10 липня 2026 року ввійшло в історію польської економіки як один із ключових моментів енергетичної трансформації країни: цього дня до Польщі через новий вузол, збудований на околиці села Осєки-Лємборські в ґміні Хочево, почала надходити електроенергія, вироблена морськими вітровими турбінами. Її постачає Baltic Power, перша морська вітрова електростанція, збудована ORLEN Group і канадською Northland Power та підключена до електроенергетичної системи Польщі. Турбіни розташовані в Балтійському морі за кілька десятків кілометрів від берега. Вироблена ними електроенергія надходить до «Польських електроенергетичних мереж» (PSE) — головного оператора системи передачі електроенергії в Польщі. 

Мілош Мотика, міністр енергетики Польщі

Це переломний момент для енергетичної безпеки країни. Польща ввійшла до кола держав, які використовують потенціал морської вітроенергетики.

Площа морської ферми становить 130 квадратних кілометрів. Окрім самих вітряків, проєкт передбачав створення розгалуженої інфраструктури: зокрема, мережі підводних кабелів завдовжки 350 кілометрів, електростанції і лінії електропередачі. Вона веде до кашубського села Жарновець, за 50 кілометрів від Ґданська, де розташована гідроакумулювальна електростанція. 

Майбутнє вже настало

Проєкт в ґміні Хочево ще не завершено. У день його запуску в морі було встановлено 54 із запланованих 76 турбін. Потужність кожної — 15 мегаватів, а коли ферма запрацює на повну силу, вона вироблятиме приблизно 1,2 гігавата. Після завершення будівництва Baltic Power повинна генерувати до 4 терават-години на рік — близько 3 % від нинішнього внутрішнього попиту на електроенергію. Завершення процесу введення в експлуатацію всього об’єкта заплановано на осінь 2026 року.

Електростанцію PSE Choczewo збудували не лише для однієї вітрової ферми. Це перший елемент масштабної реконструкції енергосистеми Помор’я, де найближчими роками мають з’явитися нові вітропарки та перша польська атомна електростанція: 5 серпня 2026 року територію під її будівництво передали підряднику. 

Чому це важливо? Повернімося в минуле на понад 10 років. 2015-го більш ніж 80 % електроенергії в Польщі виробляли з вугілля. 2025 року його частка знизилася до 52–53 %. Упродовж десятиліття Польща реалізовувала план — частково хаотичний — відмови від цього виду палива. Сьогодні вугільні енергоблоки перебувають на різних етапах виведення з експлуатації: частина невдовзі перестане функціонувати, інші переходять у резерв, тобто їх запускають, коли очікуваний попит на енергію в Польщі перевищує заплановане виробництво з відновлюваних джерел.

 У результаті станом на кінець 2025 року сукупна встановлена потужність електростанцій, що працюють на кам’яному та бурому вугіллі, все ще перевищувала 31 гігават. Десять років тому цей показник становив 33 гігавати. За цей час виробництво енергії з відновлюваних джерел у Польщі зросло в астрономічних масштабах. До прикладу, 2020 року сонячні панелі виробляли приблизно 4 гігавати, а через п’ять років — майже 25 гігаватів. Встановлена потужність вітроенергетики за той самий період зросла із приблизно 6,4 до понад 10,5 гігавата, попри багаторічні обмеження на розміщення наземних вітряків. На кінець 2025 року частка відновлюваних джерел становила 50,04 % від усієї встановленої потужності в Польщі. Уперше вона перевищила половину загальної встановленої потужності. 

Попереду ще багато роботи

Встановлена потужність відображає не фактичний обсяг виробництва, а лише його можливості. Сонячна панель не працює вночі, а вітрова турбіна виробляє енергію залежно від погодних умов. Тому 2025 року, маючи понад половину встановленої потужності, відновлювані джерела забезпечили близько 31,41 % національного виробництва електроенергії. Це майже 55 терават-годин — майже вдвічі більше, ніж п’ять років до того. 

Вітрова електростанція Baltic Power у Балтійському морі. Джерело: пресматеріали ORLEN

Вітроферма в Хочеві — черговий крок до розвитку відновлюваних джерел енергії. У червні 2025 року відбулася ще одна знакова подія: уперше відновлювані джерела енергії в Польщі виробили за місяць більше енергії, ніж вугільні електростанції. Десять років тому частка відновлюваних джерел перевищувала третину загального виробництва електроенергії в країні сумарно лише протягом 25 годин за весь рік. У 2025 році таких годин було майже 3400.

Водночас цей успіх виявив нову проблему. Система не завжди здатна прийняти всю доступну зелену енергію. 2025 року близько 1,4 терават-години потенційно виробництва відновлюваних джерел енергії не потрапило до мережі. Це вдвічі більше, ніж роком раніше. У сонячні й вітряні години пропозиція іноді зростає швидше, ніж попит, пропускна спроможність мережі та можливості решти електростанцій обмежують роботу. Тоді оператор змушений скорочувати виробництво на частині об’єктів відновлюваної енергетики. 

Саме тому такими важливими є будівництво атомної електростанції та розвиток систем накопичення енергії. Перший такий проєкт передбачає будівництво трьох реакторів загальною потужністю 3750 мегаватів. 2026 року інвестор отримав дозвіл на наступний етап підготовки будівельного майданчика. Заливання першого бетону заплановано на четвертий квартал 2028 року, а перший енергоблок мають ввести в експлуатацію 2036-го. Наступні два, згідно з нинішнім графіком, мають запрацювати у 2037–2038 роках. 

Паралельно держава готує будівництво другої атомної електростанції. Технологічного партнера мають обрати 2027 року, будівництво, згідно з нинішнім планом, розпочнеться 2032-го, а перший енергоблок запрацює 2040-го. Обидва проєкти повинні забезпечити Польщі від 6 до 9 гігаватів стабільної потужності.

Не вугіллям єдиним

Наприкінці 2025 року «Польські електроенергетичні мережі» представили стратегію розвитку до 2040 року. Згідно з її положеннями, упродовж найближчих 8 років в систему PSE інтегрують 80 гігаватів нових потужностей відновлюваних джерел, 15 гігаватів систем накопичення енергії та майже 14 гігават доступної потужності, зокрема завдяки атомній енергетиці. До 2040 року вона становитиме 12 % польського енергетичного міксу. Співвідношення різних джерел енергії, які країна використовує для виробництва електрики, тепла й палива. До них належать нафта, газ, вугілля, атомна енергія та відновлювані джерела, зокрема сонце й вітер.

Польща має бути готова до переходу на енергетику з нульовим рівнем викидів вже до 2035 року. Тоді частка відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії в Польщі перевищить 60 %, а періоди, коли переважна більшість попиту на електроенергію в країні покриватиметься за рахунок відновлюваних джерел, ставатимуть дедалі частішими й тривалішими.

Попри це політики, які представляють праві політичні сили, закликають інвестувати у вугільну енергетику.

Роман Фріц, депутат від «Конфедерації польської корони»

Інфраструктура вже готова, достатньо лише за нею стежити, підтримувати її, ремонтувати, і час від часу, звісно, модернізувати і робити нові інвестиції. Особливо в таких місцях, як Лазіська-Ґурне та Рибник, адже логістика постачання вугілля, тобто палива для вугільних електростанцій, там практично беззатратна.

Чи може Польща змінити нинішній курс на протилежний, якщо праві сили переможуть на виборах 2027 року? Теоретично — так. Однак економічні реалії інші.

Ґжеґож Оніхімовський, голова «Польських електроенергетичних мереж»

Перебудова всієї електроенергетичної системи — масштабне й дороговартісне завдання, однак слід пам’ятати, що 80 % інфраструктури польської вугільної енергетики було створено за часів Ґєрека і її так чи інакше потрібно оновити. Будівництво нових вугільних електростанцій аналогічної потужності коштувало б значно дорожче, ніж використання відновлюваних джерел енергії разом із газом і атомною енергетикою. Хоча б через вартість палива.

Отже Польща, вочевидь, і надалі інвестуватиме в розвиток зеленої енергетики.

Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик