Краєвид на Марієнштат, Варшава. Фото: Еразм Цьолек / Forum
Краєвид на Марієнштат, Варшава. Фото: Еразм Цьолек / Forum

Колоритні варшавські вулички

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Позаторік у Варшаві побувало 10 мільйонів туристів. Як правило, вони відвідували головні принади столиці — Старе місто, площу Пілсудського, парк Королівські Лазєнки. Запрошуємо вас на прогулянку маловідомою Варшавою.

Кубуся Пухатка (Kubusia Puchatka — Вінні-Пуха)

Ця вуличка заховалася між Новим Світом (одна з головних туристичних вулиць столиці) та площею Повстанців Варшави. Її проклали у першій половині 50-х років на місці руїн дворових флігелів будинків на західному боці Нового Світу, щоб розвантажити пішохідний рух. Вуличка завдовжки 149 метрів — витвір архітектора Зиґмунта Стемпінського та групи студентів архітектурного факультету Варшавської політехніки.

Вулиця Кубуся Пухатка. Джерело: Вікіпедія

Незвичну назву обрали 1954 року за результатами конкурсу серед читачів «Вечірнього експресу». Сам Вінні-Пух та його приятель Паць увіковічені на стінному рельєфі з назвою вулиці на самому її початку, на розі Свєнтокшиської.

Козя (Kozia — Козяча)

Вулиця-втеча, як я її називаю. Вона пролягає паралельно до Краківського передмістя — продовження Нового Світу, де вирує життя й прогулюються натовпи туристів. Але досить звернути в Козячу, як вас огортає тиша і спокій. Цією вузенькою (всього вісім метрів завширшки) брукованою вуличкою повз мальовничі кам’янички можна вийти прямо до Старого міста.

Вулиця Козяча. Фото: Адріан Ґрицук

На цій вулиці розташований Музей карикатури і невеличкий парк, який, щоправда, нечасто відкритий.

Камєнне Сходкі (Kamienne Schodki — Кам’яні Сходинки)

Назва Кам’яні Сходинки не випадкова: це справді сходи, розташовані у Старому місті, що ведуть із вулиці Кшиве Коло (Krzywe Koło — Криве Колесо) на Бжозову (Brzozowa — Березова). Перша згадка про Кам’яні Сходинки датується 1527 роком, згодом вулицю називали Прохідною, Тісною, Пішохідною.

Вулиця Камєнне Сходкі. Джерело: Вікіпедія

Особисто для мене ця вулиця багато років була передовсім алеєю написів на стінах — їх там налічувалося сотні. Нині такої творчости залишилося обмаль, але трапляються й нові афоризми, освідчення чи роздуми. Зрештою, Камєнне Сходкі — омріяне місце весільних фотографів та любителів незвичайних кадрів. У Старому місті є кілька таких місцин — напрочуд вузьких крутих доріжок, ідеальних для фотосесій та любування Віслою. Розповідають, ніби 1806 року цим краєвидом насолоджувався сам Наполеон Бонапарт.

Марієнштат (Mariensztat)

Так називається вуличка і площа (Марієнштатський ринок) на теренах колишньої заводі Вісли (русло річки було спрямоване на схід), а ще (неофіційно) прилеглий райончик. Марієнштат, що заховався за два кроки від Замкової площі, міг би бути окрасою кожного міста.

Марієнштат вельми постраждав під час Варшавського повстання. Але згодом будинки відбудували й тут постав перший повоєнний житловий район. У ньому насамперед оселилися люди, що неабияк відзначились при відбудові столиці.

Нині Марієнштат заворожує своїми будинками, арками, сквером. Одна з його найколоритніших вуличок — Беднарська, якою можна спуститися сюди з боку Краківського передмістя.

Вулиця вузенька, дуже крута, вимощена кругляками, з цікавими двориками. В XIX сторіччі вона славилася розташованою тут друкарнею Самуеля Орґельбранда — найбільшого поліграфічного підприємства Польського королівства.

Вулиця Беднарська. Фото: Адріан Ґрицук

Професорська (Profesorska)

Вхід на вулицю Професорську. Фото: Адріан Ґрицук

Цю скромну вуличку проклали в 20-х роках XX сторіччя. Щоб потрапити на неї від вулиці Мислівецької, слід ввійти в хвіртку з табличкою Ulica Profesorska. Складається враження, ніби ви потрапили в приватне володіння.

Професорська спускається сходинками до вулиці Гьоне-Вронського. Вона забудована віллами, зведеними викладачами Варшавської політехніки — звідси й назва. Більшість будинків спроєктували самі власники. Вулиця й прилеглий квартал занесені в перелік об’єктів культурної спадщини як Професорське селище.

Яздув (Jazdów)

Хоча формально це назва вулиці, насправді мова йде про ціле поселення — 27 одноповерхових дерев’яних будиночків. Це був подарунок Радянського Союзу зруйнованій Варшаві. Їх тут звели (біля спуску до Вісли, між будівлею Сейму та Уяздовським парком) 1945 року для працівників Відділу відбудови столиці. Планувалося, що споруди будуть тимчасові, на п’ять років, але вони стоять значно довше. У квітні 2017 року урбаністичний ансамбль селища Яздув визнали пам’яткою місцевого значення як найбільший збережений комплекс фінських будинків. Частина з них у приватній власності, а в деяких розмістилися офіси громадських організацій та фондів.

Дерев’яні будиночки на вулиці Яздув. Джерело: Вікіпедія

Цікаво, що на цій самій вулиці, тільки з іншого боку шосе, яке зветься Лазєнківською трасою, також розташована зелена зона зі старовинними будинками, де колись містився Уяздовський шпиталь. Нині в одному з них, Уяздовському замку, — Центр сучасного мистецтва, а в двох інших розташовані штаб-квартира Мальтійського ордену та Театральний інститут імені Збіґнєва Рашевського.

Олєандрув (Oleandrów)

Історія цієї короткої вулички, розташованої між станцією метро «Політехніка» і вулицею Маршалковською, починається ще до Першої світової війни. Заможний варшавський домовласник Юзеф Ротбард збудував тоді дві симетричні будівлі на Маршалковській — під номерами 19 та 21, якраз там, де сьогодні вихід із вулиці Олєандрув. Будинки були майже вщент зруйновані під час Другої світової війни, але частина пізнішої забудови збереглася. Упродовж багатьох років це був ремісничий ряд: тут містилася крамниця з парасольками, досі працює ювелір, а за рогом, на Польній, віддавна розташований взуттєвий магазин. Сьогодні на Олєандруві повно маленьких кав’ярень і крамничок.

Олєандрув знаходиться в середмісті, але, здається, життя тут іде у своєму ритмі. Почасти тому, що на цій вулиці немає наскрізного руху: автівками сюди в’їжджають тільки місцеві мешканці. До речі, вони заснували асоціацію «Олєандрув», яка щороку організовує свято своєї вулиці — зустріч сусідів із розважальною та музичною програмою.

Може скластися враження, що всі мальовничі місця зосереджені в центральній частині столиці, у варшавському Середмісті. Але це далеко не так: інші райони також мають чим похизуватися!

Вартий уваги, наприклад, зелений Жолібож. Вулиці Анджея Мунка чи Вєнявського — це ланцюжки одноповерхових кам’яничок, порослі плющем мури, мощені камінням алейки й чудові древні дерева.

Вулиця Вєнявського. Джерело: Вікіпедія

Один із незвичних районів Варшави — Саська Кемпа. Вілли в модерністичному стилі, зелені алейки, затишні вулички — Чеська (Czeska), Катовицька (Katowicka), Лотевська (Łotewska — Латвійська) та інші. Ними можна прогулюватися, ідучи куди очі дивляться: в яке би тут місце ви не потрапили, воно буде дивовижне.

Якщо ж хочете відчути атмосферу старовинної Варшави, прогуляйтеся вулицями Платнічою (Płatnicza) та Клєчевською (Kleczewska) в районі Бєляни.

Це чарівні вузенькі вулички, забудовані красивими приватними будинками. Вони славляться передусім давніми газовими ліхтарями, перенесеними сюди з варшавського середмістя в 30-х роках XX сторіччя в ході електрифікації. А ще на Платнічій багато років мешкала культова співачка Кора, вокалістка гурту Maanam. У грудні 2018 року на бічній стіні будинку під номером 59 відкрили яскравий неоновий напис «Любов — це вічна туга» (цитата з пісні Кори).

На завершення пропонуємо прогулятися бульваром Професора Збіґнєва Реліґи (Bulwar Profesorа Zbigniewa Religi). Це кам’яна стежка вздовж Вісли неподалік Ґданського мосту (де красується неоновий напис «Приємно тебе бачити»). Всі бульвари над Віслою ваблять на прогулянку, але бульвар Реліґи особливо чарівний. Місцина тут доволі дика, стежка веде між порослим високими травами річковим берегом та алеєю дерев. Це ідеальне місце, щоб любуватися заходом сонця.

Як бачите, у Варшаві не бракує затишних закутків — сюди варто приїхати хоча б задля них.

Переклав Андрій Савенець

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
Катажина Пілярська image

Катажина Пілярська

Майже 10 років була кореспонденткою та ведучою програм на Польському радіо. Як ведуча циклу передач «Хроніка народження “Солідарности…

Читайте також