Уява не знає меж

Якщо хтось шукає кролячу нору чи шафу, щоб потрапити до Дивокраю або Нарнії, то знайде їх у Кашубії. Там, у селі Бруси-Яґльє під Хойницями, стоїть будинок, оточений чарівним садом зі скульптурами й дивовижними конструкціями — сонячний годинник, космічну ракету, «машину для ловіння стихій» придумав і змайстрував Юзеф Хелмовський, художник, скульптор, винахідник, філософ, слава про якого розлетілася околицями без допомоги ґуґлу чи соцмереж.

Маґдалєна Віркус, онука Юзефа Хелмовського

Дідусь був швидший від ґуґла. Він сам зробив собі з дерева «Божий комп’ютер» і «Божий інтернет», яких йому вистачало. Комп’ютери з пластику він вважав беззмістовним витрачанням часу.

«Божий комп’ютер», Юзеф Хелмовський. Джерело: пресматеріали / Fundacja im. Józefa i Jadwigi Chełmowskich Skansen

Юзеф Хелмовський усе життя прожив на околиці кашубського села. Садиба, яку він успадкував від батьків, стала острівцем його окремого всесвіту, неповторним світом, який сьогодні оберігають діти й онуки пана Юзефа.

Біля в’їзду в садибу Юзеф Хелмовський збудував капличку «Третє падіння» зі сценами новітньої історії Польщі після Другої світової війни. Капличку освятили під час воєнного стану.

Крім скульптур та технічних чудасій, в саду знайшлося місце пасіці з вуликами найрізноманітніших розмірів і форм: є тут і дерев’яні з картинами, і солом’яні, і фігурні завбільшки кілька метрів. У домі митця, звісно, також чимало його робіт: меблів, скульптур, картин, різдвяних вертепів та музичних інструментів. Коли вже всі стіни були заставлені, Хелмовський узявся вішати картини на стелі.

Садиба Юзефа Хелмовського, де нині міститься музейний комплекс. Джерело: Fundacja im. Józefa i Jadwigi Chełmowskich Skansen / Facebook

Звісно, світ Юзефа Хелмовського виходить далеко поза межі його дому й саду. Каплички, створені його руками, можна побачити в багатьох куточках Кашубії (наприклад, у селах Бонк, Божишкови, Букова, Островіте, Пленсно). А в Сопоті розташований Папський вівтар, споруджений 1999 року до візиту Івана Павла II.

З юних літ його цікавили питання космосу, релігії, історії, науки та моралі — не окремо, а як цілісна, нерозривна система. Зацікавлення світом надихало його на створення нових картин, текстів і проведення конструкторських експериментів. У доробку митця чимало скульптур видатних діячів різноманітних галузей: Івана Павла II, Юліуша Словацького, Адама Міцкевича, Миколая Коперника, Лєха Валенси, Альфреда Нобеля, Мартіна Лютера, Яна Гевелія, Віслави Шимборської, а також численних святих і блаженних.

Цікавість Юзефа Хелмовського до світу спонукала його повсякчас записувати різноманітні історії, почуті від інших. Митець вів щоденник, котрий називався «Незвичайні смерті». Він містив кілька десятків оповідей про загадкові події, які супроводжували смерть або були пов’язані зі смертю.

Таїна — ключ до творчости Хелмовського. Він вважав, що не існує жодної наукової теорії чи усталеного уявлення, які були б цілком закритими. В усьому, що ми знаємо про світ, ховається якась таємниця.

Таємниці — те, задля чого варто жити і творити. Таїнами були для Хелмовського виникнення Всесвіту й зародження життя на Землі й він намагався їх розгадати своєю творчістю.

Юзеф Хелмовський навіть мріяв відкрити Музей таїни, експозиція якого знайомила б відвідувачів із незбагненними явищами й незавершеними, на думку пана Юзефа, науковими теоріями.

За багато років роботи Хелмовський створив у своїй садибі унікальний приватний музей просто неба, куди приїжджають туристи не лише з Польщі, а й з усього світу. Кількість створених ним скульптур, картин на полотні й склі, музичних інструментів (на яких він до того ж грав), обрядового начиння, різдвяних вертепів та іграшок вимірюється сотнями, якщо не тисячами. Твори Хелмовського є в зібраннях польських, французьких, німецьких, швейцарських приватних колекціонерів, а також у польських та американських музеях. Найбільші колекції його доробку можна оглянути в Західно-Кашубському музеї в Битові, Етнографічному музеї в Торуні й Національному музеї в Ґданську (в етнографічному відділі в Оліві).

Виставка робіт Юзефа Хелмовського в Катовицях. Джерело: Сілезький музей / Facebook

Весь світ — Кашубія

26 лютого 1934 року в присілку Яґльє (в перекладі з кашубської — Ялини), в селянській родині Маріанни та Конрада Хелмовських народилася четверта дитина, яку назвали Юзефом. Змалечку син допомагав батькам на фермі, яку згодом успадкував.

Юзеф Хелмовський мав п’ять років, коли розпочалася Друга світова війна. 1941 року він пішов до німецької школи в Брусах (на окупованій території), а після завершення війни продовжив навчання в ремісничому училищі в місті Ґрудзьондзі.

Юзеф Хелмовський у юності. Джерело: Fundacja im. Józefa i Jadwigi Chełmowskich Skansen

Німецькою Юзеф Хелмовський розмовляв вільно, а польської досконало ніколи не опанував. 

1948 року він пів року провів у молодіжному трудовому загоні «Служба Польщі» в Руді Шльонській, а, повернувшись додому, влаштувався на залізничній станції в Хойницях. Відтак Хелмовського призвали до армії. Він служив радіомеханіком в авіації, і згодом це стало одним із повторюваних мотивів його творчости.

Повернувшись зі служби додому, Хелмовський узявся за фермерство — від батьків йому дісталися 5 гектарів землі. 1959 року він одружився із Ядвіґою Колатці з сусіднього села Чапевиці.

Лєшек Пенкальський, фотограф

Пані Ядвіґа була типовою кашубкою — горда, дещо сувора й водночас напрочуд добра, привітна й чуйна. Від зовнішнього світу вона ховалася в своїй шкаралупі. До всього була дружиною митця, а це вимагає стійкости.

У подружжя народилися дві доньки — Ева та Йолянта. З появою родини з’явилася потреба в додаткових коштах, і Юзеф Хелмовський влаштувався на підробітки спершу на дорожньо-ремонтному підприємстві, згодом білетером у кінотеатрі «Слава» в Брусах, а потім сторожем на підприємстві «Ліс». Під час нічних чергувань він вирізав із дерева маленькі каплички. Талант Хелмовського оцінив його роботодавець і зорганізував першу виставку митця просто в їдальні підприємства. Згодом твори пана Юзефа почали брати перші місця в художніх конкурсах й набувати популярності, тож не дивно, що чимало з них опинялося в музеях та приватних колекціях.

Наступним і останнім місцем роботи Хелмовського була залізнична станція в Брусах, де він служив стрілочником. Пан Юзеф нерідко добирався до станції своїм саморобним двоярусним велосипедом. Він стверджував, що з двометрової висоти краще видно околиці, але, подейкують, так митець рятувався від сільських собак, які постійно намагалися вхопити його за холошу.

Юзеф Хелмовський. Джерело: Fundacja im. Józefa i Jadwigi Chełmowskich Skansen

На станції Хелмовський пропрацював недовго — незабаром він вийшов на пенсію й цілком присвятив себе творчості: він уже був відомим митцем і не хотів робити нічого іншого.

Юзеф Хелмовський не здобув художньої освіти, не знав мов академічного мистецтва, але уважно вивчав творчість великих майстрів, що відбилося на його творах: розглядаючи картини митця, можна відгадати, хто з класиків його надихав. До прикладу, у картині «Боже, він помирає. Боже, це зараза» простежується вплив «Видалення каменя глупоти» Ієроніма Босха.

Хелмовський був відкритий до різних культур. Містика, східні мотиви, античне, середньовічне, ренесансне, єгипетське мистецтво — усе це неабияк цікавило пана Юзефа й залишало слід на його творчості.

Лєшек Пенкальський, фотограф

Він був типовим самоук, відкритий до всього, з власною філософією. Він конструював машини, які майже працювали, музичні інструменти, які майже грали. Все, що Хелмовський прочитав або почув, він переосмислював на свій лад. Митець створив свій інтелектуальний, напрочуд цікавий світ.

Згідно з сімейною легендою, рід Хелмовських споконвіку мешкав у околицях Яґльє. Тож ідентичність митця великою мірою формувалася під впливом кашубської мови, якою він розмовляв у побуті, успадкованих родинних традицій, віри предків. Вони залишили виразний слід у творчості Хелмовського. Наприклад, на багатьох його картинах зображено біблійні сцени на тлі пейзажів Брусів та околиць.

У своїй творчості Хелмовський спирався на власне художнє бачення, маніакальне прагнення все впорядковувати й переконання, що сенс дійсності необхідно записати, вистругати з дерева, порахувати й назвати.

Переплетення мов і подій

Юзефу Хелмовському було за сорок, коли він розпочав свій шлях митця. Джерелом істини і знань про світ для нього була природа, ототожнювана з Богом. Попри захоплення науковими досягненнями, Хелмовський був переконаний: наука тільки поглибила прірву між людиною й природою, віддалила людство від пізнання істини. Митець бачив чимало суперечностей між висновками з власних спостережень за природою і науковими даними. Хелмовський вважав, що природа дає простіші відповіді, ніж наука, на всі без винятку запитання.

Юзеф Хелмовський

Природа зберегла в собі стільки свободи, що, попри всі наші знання, ми не здатні ані пізнати її до кінця, ані підкорити.

Юзеф Хелмовський часто подорожував: не раз бував у Швеції, де мешкала його донька Йолянта, їздив до Німеччини, Бельгії, Австрії, Чехії, Словенії. Поїздки його вельми надихали: після кожної з’являвся новий твір, нове творче висловлювання. Скажімо, повернувшись зі Швеції, Хелмовський написав кілька десятків машинописних сторінок осмислення таємниць всесвіту. Свою книжку митець назвав «Таємниці Світу Світів» і поділив її на кілька десятків розділів: «Техніка і винахідливість», «Чи існував льодовик?», «Чи мав рацію Коперник?» тощо. А зі Словенії Хелмовський привіз ідею розписування бджолиних вуликів жанровими сценками.

Робота Юзефа Хелмовського, присвячена вступу Польщі до Шенгенської зони. Джерело: Західно-Кашубський музей у Битові

Юзефа Хелмовського можна назвати літописцем подій — усе важливе, що траплялося в світі, Польщі, Кашубії, позначалося на його творчості. Так було, коли 1981 року в Польщі ввели воєнний стан і оголосили профспілку «Солідарність» поза законом. Тоді з’явилася низка скульптурних робіт, які були своєрідними коментарями актуальних подій. Після аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року митець створив скульптуру – реакцію на катастрофу; у 1990-х роках, коли тривала війна в Югославії, — скульптуру «Косово»; а після війни в Кувейті та Іраці — картину «Війна в Перській затоці». Коли 11 вересня 2001 року терористи зруйнували дві вежі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, вбивши понад 2,5 тисячі людей, Хелмовський присвятив цій трагедії кілька нових творів, зокрема написав дві картини з апокаліптичним підтекстом («Перше горе» і «Друге горе»). 

Подорожі надихнули Юзефа Хелмовського на вивчення іноземних мов. На багатьох скульптурах і картинах є написи різними мовами, часто доволі екзотичними, наприклад, курдською, — з ними митцеві допомагав його зять, чоловік Йолянти.

Завдяки знанню німецької мови Хелмовський опановував твори німецьких філософів, наприклад, Канта, в оригіналі. Він опрацьовував наукові видання та ілюстровані альбоми, присвячені релігіям і стародавнім культурам, а також підручники з астрономії та фізики. І в усьому цьому завжди знаходив для себе щось цікаве.

Спроби Юзефа Хелмовського розгадувати таємниці вилилися не лише в теоретичні роздуми, як-от «Таємниці Світу Світів», а й у процес створення технічних конструкцій. Митець робив різноманітні експерименти й знаходив нові рішення в багатьох сферах життя. «Машина для ловіння стихій» стала своєрідною спробою створення вічного двигуна. Стихії ловив масивний вітряк: у його лóпаті потрапляв вітер, а в посудини, закріплені по колу, зі стічної труби набиралася дощова вода. За сприятливих погодних умов машина приводила в рух тартак.

Ева Руднік, донька Юзефа Хелмовського

Тата завжди тягнуло щось змінювати — це був його спосіб вирішувати проблеми. Одного разу, коли він працював на залізниці,він проспав. Не почув будильника — той, як то буває, задзвонив і замовк. Тоді тато до звичайного будильника за допомогою електричного кабеля підключив дуже гучний дзвінок — і тепер, щоб вимкнути його, потрібно було пройти через пів кімнати. А коли встаєш у холодній кімнаті й походиш нею, назад у ліжко вже не ляжеш, бо встигнеш прокинутися.

Наприкінці 1980-х років Хелмовський сконтруював і збудував літак: його приводила в рух сила людських м’язів. А ще в 1970-х роках пан Юзеф придумав проєкт оптичної системи оповіщення про лісові пожежі.

Багато винаходів та експериментів Хелмовського мали багато спільного з мистецтвом. Він — єдиний художник Східної Померанії (Поморське та Західно-Поморське воєводства), який створював об’ємні картини на склі — опуклі, як подушки, листи скла митець розміщував один на одному шарами, що створювало ілюзію тривимірности. Також Хелмовський — єдиний, хто вирізав із дерева скульптури, які відкривалися. Крім того, пан Юзеф вигадував власні музичні інструменти й специфічні їх назви. Деякі картини він скручував у сувої — щоб їх побачити, потрібно було крутити ручку.

Експериментував Хелмовський також із технікою живопису: він мав власні рецепти виготовлення ґрунтівок, змішування фарб та інгредієнтів, які нікому не відкривав, адже, за його словами, в цьому також полягала таємниця.

Більшість своїх картин і скульптур Юзеф Хелмовський доповнював коментарями — короткими або розлогими, нерідко у вигляді афоризмів, — метою яких було надати творчому висловлюванню довершености, адже, на переконання майстра, сама лише форма не здатна повною мірою передати всі сенси, вкладені митцем у його витвір.

Кінець світу неминучий

Одна з найвизначніших живописних робіт Юзефа Хелмовського — картина «Панорама Апокаліпсису», що складається з шести частин. По суті, це переклад візуальною мовою «Об’явлення Івана Богослова», — завдовжки понад 55 метрів і завширшки близько 80 сантиметрів. Хелмовський писав картину з 1992 по 1994 рік.

«Панорама Апокаліпсису», Юзеф Хелмовський. Джерело: Західно-Кашубський музей у Битові

«Панорама Апокаліпсису» складається з розташованих одна за одною сцен, пронумерованих відловідно до віршів біблійного «Об’явлення Івана Богослова». Між сценами немає чіткого поділу, що створює враження безперервности оповіді. Автор пропонує власне трактування біблійної книги, яку більшість християн вважає складною й таємничою. На думку Юзефа Хелмовського, суть біблійного Апокаліпсису полягає в передбаченні божественної кари за гріхи людства. Майбутньому покаранню передують конкретні знамення, описані в книзі, — їх потрібно віднайти в навколишній дійсності й зробити все, щоб відсунути неминуче наближення кінця світу якнайдалі в майбутнє.

Усі ці думки митець розвиває в розлогому коментарі до картини, зокрема називає провісники прийдешньої катастрофи: кровопролитні війни, боротьбу за владу, крадіжки, вбивства, стихійні лиха.

Картина «Панорама Апокаліпсису» — багатозначний і насичений символами твір. Його тлумачення настільки ж складне, наскільки й інтерпретація «Об’явлення Івана Богослова», яке кожен читач, зокрема сам Юзеф Хелмовський, розуміє по-своєму. Полотно експонується в Західно-Кашубському музеї в Битові.

Картини, скульптури, дивовижні машини, пасіку та багато іншого, що створив за життя Хелмовський, можна побачити також у його маєтку в Брусах-Яґльє. 2019 року онука митця Маґдалєна Віркус заснувала Фонд імені Юзефа і Ядвіґи Хелмовських, щоб зберегти спадщину дідуся.

Маґдалєна Віркус

Дідусь завжди повторював: що Юзефове — то для людей.

Юзеф Хелмовський помер 2013 року. Попри залишену ним величезну творчу спадщину, він не встиг розповісти про життя все, що хотів. Можливо, кожен митець повинен поставити у своїй творчості три крапки, щоб наступні покоління щось додали від себе.

Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик