Газети за 1 вересня 1939 року. Джерело: Меморіал
Газети за 1 вересня 1939 року. Джерело: Меморіал
23 серпня 2021

Перший день війни на шпальтах світової преси

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

1 вересня 1939 року о 4:45 німецький броненосець «Шлезвіґ-Гольштейн» обстріляв польський гарнізон на півострові Вестерплатте. До 5:45 Вермахт вступив на польську землю. Почалася Друга світова війна. Розповідаємо, як подавалася інформація про початок війни в ЗМІ найбільших держав того часу.

1 вересня 1939 року Вермахт перейшов кордон із Польщею, приступивши до реалізації стратегічного плану «Вайс». Ця подія викликала широкий резонанс у світі, проте в силу пропагандистських причин далеко не всі розуміли характер трагедії. Розповідаючи про ці події, багато газет спиралося на виступ Гітлера в Рейхстазі, в якому він повідомляв про неодноразові «напади» поляків на німецькі населені пункти й «порушення» на кордоні. Останньою краплею, за словами фюрера, став наліт на радіостанцію в Гляйвіце (зараз — польські Ґлівіце) в останній день літа. Гітлер заявив, що це «чергова польська провокація».

Значно пізніше світ дізнався правду про напад. Його здійснили переодягнені есесівці за участю в’язнів концтаборів. Спочатку напад планували на 26 серпня, але витік інформації з абверу й обурення світової громадськості змусили Гітлера його перенести. Керувати операцією доручили штурмбанфюреру СС Альфреду Науйоксу. 31 серпня о 20:00 він із підлеглими увірвався на радіостанцію й почав безладну стрілянину. Есесівці зв’язали співробітників і кинули в підвал. Цей етап операції зайняв усього чотири хвилини. Значно більше часу знадобилося, щоб знайти мікрофон. Кілька разів вистріливши в повітря для більшого ефекту, есесівці зачитали польською мовою заздалегідь підготовлений текст про те, що поляки в недалекому майбутньому планують розпочати війну проти Німеччини.

1 вересня 1939 на шпальтах Völkischer Beobachter (друкованого органу Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії) вийшла стаття з гучною назвою «Польща напала на радіостанцію в Гляйвіце», в якій партія в пропагандистському світлі пояснювала те, що відбулося.

Völkischer Beobachter

Група поляків перейшла кордон імперії й напала на німецьку радіостанцію, вкинувши в порохову бочку іскру війни, за яку поляки розплатяться перед обличчям історії.

Цю новину передрукували всі німецькі періодичні видання, у міру розвитку ситуації додаючи різні подробиці. Так на першій шпальті газети Nordwestdeutsche Zeitung, що виходила в містечку Бремергафен (неподалік Бремена), вийшла стаття «Польща нав’язує нам війну» з не менш войовничими підзаголовками: «Німеччина йде в бій», «Схвильовані слова фюрера», «Німеччина розпочала контрнаступ по всьому польському фронту».

Ось що газета писала про перший день війни:

Nordwestdeutsche Zeitung

У п’ятницю о 6-й ранку фюрер звернувся до німецької армії у зв’язку з нападом поляків на кордоні й заявив, що з цього моменту відповіддю на насильство буде насильство і що кожен солдат повинен виконувати свій обов’язок до кінця.

Невдовзі після виступу фюрера стараннями гауляйтера Форстера Данциг увійшов до складу імперії. Виступаючи перед Рейхстагом, який зібрався сьогодні о 10-й, фюрер зробив історичний заклик до боротьби за майбутнє Німеччини. Тим часом німецька армія перейшла в контрнаступ по всьому німецько-польському кордоні.

У Швейцарії, що межувала з Німеччиною, новину про напад на Польщу зустріли насторожено. Ось що про це писали в першому осінньому номері регіональної газети St. Galler Tagblatt.

St. Galler Tagblatt

Між Німеччиною і Польщею почалася війна. Берн, 1 вересня, 11.30. Щойно федеральна рада ухвалила загальну мобілізацію армії. Перший день мобілізації — субота.

Ділове видання Basler Nachrichten подало автентичну інформацію, окрему увагу приділивши ходу військових дій.

Basler Nachrichten

Німецькі війська перейшли польський кордон. Оголошено приєднання Данцига. — Уже в п’ятницю вранці німецькі льотчики скинули бомби на Варшаву та інші польські міста. — Бої в [польському] коридорі й Верхній Сілезії. — Гітлер визначив можливих наступників: Герінга, Гесса.

The New York Times. Джерело: Меморіал

Американська газета The New York Times також писала про звернення Гітлера до армії: «Офіційно війну оголосили тільки сьогодні о 8-й ранку, тож питання, чи дві держави в стані війни чи ні, залишається відкритим».

Схожим чином відреагувала лондонська щоденна газета Evening Standard. Проте у міру розвитку подій з’являлася додаткова інформація. Регіональне видання Gloucestershire Echo, яке виходило в південно-західній частині Англії, повідомляло про велику кількість убитих під час бомбардування польської столиці й наводило відповідь Гітлера Муссоліні, який підтримав дії фюрера, але не зміг надати військову допомогу через слабкість власної армії: «Ми самі розберемось». З посиланням на джерело в Парижі газета писала: «Німці напали без висунення ультиматуму». Наводилася і реакція британської влади: «Сьогодні на засіданні Таємної ради король підписав указ про загальну мобілізацію армії й воєнно-повітряних сил [також воєнно-морських]. Він випустив прокламації про введення надзвичайного стану».

Канадська преса теж викладала події сухо і нейтрально. Наприклад, в екстреному випуску регіональної газети The Leader-Post описали реакцію Великобританії та Франції:

The Leader-Post

Після того, як німці напали на Польщу, Франція оголосила загальну мобілізацію. «Почалося», — таким був короткий коментар прем’єр-міністра Франції Даладьє. Реакція союзників Польщі — Великобританії та Франції — повинна надійти впродовж кількох годин.

The Leader-Post. Джерело: Меморіал

Регіональний американський щоденник The Marion Star, який вийшов того ж дня, але трішки пізніше, приділив детальну увагу реакції союзників Польщі:

The Marion Star

Сьогодні на екстреному засіданні парламенту прем’єр-міністр Чемберлен повідомив, що Великобританія та Франція висунули Німеччині останнє попередження. Він заявив: якщо Німеччина не припинить агресію і не виведе війська з Польщі, Великобританія та Франція без жодних вагань виконають свої зобов’язання перед Польщею. Також Чемберлен оголосив, що британський та французький посли отримали інструкцію «вимагати свої паспорти» Ідеться про документи, на підставі яких посли могли виїхати з країни, з якою їхня батьківщина в стані війни. в разі незадовільної відповіді німців. І додав: «Я гадаю, що, найімовірніше, жодна інша відповідь», крім незадовільної, «не можлива».

За словами прем’єр-міністра, на розгляд буде винесено законопроєкт про встановлення призовного віку від 18 до 41 року. Також Чемберлен заявив, що «Муссоліні не шкодує сил». Поки він виступав, стало відомо, що німці завдали авіаудару по Варшаві.

Що ж стосується держави-жертви агресії, польська преса була схвильована раптовістю подій і відреагувала суперечливо. Польський щоденник вийшов із яскравими заголовками, які запевняли, що союзники допоможуть Польщі, а німці зазнають поразки: «Британський народ згуртований і готовий до війни. Війна закінчиться повним крахом Німеччини». Але прочитувалася і тривожність:

Kurier Poranny

500 тисяч людей у катівнях ґестапо... Хаос і анархія в Ґданську. Сенат не контролює ситуацію. Ґестапо силою вибиває свідчення з заарештованих польських митників. 21 польський залізничник і семеро митних інспекторів у катівнях Ґданська.

Kurier Poranny. Джерело: Меморіал

Проте журналісти звертали увагу і на успіхи: «Польська влада ліквідувала групу німецьких шпигунів». Не оминали увагою і реакцію союзників Німеччини: «Угорщина зберігає повний спокій». Про готовність захистити батьківщину сповіщав і розміщений у газеті плакат із патріотичним закликом: «Довіряю вам свою сім’ю, бо ви довірили мені захистити вас».

Варто наголосити, що реакція більшості газет залежала від часу видання: у ранкових ішлося про мирне життя, а вечірні акцентували на початку бойових дій. Багато видань, зокрема Wieczór Warszawski, Goniec Warszawski, Kurier Czerwony, на першій шпальті надрукували звернення президента Іґнація Мосціцького:

Іґнацій Мосціцький

Громадяни республіки! Сьогодні вночі наш давній ворог почав активні дії проти польської держави, про що я свідчу перед Богом й історією. В цей історичний момент я закликаю всіх громадян згуртуватися навколо головнокомандувача і збройних сил заради захисту своєї свободи, незалежності та честі й можливості дати агресору належну відсіч, як це часто траплялося в польсько-німецькій історії, історії польсько-німецьких відносин. Польський народе, благословенний Богом і єдиний у своїй святій та праведній справі з військом, бери зброю та йди в бій до кінцевої перемоги!

Преса далеко не всіх великих держав приділяла увагу боям у Польщі. Скажімо, з перших шпальт великих совєтських газет — передусім «Правди» і «Известий» — кричало повідомлення голови Ради народних комісарів Вячєлава Молотова «Про ратифікацію совєтсько-німецького договору про ненапад», з яким він виступив 31 серпня на позачерговій четвертій сесії Верховної ради СРСР першого скликання.

Повідомлення «Про ратифікацію совєтсько-німецького договору про ненапад»

Протягом останніх шести років політичні відносини між Німеччиною і СРСР були напружені. Незважаючи на відмінність світоглядів і політичних систем, совєтський уряд прагнув підтримувати нормальні ділові та політичні стосунки з Німеччиною. З наївним виглядом нас запитують: як Радянський Союз міг піти на поліпшення відносин із фашистською державою? Як таке можливо? Але забувають при цьому, що йдеться не про наше ставлення до внутрішніх порядків іншої країни, а про зовнішні відносини між двома державами. Забувають, що ми займаємо позицію невтручання у внутрішні справи інших країн і недопущення будь-якого втручання у власні внутрішні справи.

З усіма несовєтськими країнами Радянський Союз прагне мати добросусідські відносини, оскільки ці країни дотримуються такої ж позиції щодо Радянського Союзу.

Молотов також наголосив на кардинальних змінах у дипломатичних відносинах:

Повідомлення «Про ратифікацію совєтсько-німецького договору про ненапад»

Ще вчора німецькі фашисти вели ворожу нам зовнішню політику. Сьогодні ми вже не вороги. Політичне мистецтво полягає в тому, щоб зменшити кількість ворогів і досягти того, щоб учорашні вороги стали добрими сусідами.

Обґрунтовуючи укладення договору з Німеччиною і розкриваючи суть провалу переговорів із Великобританією та Францією, які нещодавно завершилися, Молотов наголошував: уряди цих країн «побоюються, що укладення серйозного пакту взаємодопомоги з СРСР може посилити Радянський Союз, а це, як виявилося, не відповідає їхній позиції». Підбиваючи підсумки, він зазначив, що «ці побоювання у них взяли гору над іншими міркуваннями».

Повідомлення «Про ратифікацію совєтсько-німецького договору про ненапад»

Дві найбільші держави Європи домовилися покласти край взаємній ворожнечі, усунути загрозу війни й жити в мирі. Цей договір покликаний забезпечити зміцнення наших позицій і зростання впливу Радянського Союзу на міжнародний стан.

Таким чином, позиції преси відрізнялися залежно від країни. Німецькі періодичні видання стимулювали зростання націоналістичних і реваншистських настроїв і водночас приховували провокацію, яка відбулася перед нападом, щоб не допустити дискредитації свого уряду в очах західноєвропейських держав і США.

Німецькомовна преса суміжних держав, передусім Швейцарії, відреагувала доволі нейтрально, тільки заявивши про мобілізацію, обумовлену тривогою за власну незалежність. Коаліція Великобританії та Франції переоцінювала свої сили, заявляючи про готовність виконати зобов’язання. Американська преса з підкресленим нейтралітетом транслювала реакцію західноєвропейських держав.


Позиція польської преси була доволі заангажована, що природно в такій ситуації. З одного боку, заклик президента республіки в перший день війни чинити опір окупантам налаштував населення на боротьбу. З іншого боку, ігнорування потенціалу супротивника, переоцінка союзників і власної могутності зіграли величезну роль у подальшій поразці Польщі та окупації її Вермахтом.

У совєтській пресі друкували лише повідомлення Молотова «Про ратифікацію совєтсько-німецького договору про ненапад». І тільки наступного дня газети Радянського Союзу повідомили населенню про стан справ.

Попереду були довгі роки Другої світової війни…

Редакція висловлює вдячність товариству «Меморіал» за можливість публікації статті з журналу «Уроки истории».

Переклала Ірена Шевченко

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Читайте також