Насамперед кілька фактів. Ряшів — столиця Підкарпатського воєводства , яке розташоване в південно-східній частині Польщі. Місто розкинулось на берегах річки Віслок, а його назва походить від слов’янського імені Жеш або Жех (за іншою теорією — від слова rzesza, себто «велика кількість людей»). Давньоукраїнська назва міста — Ряшів: так воно називалося у XIII сторіччі, коли входило до складу Галицько-Волинського князівства. Коли воно почало втрачати міць, ці землі ввійшли до складу Польського королівства; тоді ж, у XIV сторіччі, Ряшів отримав статус міста. Він став важливою ланкою на трасі Краків – Львів , через яку пролягали як торговий, так і воєнний маршрути.
Під час першого поділу Речі Посполитої 1772 року Ряшів увійшов до складу Австрійської імперії , де перебував до відродження незалежної Польщі 1918 року. Сьогодні в Ряшеві живе близько 180 000 людей, і це ідеальне місто для пішохідних прогулянок, адже до всіх його пам’яток рукою сягнути.
Музей вечірньої казки
Muzeum Dobranocek — місце , де кожен знову може відчути себе дитиною. «Добраноцки» Від dobranoc (добраніч); пізніше їх називали «вєчоринками» — від пол. wieczór (вечір). — короткі (у різні роки від 10 до 30 хвилин) передачі для дітей , які державне телебачення транслювало о 19:00. Спочатку, у 1950-х роках, вони були чорно-білими й знімалися у студії (наприклад, «Ведмедик у віконці»). Пізніше з’явилися лялькові мультфільми, такі як «Ведмедик Вуханчик» (Miś Uszatek), і мальовані — «Пригоди кота Філемона» (Przygody Kota Filemona), «Болек і Льолек» (Bolek i Lolek) , «Рекс» (Reksio). Згодом до нас дійшли й західні мультфільми — набагато довші й зовсім не схожі на ті, які знімалися на польських кіностудіях: «Смурфики», «Ведмедики Гаммі» чи «Вінні-Пух».
Звісно , коли ми опиняємося в місці, де зібрано казки з нашого дитинства й дитинства наших батьків, важко не піддатися спокусі зазирнути до буди легендарного Рекса чи пороздивлятися деталі в селі смурфиків. А ще тут можна побачити робочий стіл художника-мультиплікатора і листи спеціальної прозорої плівки — целулоїда, — на яких він малював, велику кінокамеру, якими колись знімали, і залаштунки створення таких відомих мультфільмів, як «Яцек і Аґатка». Ми переносимося в добре знаний польському глядачеві незабутній світ. У музеї чудово проведуть час і дорослі, й діти.
Мурали
Я не була б собою , якби не згадала про вуличне мистецтво — адже муралів у Ряшеві не бракує. Наприклад , один із них (на вулиці Миколая Коперника) присвячений Ірені Сендлєр. Безкоштовна виставка масштабних творів мистецтва може слугувати цікавим екскурсійним маршрутом , хоча я переконана: на чимало з них ви натрапите випадково. Крім того, в Ряшеві багато незвичних скульптур і пам’ятників — як, наприклад, пам’ятник волейболістам у центральному парку. Тож, прогулюючись містом, уважно розглядайтеся навсібіч!
Мурали в Ряшеві. Фото: Катажина ПілярськаІсторія євреїв
Ще один мурал , розташований на вулиці Полковника Леопольда Ліса-Кулі, присвячений американському режисеру єврейського походження Фреду Циннеманну, лауреату чотирьох «Оскарів» (він відомий, наприклад, такими фільмами, як «Рівно опівдні» чи «Відтепер і на віки віків»). Це не випадково: хоча в багатьох джерелах пишуть, що митець народився у Відні, насправді родинний дім Циннеманна стояв тут, на ряшівській площі Ринок.
Непроста історія міста тісно пов’язана зі сповідниками юдаїзму. Подейкують , нібито на межі XIX і XX сторіч Ряшів навіть називали Мойжешувом, Від імені Мойжеш, польського відповідника Мойсея. а ще — галицьким Єрусалимом. На думку деяких дослідників , як розповідається на сайті проєкту «Віртуальний штетл» Музею POLIN , євреї мешкали в поселенні ще до 1340 року, коли воно отримало міські права. Але загалом заведено вважати, що перші єврейські квартали з’явилися в місті наприкінці XV — у середині XVI сторіччя. У наступні століття чисельність єврейської громади Ряшева зростала.
На початку XX століття тут був важливий осередок сіонізму. Євреї мали в середмісті велике приміщення для зустрічей — Народний дім , споруджений на кошти Адольфа Танненбаума, та бібліотеку, в якій налічувалося 50 тисяч екземплярів книжок. Ряшівські євреї переважно були ремісниками, кравцями та перукарями. У 30-х роках ХХ століття в місті жило близько 11 тисяч євреїв. А після війни залишилося лише кілька сотень.
Сьогодні про єврейське минуле міста можна дізнатися більше , прогулюючись Маршрутом спадщини ряшівських євреїв , розробленим Регіональною туристичною організацією. Завдяки йому ми пізнаємо історії, що ховаються за стінами будинків, знайдемо дві старі синагоги та побачимо знамениту люфтмашину. Як можна прочитати в путівнику, люфтмашиною (з німецької — «повітряна машина») називають кам’яницю, збудовану на рубежі XVIII й XIX століть. Там містився готель, яким володів єврей Озіяш Фінк, і найбільша в місті бальна зала, де відбувалися знамениті карнавали.
Меморіальні таблиці. Фото: Катажина ПілярськаЮзеф Шайна і його творчість
Особливу увагу привертає також розташована в центрі міста скульптура «Перехід 2001» Юзефа Шайни — прямокутник із вирізаним отвором у формі людського силуету. Вона символізує , згідно з задумом автора, перехід від часів нехтування основними гуманістичними цінностями до часів пошанування людської гідности.
Ця скульптура має об’єднувати. Бог створив світ для всіх людей , без огляду на нашу велич чи малість.
Скульптура розташована на площі Тихотемних , Тихотемні — елітний загін парашутистів Війська польського на Заході, що діяв у 1941–1944 роках. а другий такий монумент згодом відкрили в Освенцімі , на Кургані пам’яті між двома частинами колишнього табору Аушвіц , в’язнем якого був і сам Шайна.
Про цього автора варто розповісти окремо. Шайна — одна з головних постатей польського сучасного мистецтва , театральний режисер, сценограф, художник. Народився митець у Ряшеві й саме в цьому місті, на горищі театру, міститься єдина у світі постійна виставка його творів. Тут можна ознайомитися з роботами Шайни усіх періодів його творчости — від картин і малюнків до просторових композицій та елементів сценографії. А якщо вже ви будете в театрі імені Ванди Сємашкової, зазирніть в афішу — неодмінно знайдете для себе щось цікаве!
Підземні коридори й не тільки
Не будуть розчаровані й ті , хто очікує побачити справді масштабні пам’ятки. У прямому сенсі слова під Ряшевом проходить Підземний туристичний маршрут: коридори з XIV сторіччя розташовані на глибині 10 метрів під землею і дуже популярні серед туристів. У часи, коли їх прокладали, вони використовувалися з економічною та оборонною метою. Тут, наприклад, зберігали провіант, щоб він довше залишався свіжим, а в льохах, імовірно, тримали в’язнів. Нині в цих коридорах можна оглянути сучасну мультимедійну експозицію, присвячену історії міста. Траса маршруту охоплює 40 кімнат і 25 підвальних приміщень, поєднаних 15 коридорами загальною довжиною майже 500 метрів.
Варто також оглянути барокову споруду колишнього монастиря піяристів. Повна назва ордену — Орден бідних регулярних кліриків благочестивих шкіл в ім’я Божої Матері. Уже багато років тут розташований ліцей , який свого часу закінчив майбутній генерал Владислав Сікорський. Ви напевно не проминете увагою оточений оборонними мурами замок Любомирських — одного з найбільших польських родів, пов’язаних з цими землями ще з часів Мєшка І. Однак споруду, яку ми бачимо сьогодні, звели тільки на початку ХХ сторіччя. Спершу планували ремонт старого замку, але через незадовільний технічний стан його вирішили знести й збудувати новий. Збереглася тільки частина укріплень. Сьогодні у замку розташований суд.
Замок Любомирських. Фото: Роберт Нойман / ForumА на вулиці Королеви Марисеньки під одним із приватних будинків розташована пам’ятка зовсім іншого роду — протиядерне сховище часів Холодної війни. «Марисенька» — один із чотирьох унікальних об’єктів такого типу в Польщі. Всередині розташовані санітарні квартири , котельня, розподільний електрощит, кухня, лікарський кабінет і шахтовий колодязь.
Підкарпатська філармонія
Я вже писала про варті уваги будинки філармонії у Щецині та Національного симфонічного оркестру Польського радіо (NOSPR) в Катовицях. Підкарпатська філармонія в Ряшеві цілком вписується в цей ряд. Вона розташована біля Старого міста й замку , тож ви напевно побачите цю споруду, тим паче, що її архітектура впадає в очі.
Будинок запроєктовано ще в 1960-х роках , а в експлуатацію його віддано 1973-го. Всередині є два концертні зали — більший, з амфітеатром на 800 місць, і камерний на 300 глядачів. Якщо йдеться про акустику, то ці зали вважаються найкращими у Польщі.
Фестиваль фольклору
Саме в Ряшеві проходить один із найбільших фестивалів співу й танців Полонії , себто польської діаспори. Всесвітній фестиваль полонійних фольклорних ансамблів, про який іде мова, проводиться з 1969-го що три роки. На цей захід з’їжджаються представники польської діаспори з усього світу — від Європи й США до Австралії чи Бразилії. Кажуть, охочих потрапити сюди завжди більше, ніж місць.
Прозяки
Прозяки — підкарпатський делікатес: мучні хлібці з додаванням очищеної соди. Їх можна їсти по-різному — солодкими й солоними. У Ряшеві прозяки варто скуштувати у закладі «Проза». Тут пропонують найрізноманітніші смакові комбінації , однак я обрала найпростішу — з маслом та черемшею. Рекомендую!
Знамениті запіканки
Кажуть , запіканки (величезні гарячі бутерброди) на ряшівському вокзалі славляться на все воєводство. Після ремонту вокзалу заклад переїхав неподалік, втім, здається, він бореться з могутнім конкурентом — кебабами, адже мене привітав напис: «Чому сусід(ка) нас затуляє? Щоб нові клієнти не пізнали неповторного смаку наших запіканок». Отож рекомендую продегустувати ці гарячі бутерброд — смак справді легендарний.
Напис: «Чому сусід(ка) нас затуляє? Щоб нові клієнти не пізнали неповторного смаку наших запіканок». Фото: Катажина ПілярськаЩе одне місце , про яке варто знати, — «Морозиво у мишки» на вулиці Третього травня. У літній сезон його легко помітити здалеку за величезною чергою.
Пам’ятник , який не можна не помітити
Насамкінець ще кілька слів про пам’ятник Революційній боротьбі на кільці Дмовського. Звучить піднесено , виглядає монументально — однак багато хто називає об’єкт пам’ятником жіночій анатомії, і з цим важко не погодитися.
Пам’ятник Революційній боротьбі. Джерело: Kroton / WikipediaЩоб потрапити до монумента , досить у будь-кого з місцевих запитати, як пройти до «Великої…» Що цікаво, згідно з законом про декомунізацію, пам’ятник мають демонтувати, але він досі стоїть на своєму місці, а більшість містян проти ідеї його знесення.
Переклав Андрій Савенець
