Отець Тадеуш Ридзик — священник, бізнесмен, політик

Він навіть зовнішньо схожий на типових представників польського духовенства — добродушний, тілистий, як багато літніх настоятелів. Особливо тих, хто походить із містечок чи сіл. Звісно, це стереотип, але отець Ридзик навряд чи образився б за такий опис. Адже він і сам любить оперувати стереотипами. Його можна назвати невід’ємний елементом змін останніх 30 з гаком років.

Отець Тадеуш Ридзик — редемпторист, який 1991 року почав будувати власну медіаімперію. Діамантом у його короні стало Radio Maryja. Редемптористи — це чернече згромадження, засноване 1732 року в Неаполі. Його мета полягала, зокрема, у євангелізації людей, значною мірою — через реколекції. У католицизмі — кілька днів, присвячених духовному оновленню через молитву, конференції та сповідь.

Тадеуш Ридзик прийняв чернечі обітниці й духовний сан 1971 року. Згодом він працював у Торуні (нині це місто особливо з ним асоціюється), Щецінеку та Кракові. 1986-го він поїхав до Німеччини, де провів п’ять років. Служив священником у Нюрнберзі та Оберштауфені. Тоді й познайомився з німецькою редакцією Radio Maria International у Бальдершванзі. Невдовзі її закрили через звинувачення в ксенофобії та антисемітизмі. Вочевидь, саме німецька радіостанція наштовхнула отця Тадеуша на ідею заснувати щось схоже в Польщі.

Тадеуш Ридзик. Фото: Пйотр Драбік / Wikimedia

Але можна заглибитися і в ще більш віддалене минуле. 1983 року італійський настоятель дон Маріо Ґальб’яті встановив на церкві в італійському містечку Арчелласко д’Ерба антену, щоб транслювати програми для хворих і літніх людей, які не могли прийти на месу. З часом ініціатива переросла в італійську радіостанцію Radio Maria, яку фінансували самі віряни. 

Тадеуш Ридзик повернувся до Польщі 1991 року. 9 грудня поляки — хоча, можливо, передовсім польки, адже більшість слухачів завжди становили літні жінки — вперше почули зі своїх радіоприймачів: «Говорить Radio Maryja — католицький голос у наших домівках».

Будівля радіостанції Radio Maria. Джерело: Radio Maryja

Це був специфічний час. Після падіння комуністичного режиму в червні 1989 року саме народжувалася сучасна Польща, демократична й капіталістична. З пункту бачення отця Ридзика друге означення тут особливо важливе, адже він — передусім бізнесмен, причому великий. А 90-ті роки минулого сторіччя — це час, коли чимало людей швидко накопичило статки і дуже часто — за неясних обставин. Сьогодні вже мало хто пам’ятає, що цей бізнесовий успіх часто був наслідком фінансових оборудок.

Тадеуш Ридзик керувався ідеєю отця Максиміліана Кольбе, Максиміліан Марія Кольбе (1894–1941) — католицький священник-францисканець, який загинув в Аушвіці, добровільно прийнявши смерть за незнайому йому людину. який до Другої світової війни був співзасновником щомісячника Rycerz Niepokalanej («Рицар Непорочної») та журналістом газети Mały Dziennik («Малий вісник»). Отець Ридзик цитував отця Кольбе:

Отець Максиміліан Кольбе

Ми можемо збудувати багато костелів. Але якщо в нас не буде власних медіа, костели залишаться порожнім.

Проблема в тому, що до війни в Польщі не вживали слова «медіа», тому цитата видається не надто правдивою, хоча й відображає спосіб мислення цього отця.

Зрештою, правдивість — досить серйозна проблема Тадеуша Ридзика. Те, наскільки вільно він трактує це поняття, ілюструє організований ним публічний збір коштів на викуплення Ґданської верфі. Після цієї акції ніхто ніколи не прозвітував і невідомо, що сталося з зібраними грішми. Зрештою, так завжди виглядають церковні збори коштів — люди кидають гроші на піднос, а священники ніколи не інформують, скільки зібрали.

На початку 90-х років отець Ридзик розпочав боротьбу за ліцензію на радіомовлення. Звісно ж, він апелював до вищих сил. Біля будівлі Національної ради з радіомовлення і телебачення зібралися віряни і молилися на вервиці, а отець-директор — як його називали — приносив на засідання копію ікони Ченстоховської Богородиці.

З самого початку таких ліцензій було понад сотню, бо Ридзик оформлював місцеві дозволи, а не один загальнонаціональний. Зазвичай його місцеві радіостанції перевищували дозволену дальність мовлення. Наприклад, в автівках по всій Польщі найкраще ловилося Radio Maryja.

Одного разу навіть пілот німецького військового літака під час місії НАТО почув у навушниках Radio Maryja, яке транслювало свої програми на заборонених частотах.

На хвилях Radio Maryja зазвичай можна почути розмовний жанр: багато інтерв’ю, тематичних передач, телефонних розмов зі слухачами. Нерідко лунають і антисемітські й ксенофобські висловлювання. Навіть польський єпископат неодноразово відмежовувався від контенту Radio Maryja. Та це не особливо допомогло: отець Ридзик настільки впливовий, що не боїться єпископату. Тим більше, що Radio Maryja має величезну підтримку консервативної частини польського духовенства. Цілком можливо, що навіть його переважної більшости. 

Сьогодні медіаімперія отця Ридзика охоплює також газету Nasz Dziennik, яка виходить із 1998 року, телеканал Trwam, що працює з 2003 року, та Академію соціальної і медійної культури, засновану 2001-го (раніше — Вища школа соціальної і медійної культури).

Радіо й телеканал стали міжнародними. Вони транслюють свої програми не лише в Польщі, а й у Західній Європі, США та Канаді. Іноді завдяки місцевим передавачам, та зазвичай — завдяки супутниковим та інтернет-трансляціям. 

 Своєму економічному успіху отець Ридзик завдячує широковідомій церковній системі — пожертвам. Однак самих пожертв було б недостатньо, тому отець закрутив надзвичайно вигідний роман із владою. Політики правого крила — насамперед пов’язані з «Правом і справедливістю» — часто виступають у Radio Maryja, позаяк такі етери практично гарантують їм успіх на виборах. Натомість вони щедро віддячують державними дотаціями. За підрахунками журналістів, на ініціативи отця Ридзика із державного бюджету пішли сотні мільйонів злотих, однак беззаперечних доказів цього немає.

Отець Тадеуш став напрочуд вправним майстром змішування приватного з державним. Важко зрозуміти, якою мірою його проєкти фінансуються з приватних коштів, а якою з державних. Це просто еталон непрозорости. До того ж ані влада, ані сам Ридзик ніколи не були зацікавлені в поширенні інформації на цю тему. 

Ярослав Качинський на 15-річчі Radio Maryja. Джерело: Spoko DW / YouTube

Держава дотувала його геотермальні свердловини, які мали постачати гарячу воду для опалення житлових помешкань. Проте виявилося, що вартість такого опалення в кілька разів перевищує витрати на звичайне газове.

Держава виділила гроші на спорудження торунського Музею історії Польщі «Пам’ять та ідентичність» імени святого Івана Павла ІІ (Католицька церква загалом любить бізнес під брендом папи). В справі музеї складно зорієнтуватися, що «кесареве», а що «боже». Влада й сам бенефіціар ускладнюють доступ до інформації. Хто за що заплатив? Над цим останнім часом ламають собі голови слідчі Центрального антикорупційного бюро, які проводили обшук у приміщеннях фрнду Lux Veritatis («Світло істини»).

Це своєрідний інвестиційний центр отця Ридзика. Навколо фонду Lux Veritatis (а саме він володіє телеканалом Trwam) час від часу спалахували непорозуміння. Саме Lux Veritatis займався, зокрема, бурінням геотермальних свердловин. А також планував будівництво костелу й… аквапарку.

Інвестиції отця Ридзика процвітають, коли при владі перебувають праві сили. І заморожуються, коли правиця втрачає владу. Проте Ридзик уміє чекати сприятливого моменту.

Яка політична позиція Radio Maryja? Адже саме в політичній, а не релігійній сфері воно викликає найбільші контроверсії. Найпростіше кажучи, крайня права і дуже консервативна. Скажімо, радіо підтримувало Християнсько-національне об’єднання Політична партія, що існувала у 1989–2010 роках і апелювала до довоєнних націонал-демократичних та християнсько-демократичних традицій. та Виборчу акцію «Солідарність», Політична коаліція, що у 1996–2001 роках об’єднувала правоцентристські та антикомуністичні партії й громадські організації. а згодом Лігу польських родин Національно-консервативна партія. та «Самооборону» «Самооборона Республіки Польща» — християнсько-ліва націоналістична партія. за часів їхньої коаліції з «Правом і справедливістю». Radio Maryja підтримало створення Патріотичного руху Республіки Польща (який спершу навіть називали «Партією Марії»). Воно підтримувало кандидатуру Лєха Качинського на посаду президента. Сьогодні найближчою до радіостанції є партія «Право і справедливість». Члени ПіС люблять фотографуватися з отцем Ридзиком під час спільних святкувань на релігійних урочистостей. 

Сам отець Ридзик виступає лише в своїх медіа, люто нападаючи на телеканал TVN і Gazeta Wyborcza за «деморалізацію» поляків. Якось він навіть звинуватив цю газету в «талмудній ментальності». Все, що ліберальне, на його думку, — прокляте. Він також відкрито недолюблює Європейський Союз — політики, які з’являються в передачах Radio Maryja, називають його «євроколгоспом».

Саме тому Ридзика систематично звинувачують у просуванні проросійських позицій. Найкращим прикладом цього є його неприязнь до ЄС та участи Польщі в НАТО. Але такі Ридзикові ідеї випливають радше зі способу мислення радикальних католицьких консерваторів, що відкидає західний лібералізм і морально-етичну свободу.

Отець Ридзик полюбляє дуже виразні висловлювання. 1997 року він сказав, що тим, хто голосував за лібералізацію закону про аборти, «треба поголити голови, як голили жінкам, які мали статеві стосунки з гітлерівцями під час війни». А сексуальне виховання він прокоментував так: «Дітей вчать, як мастурбувати, як робити собі добре… без Бога». Або про зовнішній вигляд жінок: «Ви тільки подивіться на цих жінок на вулицях. Вони ходять і вдягаються, як повії. Подивіться, скільки в нас у Польщі повій — повні вулиці. Вони на кожному кроці». 

Отець Тадеуш Ридзик

Я знаю, що на польському телебаченні тепер багато американських мультфільмів. Та це сатанинська вигадка, яка веде прямо до погибелі. Он один польський канал транслює казку «Телепузики», в якій є персонаж Тінкі-Вінкі. Це відвертий символ збочення, яким є гейство. По-перше, вій рожевий, а це колір геїв, по-друге, у нього на голові антенка в формі трикутника, а це ж їхній символ. По-третє, він носить щось схоже на сумочку, як решта тих збоченців. 

Своїм успіхам отець Ридзик завдячує тому, що йому вдалося згуртувати навколо Radio Maryja багато слухачів. Зазвичай це літні самотні жінки, які вчащають до костелу. Через характерні головні убори їх називають «мохеровими беретами». З «мохерових беретів» легко насміхатися. Та навіщо? Варто радше оцінити той факт, що Radio Maryja згуртувало спільноту. Своє місце в ній знайшли літні, часто самотні люди, яким діти, заплутані в буденщині, не приділяють достатньо часу. Ці «мохерові берети» в етері Radio Maryja знаходять когось, хто хоче їх вислухати, у кого схожі проблеми й схожі погляди на світ. Створення спільноти — незалежно від того, подобається вона нам чи ні, — неабияке досягнення в сучасному світі. 

Після падіння уряду «Права и справедливости» отець Ридзик відійшов у тінь. Але багато що свідчить про те, що на наступних виборах переможуть праві сили. І тоді отець Ридзик знову вигукне своє відоме гасло: «Алілуя! І вперед!».

Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик