Тема Голокосту для мене важлива, тому що я підсвідомо відчуваю післявоєнну порожнечу, яку важко описати. Ймовірно, це почуття провини, яку я ношу в собі як поляк, вихований у християнських традиціях. Я зацікавився цим точно не через якісь сентименти: я займаюся цією темою 20 років і зараз мені набагато легше, позаяк я багато чого усвідомив та назвав.
Польська колективна пам’ять — це такий музей, де на кожному кроці горить свічка, а ми завжди жертви. Важко проламати цю стіну. Пригадую початок дискусії про Єдвабне. Мене дратувало, що хтось порушує наш спокій. Адже після 1989 року відбулося певне примирення. Мене це не стосується, адже це події покоління моїх бабусь і дідусів. Тільки пізніше я усвідомив: якщо я тут живу, то повинен про це знати.
Maus
«Маус», 2001. Джерело: пресматеріалиПоворотний момент відбувся, коли я сам уперше взявся за тему. Це сталося після прочитання коміксу «Маус» Арта Шпіґельмана, в якому розповідається про польського єврея, який пережив Голокост.
«Маус» — результат гри з попкультурою. У ньому йдеться про нас, поляків. Нам хочеться, щоб нас сприймали як жертв, але ж ми не завжди були жертвами. Деякі факти польської історії просто жахливі. У мене постійно виникає відчуття, наче ми живемо не після 1989 року, а після 1945-го. Комікс саме про це. Мене також цікавить історія польсько-єврейських відносин: вона досі актуальна і доглибно не вивчена.
«Маус», 2001. Джерело: пресматеріалиМій «Маус» — це малюнки з Освенціма. На одному з них зображено двері до газової камери. Десять років по тому я змінив картину, надавши їй більш абстрактного виду. Мене дратувала форма та механічний спосіб виконання.
Shoah (Las)
Картину «Шоа (Ліс)» я написав після перегляду документальної стрічки Клода Ланцмана «Шоа». Зробив це дуже швидко, за пів години. На картині з лісу в Собіборі виходять свідок Голокосту Ян Півонський, режисер Клод Ланцман і перекладачка Барбара Яніцька. Вони говорять про Катастрофу.
«Шоа (Ліс)», 2003. Джерело: пресматеріалиStrach
«Страх» я написав, коли на рекламних щитах польських міст з’явилися плакати з анонсом книжки Яна Томаша Ґросса «Страх». У книзі автор досліджує причини єврейських погромів у Польщі після Другої світової війни.
«Страх», 2008. Джерело: пресматеріалиSzkielet wody
Думки втрачають свої обриси, течуть кудись далі, чіпляються за інші думки. Я намагаюся створювати таку форму мистецтва, яка абсолютно індивідуальна. Намагаюся малювати різні картини. Намагаюся писати сильні, майже скульптурні образи, а з іншого боку, ефемерні — які впливають на глядачів завдяки своїй видовищності, а не сильній формі.
«Скелет води». Фото: Мацєй Язвецький / POLINPodróż rowerem
Я не можу писати картини, на яких на першому плані були б зображені концтабори. Мені хочеться, щоб нас від них щось відділяло. Влітку 2016 року під час кількаденної велоподорожі я побував у Майданеку, Собіборі та Белжці. Після цієї мандрівки з’явилась «Подорож велосипедом» — зображення концтабору Майданек. На першому плані — велосипед.
«Подорож велосипедом», 2016. Джерело: пресматеріалиDroga z Sylwestra
Після святкування Нового року ми з дружиною, повертаючись додому, проїжджали через місто Освенцім. Я зупинив автівку на залізничних коліях, що ведуть до концтабору Біркенау і зобразив цей момент.
«Повернення з Нового року», 2021. Джерело: пресматеріалиZAWA sROD
На фотографії залізничної станції Warszawa Śródmieście (Варшава Середмістя) я обрав фрагмент, на якому текст складається у назву, що нагадує за звучанням іврит.
ZAWA sROD, 2014 (у центрі). Фото: Мацєй Язвецький / POLINLudność
Густота населення Польщі на мапі 1972 року взята з енциклопедії. Червоні плями, що ілюструють міста, схожі на краплі крові. Поруч — густота населення 1994 року.
«Населення», 2000. Фото: Мацєй Язвецький / POLINHerschel Grynszpan
17-річний єврей Гершель Ґрюншпан 1938 року застрелив німецького посла в Парижі. Цей інцидент послужив нацистам приводом для проведення Кришталевої ночі — масового єврейського погрому.
«Гершель Ґрюншпан», 2020 (ліворуч). Мацєй Язвецький / POLINChlew
На цій картині зображено хліви, які насправді нагадують концтабори. Пам’ятаю, як мій батько зайшов у майстерню і побачив картину «Хлів» — він запитав, чи не Освенцім я малюю. Річ у тому, що певні речі асоціюються та сприймаються саме так, а не інакше.
«Хлів», 2011. Джерело: пресматеріалиУ публікації використано фрагменти інтерв’ю Вільґельма Сасналя польським та іноземним журналістам у музеї POLIN (червень 2021 року), цитати з путівника виставкою Taki pejzaż («Такий пейзаж») та книги Sasnal. Przewodnik Krytyki Politycznej (2008).
Виставка Taki pejzaż, на якій представлено 60 робіт Вільґельма Сасналя, відкрита в Музеї історії польських євреїв POLIN до 10 січня 2022 року.
Матеріал підготували Євген Клімакін і Данило Соловей
Переклала Ірена Шевченко
