Слоїки — варшавський символ приїжджих. Джерело: Designlab
Слоїки — варшавський символ приїжджих. Джерело: Designlab
30 вересня 2021

Слоїк розбрату

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Чому скляна банка з кришкою стала символом тих, хто «понаїхав» у Варшаву, за що їх не люблять і що робить влада, щоб згладити розкол у суспільстві.

Тих, хто теплими вечорами прогулюється варшавською набережною з південного боку Ґданського моста, вітає неоновий напис: «Приємно тебе бачити». 2013 року цей проєкт виграв у конкурсі на новий символ міста «Неон для Варшави». Переможця визначали інтернет-голосуванням. Тоді багато голосів набрав теж напис «+48 22» (телефонний код столиці), який донедавна виднівся над входом у клубокав’ярню на вулиці Андерса. Проте він був не тільки незвичний, а й спірний, тож його не втілили. У фінал потрапив також проєкт із зображенням… трьох слоїків. Він викликав гарячу дискусію та шквал негативних коментарів. Що ж так обурило варшав’ян?

Проєкт конкурсу «Неон для Варшави» — «Варшавські слоїки». Джерело: пресматеріали

Навіть ті, хто до цього конкурсу були не в курсі, 2013 року дізналися, що слоїк — не тільки скляна місткість, а й людина, яка приїхала до Варшави з іншого населеного пункту на навчання або в пошуках роботи. Слоїк — приїжджий. Слоїк — людина, яка на вихідні й свята вчащає в своє рідне місто. Слоїки — тому що вони привозять з дому домашню їжу у різних пластикових лотках, та найчастіше — у скляних банках із кришкою.

У Варшаві приїжджих чимало, та й міграція в столицю має довгу традицію. Після Другої світової війни місто збезлюдніло, тож відновлювалося воно руками (і в прямому, і в переносному сенсі) безлічі мігрантів, які шукали роботу та кращого життя в повсталій із руїн Варшаві. Упродовж кількох десятиліть Польської Народної Республіки міграція в столицю була неможлива, але тепер Варшава знову відкрита для людей з інших міст. За даними аналітичного порталу BIQdata.pl, зараз у столиці проживає понад два мільйони осіб, половина з яких — приїжджі. Вони перебираються сюди в пошуках добре оплачуваної роботи та сприятливих умов для розвитку, вступають до престижних вишів. І все більше впливають на життя та вигляд міста. А це, звісно, дратує тих, хто вважає себе кращими, себто «справжніми», корінними варшав’янами.

Проєкт конкурсу «Неон для Варшави» — «Приємно тебе бачити». Джерело: Адріан Ґрицук / Вікіпедія

Цікаво, що спочатку саме проєкт зі слоїками переміг у конкурсі. Це переповнило чашу терпіння «справжніх варшав’ян» (офіційною причиною скасування підсумків голосування була інформація, що голоси підкупили). У фейсбуку з’явилася група «Протестуємо проти реалізації проєкту-переможця конкурсу “Неон для Варшави”», в якій незадоволені виливали своє обурення. Проте дехто навпаки сприйняв проєкт як насмішку над приїжджими й спробу поділити суспільство. І все ж в обговоренні переважили голоси «корінних», які сприйняли перемогу такого проєкту як нападки на своє улюблене місто.

Тому що через «слоїків» Варшава стоїть у заторах. Тому що вони займають місця у вишах. Тому що через них життя в місті все більше нагадує щурячі перегони. Тому що вони винні в тому, що зростають ціни на житло. Тому що вони заробляють у столиці, а податки платять у рідних містах і селах. Тому що виїжджають на вихідні, щоб запастись їжею. Тому що не почувають себе тут як удома. Тому що постійно все критикують. Мало того, що вони ставляться до міста по-споживацьки й нічого в нього не вкладають, їм ще вистачає нахабства бурчати. Хіба можна допустити, щоб такі люди стали символом Варшави?!

Конкурс оголив конфлікти, які назріли всередині варшавської спільноти, і розділив учасників дискусії на дві великі групи: тих, хто вважав, що у нього вкрали право на місто, право визначати, яке воно має бути і як повинно розвиватися, і тих, хто відчував, ніби з нього поглузували й відтиснули на узбіччя. Багато людей були вражені тим фактом, що, як виявилося, варшав’ян із діда-прадіда в місті абсолютна меншість.

Гості стали господарями й відвоювали право висловлюватися і критикувати, яке досі, як думали «корінні», було тільки в них.

Коли перші емоції вщухли, дискусія перейшла з переповнених люттю інтернет-майданчиків на газетні шпальти, де приїжджі намагалися відповісти на хвилю ненависті, яка на них вихлюпнулася. Одні пояснювали, що мобільність людини свідчить про її сміливість, що до столиці виїжджають одиниці — розумні й перспективні, — що після війни Варшаву відбудовувала вся країна (зокрема перераховуючи податки з провінцій на рахунок Громадського фонду відновлення столиці), що ті, хто «понаїхав» — це, по суті, еліта, яка не повинна соромитися свого походження і життєвого вибору. Інші, не обтяжуючи себе зайвими аргументами, обмежувалися тим, що збивали пиху задавакам-варшав’янам.

Футболка з написом «Я — слоїк». Джерело: koszulkowo.com

Траплялися й різні спроби (в тому числі з комерційною метою) перетворити цю тему в елемент локальної культури. Люди іронізували, бурчали, гіперболізували. З’явилися гаджети із зображенням слоїка, футболки з написом «Я — слоїк», а магазин «Слоїк» на своєму сайті написав, що його продукція — для всіх, кого смішить конфлікт між місцевими та приїжджими.

Гурт «Big Cyc» записав пісню «Слоїки», в якій подано стереотипний образ тих, хто «понаїхав». У кліпі офісні працівники в строгих костюмах під час робочої наради потайки наминають загорнуту в газету ковбасу. Текст пісні говорить сам за себе:

Як шпигуни під час війни —
під брендовими шмотками
маскують справжню суть свою,
подзенькуючи слоїками.

Ось ти знов в заторі злишся,
вечір, п’ятниця, утома:
слоїки спішать з столиці —
щоб побільше взяти з дому.

Утім, дехто до проблеми «слоїків» підійшов серйозно. 2015 року Маґдалена Желязовська видала книжку «Ненаситні» («Zachłanni»). У ній розповідається про кількох приїжджих, які намагаються знайти собі місце під сонцем у Варшаві — здобувають освіту, знаходять роботу, намагаються влаштувати особисте життя. На обкладинці — Палац культури й науки всередині слоїка, що відразу викликає в читача відповідні асоціації.

Книжка Маґдалени Желязовської «Ненаситні. Перший роман про покоління слоїків». Джерело: пресматеріали

Ця книжка — художня спроба поглянути на життя сучасних приїжджих зсередини, з їхньої перспективи, і зрозуміти їхні цілі й проблеми. Через два роки міська влада провела дослідження «Ідентичність Варшави та її мешканців», у якому брали участь як уродженці столиці, так і приїжджі. Було проаналізовано їхній зв’язок із містом, якою вони бачать столицю і якими цінностями керуються. Втім, не стояло окремого завдання порівняти корінних і тих, що «понаїхали».

Що залишилося від цього скандалу? Неоновий напис зі слоїками так і не з’явився, але тепер майже кожен варшав’янин знає, що означає це слово. Міська влада, розуміючи, що мешканці столиці походять з різних місць, намагається приділяти їм більше уваги, залучати до життя спільноти й надихати на активну діяльність. Наприклад, щоб проголосувати за проєкти конкурсу міського громадського бюджету, досить вказати, в якому районі ти живеш — не обов’язково мати столичну прописку або відкривати якусь додаткову інформацію про себе. Кампанія із закликом платити податки у Варшаві 2019 року проходила під гаслом «Відчуваю себе як удома», а на плакатах був зображений молодий чоловік, який крокує містом із наплічником і валізою.

Тож, схоже, після кількох років обговорення й активного використання в культурі, бізнесі та дослідженнях емоційний потенціал теми «слоїків» вичерпаний. А проте напередодні виборів мера Варшави (2018), які виграв кандидат від «Громадянської платформи» Рафал Тшасковський (корінний варшав’янин), подейкували, що за його головного суперника з партії «Право і справедливість» Патрика Якого (уродженця Ополя) напевно голосуватимуть «слоїки».

Переклала Ірена Шевченко

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Читайте також