Насамперед кілька фактів. Ряшів — столиця Підкарпатського воєводства, яке розташоване в південно-східній частині Польщі. Місто розкинулось на берегах річки Віслок, а його назва походить від слов’янського імені Жеш або Жех (за іншою теорією — від слова rzesza, себто «велика кількість людей»). Давньоукраїнська назва міста — Ряшів: так воно називалося у XIII сторіччі, коли входило до складу Галицько-Волинського князівства. Коли воно почало втрачати міць, ці землі ввійшли до складу Польського королівства; тоді ж, у XIV сторіччі, Ряшів отримав статус міста. Він став важливою ланкою на трасі Краків – Львів, через яку пролягали як торговий, так і воєнний маршрути.
Під час першого поділу Речі Посполитої 1772 року Ряшів увійшов до складу Австрійської імперії, де перебував до відродження незалежної Польщі 1918 року. Сьогодні в Ряшеві живе близько 180 000 людей, і це ідеальне місто для пішохідних прогулянок, адже до всіх його пам’яток рукою сягнути.
Музей вечірньої казки
Muzeum Dobranocek — місце, де кожен знову може відчути себе дитиною. «Добраноцки» Від dobranoc (добраніч); пізніше їх називали «вєчоринками» — від пол. wieczór (вечір). — короткі (у різні роки від 10 до 30 хвилин) передачі для дітей, які державне телебачення транслювало о 19:00. Спочатку, у 1950-х роках, вони були чорно-білими й знімалися у студії (наприклад, «Ведмедик у віконці»). Пізніше з’явилися лялькові мультфільми, такі як «Ведмедик Вуханчик» (Miś Uszatek), і мальовані — «Пригоди кота Філемона» (Przygody Kota Filemona), «Болек і Льолек» (Bolek i Lolek), «Рекс» (Reksio). Згодом до нас дійшли й західні мультфільми — набагато довші й зовсім не схожі на ті, які знімалися на польських кіностудіях: «Смурфики», «Ведмедики Гаммі» чи «Вінні-Пух».
Звісно, коли ми опиняємося в місці, де зібрано казки з нашого дитинства й дитинства наших батьків, важко не піддатися спокусі зазирнути до буди легендарного Рекса чи пороздивлятися деталі в селі смурфиків. А ще тут можна побачити робочий стіл художника-мультиплікатора і листи спеціальної прозорої плівки — целулоїда, — на яких він малював, велику кінокамеру, якими колись знімали, і залаштунки створення таких відомих мультфільмів, як «Яцек і Аґатка». Ми переносимося в добре знаний польському глядачеві незабутній світ. У музеї чудово проведуть час і дорослі, й діти.
Мурали
Я не була б собою, якби не згадала про вуличне мистецтво — адже муралів у Ряшеві не бракує. Наприклад, один із них (на вулиці Миколая Коперника) присвячений Ірені Сендлєр. Безкоштовна виставка масштабних творів мистецтва може слугувати цікавим екскурсійним маршрутом, хоча я переконана: на чимало з них ви натрапите випадково. Крім того, в Ряшеві багато незвичних скульптур і пам’ятників — як, наприклад, пам’ятник волейболістам у центральному парку. Тож, прогулюючись містом, уважно розглядайтеся навсібіч!
Мурали в Ряшеві. Фото: Катажина ПілярськаІсторія євреїв
Ще один мурал, розташований на вулиці Полковника Леопольда Ліса-Кулі, присвячений американському режисеру єврейського походження Фреду Циннеманну, лауреату чотирьох «Оскарів» (він відомий, наприклад, такими фільмами, як «Рівно опівдні» чи «Відтепер і на віки віків»). Це не випадково: хоча в багатьох джерелах пишуть, що митець народився у Відні, насправді родинний дім Циннеманна стояв тут, на ряшівській площі Ринок.
Непроста історія міста тісно пов’язана зі сповідниками юдаїзму. Подейкують, нібито на межі XIX і XX сторіч Ряшів навіть називали Мойжешувом, Від імені Мойжеш, польського відповідника Мойсея. а ще — галицьким Єрусалимом. На думку деяких дослідників, як розповідається на сайті проєкту «Віртуальний штетл» Музею POLIN, євреї мешкали в поселенні ще до 1340 року, коли воно отримало міські права. Але загалом заведено вважати, що перші єврейські квартали з’явилися в місті наприкінці XV — у середині XVI сторіччя. У наступні століття чисельність єврейської громади Ряшева зростала.
На початку XX століття тут був важливий осередок сіонізму. Євреї мали в середмісті велике приміщення для зустрічей — Народний дім, споруджений на кошти Адольфа Танненбаума, та бібліотеку, в якій налічувалося 50 тисяч екземплярів книжок. Ряшівські євреї переважно були ремісниками, кравцями та перукарями. У 30-х роках ХХ століття в місті жило близько 11 тисяч євреїв. А після війни залишилося лише кілька сотень.
Сьогодні про єврейське минуле міста можна дізнатися більше, прогулюючись Маршрутом спадщини ряшівських євреїв, розробленим Регіональною туристичною організацією. Завдяки йому ми пізнаємо історії, що ховаються за стінами будинків, знайдемо дві старі синагоги та побачимо знамениту люфтмашину. Як можна прочитати в путівнику, люфтмашиною (з німецької — «повітряна машина») називають кам’яницю, збудовану на рубежі XVIII й XIX століть. Там містився готель, яким володів єврей Озіяш Фінк, і найбільша в місті бальна зала, де відбувалися знамениті карнавали.
Меморіальні таблиці. Фото: Катажина ПілярськаЮзеф Шайна і його творчість
Особливу увагу привертає також розташована в центрі міста скульптура «Перехід 2001» Юзефа Шайни — прямокутник із вирізаним отвором у формі людського силуету. Вона символізує, згідно з задумом автора, перехід від часів нехтування основними гуманістичними цінностями до часів пошанування людської гідности.
Ця скульптура має об’єднувати. Бог створив світ для всіх людей, без огляду на нашу велич чи малість.
Скульптура розташована на площі Тихотемних, Тихотемні — елітний загін парашутистів Війська польського на Заході, що діяв у 1941–1944 роках. а другий такий монумент згодом відкрили в Освенцімі, на Кургані пам’яті між двома частинами колишнього табору Аушвіц, в’язнем якого був і сам Шайна.
Про цього автора варто розповісти окремо. Шайна — одна з головних постатей польського сучасного мистецтва, театральний режисер, сценограф, художник. Народився митець у Ряшеві й саме в цьому місті, на горищі театру, міститься єдина у світі постійна виставка його творів. Тут можна ознайомитися з роботами Шайни усіх періодів його творчости — від картин і малюнків до просторових композицій та елементів сценографії. А якщо вже ви будете в театрі імені Ванди Сємашкової, зазирніть в афішу — неодмінно знайдете для себе щось цікаве!
Підземні коридори й не тільки
Не будуть розчаровані й ті, хто очікує побачити справді масштабні пам’ятки. У прямому сенсі слова під Ряшевом проходить Підземний туристичний маршрут: коридори з XIV сторіччя розташовані на глибині 10 метрів під землею і дуже популярні серед туристів. У часи, коли їх прокладали, вони використовувалися з економічною та оборонною метою. Тут, наприклад, зберігали провіант, щоб він довше залишався свіжим, а в льохах, імовірно, тримали в’язнів. Нині в цих коридорах можна оглянути сучасну мультимедійну експозицію, присвячену історії міста. Траса маршруту охоплює 40 кімнат і 25 підвальних приміщень, поєднаних 15 коридорами загальною довжиною майже 500 метрів.
Варто також оглянути барокову споруду колишнього монастиря піяристів. Повна назва ордену — Орден бідних регулярних кліриків благочестивих шкіл в ім’я Божої Матері. Уже багато років тут розташований ліцей, який свого часу закінчив майбутній генерал Владислав Сікорський. Ви напевно не проминете увагою оточений оборонними мурами замок Любомирських — одного з найбільших польських родів, пов’язаних з цими землями ще з часів Мєшка І. Однак споруду, яку ми бачимо сьогодні, звели тільки на початку ХХ сторіччя. Спершу планували ремонт старого замку, але через незадовільний технічний стан його вирішили знести й збудувати новий. Збереглася тільки частина укріплень. Сьогодні у замку розташований суд.
Замок Любомирських. Фото: Роберт Нойман / ForumА на вулиці Королеви Марисеньки під одним із приватних будинків розташована пам’ятка зовсім іншого роду — протиядерне сховище часів Холодної війни. «Марисенька» — один із чотирьох унікальних об’єктів такого типу в Польщі. Всередині розташовані санітарні квартири, котельня, розподільний електрощит, кухня, лікарський кабінет і шахтовий колодязь.
Підкарпатська філармонія
Я вже писала про варті уваги будинки філармонії у Щецині та Національного симфонічного оркестру Польського радіо (NOSPR) в Катовицях. Підкарпатська філармонія в Ряшеві цілком вписується в цей ряд. Вона розташована біля Старого міста й замку, тож ви напевно побачите цю споруду, тим паче, що її архітектура впадає в очі.
Будинок запроєктовано ще в 1960-х роках, а в експлуатацію його віддано 1973-го. Всередині є два концертні зали — більший, з амфітеатром на 800 місць, і камерний на 300 глядачів. Якщо йдеться про акустику, то ці зали вважаються найкращими у Польщі.
Фестиваль фольклору
Саме в Ряшеві проходить один із найбільших фестивалів співу й танців Полонії, себто польської діаспори. Всесвітній фестиваль полонійних фольклорних ансамблів, про який іде мова, проводиться з 1969-го що три роки. На цей захід з’їжджаються представники польської діаспори з усього світу — від Європи й США до Австралії чи Бразилії. Кажуть, охочих потрапити сюди завжди більше, ніж місць.
Прозяки
Прозяки — підкарпатський делікатес: мучні хлібці з додаванням очищеної соди. Їх можна їсти по-різному — солодкими й солоними. У Ряшеві прозяки варто скуштувати у закладі «Проза». Тут пропонують найрізноманітніші смакові комбінації, однак я обрала найпростішу — з маслом та черемшею. Рекомендую!
Знамениті запіканки
Кажуть, запіканки (величезні гарячі бутерброди) на ряшівському вокзалі славляться на все воєводство. Після ремонту вокзалу заклад переїхав неподалік, втім, здається, він бореться з могутнім конкурентом — кебабами, адже мене привітав напис: «Чому сусід(ка) нас затуляє? Щоб нові клієнти не пізнали неповторного смаку наших запіканок». Отож рекомендую продегустувати ці гарячі бутерброд — смак справді легендарний.
Напис: «Чому сусід(ка) нас затуляє? Щоб нові клієнти не пізнали неповторного смаку наших запіканок». Фото: Катажина ПілярськаЩе одне місце, про яке варто знати, — «Морозиво у мишки» на вулиці Третього травня. У літній сезон його легко помітити здалеку за величезною чергою.
Пам’ятник, який не можна не помітити
Насамкінець ще кілька слів про пам’ятник Революційній боротьбі на кільці Дмовського. Звучить піднесено, виглядає монументально — однак багато хто називає об’єкт пам’ятником жіночій анатомії, і з цим важко не погодитися.
Пам’ятник Революційній боротьбі. Джерело: Kroton / WikipediaЩоб потрапити до монумента, досить у будь-кого з місцевих запитати, як пройти до «Великої…» Що цікаво, згідно з законом про декомунізацію, пам’ятник мають демонтувати, але він досі стоїть на своєму місці, а більшість містян проти ідеї його знесення.
Переклав Андрій Савенець
