Екскурс в історію
Історія Познані корінням сягає X століття — саме тоді з’являються перші згадки про поселення і його найдавніші споруди. Доля міста (щоправда, міські права Познань отримала аж у XIII столітті) тісно переплітається з історією Польщі. Вважається, що початки польської державності часів князя Мєшка І та хрещення Польщі 966 року пов’язані з познанським Тумським островом на річці Варті.
За часів правління династії П’ястів (X–XIV століття) Познань була резиденцією можновладців — тут вирувала торгівля і жваво розвивалася культура. Щоправда, претензії Познані на те, щоб називатися місцем зародження польської державності, дуже обурюють Ґнєзно, позаяк саме Ґнєзно завжди вважалося колискою та першою столицею Польщі. Історики досі ламають списи у цьому спорі двох старовинних міст, однак факт залишається фактом: саме в Познані похований перший польський король — Болєслав Хоробрий. У квітні 2025 року Польща відзначала тисячоліття і його коронації, і смерті.
Сучасна Познань — одне з найбільших польських міст (п’яте за кількістю населення). Воно розташоване у Великопольському воєводстві, на річці Варта — приблизно посередині шляху між Варшавою та Щецином. Головна туристична принада — Старе місто. Щоправда це аж ніяк не найдавніша частина Познані. Так звану Старувку збудували у XIII столітті, а після Другої світової війни кам’яниці на ній перебудували. Площу Ринок називають ідеальною за формою, адже всі її чотири сторони мають рівно по 141 метру. І ще її найбільше полюбляють туристи — завдяки, зокрема, ратуші XVI століття, на якій щодня о 12:00 та 15:00 з’являються славнозвісні козлики (сучасний символ міста) й б’ються ріжками.
Познанські козлики під час Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Фото: Drozdi-Pn / Wikimedia За легендою, неслухняні козлики втекли з кухні, де їх ось-ось мали перетворити на головну страву бенкету, й застрибнули на вежу ратуші. Це так сподобалося познанцям, що вони увічнили козликів на ратушному годиннику.
Неподалік ратуші можна натрапити на мальовничі Будиночки купців — мабуть, одне з найпопулярніших серед фотографів місць Познані. І, звісно ж, вулички, якими можна безкінечно блукати, милуючись чарівними кам’яницями, скверами, пам’ятками.
У контексті історії Познані важливо відзначити Великопольське повстання, яке розпочалося 27 грудня 1918 року — одне з двох успішних польських національних повстань. Завдяки цьому прориву більшість польських земель, які під час поділів Польщі (1772–1918) входили до Пруссії, повернулися до складу Польщі, яка саме відновлювалася після відродження незалежності.
Кажуть, повстання спалахнуло, коли до Познані приїхав відомий піаніст і діяч визвольного руху Іґнацій Ян Падеревський. Повстанці дуже швидко встановили контроль над майже всією Великопольщею і боролися до 16 лютого 1919 року. Перемир’я в Трієрі розширило дію договору (що завершував Першу світову війну) положенням про землі повстанського фронту.
Однак на самому початку Другої світової війни місто знову потрапило під окупацію і 12 вересня 1939 року його приєднали до Райху. Познань повернулася до складу Польщі у лютому 1945-го.
Познань, січень 1945 року. Джерело: архів асоціації Pomost Багатовікова історія міста значно складніша. Ті, кого цікавлять історичні місця, можуть прогулятися Познанню з аудіогідами (безкоштовними), доступними на туристичному сайті міста.
Познанська говірка
Хоч вона й не така відома, як, наприклад, сілезька чи кашубська, однак дуже своєрідна. У познанській говірці багато слів німецького походження, адже під час поділів Польщі регіон довгий час перебував у складі Пруссії. Не всім полякам зрозумілий цей діалект, зате кожен добре знає, що познанці полюбляють всюди вставляти характерне слівце «тей» (tej). Це своєрідне вставне слово, щось на кшталт «ти», наприклад: «Залиши це, тей!» або «Тей, що тобі потрібно?».
Рогалики Святого Мартина
Довкола цих ласощів утворилася окрема багаторічна традиція. Святомартинівські рогалики (з білим маком і мигдалем) випікають на іменини святого Мартина, 11 листопада, які збігаються з Днем незалежності Польщі. Рогалики входять у реєстр продуктів із захищеним географічним позначенням (PGI), тому випікати святомартинські смаколики можна тільки на території 26 повітів Великопольського воєводства.
Святомартинські рогалики в місцевій пекарні. Джерело: ROGAL Świętomarciński – STARY RYNEK / Facebook Існує багато легенд про те, як саме з’явилися ці рогалики та коли їх уперше спекли. Одна з них, наведена на сайті visitpoznan.pl, розповідає, що наприкінці XIX століття кондитер Юзеф Мельцер вирішив із нагоди відпусту в познанській парафії святого Мартина напекти рогаликів і роздавати бідним. Ідею підхопили інші цукерні і згодом вона переродилася в улюблену традицію.
Інша легенда приписує початок рогаликової традиції пекарю Валентию, якому наснилося, як святий Мартин в’їжджає в Познань на коні.
А оскільки цей святий славився своєю доброчинністю, Валентий вирішив допомагати бідним і почав випікати для них рогалики, які формою нагадують кінську підкову.
Легенди легендами, але реклама рогаликів з’являлася на шпальтах преси уже в середині XIX століття. Хтозна, може, саме завдяки доброму кондитеру ці ласощі почали пов’язувати з іменинами святого Мартина?
Кажуть, оригінальний рогалик настільки великий, що його важко подужати самому. А все тому, що він був створений для того, аби ним ділитися. Щоправда, сьогодні норми, встановлені Інспекцією якості торговельної продукції сільського господарства і харчової промисловості, допускають і менші розміри рогаликів.
Тим, хто хоче дізнатися більше про цей смаколик, радимо відвідати познанський Музей рогалика, розташований на Старому ринку з видом на ратушну вежу з козликами. Там ви дізнаєтеся не тільки про історію випічки, а й про минувшину Познані та її символи.
Музей виник за задумом двох друзів-познанців, які хотіли створити у своєму місті щось особливе, геть не схоже на інші міські туристичні місцини. Саме тому в музеї так багато живих показів і розповідання.
Ми намагалися зібрати традиційні інструменти, які використовувалися для виробництва рогаликів, однак постійної виставки немає. Перед входом у нас висить дошка з рецептами, знайденими в різних джерелах. Але загалом все засновано на розповідях майстрів із випічки рогаликів
Місто музеїв
У Познані чимало цікавих пунктів, які варто відвідати. Пригадуєте історію польських математиків, які зламали код німецької «Еніґми»? Про неї ви можете більше дізнатися у познанському Центрі шифрів Еніґма. Як повідомляє сайт музею, мультимедійна експозиція розповідає, зокрема, про мистецтво шифрування, кодування й те, як відкриття геніальних польських математиків вплинуло на хід Другої світової війни. У музеї ви можете прослухати цікаву розповідь аудіогіда (чотирма мовами), а ще спробувати свої сили, пройшовши криптологічний курс та розв’язуючи загадки минулого. Тут ви також дізнаєтеся про історію розвитку технологій, зокрема комп’ютерів.
Іноді, звісно, неофіційно, Познань називають Пироляндією. Така назва походить від місцевого діалектного слова «пири», яким у Великопольщі (ох ця місцева говірка!) називають картоплю.
Познанський музей пири. Фото: Аґа Копчинська / Aga Ma Smaka У місті чимало закладів, де можна поласувати традиційними «пирами з ґзіком» (печена картопля з домашнім сиром). Але якщо ви хочете дізнатися про картоплю більше, то варто завітати до Познанського музею пирів. Під час відвідин ви перенесетеся до екзотичного Перу, разом із Франсіско Пізарро завоюєте Імперію інків і навіть вирушите в космос, де побачите «пироцентричну систему». А ще вас чекає візит до двору короля Яна ІІІ Собєського, участь у копанні картоплі й цінні знання про те, як боротися з ненажерливим колорадським жуком.
У Познані також варто відвідати Археологічний музей, Музей бронетанкової зброї, Музей історії одягу (єдиний у Польщі!), а також Музей музичних інструментів (з найбільшою колекцією в країні!). Цікаво побачити й Літературний музей Генрика Сенкевича й музеї, присвячені історії самої Познані, зокрема Великопольського повстання. Більше про них можна прочитати на туристичному сайті міста.
Гайда на екскурсію
Познань — ідеальне місто для того, щоб удосталь нагулятися й поблукати лабіринтами вуличок. Але можна обрати конкретну ціль, наприклад, мальовничий парк Цитадель, що приблизно за 15 хвилин ходьби від Ринкової площі. Це найбільший познанський парк, залишок фортеці XIX століття. Під час Другої світової війни укріплення, звісно, зазнало руйнувань, тому більшість фортифікаційних споруд розібрали і створили тут відпочинкову зону. У вцілілих об’єктах можна, зокрема, відвідати Музей озброєння. На одному зі схилів пагорба — кладовища загиблих солдатів. На початку 2000-х років на території парку з’явилася інсталяція «Нерозпізнані» Маґдалєни Абаканович — відомої польської скульпторки.
Інсталяція «Нерозпізнані». Фото: Анджей Отрембський / Wikimedia А якщо комусь захочеться перепочити від ходіння, він може вирушити в подорож познанським «пендоліно». Назва серії швидкісних потягів, які курсують у багатьох країнах Європи. Це паркова вузькоколійна залізнична дорога «Мальтанка», що пролягає вздовж берегів Мальтанського озера, штучного водосховища, створеного 1952 року. Її маршрут становить близько чотирьох кілометрів і тягнеться вздовж північного берега озера.
У святкові дні потяги обслуговує найстаріший з діючих у Польщі паровоз. Але й у будні ця вузькоколійка є однією з найцікавіших принад міста.
«Мальтанка», перша станція на маршруті, — одна з трьох, які діють від самого початку існування дороги. Будівля, зведена в стилі прусської архітектури, з’явилася наприкінці 1990-х років.
«Мальтанка». Фото: Radomil / WikimediaОкрім квиткової каси, тут знаходиться диспетчерська і ресторан. Наступні станції — «Птись» (поруч із Мальтанськими термами), «Бальбінка» (колишня станція «Дружба») і «Звєжинець» (біля зоопарку).
Цікаво, що познанська вузькоколійка — одна з трьох паркових залізниць, що діють у Польщі, але єдина, де є світлові семафори та стрілки з автоматичним керуванням. Найстарішу рейку на лінії заклали 1898 року, тож вона ще пам’ятає часи Великопольського повстання.
Третє місце, яке обов’язково варто відвідати, — Тумський острів на річці Варта, з’єднаний мостами із центром міста. Мальовниче та історичне місце на мапі Познані.
Стріт-арт
Норіакі — мабуть, найвідоміший художник стріт-арту з Познані. Його твори настільки органічно вписалися в пейзаж цього міста, що на одному з пішохідних переходів у центрі на світлофорі замість типового силуету людини висвітлюється специфічна людська фігурка, яку всі називають Пан Перископ. Сам митець воліє залишатися анонімним, але фігурки з характерним чорним оком замість обличчя стали його візитівкою і вже вписалися в міські вулиці. Та ще й настільки, що на Бернардинській площі навіть встановили скульптуру Пана Перископа! І хоча цей персонаж походить із Великопольщі, його силует можна побачити і в багатьох інших містах — від Варшави до Берліна та Барселони.
Скульптура Пана Перископа. Джерело: Urząd Miasta Poznania Познань — це також численні мурали, які можна побачити, прогулюючись містом. Серед них чимало поезії: вірш «Хмари» Віслави Шимборської, чи один із найвідоміших творів Станіслава Бараньчака «Якщо порцеляна — то тільки така».
Але є й інші кольорові малюнки — зокрема симпатичні сарни, Маленький Принц, познанські козлики чи величезний напис «КОНСТИТУЦІЯ», що нагадує про протести проти правління партії «Право і справедливість». На розі вулиці Сьрудка і Сьрудецького ринку на стіні однієї з кам’яниць можна побачити мурал, що називається «Шрудецька історія з трубачем на даху і котом у тлі». Він величезний і створює враження тривимірності — ніби в намальоване на ньому містечко можна ввійти. Варто звертати увагу на це художнє обличчя Познані, адже мурали мають властивість зникати — так, наприклад, із мапи міста щезнув малюнок із зображенням Чеслава Нємена, який співав: «Людей доброї волі більше». Хто встиг побачити, тому пощастило!
Мурал «Сьрудецька історія з трубачем на даху і котом у тлі». Фото: FanFotografii / Wikimedia Єжиціада
Квартира на вулиці Рузвельта, де повсюду гори книжок і щодня цитують Сенеку. Дерев’яний кухонний стіл, за яким збирається велика, трохи кумедна, але завжди готова підтримати родина. Саме з цим образом асоціюється серія підліткових книг Маґдалєни Мусєрович «Єжиціада». Назва походить від познанської дільниці Єжиці, де розгортається дія романів. Цікаво, що назва жартівливо відсилає до «Іліади», бо тато Борейко (прізвище головних героїв) — поціновувач латини й філософів.
У кожній із частин серії ми знайомимося з долею чергового члена цієї великої родини та занурюємося у світ щоденних перипетій життя героїв. Маґдалєну Мусєрович вважають однією з найкращих польських письменниць, а на «Єжиціаді» виросло щонайменше кілька поколінь молоді. Тож немає нічого дивного в тому, що вулицею Рузвельта регулярно ходять люди, які шукають саме ту кам’яницю (номер 5), у якій вирішувалися долі — хоч і вигаданих — героїв. Утім, хоч ця кутова кам’яниця справді дуже красива — інших слідів ми не знайдемо. Можливо, настане день, коли нас запросять до якогось Музею родини Борейків, а може, й ні. А наразі нам доведеться задовольнитися прогулянкою вулицею Рузвельта.
Місто культури
«Жінки заблокували Познань. Центр паралізовано. Водійка трамвая аплодує, геї танцюють полонез». Цей відомий заголовок з видання Gazeta Wyborcza для багатьох став символічним у контексті Познані. Заголовок із часів правління партії «Право і справедливість», коли жінки (хоча, звісно, не лише вони) вийшли на вулиці по всій країні в обороні своїх прав. Познань тоді називали містом свободи. У Познані, зрештою, завжди було багато митців, але в той час це більше кидалося у вічі.
Страйк жінок, Познань, 2020. Джерело: Grupa Stonewall / X Отож саме час перелічити найважливіші культурні події. Перша асоціація з Познанню — фестиваль «Мальта». Він має багаторічну традицію (проводиться з 1991 року!) і вважається однією із найбільших у Європі подій, присвячених театру, музиці, танцю й кіно.
Тих, хто полюбляє великі концерти, може зацікавити фестиваль «Літні звучання», що проходить наприкінці літа в парку Цитадель. Виступи просто неба найвідоміших зірок польської естради та теплі літні вечори — таке поєднання приваблює багатьох.
Набагато меншою, але також велелюдною подією є Іменини вулиці Святого Мартина. Містом проходить барвиста хода, святому Мартину вручають ключі від Познані, містян і гостей чекають концерти і, звісно ж, випічка. І все це — під гаслом «Чини добро».
У Познані завжди щось відбувається, і кожен напевно знайде тут щось для себе, незалежно від того, чи надає він перевагу великим культурним подіям, тихим музеям чи прогулянкам вузькими вуличками.
Джерела:
Офіційний туристичний портал Познані
Міське транспортне підприємство Познані
Офіційна сторінка Познані
Портал фестивалю «Мальта»
Державний сервіс Речі Посполитої
Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик
