Це одне з найстрашніших місць в історії людства.

Освенцім — місто неподалік Кракова, під час Другої світової окуповане Третім райхом.

Нацисти змінили польську назву на німецьку — Аушвіц, а потім, 1940 року, на його околицях почали зводити однойменний концтабір. Говорячи про табір, правильно вживати німецьку назву — Аушвіц, а не Освенцім.

«Заступник коменданта Карл Фріч сказав, що ми не в санаторії, а в німецькому концентраційному таборі, з якого дорога на волю одна: через крематорій».

Казімєж Альбін, колишній в’язень

1942 року два житлові будинки нацисти перебудували під тимчасові газові камери, а вже наступного року відкрили окремий комплекс із чотирьох великих газових камер і крематоріїв.

Загалом на понад 140 га стояло 300 бараків, оточених 16-кілометровим колючим дротом.

«Коли я ввійшла в блок, подумала: таким є пекло. Там було понад 500 жінок, без волосся, в брудному одязі, в тисняві».

Аліна Домбровська, колишня ув’язнена

«Тут єврейки з Польщі, Греції й Словаччини, є польки, є темні ромки, є маленькі чорні хорватки. Вони не розуміють одна одну. Б’ються за місце, за ковдри, миски, чашку води. Тут неможливо заснути. Коли жінки лягають, зі щілин виповзають мільйони, мільярди клопів».

Северина Шмаґлєвська, колишня ув’язнена

Крім Аушвіца і Біркенау, був третій великий табір — Аушвіц III Моновіц, який постав 1942 року почасти з ініціативи німецького хімічного концерну IG Farben.

В’язнів позбавляли гідності. Замість імені та прізвища відразу робили татуювання з номером, змушували носити спеціальні позначки.

«44165. Мені його витатуювала єврейка, художниця, тому я маю такий маленький номер».

Аліна Домбровська, колишня ув’язнена

«Мій номер B-9408. Найгірше, що було — приниження. Тебе мали за ніщо. Якщо ти єврей, з тобою поводились навіть не як з твариною, а як з комахою, вошею, гнидою, тарганом, жуком. А що роблять з гнидою чи тарганом? Топчуть, розчавлюють, душать, знищують».

Мар’ян Турський, колишній в’язень

Червоний трикутник означав «політичних» в’язнів. Ними здебільшого були поляки.

Зеленим позначали «кримінальних», більшість яких становили німці.

Фіолетовий нашивали свідкам Єгови. Нацисти вважали, що їхні пацифістські погляди загрожують державі.

Євреї становили окрему категорію в’язнів Аушвіца. У 1942-1944 роках їх позначали двома трикутниками: жовтий вказував на єврейське походження, а червоний або ж чорний — на приналежність до згаданих вище категорій. Разом два трикутники утворювали зірку Давида.

«Я втратила в Аушвіці близько 30 родичів. Там загинули дві мої бабусі. Була ще тітка з 10 дітьми. Вціліли тільки двоє. [...] І була друга тітка з п’ятьма дітьми. Ніхто не вижив. Ще одна тітка загинула в газовій камері».

Елізабет Гуттенбергер

27 січня 1945 року першим звільнили Моновіц, а вже потім Червона армія ввійшла в Аушвіц і Біркенау.

Після війни на території концтабору постав музей Аушвіц-Біркенау. Першими працівниками були колишні в’язні, які хотіли зберегти пам’ять про це страшне місце. Щороку його відвідують мільйони людей зі всього світу.

«Не залишайтесь байдужими, інакше й оком не встигнете зморгнути, як на вас, ваших нащадків із неба раптово впаде якийсь Аушвіц».

Мар’ян Турський, колишній в’язень