Юзеф Циранкевич , 1948. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіЮзеф Циранкевич помітно вирізнявся з-поміж комуністів , які правили Польщею. Його називали вічним прем’єр-міністром. Ніхто в ПНР не був при владі так довго, як він — понад 20 років. Жартували, що цей прем’єр обходиться дешево, бо не потрібно що кілька років міняти його портрети в установах.
Він любив жінок і автівки. У нього було три дружини і безліч коханок , здебільшого — акторки. Про це гуділа вся Польща.
Циранкевич обожнював водити авто. Часто сам сідав за кермо і відривався від охорони. Дорогою підбирав попутників , з’їжджав у кювети, звідки його автівку витягували місцеві селяни, а він відплачував їм частуванням у ресторані.
Свою посаду він дуже цінував. Коли хтось із колег на хвилину присів у крісло прем’єр-міністра , Циранкевич обурився: якщо це повториться, він більше не пустить його до свого кабінету.
Власне , Циранкевичів було два — довоєнний та повоєнний. До війни його називали «золотим Юзем», а після війни він знікчемнів, — розповідали мені його знайомі.
Перший , довоєнний Циранкевич — хлопчина з Кракова , інтелігент і бонвіван. Його місто вважалося мистецькою столицею Польщі. Вони з Вандою Васілєвською , яка тоді ще була письменницею-дебютанткою, на сцені аматорського театру поставили виставу, що критикувала закон про заборону абортів. Адже, крім мистецтва, він полюбив і політику.
До війни Циранкевич здобув ступінь магістра права у знаменитому Яґеллонському університеті. А керівники комуністичної партії Болєслав Бєрут та Владислав Ґомулка закінчили лише початкову школу. Щоправда , Едвард Ґєрек здобув диплом інженера в Польській Народній Республіці , але занять ніколи не відвідував.
Проте найбільше з-поміж польських комуністів Циранкевича вирізняло його політичне походження. Він-бо починав як соціаліст. А це — всупереч повоєнній пропаганді — політична течія , досить віддалена від комунізму. І соціалісти, і комуністи належали до лівого руху, проте їхнє бачення того, як змінювати державу, доволі відрізнялося. Соціалісти наголошували на своїй вірності нормам демократії. Щоб провести ліві реформи, слід спершу перемогти на виборах. А комуністи віддали перевагу революції, кривавій дорозі до влади. Соціалістам ніколи б не спало на думку, що для того, щоб змінити Польщу на краще, слід вбити опонентів.
Під час Другої світової війни Юзеф Циранкевич діяв у соціалістичному підпіллі , яке змінило назву Польська соціалістична партія на «Свобода, Рівність, Незалежність». Він став її керівником на території краківського округу. Одне з його рішень ввійшло в історію. Він виділив кошти на операцію звільнення кур’єра польського уряду в вигнанні Яна Карського , якого ув’язнили гітлерівці. Операція пройшла успішно , й пізніше Карський передав на Захід звіт про те, як німці в окупованій Польщі знищують євреїв.
Карський високо оцінював підпільну діяльність Циранкевича. «Тоді Циранкевич був найрозумніший із-поміж польських лідерів. Мудрий , спокійний, передбачливий. Я бачив у ньому нову зорю соціалізму» , — сказав мені Ян Карський наприкінці свого життя.
Навесні 1941 року Циранкевича схопили німці. Карський хотів його звільнити , але підпільна влада не погодилася на цю операцію. 4 вересня 1942 року Циранкевич став номером 62933 — він потрапив у концтабір Аушвіц.
У правій пресі сучасної Польщі його звинувачують у тодішній співпраці з нацистами. Буцімто він розподіляв золото , відібране у відправлених до газових камер євреїв. Але хоч і було кілька таких свідчень , всі вони виявилися недостовірними. Факти не збігалися. Бо ті, хто це розповідав, були або в іншому таборі , або в тому ж, проте в інший час. Так уже трапляється з історією: з плином років у ній відбувається більше, ніж тоді, коли вона справді розгорталася. Люди починають розповідати несусвітні історії й навіть гірше — самі в них вірять.
Аушвіц — найбільш героїчний період у житті Циранкевича. Він був одним із керівників лівого табірного підпілля.
Це добре задокументовано: збереглося чимало «маляв» , які він надсилав з-за колючого дроту. Однак не всі в Польщі можуть змиритися з думкою, що прем’єр комуністичного уряду колись був героєм. У ролі мерзенного зрадника він краще підходить до спрощеного, чорно-білого образу історії.
А от повоєнний , другий Циранкевич, безсумнівно, був майстром конформізму комуністичних часів. Він пожертвував своїми переконаннями заради розкішного життя. І був прем’єр-міністром не лише «незмінним», а й «мінливим»: він-бо підхоплював найменші подуви політичних змін.
Відразу після війни він відновив Польську соціалістичну партію (ПСП). Але насправді вона була звичайною ширмою для комуністів. У неї не хотіло вступати багато видатних довоєнних активістів , як-от Казімєж Пужак або подружня пара Лідія та Адам Цьолкоші. Вони залишилися в еміграції й засуджували Циранкевича. Але знайшлося чимало й тих, хто вступив у цю підставну партію, а потім був виключений перед проголошенням об’єднання ПСП з Польською робітничою партією (ПРП).
Кульмінацією знищення польських соціалістичних традицій став грудень 1948 року. На той час комуністична Польська робітнича партія об’єдналася з Польською соціалістичною партією Циранкевича , і, таким чином, постала Польська об’єднана робітнича партія, що керувала до 1989 року. Хоча насправді возз’єднання було радше «поглинанням» соціалістів комуністами.
Циранкевич говорив про це так: я просив руки однієї жінки , а на весільному килимі опинився з іншою. Адже переговори про об’єднання він починав із Владиславом Ґомулкою, проте його зняли з посади і головою ПРП став Болєслав Бєрут. Однак Циранкевич все ж пішов у цей союз і за правління Бєрута був і прем’єром, і віце-прем’єром.
Він очолював уряд у найчорніший період комуністичної Польщі — польського сталінізму (1948–1956 роки).
Юзеф Циранкевич й Іосіф Сталін , 1948. Джерело: ВікіпедіяТоді відбувалися сотні політичних процесів , репресії зачепили десятки тисяч поляків, багатьох було засуджено до страти. Вбивали не тільки солдатів повоєнного антикомуністичного підпілля, але й колишніх аківців солдатів Армії Крайової , які повернулися до мирного життя і вже не вели боротьбу з комуністами. Переслідували Католицьку церкву , переслідували власників промислових підприємств і великих сільських господарств.
Втім , посада Циранкевича була не настільки високою, як це відповідало б обов’язкам прем’єра. Він практично не мав впливу на найважливіші відомства, однак, міг посприяти в отриманні роботи чи квартири: чимало людей згадує, як він їм допоміг.
Коли Циранкевич був прем’єром , на страту засудили очільника підпілля в Аушвіці Вітольда Пілецького. Його звинуватили в шпигунстві на користь генерала Владислава Андерса , який із Польською армією залишився на Заході. Пілецький справді був таємним емісаром Андерса і сьогодні його діяльність оцінюється однозначно як боротьба за незалежність Польщі.
Тоді Циранкевича просили допомогти в справі Пілецького , проте він не зробив нічого, щоб уберегти підпільника від смертної кари. Але цілком ймовірно, що Циранкевич просто не знав, про кого йдеться: Пілецький Аушвіці був відомий під іншим іменем, окрім того, підпільники часто не знали один одного.
Юзеф Циранкевич , 1948. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіЦиранкевич заплямував себе зневажливим ставленням до долі Казімєжа Пужака , легендарного лідера соціалістів. Його Циранкевич знав прекрасно, і попри це нічого не зробив, коли перед об’єднанням ПРП і ПСП Пужака посадили у в’язницю, де він потім і помер.
Про цей випадок мені також розповідав Ян Карський.
В 70-х роках я приїжджав у Польщу і тоді мене відшукав Циранкевич. Ми проговорили пів ночі. Він мене підвіз: елегантний , на задньому сидінні автівки парасоля, на ньому — капелюх. Я йому розповів, як пішов до Пужака 1942 року, коли Циранкевич був у Аушвіці. Запитав, чи може, можна щось зробити для порятунку Циранкевича: відбити силою чи когось підкупити. Пужак розізлився: «Щоб ви знали: польський робітничий клас не забув про майбутнього генсекретаря Польської соціалістичної партії». Я кажу Циранкевичу в машині: «Юзеку, коли ти був у таборі, Пужак думав про тебе як про майбутнього генсека». Пауза. І Циранкевич відповідає: «Ну що ж, після війни Пужак втратив свій вплив».
Як це не дивно , але Циранкевич зберіг посаду і після смерті Бєрута. Коли Владислав Ґомулка повернувся до влади у жовтні 1956 року, Циранкевич залишився на плаву. І це при тому, що всі найближчі соратники Бєрута, пов’язані з польським сталінізмом, втратили свої позиції.
Однак Ґомулка був зацікавлений у тому , аби в ПОРП і надалі був помітний вплив вихідців із ПСП. А їх безперечним лідером був саме Циранкевич.
Неможливо розповісти про Циранкевича без опису його стосунків із Ґомулкою.
Юзеф Циранкевич і Владислав Ґомулка , 1957. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіВладислав Ґомулка та Юзеф Циранкевич протягом 14 років (1956–1970) займали перше та друге місця в польській політиці. Дует протилежностей. Справа навіть не в тому , що Ґомулка був комуністом до мозку кісток, а Циранкевич спочатку належав до соціалістів. Вони і в житті були абсолютно різними.
Ґомулка — аскет , Циранкевич — гедоніст. Розповідають, як одного разу ввечері, коли Циранкевич сидів за щедро накритим столом в урядовому центрі в Ланську, охоронець прийшов з інформацією, що приїжджає товариш Вєслав — таким був підпільний псевдонім Ґомулки за часів окупації. Циранкевич наказав негайно зняти зі столу ікру та поставити кров’янку.
Невідомо , чи це правда, але анекдот й не повинен бути фактом, щоб донести істину. Циранкевич, безумовно, любив смачно поїсти, Ґомулка ж не звертав уваги на те, що йому подають.
Незабаром після війни Юзеф Циранкевич зустрів свою другу дружину Ніну Андрич. Вперше він побачив її як актрису на сцені театру. А Ґомулка зі своєю половиною познайомився під час довоєнного страйку на сірниковій фабриці , де вона працювала.
Після весілля Юзеф та Ніна стали першою парою ПНР. Ґомулка та його дружина для цієї ролі були геть непридатні.
Красень Циранкевич (через голомозу голову й струнку постать його тоді порівнювали з голлівудським актором Юлом Бріннером) та Ніна Андрич , яка грала королев і цариць. Коротун Ґомулка і непомітна Зоф’я, яка відмовилася від традиційного єврейського виховання, щоб стати комуністкою. Важко знайти більшу протилежність.
У 1960-х роках перша пара з двотижневим офіційним візитом відвідала країни Азії. Поляки уважно стежили за цією подорожжю , показаною в довгих барвистих телепередачах, а її кульмінацією стала поїздка Циранкевича й Андрич на спині слона.
Однак із року в рік роль Циранкевича в політиці маліла. Зрештою він повністю поступився цим полем деспотичному Ґомулці.
Прем’єр насолоджувався розкішним життям , а політика відійшла на друге місце. На засіданнях уряду він читав детективи — видавці надсилали йому машинописні тексти, ззовні схожі на урядові документи.
У грудні 1970 року він підтримав рішення Ґомулки стріляти в робітників , які протестували проти підвищення цін на продовольство. Через пасивність і конформізм Циранкевича відбулася одна з найбільших трагедій повоєнної Польщі. Тоді загинуло щонайменше 45 людей, понад тисячу було поранено.
З часом Циранкевич перетворився на одутлого чолов’ягу , який більше не нагадував героя-коханця. Один із його друзів запам’ятав слова Циранкевича, сказані йому незабаром після втрати влади на початку 1970-х: «Дивись , не стань тим, чим став я. Карикатурою на Циранкевича».
Переклала Жанна Слоньовська
