Руїни Варшавського ґетто. Джерело: Єврейський історичний інститут
Руїни Варшавського ґетто. Джерело: Єврейський історичний інститут

Муранув. Дільниця, що стала пам’ятником

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Історія одного з найтрагічніших місць Варшави.

Хтось влучно підмітив, що Муранув — це вправляння в уяві. Цей варшавський район мало чим нагадує Північну дільницю з минулого, а саме так називали Муранув до війни. Ба більше, може навіть скластися враження, що повоєнний Муранув навмисно намагається ошукати, дезорієнтувати, збити з пантелику зміною не лише назв, а й траєкторій вулиць, а також цілковито новою архітектурою й організацією простору.

Нічого не нагадує тут про минуле. Там, де колись був неабиякий галас — тепер тиша, де стояла Велика синагога — хмарочос, а Налєвки, що до війни були однією з головних столичних вулиць і, мабуть, найгучнішою, — сьогодні «найбільш неіснуюча» вуличка з фрагментом трамвайної колії, що виринає нізвідки й провадить в нікуди.

Вулиця Героїв ґетто (колишні Налєвки). Джерело: Вікімедіа

Сьогоднішній Муранув побудовано на руїнах і з руїн попереднього району. Він досі містить свідчення про життя колишніх мешканців Північної дільниці. Невідомо, що ця земля виштовхне назовні під час наступного ремонту чи будівництва. Наприклад, робітники, які міняють труби, розповідають, що почуваються тут археологами: ніколи не знаєш, що відкопаєш. Тому не кожен може і хоче жити на Мурануві. Існують історії про привидів, які тут навідують мешканців уночі. Про це написані статті, зняті фільми й поставлені вистави. Кружляють історії про прокляття, химерні явища, пов’язані з історією цього трагічного місця. Місця, де стояло ґетто, місця смерті й страждань.

До війни на Мурануві мешкали переважно євреї. Тоді вони становили майже 90 % жителів району й майже 30 % мешканців Варшави. У XVI столітті, коли євреї були змушені покинути місто, вони почали селитися тут, де постала одна з юридик (ділянка міста, що не підпорядковувалась міській владі). Муранув став частиною Варшави лише наприкінці XVIІІ століття, після чого там почався будівельний бум. Зі збільшенням напливу євреїв до цієї дільниці стрімко поставали нові вулиці, будинки, кав’ярні, магазини. Північна дільниця ставала все більш єврейською і за кількістю єврейських мешканців, і за виглядом, якого вона набувала враз зі швидким розвитком. Муранув був відомий великою кількістю різноманітних ремісників, а також купців і крамарів. З часом тут почали відкриватись фабрики й металургійні підприємства. Північна дільниця славилась на всю Варшаву великим ринком, де можна було придбати все на світі.

Вулиця Налєвки, 30-ті роки. Джерело: Вікімедіа

На межі ХІХ–ХХ століть Муранув перетворився на своєрідне місто в місті — з етнічно однорідним, але дуже різноманітним населенням. Тут мешкали євреї, які ходили до синагоги, та євреї, які вчащали до костелу. Ортодоксальні й асимільовані, ті, які в щоденному житті послуговувались мовою їдиш, і ті, які говорили польською й російською. Мешканці Муранува різнились також професійно: ремісники, купці, банкіри, інтелігенція, митці.

Ідеологічно жителі Північної дільниці також значно відрізнялись один від одного. Хтось підтримував ідеї сіонізму, комусь відповідали ліві погляди, хтось відстоював права жінок. Євреї засновували власні партії з дуже широким спектром політичних поглядів, а також видавали газети, книги й проводили бурхливі дискусії.

Під час війни Північна дільниця, той окремий світ, назавжди зник із поверхні Варшави. Спочатку 1940-го нацисти створили тут найбільше в Європі ґетто, відрізане від решти міста триметровим муром. Абрахам Левін у своєму щоденнику назвав його «в’язницею, якої людство ще не бачило» Щоденник із Варшавського ґетто єврейського вчителя Абрахама Левіна (1893–1943) охоплює період з квітня 1942 до січня 1943 років і є одним із найцінніших особистих документів тих подій..

Арешт євреїв під час придушення повстання у Варшавському ґетто. Джерело: Вікімедіа

Кількість мешканців ґетто постійно збільшувалась за рахунок єврейських біженців, яких масово звозили до Варшави. Вже навесні 1941 року в ґетто перебувало понад 460 тисяч людей, із яких 100 тисяч невдовзі померло через хвороби і голод. Умови проживання були жахливі, а спроба втечі каралась смертю. Звідси євреїв транспортували до концентраційних таборів. У липні 1942 року, коли внаслідок ліквідації ґетто до таборів вивезли від 250 до 300 тисяч мешканців, там залишалось ще близько 60 тисяч євреїв. Тоді члени підпільних організацій, що функціонували у ґетто, наважились на відчайдушний крок. І 19 квітня 1943 вибухнуло повстання, яке не мало шансів на перемогу, а радше було актом супротиву й непокори. Придушивши опір, німці підпалили ґетто, а потім зрівняли його з землею, висадивши в повітря Велику синагогу й залишивши на місці Північної дільниці самі руїни.

Територія Варшавського ґетто після його ліквідації. Джерело: Вікімедіа

Невипадково метафорою повоєнного Муранува є фенікс, що відроджується з попелу. Таким цю дільницю бачив архітектор Богдан Ляхерт, який спроєктував перший і єдиний у світі район-пам’ятник. Він вирішив, що на руїнах і з руїн можна збудувати нове життя. Замість того, щоб прибирати й вивозити завали зруйнованих будинків, Ляхерт вирішив використати їх як будматеріал для зведення фундаментів і стін нового району. Він мав стати першою робітничою дільницею у центрі Варшави. Але оскільки тут ніколи не проводили ексгумації, будинки на Мурануві містять не тільки залишки речей, а й останки людей.

Муранув, 1959. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Дуже символічно, що знайомство багатьох українців із Варшавою починається саме з Муранува, адже тут, поруч із Музеєм польських євреїв POLIN знаходиться Український дім, де часто відбуваються зустрічі з письменниками, розмови про історію й польсько-українські стосунки. Менше ніж сто років тому попередні мешканці Північної дільниці також проводили бурхливі дискусії. Вони говорили про єврейсько-польські взаємини, видавали власні газети і намагалися покращити умови свого життя. Зрештою, у багатьох українських містах також мешкало багато євреїв, зокрема, у Львові, Чернівцях, Коломиї, Дрогобичі.

Ми мріємо чогось досягнути, щось залишити після себе, заіснувати не лише у міському просторі, але й у пам’яті інших. Можливо, привиди, які відвідують мешканців Муранува, насправді не хочуть їх лякати, а просто приходять, щоб нагадати про те, що колись тут вирувало інше життя, від якого не залишилось і сліду.

Музей історії польських євреїв POLIN. Джерело: Flickr

Прогулюючись Муранувом, можна легко помітити його багаторівневість і багатошаровість. Це простір-палімпсест Старовинний рукопис, зазвичай пергаментний, із якого стерто попередній текст і на його місці написано новий.. В залежності від знань і бажання, у ньому можна відчитати безліч контекстів, відкрити мільйони значень. Так само, як у вірші, так само, як у книзі, так само, як в житті. Можна функціонувати, не знаючи і не помічаючи нічого довкола, але чи це цікаве життя? Набагато цікавіше вправлятись в уяві й усвідомлювати зв’язок із тими, хто був тут до нас.

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
Олександра Іванюк image

Олександра Іванюк

Кандидатка наук, політологиня, письменниця, викладачка Варшавського університету. Дослідниця політичних еліт у постсовєтських країнах…

Читайте також