Що поляки думають про політику щодо України?

На дискусії про польсько-українські відносини як у Польщі , так і в Україні у популярному публіцистичному дискурсі великою мірою впливають стереотипи й спрощення, що виникли на історичному ґрунті.

Якщо на формування образу України у Польщі впливає передусім ставлення української держави до діяльності ОУН і УПА , то на сприйняття Польщі українськими елітами — переконання, що Польща історично була імперською державою, яке часом супроводжується побоюваннями, що за сприятливих обставин вона ще може повернутися до імперіалізму. Несприйняття Польщею панівного в Україні бачення спільної історії (особливо помітного останніми роками) тільки поглиблює цей страх.

Тому українській громадській думці варто ознайомитися з результатами кількох детальних соціологічних опитувань , проведених у Польщі на замовлення Центру польсько-російського діалогу і порозуміння з Варшави (установи, створеної польською владою для ведення діалогу з російським громадянським суспільством). Вони дають змогу перевірити, наскільки українські побоювання виправдані.

Україна важливіша за Росію

Переважна більшість поляків (80 %) вважає , що зовнішня політика повинна поєднувати дбання про власні інтереси із захистом прав людини, підтримкою інших націй, які прагнуть свободи, й допомогою жертвам конфліктів. Натомість прихильники зовнішньої політики, яка ґрунтується на принципах націоналізму і реальної політики, становить 15 %. Отже, в Польщі переважає думка про взаємозалежність, а не антагонізм захисту принципів та інтересів.

З політичної точки зору , це дуже важливо. Адже більша частина польської громадської думки не дала себе переконати гаслами дедалі гучніших у Польщі публіцистів, які, коментуючи міжнародні справи, закликають відмовитися від уявного «ідеалізму» при здійсненні східної політики, просуваючи натомість позицію, яку вони називають «реалізмом» або навіть «враховуванням одвічних передумов геополітики».

З опитування випливає , що прихильники примату співпраці з Україною і Литвою становлять серед поляків більшість (56 %).

Голосів , які стверджують, що співпраця з Росією повинна бути важливіша, ніж спільні дії з сусідами, значно менше (30 %). У цьому аспекті немає помітних відмінностей між представниками різних вікових груп.

Оптимізму при цьому додає те , що 68 % поляків вважають: політика Польщі, спрямована на підтримку незалежності України й Білорусі та інтенсифікацію відносин цих країн із ЄС, є слушною, а протилежної думки дотримуються лише 8 %.

Крім того , 59 % поляків мають позитивне ставлення до Помаранчевої революції та Революції гідності, а негативне — 14 %.

А отже , у контексті східної політики впадає в очі згідність думки поляків із діями чергових польських урядів, для яких підтримка України була значно важливішою, ніж бажання втримати добросусідські відносини з Росією — дедалі більш авторитарною й імперською.

Увагу привертає відносно високий відсоток безпосередньо декларованих поляками позицій , коли вони виявляють солідарність із східними сусідами.

Це проявляється , зокрема, у відповідях на запитання про готовність підтримувати переслідуваних білорусів попри складну бюджетну ситуацію в Польщі — цю вимогу підтримують 62 % опитаних. Але це помітно також у бажанні, щоби Варшава відкривалася еміграції з України і Білорусі , з боку відповідно 71 % і 62 % респондентів, що приблизно чверть поляків обґрунтовує суто альтруїстичними міркуваннями — біднішим треба допомагати.

Також опитування демонструє безпосередньо висловлене величезною більшістю поляків схвалення принципу , яким керувалися польські урядові й інтелектуальні еліти після 1989 року — що необхідно змиритися з територіальними втратами на сході й боротися з ревізіонізмом.

Варто відзначити напрочуд високий рівень позитивного досвіду переважної більшості поляків у контактах із українцями (73 %). Лише кілька відсотків мали негативний досвід.

Беручи до уваги те , що у щорічних опитуваннях Центру дослідження громадської думки (CBOS) щодо декларованих поляками симпатій та антипатій до інших націй частка респондентів, позитивно налаштованих до українців, а також до білорусів та росіян, зазвичай не перевищує третини, помітна певна розбіжність між декларованою симпатією/антипатією до цілої нації та особистим досвідом контактів із її представниками.

З минулорічних досліджень випливає також , що у відповідь на прохання ранжувати сусідів Польщі під кутом культурної близькості поляки розміщують на другому місці українців і литовців — після чехів і словаків. Росіяни посіли останню позицію.

Владіміра Путіна позитивно оцінюють 9 % поляків , а негативно — 60 %. При цьому 70 % поляків вважають , що Росія здійснила агресію проти України, а протилежної думки дотримуються 13 %.

Тривожні тенденції

Для української громадської думки не останнє значення матимуть також спонтанні відповіді на запитання про пріоритети польської політики щодо України. Поляки відповіли так:

Опитування водночас виявило менш численну , але теж помітну групу поляків, які не погоджуються зі стратегією чергових польських урядів щодо держав Східної Європи.

Кожен шостий поляк (17 %) незадоволений існуванням у Польщі консенсусу щодо незаявлення територіальних претензій Литві , Білорусі та Україні.

Стала помітною також група , що налічує (залежно від питання) від кількох до кільканадцяти відсотків респондентів, які загалом неприхильно налаштовані до Східної Європи, її народів, імміграції до Польщі, проявів солідарності. Ба більше, опитування показує: позиції солідарності виразно переважають у людей віком за 45. У молодших поколінь вони теж домінують, але помітно слабше.

Можна також побачити взаємозалежність між віком і ставленням до Росії. Серед польської молоді аж 37 % вважають , що Росія не становить загрози для Польщі, тоді як у поколінні за 55 років аналогічну відповідь дав тільки кожен шостий поляк.

Тривогу викликає такий факт: у тому , що Польща і Росія однаковою мірою відповідальні за погані відносини, переконані аж 72 % наймолодших опитаних (18–24 роки), тоді як серед найстарших (65+) так вважають 40 %.

Висновки для Києва

Яке значення це має для України? Можна зробити кілька висновків , які сповнюють як оптимізмом, так і песимізмом.

Передовсім помітно , що переважна більшість поляків погоджується з принципами східної політики Польщі, яку уряди втілюють із 1990-х років: зміцненням незалежності України , її зв’язків із Центральною і Західною Європою та протидією імперським тенденціям у зовнішній політиці Росії.

Немає жодних підстав вважати , ніби останніми роками в Польщі змінилося ставлення до України — позитивний досвід контактів із українцями, сприяння імміграції , підтримка українських революцій дають добрі прогнози на майбутнє.

Видно також , наскільки безпідставні побоювання, що — згадуючи прогноз Михайла Грушевського — поляки за зразком росіян проявлять «канібальський апетит» щодо українців і можуть навіть з цією метою співпрацювати з росіянами.

Відсоток осіб , які засуджують Путіна і його зовнішню політику , наближений до відповідного відсотка в Україні і помітно вищий, ніж у переважній більшості інших європейських країн. А от відсоток тих, хто до Путіна ставиться позитивно , у Польщі навіть менший, аніж в Україні.

Необхідно , однак, звернути увагу на немалу (11 %) групу поляків, яка вважає: основна мета польської зовнішньої політики щодо України має полягати в тому, щоб переконати українську владу переглянути свою зовнішню політику й припинити прославляти формування, відповідальні за злочини проти поляків. Це чимало, особливо якщо врахувати, що ці поляки — зазвичай виборці партій консервативного чи націоналістичного спрямування.

Затяжна історична суперечка Києва й Варшави не сприяє польській суспільній підтримці проукраїнської політики. Вона гальмує прагнення політичних еліт приєднатися до підтримки Києва , особливо якщо йдеться про еліти, які спираються на консервативний чи націоналістичний електорат.

Не варто також нехтувати тим , що серед молодшого покоління (зазвичай менш консервативного, ніж старші генерації) позиції солідарності зустрічаються рідше, а усвідомлення загрози з боку Росії — менше. Нині це ще не загрожує проукраїнському курсу польської влади. Треба , однак, ьрати до увагм те, що в майбутньому політики у Варшаві можуть більш «бартерно» дивитися на взаємовідносини обох держав , особливо якщо їх до цього систематично заохочуватимуть з-за Бугу.

Переклав Андрій Савенець

Редакція висловлює вдячність «Європейській правді» за можливість публікації