Коли я вперше побачила Торунь, подумала, що це такий маленький Краків, адже в обох містах Старе місто — велика мережа вулиць і вуличок із дуже характерною цегляною забудовою. Через Торунь також протікає Вісла, можна посидіти на її березі або прогулятися набережною. Від залізничного вокзалу до Старого міста потрібно пройти через річку мостом, з якого відкривається краєвид на історичний центр — цю панораму вважають одним із чудес Польщі. І хоча Торунь — це, звісно, не тільки туристична частина з історичними пам’ятками, та саме вона найбільше цікавить гостей міста.
Трішки історії
Місто заснували 1233 року хрестоносці Тевтонського ордену. Завдяки розташуванню на Віслі Торунь швидко став важливим торговельним центром і вступив у союз із розвинутими містами Північної Європи. Період його розквіту припав на XIV–XV століття, — тоді Торунь був одним із найбагатших міст Польського королівства.
Із 1454 року жителі Торуня, незадоволені правлінням тевтонців, приєдналися до Прусської конфедерації,Коаліція ганзійських міст і духовенства, створена для протидії Тевтонському ордену за підтримки Польського королівства. що поклало початок Тринадцятирічній війні. Після її закінчення території, на яких розташовувалося місто, згідно з Торунським мирним договором 1466 року, повернулися у склад Польщі. У наступні століття Торунь розвивався як важливий науковий і культурний центр, приваблюючи вчених та митців з усієї Європи. Середньовічне планування Старого міста з його численними пам’ятками архітектури належить до спадщини ЮНЕСКО.
Окремої уваги заслуговує похилена вежа. Це одна з дев’яти фортечних башт (загалом їх було 52 або 54, — тут думки істориків розбігаються), розташована у Старому місті, на лінії міських стін. Вежу збудували наприкінці XIII століття, а похилилася вона, ймовірно, в XV столітті через нестабільний ґрунт (нахил становить 5°13’15’’). Проте, за легендою, це сталося через геть іншу причину: як покарання за те, що один із лицарів порушив чернечі обітниці. У XVIII столітті перекриття та сходові клітки вежі перебудували і, ймовірно, тоді ж її перетворили на в’язницю. У XIX столітті в похилій вежі розмістили кузню, яка обслуговувала потреби Торунської фортеці. А в останні роки в цьому приміщенні працювали міські службовці.
Та це не єдина перехилена вежа в давньому Торуні. До середини XIX століття існувала ще одна, Рибацька. Вона мала майже таку саму форму, але сьогодні від неї не залишилося й сліду.
Торунська фортеця — ще одна визначна міська пам’ятка, а точніше, комплекс пам’яток, адже складається з понад 150 об’єктів, зокрема 15 великих фортів. Це надзвичайно цінна фортифікаційна споруда загальноєвропейського значення й одна з найбільших оборонних систем на території сучасної Польщі. Фортецю звели у період поділів Речі Посполитої, і Торунь, який був під владою Пруссії, перетворився на стратегічний бастіон: його завданням було стримувати російські війська. Тоді до складу фортеці входило близько 200 об’єктів.
Миколай Коперник
«Коперник був жінкою!» Це один із найпопулярніших висловів про видатного астронома (звісно, жартівливий, із комедії «Сексмісія» Юліуша Махульського). Але існують й інші, наприклад, навіть діти знають напам’ять двовірш про Коперника:
Сонце зупинив, Землю розкрутив. —
Польський народ його породив. Wstrzymał Słońce, ruszył Ziemię — Polskie go wydało plemię.
І тут уже ні тіні жарту. Автор цих слів — поет Ян Непомук Камінський, хоча його ім’я не настільки відоме, як сам двовірш.
Миколай Коперник — видатний астроном, який довів, що Земля обертається навколо Сонця, а не Сонце навколо Землі. Його праця «Про обертання небесних сфер» зробила революцію у тогочасному уявленні про Всесвіт і утвердила геліоцентричну модель Сонячної системи.
Але що спільного астроном мав із Торунем? А те, що тут він народився. І сталося це 19 лютого 1473 року.
На Ринку Старого міста встановлено пам’ятник Миколаю Копернику: астроном зображений у професорській тозі з астролябією в руках. На постаменті викарбувано латинський напис: «Торунянин Миколай Коперник, який зрушив Землю і зупинив Сонце і Небеса».
Будинок Миколая Коперника — музей, в якому за допомогою сучасних технологій можна дізнатися про життя та професійну діяльність астронома. Він розташований у двох старовинних кам’яницях, які колись належали сім’ї вченого, і знайомить з особистістю самого Коперника та його науковими досягненнями. Архітектура будинку, збудованого в XV столітті в готичному стилі, та предмети побуту тієї епохи відтворюють атмосферу повсякденного життя міщан. Інформацію про години роботи музею можна знайти на сайті.
- Адреса: ul. Mikołaja Kopernika, 15/17, сайт https://muzeum.torun.pl.
Центр астрономії Університету імені Миколая Коперника — найбільший центр астрономічних спостережень у Польщі та один із наймасштабніших у Європі. Екскурсія в ньому починається з кафедри радіоастрономії, де можна побачити два найбільші в країні радіотелескопи — RT3 та RT4. У Центрі астрономії УНК також є модель Сонячної системи — у ній наочно представлено співвідношення відстаней між об’єктами у Всесвіті. Завершується екскурсія під куполом, де розташований найбільший у Польщі оптичний телескоп: діаметр його дзеркала — 90 сантиметрів. Відвідати Центр астрономії можна лише в групі (понад 10 людей) за попереднім записом.
- Адреса: село Півниці (13 кілометрів від Торуня), запис на екскурсію — мейлом obserwatorium@turystyka.torun.pl, не менше ніж за два робочі дні
Планетарій імені Владислава Дзевульського — одна з головних пам’яток Торуня. Тут під час популярних астрономічних показів можна, залежно від теми, дізнатися про велич і будову Всесвіту, головні сузір’я, таємниці планет і галактик тощо. У Торунському планетарії вперше в Польщі з’явилася система all-sky, завдяки якій слайди проєктуються на всю поверхню купола. Позаяк зображення оточує глядачів зусібіч, у них складається враження, нібито вони перебувають, наприклад, усередині туманностей, себто скупчень зірок. Години роботи планетарію нерегулярні, тому найкраще перевіряти інформацію на сайті.
- Адреса: ul. Franciszkańska, 15, сайт www.planetarium.torun.pl.
Торунські пряники
Чому саме в цьому місті пряники набули такої популярності? Ні-ні, це ніяк не пов’язано з тим, що будівлі в середмісті Торуня — немов пряникові хатинки. Просто місто розташоване неподалік важливих давніх водних торгових шляхів і колись мало прямий доступ до екзотичних прянощів, таких як імбир, кориця й гвоздика. Окрім того, в околицях Торуня були прекрасні умови для розведення бджіл, а отже, виготовлення меду — головного інгредієнта пряничного тіста.
Пряники в Торуні випікають понад 700 років. Вони славляться характерним смаком і ароматом і давно вже стали символом міста. Найвідоміша форма торунського пряника — «Катажинка», названа на честь дочки одного з місцевих пекарів.
Звичайно, у місті є музеї, присвячені історії цього смаколика. Як пише на сайті Музею торунського пряника, для створення декоративного пряника потрібно було володіти трьома основними навичками: вміти приготувати тісто, вирізьбити дерев’яну форму й оздобити готовий пряник. Рецепт тіста пекарі тримали в таємниці. Відомо, що перш ніж тісто використовували для випікання, воно кілька років мало «дозрівати» у великих чанах у підвалах. Пряничники часто вкладали в тісто цілі статки, й інколи воно як основна частина посагу або спадщини переходило наступним поколінням.
Музей торунського пряника — найбільший такого роду в Європі. У ньому представлена, зокрема, найбагатша колекція дерев’яних форм для пряників, а крім того, тут проводяться наймасштабніші дослідження історії виготовлення торунських смаколиків. Під час відвідування музею можна й самому спекти й прикрасити свій пряник. А розташований він у приміщенні колишньої пряникової фабрики XIX століття, що належала родині Візе.
- Адреса: ul. Strumykowa, 4
Цікаво, що в Торуні є ще один музей, присвячений цьому смаколику, — Живий музей пряника. Тут туристи можуть спробувати спекти відому торунську випічку в приміщеннях, облаштованих за зразком XVI століття, і за допомогою інструментів тієї епохи. Як можемо прочитати на сайті музею, відвідувачі в ролі підмайстрів пряничного майстра активно задіяні впродовж усього процесу: вони дізнаються, з яких складників виготовляється пряник, власноруч просіюють борошно, перемелюють прянощі, перемішують їх із теплим медом і мукою, а наприкінці розминають і качають тісто. Відтак вирізають із нього пряники, які після випікання забирають собі на пам’ять.
- Адреса: ul. Rabiańska, 9
Звісно ж, пряники зображені і на різноманітних сувенірах, які продаються повсюди у місті, а один із торунських пивних закладів — Browar Staromiejski Jana Olbrachta — навіть пропонує пряничне пиво.
Що ще варто побачити?
Пройшовшись однією з вуличок Старого міста, ви потрапите в Театр Бай Поморський. Він виглядає як величезна відчинена шафа, а щогодини над входом починається ляльковий спектакль, який розповідає історію заснування міста. Усе безкоштовно.
- Адрес: ul. Piernikarska, 9
Варто також відвідати Староміську ратушу — вражаючу готичну будівлю XIII-XIV століття, в якій зараз розташований Краєзнавчий музей. У ньому представлено багату колекцію мистецьких творів і артефактів, пов’язаних з історією міста.
- Адрес: Rynek Staromiejski, 1
Під час прогулянки ви обов’язково побачите Собор святих Івана Хрестителя та Івана Богослова (або ж собор святих Янів) — у цьому готичному храмі XIV століття знаходиться купіль, у якій хрестили Миколая Коперника. А ще в соборі варто звернути увагу на дзвін Tuba Dei (Труба Господня) 1500 року — один з найбільших середньовічних дзвонів у Польщі.
- Адрес: ul. Żeglarska, 16
Не можна забувати про засновників міста. Хоча про них сьогодні нагадують лише руїни замку хрестоносців — залишки першої фортеці тевтонців на польських землях, зруйнованої мешканцями Торуня 1454 року під час повстання проти ордену. Але ці руїни вартують того, щоб їх відвідати.
- Адреса: ul. Przedzamcze, 3
Місто музеїв
Я вже розповіла про деякі торунські музеї, хоча перелічити всі практично неможливо! Та ще про кілька цікавих варто згадати.
У Торуні є один незвичний музей — Музей історії партачів. Партач — ремісник, що не належав до жодного цеху; пізніше так почали називати робітника, який все псує. «Спробуйте свої сили у різних середньовічних ролях, отримайте звання партача та виконуйте завдання майстрів, дізнаючись при цьому цікаві історичні факти та легенди. Пропонуємо п’ять інтерактивних майстер-класів, під час яких кожен гість візьме участь у ремісничих показах», — читаємо на сайті. Музей розповідає про невдачі й помилки в історії ремесел й інших видів людської діяльності. У ньому з гумором описані промахи, яких допускалися ремісники протягом століть. Експозиція складається з неякісних виробів, дотепних жартів та інтерактивних стендів.
- Адреса: ul. Chełmińska, 5
Також варто відвідати Дім торунських легенд — тут гість занурюється у світ загадкових оповідок і міфів, пов’язаних з історією Торуня. Це інтерактивний музей, де легенди про торунських героїв, драконів, ремісників і привидів оживають завдяки театральним постановкам. Діти можуть не лише слухати, а й брати участь у виставах.
- Адреса: ul. Szeroka, 35
Тим, хто полюбляє подорожі, варто завітати до Музею мандрівників імені Тоні Галіка. Він постав завдяки дару, який місту передала відома мандрівниця та журналістка Ельжбєта Дзіковська, — колекція складається з понад 800 артефактів позаєвропейських культур. Вони зібрані під час численних подорожей по всьому світу, в яких пані Ельжбєта побувала разом зі своїм чоловіком Тоні Галіком. Відомий мандрівник і кінооператор, уродженець Торуня.
- Адреса: ul. Franciszkańska, 9/11
Прогулюючись торунським Старим містом, важко не помітити численні скульптурні фігурки ангелів і чортів. Дехто вважає, що ці персонажі розповідають про вічну боротьбу добра і зла. Інші ж переконані, що це своєрідні образи з життя містян, які колись жили у цих будинках.
Як бачите, у Торуні нудьгувати не доведеться!
І на завершення: чому місто називається Торунь? Чесно кажучи, точно невідомо, але є кілька теорій. Можливо, в основі назви праслов’янське слово «тор»: воно означало дорогу, якою багато ходять, себто вторований шлях. Інші вважають, що назва походить від фортеці Торон, яку хрестоносці звели на Святій Землі,На півдні сучасного Лівану. або від слова thor, що означає «брама», у цьому випадку — ворота Пруссії.
Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик
Джерела:
Centrum Kultury Polskiej i Dialogu Europejskiego w Iwano-Frankiwsku;
TorunTour;
Dom Mikołaja Kopernika;
Ośrodek Informacji Turystycznej w Toruniu;
Muzeum Okręgowe w Toruniu;
Ciekawostki.Online