Президент України Володимир Зеленський і Президент Польщі Анджей Дуда. Фото: Матеуш Влодарчик / Forum
Президент України Володимир Зеленський і Президент Польщі Анджей Дуда. Фото: Матеуш Влодарчик / Forum
25 серпня 2021

Президенти Польщі й України: Європа не закінчується на Бузі

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Анджей Дуда та Володимир Зеленський у спільній статті наголошують на історичному зв’язку Польщі та України та загрозі з боку Росії. Текст друкувався у французькому виданні Le Figaro та німецькому Die Welt. «Нова Польща» публікує повний переклад статті українською мовою.

Ми, поляки й українці, однаково сприймаємо військово-політичну загрозу, яку несе Росія. Москва вдається до прихованих і відкритих засобів, намагаючись знищити мир у Європі. Тим небезпечнішою є позиція Німеччини щодо «Північного потоку – 2».

Цими днями у Києві ми разом святкуємо 30-річчя Незалежності України.

Три десятиліття тому наші країни були у різних відправних пунктах — Польща прокладала шлях до реформ у регіоні, а Україна прагнула до незалежності, — але обидві держави мали спільну мету.

Ми прагнули повернути наше легітимне місце у європейській родині вільних націй. Польща була першою країною у світі, яка визнала незалежність України. Це рішення дало поштовх для зміцнення нашої дружби. Понад 90 мільйонів українців і поляків стало пліч-о-пліч як вільні та суверенні нації.

Через різні причини, на які ми часто не маємо впливу, динаміка реінтеграції Польщі й України у сім’ю європейських народів узяла неоднакові темпи. Однак протягом останніх 30 років Варшава розглядала Київ як свого майбутнього партнера і союзника в Європейському Союзі й НАТО. Найбільшою силою європейської інтеграції є розвиток усіх учасників цієї інтеграції.

Спільні ризики в галузі безпеки

Велике розширення ЄС 2004 року мало позитивні наслідки не лише для країн Центральної Європи, але й для держав, що на той час уже були членами Європейського Союзу. Ми переконані, що від майбутнього членства України в ЄС виграє не тільки Україна, але й Польща та інші країни – члени Євросоюзу. Європа ніколи не закінчувалася на Лабі (Ельбі). На Одрі теж ні. Так само штучно, несправедливо й абсурдно з історичної точки зору було б зводити стіну на Бузі, де Польща межує з Україною.

Наші країни однаково сприймають загрози у сфері безпеки. Крім того, ми дотримуємось думки, що тимчасова окупація Криму і війна на сході України порушили головні принципи міжнародного права й підірвали підвалини європейської системи безпеки. Ба більше: такі деструктивні дії Росії є джерелом також нових військово-політичних викликів у регіоні Чорного моря внаслідок знищення системи безпеки у регіоні. Ці виклики вимагають координованих спільних відповідей.

Україна захищає не тільки власну країну ціною життя своїх громадян, але й межі демократичного цивілізаційного вибору в усій Європі.

Вибір був зроблений після жахливих війн ХХ століття, йому ми завдячуємо гармонією приязного співжиття народів: така гармонія не знає прикладів у світовій історії й невпинно розширює свою дію. Логічно, що європейці повинні захищати цю гармонію.

З цієї причини Варшава ні de jure, ні de facto не визнала незаконну анексію Криму Росією. Щоб зміцнити цю незмінну позицію, 23 серпня цього року ми зустрічаємося в Києві з главами інших вільних держав і їхніх урядів у рамках першого саміту «Кримська платформа», що являє собою новий міжнародний механізм повернення українського півострова Україні.

Проти будівництва «Північного потоку – 2»

Безпеці в Європі загрожують не тільки війська, що стоять поблизу наших кордонів і на тимчасово анексованій території України, але й інші, не такі очевидні, спрямовані на порушення миру в Європі дії Росії, а саме — поширення неправдивої інформації, саботаж і політична корупція.

Нині Польща й Україна рішуче відхиляють будівництво газопроводу «Північний потік – 2», адже як нібито «комерційний проєкт» втілюється проєкт чисто політичний, який даватиме змогу Росії посилити тиск на Україну й розпочати в нашому регіоні нову хвилю агресії.

Остання заява Німеччини й Сполучених Штатів, що фактично означає зелене світло для побудови газопроводу, підриває довіру до союзників і загрожує безпеці в нашій частині континенту. Спільними зусиллями ми мусимо потурбуватися про те, щоб Європа отримала справжній захист від російського газу, який застосовується як зброя.

Нові загрози повинні ще більше мотивувати наших сусідів до тісної співпраці. Контакти між людьми сприяють зближенню наших країн.

Польща є членом Європейського Союзу й сусідом України, для українського суспільства вона є прикладом успішної трансформації й економічного розвитку.

Поляки повсякчас раді бачити у Польщі громадян України, українська мова часто звучить на вулицях польських міст. Усе більше польських туристів відвідують Україну. Набирають сили торговельні й інвестиційні зв’язки. Польща є одним із найважливіших торговельних партнерів України й найбільшим серед країн Євросоюзу ринком для українських товарів.

Щирі й тісні контакти між людьми є перевагою для обох сторін, вони значно полегшують тягар нашої спільної історії. Взаємне пізнання допомагає нам позбутися упереджень і негативних стереотипів, а нові покоління відіграють у цьому важливу роль.

Спільна історична спадщина

Ми свідомі того, що чимало історичних питань досі інтерпретується нашими країнами по-різному, деякі з них є предметом болісних суперечок. Тому необхідний діалог між істориками, державними інституціями й організаціями цивільного суспільства. Важливу роль відіграє й навчальний обмін молоді між нашими країнами.

Водночас Польща і Україна — разом із Литвою — ведуть діалог у новому форматі, у рамках так званого Люблінського трикутника. Цей новий механізм співпраці між трьома європейськими сусідами — як рівні з рівними й вільні з вільними — віддзеркалює спільну історичну спадщину, яку наші предки створили в рамках Люблінської унії. Люблінська унія є конкретним вираженням того факту, що значення нашої спільної історії й сьогодні може служити нашим спільним конструктивним політичним цілям.

Аналізуючи шлях, який ми разом здолали за останні 30 років, ми пригадуємо досвід інших двох великих європейських країн: Франції й Німеччини. Більше як півстоліття тому їм вдалося подолати глибокі історичні упередження, перегорнути сторінки болючого минулого й утворити один із найстабільніших політичних тандемів у світі. Від тодішніх урядів двох держав цей подиву гідний прогрес вимагав особливої персональної далекоглядності й відваги.

Однак за цим ховається щось суттєвіше: розуміння спільності інтересів обох націй, а особливо розуміння того факту, що тривала співпраця у ключових галузях — політичній, економічній і оборонній — безсумнівно, є основою для максимального підвищення рівня спільної безпеки.

Протягом останніх 30 років наші країни теж вибудовують стратегічне партнерство, що ґрунтується на солідному фундаменті спільних інтересів й підвалинах європейської ідентичності. Сьогодні українці й поляки готові писати нову спільну історію успіху. Цього процесу не можна стримати.

З німецької переклала Галина Петросаняк

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Читайте також