За даними Статистичної служби ЄС (Євростату) в грудні 2024 року рівень безробіття в ЄС сягав 5,9 %. У статистиці враховано сезонні коливання, тобто вона відображає реальну кількість людей, які шукали роботу в усіх країнах ЄС. Це один із найнижчих показників у історії: у 2021–2024 роках він коливався між 6,2 % і 6 %, а до пандемії значно перевищував 6,5 %.

Це середньостатистичні дані для всіх країн-членів Євросоюзу і на цьому тлі Польща — одна з країн-лідерок за рівнем зайнятості. Безробіття у грудні 2024 року становило лише 3 %. Умовно краща ситуація лише в Чехії — 2,6 %. Такий самий показник, як у Польщі, має Мальта (3 %). Для порівняння: у Німеччині безробіття становить 3,4 %, у Румунії — 5,2 %, у Франції — 7,8 %. 

Ці дані відрізняються від показників рівня безробіття, про які повідомляє польське Головне статистичне управління (GUS). Згідно з підрахунками польських статистиків, у грудні 2024 року рівень безробіття в Польщі становив 5,1 %. Попри те, що рівень зайнятості в Польщі — один із найвищих у Європейському Союзі, у деяких сферах відчувається гострий дефіцит робочої сили. 

Де не вистачає працівників

Згідно зі звітом «Барометр професій», підготовленим Міністерством сім’ї, праці та соціальної політики, нині в Польщі налічується 23 дефіцитні професії. Непотрібних спеціальностей немає взагалі. Цікаво, що остання з них зникла зі звітів ще 2021 року. 

Є шість спеціальностей, які незмінно залишаються дефіцитними з 2016 року. Це будівельні покрівельники й бляхарі, водії автобусів, вантажівок і тягачів, медсестри і акушерки, бухгалтери і зварювальники.

Порівнюючи результати «Барометра» за 2025 рік з результатами за 2024-й, можна помітити зменшення кількості дефіцитних професій на шість. Упродовж року в так званий стан рівноваги перейшли такі спеціальності: теслі й столяри, мулярі-штукатури, оператори металообробних верстатів, слюсарі, кухарі, а також фізіотерапевти та масажисти. 

Якщо згрупувати результати за галузями, то найбільше працівників не вистачає в будівельній та освітній сферах. В кожній є по п’ять дефіцитних професій: монтажники будівельних конструкцій, муляри й штукатури, оператори й механіки техніки, призначеної до земляних робіт, будівельники (а також згадані вже покрівельники й бляхарі); а в освітній галузі — викладачі професійної підготовки, вчителі загальноосвітніх предметів, практичних професійних дисциплін, вихователі дитячих садків, учителі спеціальних шкіл та інтегрованих класів. 

У царині медицини й догляду не вистачає лікарів, соціальних працівників для людей похилого віку й інвалідів, психологів і психотерапевтів, медсестер і акушерок. 

Три дефіцитні професії стосуються транспортно-логістичної галузі: крім згаданих уже водіїв пасажирського і вантажного транспорту, тут не вистачає комірників. Ще дві затребувані спеціальності — у фінансовій і юридичній сферах: бухгалтери та спеціалісти з обліку.

Кого ще не вистачає? Електриків, електромеханіків, електромонтажників, автомеханіків, працівників правоохоронних органів.

Географія затребуваних професій

Існує ще одна проблема, пов’язана з дефіцитними професіями. Якщо говорити про безробіття та затребувані спеціальності, Польща неоднорідна. Наприклад, за даними Головного статистичного управління, у Варшаві рівень безробіття становить лише 1,4 %. Натомість найвищий рівень безробіття в країні зафіксовано у Шидловецькому повіті Мазовецького воєводства, і у вересні 2024 року він сягнув 23,3 %. 

Якщо розглядати Польщу загалом і окремо по повітах, то виявиться, що медсестер не вистачає у 300 із 380 повітів країни. У понад 200 повітів потрібні муляри і вчителі. Найбільш «екстремальна» ситуація — з психологами і психіатрами: їх не вистачає у 334 із 380 повітів Польщі. Крім того, в понад 300 повітів критична нестача водіїв вантажівок і фур, лікарів, медсестер й акушерок.

У звіті також проаналізовано зміни в кількості повітів, де є попит на ті чи інші професії. Якщо порівняти результати за 2025 рік із результатами 2024-го року, то найбільше зростання кількості повітів, у яких бракує тих чи інших професій, стосується працівників правоохоронних органів (зростання на 45 — до 293 повітів). Суттєве зростання зафіксовано також щодо вчителів спеціальних шкіл та інтеграційних відділень (зростання на 24 — до 251 повіту) і вихователів дитячих садків (на 8 — до 217 повітів). Рекордне територіальне зменшення попиту протягом року відбулося у випадку медсестер (на 36 — до 300 повітів) і мулярів (на 28 — до 196 повітів). У понад 20 повітах багато професій перестало бути дефіцитними.

Довготермінова проблема 

У звіті за 2025 рік помітне незначне покращення ситуації з дефіцитними спеціальностями. На жаль, це лише затишшя перед бурею, спричинене певним погіршенням економічної кон’юнктури в 2023 і 2024 роках. 

У довготерміновій перспективі Польща стикається з серйозною проблемою. Згідно зі звітом Польського економічного інституту, протягом наступних 10 років кількість економічно активного населення зменшиться на 2,1 мільйона людей, тобто на 12,6 % нинішньої кількості працевлаштованих. 

Це може мати реальні економічні наслідки. Наприклад, сьогодні промисловий сектор забезпечує близько третини польського ВВП. Тільки через демографічну ситуацію кількість працівників зменшиться на 400 тисяч. За оцінками Польського економічного інституту, нестача робочої сили за умови збереження поточного рівня продуктивності може призвести до сповільнення економічного зростання протягом наступних 10 років навіть до 8 % ВВП. 

Старіння населення також призведе до зростання попиту на професії, які вже зараз є дефіцитними. Особливо це стосується медичної сфери: медсестер, акушерок чи соцпрацівників, які опікуються літніми людьми. Тобто фірми, які працюють у цих галузях, зіткнуться з тим, що попит на їхні послуги суттєво зросте, а кількість працівників навпаки різко знизиться. 

Польський економічний інститут пропонує свій спосіб розв’язання цієї проблеми. Підвищення пенсійного віку жінок до 65 років могло б забезпечити майже мільйон професійно активних людей щороку протягом наступних двох десятиліть. Однак ніщо не свідчить про те, що цей варіант буде втілений у життя. Адже існує альтернатива — збільшення кількості іммігрантів. 

Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик