Катовиці. Джерело: Umkatowice / Вікіпедія
Катовиці. Джерело: Umkatowice / Вікіпедія

Катовиці. Не лише шахтарське місто

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Туристи, які подорожують Польщею, зазвичай віддають перевагу місцям, історія яких сягає Середньовіччя. Але порівняно молоді промислові міста, які часто вважаються нудними й негідними уваги, також приховують багато цікавого. Розповідаємо, які відкриття чекають вас у Катовицях — найбільшому і найвідомішому місті Верхньої Сілезії.

На жаль, Катовиці передусім асоціюються зі статусом столиці Верхньосілезького промислового округу. Безумовно, вугільні шахти й фабрики Сілезії — важлива частина її історії, від якої місто не відрікається, але воно й поза цим має що запропонувати гостям.

Катовиці. Джерело: Unsplash

Спершу кілька слів про назву. Спочатку це було німецьке Kattowitz (сучасні мешканці часто кажуть просто «Като»), згодом... Сталіноґруд. Так місто назвали через два дні після смерті Сталіна, 7 березня 1953 року: як стверджувала державна пропаганда — з ініціативи самих містян, що, звісно, неправда. Відмінив цю назву вже Владислав Ґомулка після розвінчування культу Сталіна в грудні 1956-го.

Одна з найвідоміших катовицьких будівель — безумовно, «Блюдце». Його іноді називають гігантським соковидавлювачем для цитрусових — місто навіть запустило в продаж такий сувенір, — але взагалі-то це величезний концертний зал і простір для різноманітних ярмарків. Цьогоріч Блюдцю виповнюється 50 років.

Катовицьке «Блюдце». Джерело: Unsplash

Концерти — важлива частина міського життя: невипадково Катовиці отримали титул Міста музики ЮНЕСКО. Вже чимало років тут відбуваються масштабні фестивалі: Tauron Nowa Muzyka, OFF Festiwal, Rawa Blues Festiwal і безліч інших.

Концертна зала Національного симфонічного оркестру Польського радіо (NOSPR). Фото: Бартломєй Барцік / Вікіпедія

З Катовиць походить багато відомих музикантів та гуртів, зокрема й культова хіп-хоп група Paktofonika, відома, наприклад, такими хітами, як Jestem Bogiem і Ulotne chwile. Крім того, саме в Катовицях розташований Національний симфонічний оркестр Польського радіо (NOSPR). Його концертна зала вважається однією з найкрасивіших у Польщі, а ще входить у десятку зал із найкращою в світі акустикою. Та передусім NOSPR — це великий і чудовий музичний колектив.

Що цікаво: ці два, здавалося б, геть різні музичні світи одного разу вдалося об’єднати! На одному з грандіозних виступів у своєму унікальному залі Національний симфонічний оркестр грав вуличну музику. Ідея проєкту Мілоша Борецького і Радзіміра Дембського полягала в тому, щоб продемонструвати культурну різноманітність Сілезії.

І ще про музику. Місто стали другою домівкою Войцєха Кіляра, одного з найвидатніших польських композиторів. Він народився у Львові, але саме в Катовицях минула більша частина його життя, тут він і похований. Музика Кіляра до фільмів Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссі — це, без сумніву, самодостатні і художньо неабияк вартісні твори.

Войцєх Кіляр писав також музику до фільмів уродженця Катовиць Казімєжа Кутца, режисера та сценариста, якого вважають одним із творців польської кіношколи. Регіон відігравав важливу роль у житті та творчості Кутца: недарма він називав Сілезію п’ятою стороною світу. Режисер створив понад 20 художніх фільмів, з яких шість були присвячені долі Верхньої Сілезії. Особливо відомою стала його трилогія: «Сіль чорної землі» (Sól ziemi czarnej), «Перлина в короні» (Perła w koronie) і «Намистини однієї вервиці» (Paciorki jednego różańca). Головний мотив фільмів — ідентичність сілезців і бунт, який піднімають шахтарі.

Вулиця Кохановського, Катовиці. Фото: Ян Мехліх/Вікіпедія

Зараз відносно схожу роль у підтримці місцевої ідентичності відіграє письменник Щепан Твардох, автор таких книг, як «Вічний Грюнвальд», «Драх» і «Король» (за останньою нещодавно зняли серіал для Netflix). Хоча Твардох народився і не в Катовицях, це місто у його романах відіграє важливу роль. До речі, в них можна віднайти і приклади сілезького діалекту: це дуже важлива частина місцевої ідентичності. Його досі можна почути на вулицях, а впродовж багатьох років цим діалектом, наприклад, оголошували зупинки в катовицьких трамваях.

Мурал у Катовицях. Фото: Марек Слюсарчик / Вікіпедія

Навіть самі катовицькі вулиці сповнені культурою. В рамках фестивалю Katowice Street Art, який місцева влада організовує з 2012 року, в міському просторі постало вже кількадесят муралів та інсталяцій. 2021 року з нагоди сторіччя від дня народження Станіслава Лема і завдяки фестивалю з’являться два симетричні мурали: один у Катовицях, а другий у Львові, на батьківщині письменника.

Під час першого фестивалю всесвітньо відома мисткиня Аґата Олєк, яка прославилася тим, що зв’язала одяг для бика з Уолл-стріт, «одягла» катовицькі екскаватори. Це символізувало метаморфози, які тоді відбувалися з містом.
«Одягнені» екскаватори. Фото: Войцєх Новак

З початку 2000-х і буквально донедавна середмістя Катовиць нагадувало гігантський будівельний майданчик. Люди звикли до цього і в певному сенсі змирилися: наприклад, площа Ринок так довго перебувала на реконструкції, що для містян уже стала абстрактним поняттям. Тільки нещодавно її знову відкрили, і хоча катовицький Ринок геть не схожий на Ринки в польських містах із середньовічною історією, тепер там принаймні можна прогулятися і посидіти на лавочках.

А ще міська влада спеціально створила вулицю для молодіжного відпочинку. Нею стала Мар’яцька: там відкрили кілька десятків барів та ресторанів. Одним із перших тут постав культовий бар «Като». Неподалік височіє стара будівля вокзалу: її відреставрували і тепер тут теж містяться численні кав’ярні.

Хоча про катовицьке будівництво (на відміну від музики та стріт-арту) говорять рідко, найбільше місто Верхньої Сілезії приховує безліч справжніх архітектурних перлин.

Сілезький музей на місті колишньої шахти «Катовиці». Джерело: Unsplash

Спершу розповімо про місце, в якому переплелись історія та сучасність — це Сілезький музей, що постав на території колишньої шахти «Катовиці». Під час будівництва нової споруди музею пріоритетом була ревіталізація постпромислової споруди підприємства, що давно закрилося, та збереження якомога більшої кількості елементів, які б про нього нагадували. Саме це в поєднанні із сучасною експозицією, що розповідає про бурхливу історію регіону, справляє особливо сильне враження на відвідувачів. Територія навколо музею раніше теж належала до шахти — зараз це сучасний простір, що охоплює відкриту сцену в давньогрецькому стилі, відреставровані об’єкти колишньої шахти, багато зелені і безліч кав’ярень.

Історію Сілезії годі переповісти кількома реченнями, тому згадаємо лише про подію, яка безпосередньо пов’язана із шахтою — правда, не з тією, де зараз розташований музей, а з іншою.

1981 року гірники шахти «Вуєк» оголосили страйк проти введення воєнного стану. У серпні 1980-го лідер «Солідарності» Лєх Валенса заявив, що робітники мають право на протест; під час підписання серпневих угод влада визнала це, давши дозвіл на створення незалежних профспілок, і якийсь час здавалося, що її слово має вагу. Але введення воєнного стану 13 грудня і події на катовицькій шахті показали, що це не так.

Влада жорстоко придушила страйк на шахті «Вуєк»; тоді загинуло дев’ятеро осіб. Це стало однією з найтрагічніших подій в історії Польської Народної Республіки.

Події в Катовицях увіковічнені в пісні Idą pancry na Wujek («Йдуть танки на „Вуєк”»). Мацєй Бєньяш написав слова і став відомий упродовж кількох днів після тих кривавих подій. Автором музики був Толєк Філіпковський, працівник із Ґдині.

Ще один приклад нероздільного зв’язку культури Сілезії з гірниками — історичний житловий масив Нікішовець, де досі в Бабурку, тобто на день шахтаря (4 грудня), мешканців будить гірничий оркестр. Нікішовець — справжня туристична цікавинка, а 2011 року масив навіть отримав статус історичної пам’ятки. Тутешні будинки — з червоної цегли, з характерним віконним обрамленням; є тут і критий ринок з аркадами, і храм, і взагалі весь мікрорайон видається дуже продуманим та гармонійним. І в той же час Нікішовець, як і колись, продовжує виконувати свої безпосередні функції.

Нікішовець. Джерело: Вікіпедія

Район будували для гірників, які працюють у шахті неподалік, і вони досі живуть тут зі своїми сім’ями. Незважаючи на метаморфози, що відбулися з містом, Нікішовець залишається втіленням живої традиції шахтарської справи і без нього тепер годі уявити собі Катовиці.

Втім, це не єдиний цікавий житловий масив у місті. Варто, наприклад, звернути увагу й на так звані Кукурудзи й Суперодиницю, а ще мікрорайон Зірки, названий так завдяки специфічній формі будинків.

Кукурудзи. Джерело: Вікіпедія

Кукурудзи — найвищі в Катовицях житлові будівлі. Їх ні з чим не переплутати: завдяки заокругленим балконам вони дійсно схожі на кукурудзяні качани. Творці багатоповерхівок, архітектори Генрик Бушко та Алєксандер Франта, надихалися прикладом веж-близнюків Маріна-Сіті в Чикаґо. Катовицькі висотки — частина мікрорайону Тисячоліття, в якому живе 20–25 тисяч людей.

Якщо Кукурудзи виділяються своєю висотою, то Суперодиниця — довжелезний житловий будинок й одна з найбільших будівель такого роду в Польщі. Вона знаходиться в самому центрі міста, навпроти «Блюдця», і має статус окремого мікрорайону. У 1960-ті архітектор Мєчислав Круль спроєктував будівлю як одну з найсучасніших, спираючись на проєкти Лє Корб’юзьє. Звідси, наприклад, ідея, поставити споруду на залізобетонних «ногах», що додає їй легкості. Втім, початковий проєкт Круля в процесі будівництва був дещо змінений. Суперодиниця може похвалитися деякими цікавими особливостями — наприклад, ліфти в ній зупиняються не на всіх поверхах, а тільки на кожному третьому.

Але, звичайно, архітектурні пам’ятки Катовиць — це не тільки споруди другої половини XX століття. Наприклад, в середмісті розкинувся цілий Маршрут модерну: упродовж п’яти кілометрів розтягнулися 17 будинків унікальної довоєнної архітектури в стилі модерн, завдяки яким Катовиці ще називають польським Чикаґо. Характерні великі, де-не-де округлі вікна, овальні балкони і фасади — такого не знайти в жодному іншому польському місті. Будівлі Маршруту вирізняються простотою, мінімалізмом і великою кількістю скла — усе для того, щоб всередину потрапляло якомога більше світла. В одному з будинків розташовується Польське радіо, в іншому облаштувалася міська влада, а деякі будівлі — просто житлові.

Будівля Польського радіо. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Варто відзначити ще одну особливість столиці Верхньої Сілезії. Незважаючи на те, що це промислове місто, в якому повно фабрик, шахт і різноманітної архітектури, воно залишається одним із найзеленіших у Польщі — недарма Катовиці ще називають містом садів! Ліси займають 42 % міської поверхні. Одна з улюблених місцин і мешканців, і туристів — Долина трьох ставків. Крім лісу, в якому можна знайти рідкісні види тварин і рослин, там чимало водойм, велодоріжок і майданчиків для гри в пляжний волейбол.

«Блюдце» в Катовицях. Джерело: Unsplash

Катовиці довго боролися за те, щоб тут можна було побачити щось більше, ніж дим із заводських труб. Звісно, шахти залишаються важливою частиною минулого і сьогодення міста і навіть стали туристичною пам’яткою, тож їх не можна і не варто оминати увагою. Але, сподіваюся, мені вдалося переконати вас, що це не єдине, чим цікаві Катовиці.

Переклала Ірена Шевченко

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram
Катажина Пілярська image

Катажина Пілярська

Майже 10 років була кореспонденткою та ведучою програм на Польському радіо. Як ведуча циклу передач «Хроніка народження “Солідарности…

Читайте також