Колаж: Нова Польща
Колаж: Нова Польща
30 червня 2022

Яскраві картинки vs сірі будні. Історія польського коміксу

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Знакові мальописи в Польщі від початку ХХ століття до кінця ПНР.

Наше покоління вже переставало мріяти, що колись житиме в нормальному світі, свобода була недоступною. Натомість здавалося, що можливо втілити тугу за якісно зробленою і знаковою попкультурою.

Боґуслав Польх

Мабуть, кожна сучасна людина хоча б раз у житті стикалася з коміксом. Однак найперше, що спадає на думку більшості, коли йдеться про мальописи: о, так це дитяча література, книжка, де багато картинок і мало тексту, аби історія сприймалася якнайлегше. Але комікс — далеко не завжди історія для дітей; він може містити самі зображення без тексту, тож літературою його теж назвати важко; а на додачу він цілком може існувати й поза книжками — згадаймо бодай популярні нині вебтуни Різновид вебкоміксів, створених для розміщення онлайн і перегляду насамперед зі смартфонів, що виник у Південній Кореї в 2000-х роках.

Набагато ближчим до істини є одне з перших визначень коміксу як явища, котре запропонував американський коміксист Вілл Айснер — діяч, на чию честь названо одну з найпрестижніших комікс-премій сьогодення. Він вважав мальописи наративним мистецтвом і чи не першим зауважив, що зображення в коміксі рівнозначні текстові й так само, як текст, беруть участь у творенні смислу.

Перші декади ХХ століття: проби пера та запозичення

Витоки сучасного європейського коміксу сягають кінця ХІХ століття: саме тоді почали з’являтися короткі історії в малюнках, доповнені репліками і, що доволі важливо, в обрамленні. Тоді ж побачили світ перші польські комікси, які цілком відповідали загальноєвропейським тенденціям.

Франчішек Костжевський, Historia jedynaczka w 32 obrazkach. Джерело: пресматеріали

Найчастіше це були адресовані дорослим сатиричні ілюстрації, не позбавлені, утім, моралізаторських повчань. Однак траплялися й дитячі історії.

На початку ХХ століття польський комікс був доволі рідкісним. Це не означає, ніби мальописів не існувало взагалі, навпаки, вони були популярними. Проте найчастіше в Польщі видавали перекладені або адаптовані «західні» історії. Серед найвідоміших адаптацій — комікси Станіслава Добжиньського про пана Аґапіта; «Пан Буйдальський і Качур» за оригіналом Роберта Сторма Петерсена.

Перший і один із найпопулярніших власне польських коміксів — «Вогнем і мечем, або Пригоди шаленого Ґжешя» Каміля Мацкєвича та Станіслава Василевського. Серію публікували у львівському сатирично-політичному часописі Szczutek протягом 1919 року. Це історія про молодого солдата, дещо подібного на Швейка, який ревно бореться із зовнішніми та внутрішніми ворогами Польщі.

Ogniem i Mieczem, czyli Przygody szalonego Grzesia. Джерело: пресматеріали

Цікавий факт. У класичному коміксі є низка сталих елементів. Панель — це зазвичай оточене контуром прямокутне зображення чи кілька зображень, що містить елемент дії, організовує простір і час. Бабли (або бульки, хмаринки) — найупізнаваніший елемент коміксу, за допомогою якого передають репліки, думки, емоції персонажів. Ономатопея — це графічно-текстуальне зображення звуків. Комікси початку ХХ століття часто називають протокоміксами: у них є панелі, але немає баблів. Першим коміксом із бульками на теренах Польщі був згаданий вище «Пан Буйдальський і Качур».

Міжвоєнні роки: толерантність, але не зовсім

Польські комікси періоду між двома світовими війнами яскраво віддзеркалюють тогочасні політичні й суспільні настрої, а водночас враховують політику часописів, які їх друкували. Попри доволі високу толерантність у різнорідному суспільстві Польщі тих часів, публікації в пресі (не тільки коміксові, а й загалом) нерідко висміювали всі можливі відмінності, націоналістичні настрої тощо.

Саме такою була серія коміксів «Пригоди безробітного Фронцека» Францішека Струзіка, яка виходила протягом семи років у катовицькому виданні Siedem groszy. Це історія про колишнього шахтаря, який трохи воює, а потім волею долі (й у пошуках заробітку) опиняється в тих частинах світу, де відбуваються знакові події.

Przygody bezrobotnego Froncka. Джерело: пресматеріали

Уже в 1930-х роках видавці розуміли маркетинговий потенціал героя, надзвичайно популярного в читачів. Фронцек став своєрідним маскотом Персонаж — символ бренду, видання, спортивної команди, гурту тощо. газети, його образ використовували де лиш могли, випускали фігурки й плакати. У 1939 році катовицькі газетярі переказали частину своєї зарплатні у Фонд народної оборони з умовою, щоби придбаний за ці кошти бомбардувальник було названо на честь їхнього улюбленця.

У тих-таки 1930-х роках з’явилися комікси, адресовані молодшим читачам. Тут також вдавалися до запозичення й адаптації: згадаймо бодай Супермена, який у польських реаліях звався Бурзаном, після катастрофи на Криптоні приземлився десь в околицях Каліша і потрапив на виховання в родину варшавських робітників.

Утім, у міжвоєнний період були й суто польські комікси для дітей. Найвідоміший із-поміж них — серія «Козлик Матолек» Корнеля Макушинського та Маріана Валєнтиновича. Вона стала такою культовою, що юні читачі й досі знають її та люблять — зокрема завдяки тому, що автори постійно адаптували твір до змінних реалій, вносили корективи. Старі випуски перевидавали з урахуванням нових обставин, тож історія тривалий час не втрачала актуальності.

Koziołek Matołek. Джерело: пресматеріали

Цікавий факт. Польські комікси початку ХХ століття з’являлися передусім на шпальтах часописів, а окремими журналами виходили зрідка — лише за умови особливого успіху в читачів. Майже всі тогочасні комікси були чорно-білими. У деяких випадках серед кількох чорно-білих сторінок мальопису була одна кольорова. Ситуація змінилася пізніше, з появою спеціалізованих коміксових видань у 1930-х роках.

Повоєнні роки: боротьба з культурою загниваючого капіталізму

На початку 1950-х жителі кількох великих польських міст мали нагоду відвідати виставку «Це Америка». Звісно, її було організовано з пропагандистською метою — продемонструвати загниваючу культуру капіталізму. В експозиції було представлено й американські комікси — як зразок низькопробної західної культури, що деморалізує читачів. У результаті комікс у Польщі на багато десятиліть став символом «низької» західної культури: читання коміксів могло скомпрометувати людину.

Цікавий факт. У тогочасних США були подібні настрої: після публікації книжки Фредріка Вертама «Розбещення невинних», у якій автор висловив думку, буцім комікси можуть зашкодити розвитку молодого покоління, коміксисти були змушені вдаватися до самоцензури — і це ледь не знищило всю галузь. Перші комікси, де автори не дотримувалися самоцензурного кодексу, почали з’являтися аж у середині 1970-х років.

Попри не найкращу репутацію, комікс, утім, залишався чудовим способом залучити якомога більше читачів. На шпальтах повоєнної польської преси почали потроху розміщувати короткі історії з картинками й підписами, але без бульок (які, певно, надто сильно асоціювалися з «поганими», американськими коміксами). Підписи найчастіше були пропагандистськими. У той же час з’явилася низка мальописних адаптацій польської та світової літератури, зокрема детективів, а також експериментальні твори — як-от комікс «Дон Кіхот у Польщі» Юліана Подоського та Маріана Валентиновича, сюрреалістична історія про пригоди іспанського ідальго в Польщі.

Мальописи для юних читачів

Знаковим явищем в історії польського коміксу була поява журналу Młody czytelnik (1949–1993). Часопис об’єднав на своїх сторінках найвидатніших на той час творців коміксів для дітей і молоді, розширив їхню аудиторію з мешканців окремого містечка, які читають місцеву газету, до всіх поляків.

Один із найвідоміших дитячих коміксів кінця 1950-х років — «Титус, Ромек і А’Томек» Генрика Єжи Хмєлєвського, більш відомого як Татко Хмєль. Перший випуск історії, де йшлося про піддослідну мавпочку Титуса, яку Ромек і А’Томек знайшли у випадково запущеній ними ракеті, був присвячений запуску першого космічного супутника.

Tytus, Romek i A’Tomek. Джерело: пресматеріали

Як і згаданий вище безробітний Фронцек, Титус швидко став маскотом журналу, з’являвся в найрозмаїтіших публікаціях, від конкурсів до святкових звернень, а Татко Хмєль об’їздив усю Польщу з авторськими зустрічами. Схоже, секрет популярності цього коміксу — не лише в реаліях і подіях, знайомих тогочасним дітлахам, а й у тому, що справді веселі й карколомні пригоди трьох друзів були позбавлені явного моралізаторства.

Цікавий факт. Може здатися, ніби світ польського коміксу створювали винятково чоловіки. Та це не так. Серед шанованих і знаних авторів коміксів 1970–1990-х років була Шарлота Павель, яку називали «першою дамою польського коміксу». Вона створила, зокрема, популярну дитячо-підліткову серію «Йонка, Йонек і Клекс». Спочатку читачі не могли повірити, що авторкою коміксів, підписаних «Ш. Павель», є жінка, тож на авторських зустрічах часом траплялися непорозуміння.

Kajtek i Koko. Джерело: пресматеріали

Ще один відомий дитячий цикл — «Кайко і Кокош» Януша Хрісти, який дуже часто порівнюють із пригодами Астерікса від Рене Ґоссіні. Історія цього коміксу доволі цікава: спершу, 1961 року, з’явилася серія про героїв Кайтека і Коко та їхні пригоди в космосі. Цикл виходив протягом чотирьох років, і автору вдалося вмістити в ньому найцікавіші тогочасні уявлення про майбутнє: від роботів-бунтівників до віртуальної реальності.

Через кілька років після завершення циклу про пригоди в космосі з’явилася серія про пращурів космічних мандрівників — середньовічних воїнів Кайко і Кокоша, які служили в каштеляна Мірміла, захищаючи його град від злицарів та інших негараздів. Історії про Кайко і Кокоша такі популярні, що польське видавництво Egmont, якому нині належать права на серію, видало окремі альбоми різними мовами.

Kajko i Kokosz. Джерело: пресматеріали

Цікавий факт. Серед польських коміксів є свої рекордсмени. Наприклад, «Кайтек і Коко в космосі» є найдовшим польським коміксом: він налічує майже 1 300 стріпів. А згаданий вище «Титус, Ромек і А’Томек» виходить рекордно довго — із 1957 року аж до сьогодні.

Комікси на службі пропаганди

Влада Польської Народної Республіки не могла не зауважити комерційного, а передусім пропагандистського потенціалу коміксу. А наприкінці 1960-х саме постала потреба покращити образ міліції в очах молоді. Так з’явилась ідея створити комікс про «польського Джеймса Бонда» — симпатичного, витривалого, розумного офіцера міліції, який розкриває найскладніші справи.

Зрештою справжній офіцер Громадянської міліції Владислав Крупка вигадав комікс «Капітан Жбік», що виходив у видавництві Sport i Turystyka із 1967 по 1982 рік. До роботи залучили знаних художників Єжи Врублєвського, Ґжеґожа Рошіньського та Боґуслава Польха. Завдяки цьому «Капітан Жбік» мав неабиякий успіх, а також доклався до того, що польські комікси стали знаними в інших країнах.

Kapitan Żbik. Джерело: пресматеріали

Комікси-легенди: «Торґал» і «Фанкі Коваль»

Попит від молодих польських читачів постійно зростав, величезні наклади коміксів буквально зникали з прилавків, тож 1976 року вийшов перший номер журналу для молоді Relax (видавався до 1981-го). У часописі друкували переважно комікси, здебільшого ідеологічно забарвлені, хоча траплялися й науково-фантастичні, гумористичні, пригодницькі історії. Також кілька сторінок було присвячено науково-популярним розвідкам. Потужний старт часописові дав Ґжеґож Рошіньський на прізвисько Роса — арт-керівник журналу протягом перших двох років.

Thorgal. Джерело: пресматеріали

Європейські поціновувачі знають Рошіньського передусім за серією «Торґал», яку він створив у співпраці з бельгійським автором Жаном ван Гамме. В історії про сміливого воїна Торґала — хлопчика із зірок, якого прихистили й виховали вікінги, — поєдналися елементи скандинавської міфології, казок і наукової фантастики. Спочатку Рошіньський працював у Польщі й надсилав малюнки поштою в Бельгію, але з оголошенням воєнного стану 1981 року це стало неможливим, тож художник прийняв рішення емігрувати.

Мурал за «Торґалом». Джерело: твіттер

«Торґал» швидко став культовим у західному світі, отримав безліч нагород і був перекладений понад сорока мовами, однак польським читачам довелося чекати на публікацію всього циклу в перекладі аж двадцять років.

У 1980-х роках фантастична тематика викликала особливе зацікавлення публіки. Певно, усім кортіло втекти якнайдалі від неприємної, сірої дійсності в альтернативний світ, де весело, цікаво, а головне — вільно. Тож 1982 року на шпальтах журналу Fantastyka з’явився перший випуск мальопису «Фанкі Коваль», який створила трійця вже доволі знаних авторів: Боґуслав Польх, Мачєй Паровський і Яцек Родек. Читачам так сподобалась історія про космічного детектива, який бореться з бандитами й міжпланетними загрозами, що зрештою було випущено чотири томи.

Funky Koval. Джерело: OLX

«Фанкі Коваль» був дуже незвичним мальописом. По-перше, його вважають першим польським коміксом суто для дорослої аудиторії — без «дитячих» тем чи намагань виховувати молодь. Зрілий протагоніст не лише не є всуціль позитивним персонажем, а й не діє за ідеологічно правильними шаблонами. По-друге, попри космічні декорації та заявлений 2082 рік дії, у коміксі безліч відсилань до тогочасних реалій. Звісно, й доти багато польських коміксів висвітлювали сучасні реалії, проте «Фанкі Коваль» не боявся казати правду: тут продажні поліціанти луплять цивільних, світом управляють совєтоподібні Чужі, а лиса голова з телевізора нагадує Єжи Урбана, речника уряду ПНР.

Funky Koval. Джерело: пресматеріали

За словами Мачєя Паровського, «Фанкі Коваль» був продуктом свого часу, коли всі поляки мислили як один і мали спільну мрію — прагнули вільного світу, відкритого до космосу.

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Читайте також