Юліюш Словацький. Колаж: Нова Польща
Юліюш Словацький. Колаж: Нова Польща
16 листопада 2021

Цитати, які допоможуть видатися своїм у Польщі. Частина 3

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Приказка, прислів’я, а може... цитата? У всіх країнах і культурах побутують вислови, відомі кожному. Зі школи, з дому, з фільмів, із масмедій. Багато з них — літературного походження, але вони настільки глибоко вкоренилися в мові, що ми, вживаючи ці вирази, навіть не згадуємо про їхніх авторів.

Я вже писала про відомі фрази, зокрема ті, що походять із творів Генрика Сенкевича. Але, звісно, польська література подарувала нам набагато більше висловів, які звучать, як крилаті фрази.

Звісно, любити класику не завжди просто. Скільки годин ми проводимо на уроках рідної літератури, сперечаючись із учителем, який пояснює, що це — великий поет, його поезія неперевершена, і ми повинні її знати. А ми — підлітки, і нам ця творчість здається не такою вже й особливою, радше — просто незрозумілою. Цей конфлікт блискуче описав Вітольд Ґомбрович у романі «Фердидурке»: фраза «Słowacki wielkim poetą był!» («Словацький був великим поетом!») Цитати з «Фердидурке» подано в перекладі Андрія Бондаря. вкоренилася в мові. Ми повторюємо її щоразу, коли хочемо показати, що якась видатна постать насправді заслуговує визнання — причім мова не обов’язково повинна йти про Юліюша Словацького.

Також ми використовуємо фразу із подальшого діалогу між учнем і вчителем. Педагог стверджує, що Словацький був великим поетом і «велика поезія, будучи великою і будучи поезією, не може нас не захоплювати, а отже, захоплює». На що збитий із пантелику учень: «Jak to mnie zachwyca, kiedy mnie nie zachwyca?» («Як це мене захоплює, коли мене не захоплює?») А ми використовуємо цей вислів, коли чуємо, що щось неодмінно повинно нам подобатися, але чомусь не подобається.

А знаєте, з чим асоціюється вираз «szklane domy» («скляні будинки»)? Цитати з «Провесни» подано в перекладі Поліни Погребної. З ідилією. Мрією. Недосяжністю. Уявним ідеальним світом. Будинки зі скла, себто води й піску, планував зводити герой «Провесни» Стефана Жеромського. Такою мала бути відповідь на проблеми, з якими змагалася незалежна, але все ще убога Польща. Прості й швидкі в спорудженні, дешеві, теплі, чисті, красиві, вони б покращили рівень життя й тішили б мешканців. От тільки не вдалося. Скляні будинки так і не виросли. Вони не вирішили проблеми. Тому часом можна почути питання: «Gdzież są twoje szklane domy?» («Де ж твої скляні будинки?») — іронічне або серйозне, яке вказує на те, що ідеальні плани виявилися не такими вже й ідеальними. Ми кажемо цю фразу також тоді, коли хочемо зазначити, що великі ідеї провалились. І хоча на варшавських вулицях немає скляних будинків, зате існує вулиця Скляних Будинків. Тож від мрій щось та й залишається.

Про любов і сім’ю

Що ж, де ідеали — там і любов. І ми не могли оминути пов’язаних із нею цитат. Один із найкумедніших, на мою думку, діалогів про кохання походить із «Пана Тадеуша» Адама Міцкевича. І власне вислови з нього, зокрема, вміщені в четертому і шостому рядку наступної цитати, стали крилатими. Закоханий у молоденьку Зосю головний герой водночас фліртує з Теліменою — жінкою вродливою, але зрілою. Вона вмовляє його жити разом. А він саме збирається їхати, тому намагається її переконати, що не візьме з собою на війну коханки. На що Телімена: ну, тоді одружімося. І тут звучать слова:

«О, ні, ніколи, люба, —
Тадеуш раптом скрикнув, — ніякого нам шлюбу
тепер я не планую. Любитись? Киньмо жарти!
Благаю, дорогенька, одумайся, не варто!
Тобі я вдячний, тільки далеко не зайдемо
з одруженням.
Любімось, та якось так — окремо») Тут і далі, якщо не вказано інакше, цитати в перекладі Андрія Савенця. Пор. переклад Максима Рильського: Та ні-бо,― знову він,― не шлюб на мислі в мене, женитись наміру не маю, Телімено! Доволі вигадок! Той час уже пройшов! Я дякую тобі за ніжність, за любов, але женитися ― нізащо!.. Будь здорова... Узавтра їду я, і це останнє слово.

Дошкульно, проте потішно.

А ще в нас є два цікаві вислови про те, як завоювати кохання. Один походить із п’єси Алєксандра Фредра «Помста», а другий — із вірша Яна Бжехви.

У «Помсті» панна обіцяє, що вийде заміж за того, хто покаже їй живого крокодила — об’єкт її зацікавлення. Один із залицяльників потім іронічно каже, що колись дівчата хотіли канарку, а тепер просять: «Jeśli nie chcesz mojej zguby, krokodyla daj mi luby!» («Якщо я тобі ще мила, знайди мені крокодила»).

Другий вираз, що функціонує як зворот «nawlecz igłę» («нитку в голку засили»), відсилає до історії про гіпопотама, який хотів одружитися з жабою. Він обіцяє зробити задля неї все, що завгодно, тож вона просить засилити нитку в голку:

«Зроблю все тобі негайно.
Ну, що скажеш?» —
«Почекай-но…»

(...)

«Сповню я твої бажання
всі, якими б не були…» —
«Нитку в голку засили!»

Обидві фрази дають зрозуміти, що ці стосунки радше не мають майбутнього. Але у мовленні такі вислови вживаються, коли говоримо про щось, що неможливо здійснити, або про жартівливу вимогу довести серйозність намірів. Тож можна собі уявити такий діалог: «Що я можу для тебе зробити? — Знайди мені крокодила». Іноді зустрічається парафраза цих слів: «Мусиш постаратися, знайди їй крокодила».

Іншим різновидом любові є батьківська. На творчість Яна Кохановського сильно вплинула смерть його доньки Уршулі. Одна з найвідоміших цитат його поезії — ось ця із «Трену VIII»:

Велику пустку в домі моєму ти зробила
отим своїм відходом, Оршулю моя мила.
Хоч нас у домі повно, та порожньо в кімнатах.
Одна душа манюня — а зникло так багато.
Пор. переклад Петра Тимочка: Запустіли, Уршулю, світлиці-кімнати з того дня, як у вічну дорогу пішла ти. Не бракує людей, але порожньо й тихо: так багато забрало з дитям у нас лихо.

Першій і третій рядки найчастіше вживаються в мовленні незалежно один від одного: «Wielkieś mi uczyniła pustki w domu moim» («Велику пустку в домі моєму ти зробила») кажемо комусь, кого давно не бачили, чия відсутність для нас болісна, за ким ми тужимо. А слова «Pełno nas, a jakoby nikogo nie było» («Хоч нас у домі повно, та порожньо в кімнатах») говорять про те, що поруч немає найважливішої для нас людини. Хоча цей вислів може також свідчити про самотність у натовпі чи загалом у світі, про відсутність когось, хто нам допоможе, підтримає, буде для нас важливим, хоч людей довкола й не бракує.

Але де це бачено, щоб так відверто проявляти свої почуття, адже «brudy trzeba prać we własnym domu»! («брудну білизну треба прати у себе вдома!») Це вже теза героїні п’єси «Моральність пані Дульської» Ґабріелі Запольської. Сама пані Дульська — персонаж, із яким асоціюється подвійна моральність. На її думку, не стільки не личить чогось не робити, скільки не личить, щоб наші дії стали явними. Тобто, робімо, але вдома, подалі від чужих поглядів — ззовні все має здаватися ідеальним. У польській мові існує вислів «моральність Дульської» або просто «Дульська», а вислів про брудну білизну вживається в значенні «не сварімося при людях» або навпаки: «вони не повинні цього робити в нашій присутності».

А якщо вже ми говоримо про сімейні сварки, то саме час на слова: «Zgoda, а Bóg wtedy rękę poda» («Згода, й Божа поміч — нагорода»). Цією фразою закінчується вже згадана «Помста» Фредра — історія двох розсварених сімей і пов’язаних із цим перипетій. Однак найголовніше те, що наприкінці вони вирішують помиритися й промовляють ці слова. Йдеться про те, що коли є згода, то й Бог допоможе, що якщо не роздувати конфліктів, то звідкись обов’язково прийде допомога. У цьому ж значенні вираз функціонує в живому мовленні, люди (часто навіть без особливого контексту) кажуть: «Ну, то згода», і хтось неодмінно додає: «Й Божа поміч — нагорода».

А де згода, там і святкування. Тож повернімося до «Весілля» Станіслава Виспянського (кілька цитат уже було в наших попередніх текстах). Адже саме з цієї п’єси походить заклик: «Jak się żenić, to się żenić!» («Як женитись, то женитись!»), себто не зволікаймо, не відкладаймо цього. Можна також використати ці слова у контексті не весілля, а чогось, чого просто не варто відкладати на потім. А «Trza być w butach na weselu» («Тра буть взутим на весіллі») — це відсилання до польської максими zastaw się, a postaw się (приблизний відповідник: «залізь у борги, а на стіл дай пироги»). Усе має бути за найвищим класом, навіть якщо видається штучним і несправжнім. Так можна говорити не тільки у контексті весілля, а й коли треба організувати щось із розмахом. А ще ці слова можна вжити як доказ прив’язаности до традиції — так ведеться, так завжди було, так має бути — тра буть взутим на весіллі.

Міцкевича ніколи не багато

Що ще люди роблять на весіллі? «Jedzą, piją, lulki palą, tańce, hulanka, swawola» («П’ють, гуляють, люльки палять, танці, витівки, сваволя»)Переклад Максима Рильського. Цю цитату з «Пані Твардовської» Адама Міцкевича (опис корчми «Рим») використати для опису того, що хтось весело гуляє або марнує час.

Інша цитата, пов’язана з гулянням — теж авторства Адама Міцкевича, але цього разу з поеми «Пан Тадеуш»: «І ja tam z gośćmi byłem, miód i wino piłem» («І я там гостював, вино і мед кружав»)У перекладі Максима Рильського: І я серед гостей бенкетував отих, Вино та мед хилив.... Так говориться, щоб підкреслити правдивість історії, яка розповідається. Часто використовують лише слова «і я там гостював» — як доказ того, що я знаю, про що говорю, брав у цьому участь.

Адам Міцкевич недаремно вважається польським пророком. Цитати з його творчости можна згадувати безперестану. А це означає, що й до нього чудово пасує речення його ж авторства: «Było cymbalistów wielu, ale żaden z nich nie śmiał zagrać przy Jankielu» («Цимбалістів там було багато, та ніхто із них не смів при Янкелі грати») У перекладі Максима Рильського: Хоч не один стоїть поміж присутніми, що вміє на цимбали, та перед Янкелем нізащо б не заграли. — також із «Пана Тадеуша». Янкель став синонімом майстра, когось, хто найкращий у своєму фаху. Тож кожен цимбаліст знав, що Янкель грає майстерніше за нього. Ми сьогодні промовляємо слова «Było cymbalistów wielu» («Цимбалістів там було багато»), маючи на увазі когось, кому немає рівних, хто поза конкуренцією.

«Skąd Litwini wracali? Z nocnej wracali wycieczki» («Звідки їдуть литвини? Їдуть з нічного набігу») Переклад Максима Рильського. Так, це знову Адам Міцкевич. Але вже з іншого твору, «Конрада Валенрода». Такий діалог найчастіше звучить, коли хтось несподівано повернувся, з’явився після того, як десь подівся — тоді його (замість запитання: «Звідки ти повертаєшся?») зустрічають словами: «Звідки їдуть литвини?» — і тим самим викликають загальновідому відповідь.

«Tam sięgaj, gdzie wzrok nie sięga, Łam, czego rozum nie złamie! Młodości!» («Сягай, куди зір не сяга. Ламай, що розум не зломить. Молодосте!»)Переклад Дмитра Павличка. — ще одні слова Міцкевича («Ода молодості»), які стали крилатими. Цей вислів спонукає розцінювати життя ширше, глибше, не так поверхово. А метафорично він закликає зважуватися на те, що видається складним і неможливим. І в обох контекстах ми вживаємо цей вислів до сьогодні.

«Jedźmy, nikt nie woła» («Вперед! Ніхто не кличе») Переклад Максима Рильського. — ці слова з сонету Міцкевича «Акерманські степи» наганяють на мене смуток. В них відчувається безмежна самотність. У будь-якому разі вони означають, що нас ніхто не затримує. І ми досі так говоримо, коли час рушати в дорогу.

«Szabel nam nie zabraknie, szlachta na koń wsiędzie, Ja z synowcem na czele, i — jakoś to będzie!» («Нам шабель не забракне, на коней шляхта всяде, Я спереду з небожем — і якось дамо раду!») У перекладі Максима Рильського: Мені й Тадеушу діймають віри люди — На коні! — крикнемо... а там уже що буде! Чи існує більш польський вислів? Ні. Якось дамо раду — наш гімн і девіз. Польський народ завжди ввіряв своє життя Богові й долі. І наведені слова із «Пана Тадеуша» Міцкевича ідеально це передають.

Але, звичайно ж, «Nasz naród jak lawa» («Народ наш – наче лава»), а отже, ми готові до бою, нас ніщо не стримає, у серцях палає вогонь, а не тверезий глузд. Ми промовляємо ці слова, коли хочемо наголосити: ми не піддаємося, в нас войовничі й гарячі серця. Ось як повністю звучить цей фрагмент «Дзядів» Адама Міцкевича:

Народ наш — наче лава,
що зверху вся тверда, холодна і плюгава,
а внутрішній вогонь згасити не змогли б
віки.
Переклад Віктора Гуменюка.

А насамкінець час на нобеліанта. «Innego końca świata nie będzie» («Іншого кінця світу не буде») — це фрагмент вірша Чеслава Мілоша «Пісенька про кінець світу». Прекрасний опис того, що кінець світу відбувається на наших очах: він не видається апокаліптичним, не звучать ангельські сурми, все таке, як зазвичай. Ми промовляємо ці слова, коли десь у світі, далеко чи близько, відбуваються незначні на перший погляд, але лихі, сумні події. Кожна з них є прикладом того, як світ закінчується на наших очах, хоч ніби й триває далі. Іншого кінця світу не буде.

Переклав Андрій Савенець

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
Катажина Пілярська image

Катажина Пілярська

Майже 10 років була кореспонденткою та ведучою програм на Польському радіо. Як ведуча циклу передач «Хроніка народження “Солідарности…

Читайте також