У Польщі живе 12,34 мільйона собак і котів, з яких 8 % не мають господарів. Для порівняння: в Греції показник бездомних тварин становить 69 %, у Туреччині — 48 %, у США — 20 %, у Німеччині — 7 %, у Франції та Литві — 5 % (за даними проєкту State of Pet Homelessness Project). Тобто в Польщі у відсотковому плані відносно небагато безпритульних чотирилапих. Однак якщо подивитися на реальні цифри, то вони вражають: в країні живе приблизно 950 тисяч бездомних котів і собак (з них 125 тисяч — у притулках, а решта 825 тисяч — позбавлені будь-якої опіки). 

Пес Брюс у притулку. Джерело: Schronisko Na Paluchu / Facebook

Права хвостатих

Благодійні організації, активісти, окремі політики й лідери думок, а також просто небайдужі громадяни десятиліттями лобіюють зміни в законодавстві, спрямовані на права чотирилапих. Перші зрушення в цій справі відбулися іще 1997 року, коли Польща ухвалила закон «Про захист тварин», в якому прописано базові принципи гуманного поводження та утримання чотирилапих, а також обов’язки місцевої влади у цій царині. Проте вимоги до притулків у ньому були окреслені нечітко, що створювало простір для негуманного поводження з тваринами і поганих умов їх утримання. За це не передбачалася серйозна відповідальність.

Вступ Польщі до ЄС 2004 року вимагав гармонізації внутрішнього законодавства з європейськими стандартами. Зокрема, в питанні тварин. Тож уряд посилив контроль за притулками, враховуючи навіть деталі того, з якого матеріалу має бути збудоване приміщення. На практиці до відчутних змін це не призвело: правопорушень не поменшало, а притулки з невідповідними умовами діяли й надалі. 

Собака, яку привезли до притулку. Джерело: Schronisko Na Paluchu / Facebook

Борці за права тварин частково добилися свого тільки 2011 року: уряд посилив відповідальність за безжальне поводженням з тваринами та порушення їхніх прав. Під заборону потрапили деякі види жорстокого контролю популяції безпритульних чотирилапих (наприклад, утоплення новонароджених). 

Тож тепер, якщо якась людина стає свідком немилосердного поводження з тваринами, вона зобов’язана повідомити про це місцеву владу. 

У випадках жорстокого знущання над твариною зловмисника можуть запроторити за ґрати навіть на три роки.

Влада має право тимчасово вилучити тварину в господаря і навіть назавжди передати її у притулок, а недобросовісному колишньому власнику заборонити утримувати чотирилапих.

Притулки з шансом на домівку

До притулків тварини потрапляють за різних обставин. Інколи їх передають після смерті господаря або ж вони втікають під час прогулянок (у 30 % випадках утеч господарі забирають своїх улюбленців із притулку). Нерідко власники покидають тварин у безлюдних місцях (зазвичай — у лісі) або самі віддають їх у притулок чи так зване вікно життя. Віддають із різних причин, часто — тому що їм надто важко фінансово утримувати кота чи собаку, а в разі хвороби — ще й забезпечувати їм ветеринарне лікування. Цікаво, що щоліта тварин покидають на 30 % частіше, ніж у інші сезони. Пов’язано це з тим, що люди виїжджають у довгі відпустки.

Кішка Рися у притулку. Джерело: Schronisko Na Paluchu / Facebook

У Польщі налічується близько 230 притулків для тварин. Більшість — недержавні. 2023 року в притулках перебувало 117,5 тисячі тварин (близько 82 тисячі собак і 35 тисяч котів). 

Не існує окремої централізованої державної програми фінансування: кожна місцева адміністрація самостійно вирішує, як розподілити виділені державою кошти на забезпечення притулків і вилов тварин. Щороку уряд виділяє на це приблизно 300 мільйонів злотих, проте цих грошей недостатньо, а їхній розподіл не завжди ефективний. Скажімо, тільки 5 % коштів, виділених державою, ґміни витрачають на зменшення чисельності бездомних тварин (мікрочіпування, стерилізація та кастрація). Решта іде на їх виловлювання та часткове утримання. Тобто стратегія спрямована переважно на реагування, а не на профілактику (за даними Найвищої палати контролю).

Собака Діана у притулку з волонтеркою. Джерело: Schronisko Na Paluchu / Facebook

Місцеві органи влади зобов’язані укладати угоди з притулками — як приватними, так і муніципальними — для забезпечення довічного утримання тварин, знайдених на вулицях. А це вимагає значних фінансових витрат з боку громад: забезпечення харчування, проведення щеплень, стерилізація, обігрів приміщень у холодну пору року, оплата праці персоналу та ветеринарів, адміністративні видатки тощо.

Часто кошти на утримання тварин надходять від спонсорів і приватних доброчинців. Нерідко люди допомагають нефінансово — приносять корм і ліки, забезпечують транспорт.

Адаптувати — модно

Громадськість всіляко популяризує адопцію собак та котів. Згідно зі статистикою Головного інспекторату ветеринарії, 2022 року з притулків забрали близько 60 % тварин. І цей показник з року в рік зростає. Такий поступ забезпечують інформаційні кампанії, локальні програми підтримки та волонтерська активність. 

Пес Лукі з волонтерами. Фото: Ілона Конєчинська / Schronisko Na Paluchu / Facebook

Окремі кампанії (як-от #BezPowrotu) надають освітню підтримку людям, які хочуть взяти тварину з притулку, щоб уникнути повернення. Існують спортивні акції (скажімо, «Біг на шість лап»), коли волонтери беруть собак із притулків на пробіжки, — так тварини більше соціалізуються, що теж сприяє адопції. Допомагають і місцеві адміністрації: деякі надають кошти на ветеринарні послуги чи бонуси за усиновлення старших тварин. 

В Сувалках на Підляшші людині, яка бере з притулку старого собаку, виплачують 1500 злотих. У Камєнську, що в Лодзькому воєводстві, новому господареві виділяють 700 злотих на ветеринарні послуги, зокрема чіпування, стерилізацію чи вакцинацію.

Деякі медійні особи власним прикладом надихають на те, щоб узяти бездомного чотирилапого. Серед них — співачка Дода, актори Аґата Бузек, Марцін Дороцінський, Алєксандра Поплавська, Мая Осташевська. Знаменитості поширюють у соцмережах дописи та фото зі своїми адоптованими улюбленцями, діляться позитивним досвідом, підтримують фонди й притулки та беруть участь у благодійних акціях.

Пес Арчі, який став одним із героїв виставки #zdążyć. Фото: Ярек Деска / Schronisko Na Paluchu / Facebook

Досить дієвою ідеєю, що сприяє адопції котів, є котячі кав’ярні, які віддавна діють у Варшаві, Лодзі, Кракові, Ґданську, Ґдині, Познані, Вроцлаві, Торуні, Ополі та багатьох інших польських містах. Деякі працюють за принципом притулків і, п’ючи каву з друзями, можна обрати собі домашнього улюбленця. 

Тільки в добрі руки

Дослідження показують, що 40 % поляків хотіло би мати собаку, a 29 % — кота. Понад половина майбутніх опікунів чотирилапих планує взяти їх із притулку (за даними порталу Bezprawnik).

Пес Норбі з волонтеркою. Джерело: Schronisko Na Paluchu / Facebook

Співробітники притулків стежать за тим, щоб їхні підопічні потрапили у відповідальні родини. Про кожну тварину вони регулярно публікують інформацію в соціальних мережах. Завдяки такій активній онлайн-присутності одному притулку вдається щороку прилаштувати в нові домівки близько 140–150 собак, які раніше були безпритульними. 

Майбутні господарі мають заповнити анкету, яка містить багато запитань про плани щодо догляду за улюбленцем, час, який вони зможуть приділяти йому, наявність інших людей і тварин у домі тощо. Відтак вони проходять співбесіду. Також працівники притулків навідуються до майбутніх господарів тварин додому, щоб перевірити, чи умови проживання чотирилапих будуть відповідні. Такі візити відбувають і після адопції.

Читати далі

Люди

Бахмут − Варшава. Історія одного цуценяти

Маріанна Філіпчук

Гуманний контроль

Проєкт The State of Pet Homelessness Project 2024 року підрахував, що в Польщі тільки 33 % власників кастрували або стерилізували своїх собак та 57 % — котів. Згідно зі звітом Головного інспекторату ветеринарії Польщі, 2023 року в притулках кастрували або ж стерилізували лише 31,8 % собак та 34, 5 % котів. 

Кошеня, яке привезли до притулку. Джерело: Schronisko Na Paluchu / Facebook

Невдовзі Сеймі має ухвалити закон, який зобов’яже власників собак і котів стерилізувати своїх улюбленців (за винятком тварин, призначених для розведення). За недотримання цього зобов’язання буде штраф 5 000 злотих.

Наразі Польща є єдиною з 27 країн Європейського Союзу, в якій не впроваджено обов’язкового мікрочіпування собак. Чіпування дає змогу швидко встановити власників тварини. 

Собаки з притулку на прогулянці. Фото: Ольґа Собєщанська / Schronisko Na Paluchu / Facebook

За даними проєкту The State of Pet Homelessness Project, 2024 року в Польщі налічувалося тільки 12 % собак та 8–10 % котів, які мали мікрочипи. Однак уже 2025 року чіпування та реєстрація стануть обов’язковими (для собак — до моменту першого щеплення проти сказу, для котів — до досягнення 12 місяців). Ветеринари вноситимуть відповідні дані до централізованої бази, доступ до якої матимуть служби, муніципалітети й власники через додаток mObywatel.

Редакторка Наталя Ткачик