота. Джерело: ZDMУ планах мерії — будівництво нового театру, перебудова ще кількох площ і вулиць.
Візуалізація нового приміщення театру TR Warszawa. Джерело: Томас Файфер і партнериЗВ: Які плани щодо Палацу культури та науки? Адже не вщухають дискусії про доцільність знесення цієї будівлі, яка асоціюється із подарунком Сталіна і совєтським минулим.
МЛ: Будинки не повинні зводитися або знищуватися в ім’я ідеології. Палац культури та науки впродовж десятиліть виконував важливі функції для міста і є унікальною спорудою в самому центрі. Однак це стара будівля, вона не зовсім відповідає сучасним протипожежним та санітарно-гігієнічним стандартам, відповідно в ній практично неможливо облаштувати готель чи ресторан.
Палац культури і науки. Джерело: UM BMMЯкщо ж говорити про знесення Палацу культури та науки, то технічно це майже не можливо (адже вимагає колосальних інженерних зусиль), а економічно — не виправдано. І це вже не говорячи про величезні фінансові витрати й проблему утилізації будівельних відходів.
Після війни з Варшави не вивозили завали й уламки зруйнованих будівель. Їх перероблювали на новий будматеріал, з якого зводили нові райони. Наприклад, житловий масив Муранув постав на руїнах і з руїн знищеної Варшави. Із такого ж будматеріалу звели, наприклад, Міністерство економіки на площі Трьох Хрестів. Його називають бутобетоном: руїни дробили, додавали бетон і воду, таким чином виходила суміш для зведення нових будівель.
Повертаючись до палацу. Після його гіпотетичного знесення вивозити завали кудись на переробку — нерентабельно. Переробляти їх на місці на бутобен — теж нема сенсу, адже сьогодні вже існують набагато дешевші й ефективніші, ніж у 50-ті роки, технології будівництва. Неможливо знайти економічно обґрунтовану причину для знесення Палацу культури. Натомість існує багато економічних підстав залишити його, зокрема, щоб він продовжував виконувати свої численні функції.
Зараз триває реконструкція Конгресної зали палацу, і вартість цього проєкту сягає не десятків, а сотень мільйонів злотих, що зумовлено високими вимогами до матеріалів, визначених консерватором пам’яток. Спеціаліст, що має окрему посаду в мерії й відповідає за охорону, реставрацію, реконструкцію та консервацію об’єктів культурної спадщини.
Конгресна зала. Джерело: UM WarszawaЗВ: Якщо одна Конгресна зала — це сотні мільйонів злотих, а заплановано близько 20 проєктів, то чи можна стверджувати, що відновлення центру Варшави обійдеться у понад мільярд злотих?
МЛ: Мабуть, так. Точний кошторис поки невідомий, оскільки його проєкт постійно змінюється — залежно від вартості матеріалів і робочої сили. Наприклад, пішохідно-велосипедний міст коштував 158 мільйонів злотих, а Музей сучасного мистецтва — близько 700 мільйонів. Ці проєкти реалізовані з перспективою на довговічність і, ймовірно, потребуватимуть реконструкції щонайраніше через 20 років. Проте не всі інвестиції такі дороговартісні. Наприклад, реконструкція вулиці Брацької обійшлася в близько 20 мільйонів злотих, а Хмєльної — в приблизно 40 мільйонів. Та загалом не варто підбивати всі витрати в одну цифру, адже на бюджет впливає надто багато чинників.
Вулиця Брацька. Джерело: UM BMMЗВ: Ви згадували про звуження вулиць і стратегію зменшення кількості автівок на дорогах. Це викликає дискусії та незадоволення в суспільстві.
МЛ: І це природньо, адже такі зміни не можуть сприйматися однозначно. Ми, представники міської влади, хочемо знайти баланс між потребами різних категорій людей. Ті групи варшав’ян, які в меншості, часто виражають своє незадоволення набагато голосніше за інших, тож складається враження, нібито незадоволені всі. Але ми, мерія, спираємось на дослідження та тверді цифри. Наприклад, ми вивчали, де і чому зазвичай паркуються водії. З’ясувалося, що варшав’яни займають лише до 60 % паркувальних місць. Ми також досліджували повторюваність номерних знаків у різний час доби й на основі цього виокремили різні групи користувачів: мешканці Варшави, відвідувачі, надавці послуг, а також ті, хто приїжджає автівкою з довколишніх містечок, паркується і вже громадським транспортом добирається на роботу або в справах.
Перебудова паркінгу на вулиці Зґода. Джерело: ZDMЗ перспективи міської адміністрації ця остання група паркувальників не робить значного внеску в локальну економіку: вони, користуючись благами Варшави, сплачують податки у своїх населених пунктах, відповідно у бюджет столиці від них нічого не надходить. Тож їхня автівка займає місце, яким міг би скористатися хтось із варшав’ян. Відповідно ті 40 % паркувальних місць, які займають не варшав’яни, ми могли б вивільнити, наприклад, під озеленення. Ми лише хочемо, щоб Варшава стала більш сучасним, доступним і комфортним містом для всіх, а не лише автомобілістів.
ЗВ: Як мерія вибудовує стратегію озеленення столиці? На підставі якихось досліджень й статистики чи виходячи з загального переконання, що так буде красивіше і приємніше?
МЛ: З зеленою інфраструктурою все навіть простіше, ніж з автівками. Тут не обов’язково використовувати лише локальні дослідження. Адже стратегію озеленення можна розробляти на основі досліджень, проведених в інших місцях, що належать до тієї ж кліматичної зони й мають подібну архітектурну структуру. І все ж ми робимо власні дослідження, як-от перед початком реконструкції вулиць Злота та Зґоди. Тоді мерія спільно з Польською академією наук провела серію тестів. Коли будуть їхні результати, ми знатимемо, як озеленення об’єктів у нашій мікроекосистемі вплинуло на температуру, вологість і вітряність, простіше кажучи, — чи воно дало бажані результати.
Площа П’яти кутів. Джерело: ZDMЗелень у міському просторі ще й дуже важлива для зниження рівня шуму, оскільки крони дерев добре поглинають звуки. Це особливо актуально для відкритих терас ресторанів, розташованих у житлових будинках. Ну, і естетичний ефект, адже насадження в місті — це завжди красиво.
ЗВ: Якою ви бачите Варшаву в найближчі 10 років?
МЛ: Я не наважуся давати точні прогнози, однак, гадаю, в столиці повинна з’явитися стійка й збалансована транспортна мережа. І, сподіваюся, вдасться розвʼязати житлову проблему, хоча насправді це завдання державної влади. Адже проблеми із доступністю житла у Варшаві можуть призвести до утворення довкола столиці так званих субміст, які розростатимуться в непридатних місцях, без належної інфраструктури, транспорту, шкіл чи лікарень. Наприклад, якщо будувати нові квартали на полі біля ґміни Баранув під Варшавою, на плечі столичної влади ляже величезне навантаження. Тож для успішного розвитку Варшави необхідно зосередитися на інвестиціях у транспортну систему та доступне житло.
Редакторка Наталя Ткачик
