Наталка Волосацька: Як ви прокоментуєте рішення більшості поляків обрати президентом Кароля Навроцького?
Ярослав Влодарчик: Більшість поляків не обирала президента Навроцького, а голосувала проти уряду Туска. Неправда, що Навроцького чи «Право і справедливість» підтримує 50 % поляків. Правдою є те, що величезна група (молодь, але не тільки) проголосувала проти Дональда Туска і Рафала Тшасковського. В результаті ми бачимо понад 50 %, але все не так просто, як здається. Ця опозиція до уряду пов’язана з розчаруванням у тому, що він не виконує обіцянки, які дав, коли виграв вибори півтора року тому.
Ярослав Влодарчик. Джерело: Press Club Polska / FacebookНВ: Якби замість Рафала Тшасковського кандидував Радослав Сікорський, міністр закордонних справ, результати були б інші?
ЯВ: Невідомо. Рафал Тшасковський мав погану виборчу кампанію, у нього був слабкий штаб. «Громадянська платформа» майже не підтримувала його, тому кампанія була невдала. Якби Сікорський мобілізував «Громадянську платформу» до більшої підтримки й залученості, йому б було легше по правій стороні політичної сцени. Але ми не знаємо, як би розподілилися голоси лівих виборців, бо Сікорський із досить консервативної фракції платформи. Важко відповісти, чи він би переміг у президентських виборах, якби брав у них участь. Я не бачив досліджень, які б давали підстави так думати. Інтуїтивно вважаю, що Сікорський міг би виграти, бо він ближчий до виборців правих поглядів.
НВ: Як можуть змінитися польсько-українські відносини за президентства Кароля Навроцького?
ЯВ: Це дуже залежить від того, хто буде прем’єром. Нагадаю, що в Польщі президент, по суті, не має жодної фактичної влади, крім блокування законів. Тому у відносинах з Україною не багато зміниться, допоки при владі коаліційний уряд.
Кароль Навроцький не матиме дуже добрих відносин із Володимиром Зеленським. Новообраний президент Польщі намагатиметься всіляко показати правому електорату, що саме він диктує правила українцям. Але це «диктування» відбуватиметься тільки у вербальній формі, адже на рівні рішень польський президент не має жодного впливу на закордонну політику.
Однак якщо через два з половиною роки на хвилі перемоги Навроцького у парламентських виборах переможуть ПіС і «Конфедерація», то Польща віддалятиметься від так званого європейського проєкту і ставатиме все ближча до проєкту московського. І, звісно, для України це буде поганий сценарій, але він імовірний не раніше ніж через 2,5–3 роки.
НВ: Як Києву і Володимиру Зеленському варто співпрацювати з президентом Каролем Навроцьким? Як розмовляти?
ЯВ: Я не знаю, ніхто не знає, як розмовляти з Навроцьким. Навроцькому буде потрібен швидкий успіх. Якщо вони зустрінуться із Зеленським і домовляться ще, наприклад, про два місця ексгумацій жертв Волинського злочину, то польський президент буде задоволений, адже його дуже цікавить історична політика, він на ній розуміється. В інших сферах він не компетентний, бо не має жодного досвіду. Кароль Навроцький говорив про Україну або словами Менцена або в контексті Волинського злочину. Його сприйняття України тримається тільки на цьому рівні.
Якщо Зеленський розв’яже певні важливі для польсько-українських відносин питання, зокрема, які стосуються ексгумацій і вшанування пам’яті жертв, то Навроцький це вважатиме успіхом і співпрацюватиме. Особливо беручи до уваги, що партія ПіС — проукраїнська.
НВ: Під час виборчої кампанії Навроцький не хотів зустрічатися з українськими представниками. Як вважаєте, чому?
ЯВ: Бо він і його команда «грали» на антиукраїнський електорат, який становить 8–10 % виборців. Але цих 8–10 % достатньо, щоб виграти вибори. Коли Менцен запитав у Навроцького, чи повинна Україна стати членом НАТО, то Навроцький дав зрозуміти, що за його каденції вона не стане. За 5 років Україна не має шансів ввійти до Альянсу, позаяк для цього повинен запанувати тривалий мир, всі країни мають погодитися на вступ нового члена. Тобто все це декларації під час виборчої боротьби, а з серпня (після інавгурації) почнеться реальне життя.
НВ: Повертаючись до питання Волинського злочину. Чого тут варто сподіватися від Навроцького?
ЯВ: Думаю, він буде очікувати, що в Українському інституті національної пам’яті зміняться наративи. З польського боку існують сподівання, що українці стануть на бік правди, що врешті будуть реальні дії, а не лише декларації, адже виправдання на кшталт «у нас війна і ми не можемо нічого зробити» вже не працюють.
НВ: А що може змінитися для українців, які живуть і працюють у Польщі?
ЯВ: Нічого. Антимігрантські наративи Навроцького не стосуються українців.
НВ: Наступне питання виходить за рамки польсько-українських відносин. Деякі експерти вважають, що президент Навроцький може не підписувати закони, ухвалені парламентом, таким чином блокуючи його. Це може призвести до його розпуску?
ЯВ: Президент має повноваження ветувати закони, але не може розпустити Сейм. Туск сказав, що уряд не зміниться, але відбудеться його реконструкція. Уряд повинен довести, що має намір реалізовувати свої обіцянки, і якщо Навроцький буде ветувати всі ці закони, то його вето можна скасувати в Сеймі спільно з «Конфедерацією». А якщо його не вдасться скасувати, то це буде сигналом для людей: ось що витворяють ПіС і Навроцький. І це єдиний слушний метод — показувати, що президент усе блокує. Мені здається, що в уряду попереду багато роботи. З іншого боку, президент Анджей Дуда ветував, здається, 6 законів, а 120 підписав.
НВ: Яке може бути ставлення Кароля Навроцького до Росії? Чи можлива польсько-російська співпраця?
ЯВ: Думаю, ні. Навроцький досить антиросійський. Він є автором проєкту знесення в Польщі пам’ятників Червоній армії. Його переслідують російські спецслужби. Але все це з раціонального пункту бачення, натомість ніхто не знає, які гачки на Навроцького мають росіяни чи гангстери. Його минуле дуже ризиковне. Журналісти детально розписали справу з помешканням у Ґданську, в якій замішаний Навроцький, натомість деталі його темного минулого, пов’язаного зі злочинним світом, нам не відомі. Можливо, люди, які володіють такою інформацією (не виключено, що й росіяни) раптом захочуть її використати, шантажувати нею. Ми нічого не знаємо.
