Ополе. Фото: Маріуш Пшигода / Forum

Ополе. Фото: Маріуш Пшигода / Forum

Розташоване у Верхній Сілезії Ополе передусім асоціюється з музичним фестивалем, завдяки якому місто прославилося як столиця польської пісні. Тема музики переплітається і з пам’ятками Ополя, проте сюди варто навідатися не тільки за музичними враженнями. Розповідаємо, де саме побувати і що подивитися в одному з найстаріших польських міст.

Голосний шепіт

Перше місце в Ополі , варте уваги, чекає туристів уже на вокзалі: будівля славиться унікальною акустикою — якщо щось прошепотіти під однією колоною, співбесідник почує кожне слово, перебуваючи під іншою, на протилежному боці залу, попри чималу відстань, велелюдність і стукіт коліщаток валіз. Тут звук поширюється особливим чином — концентрується в одному місці і наповну повертається в іншому. За чутками, цю архітектурну особливість активно використовували на свою користь шпигуни. Невідомо, чи це правда, але сам ефект перевірений неодноразово.

Зал залізничного вокзалу. Джерело: opole.pl

Фестиваль польської пісні

Вийшовши з вокзального приміщення , ви неодмінно помітите неоновий напис «Ласкаво просимо до столиці польської пісні». Це, звісно, не випадковість — Фестиваль польської пісні в Ополі є однією з найвідоміших музичних подій у країні. Він проводиться щороку в червні впродовж уже шести десятиліть і вважається одним із найстаріших у Європі!

Амфітеатр , де щорічно відбувається фестиваль, є однією з головних візитівок міста. Разом із вежею П’ястів, яку часто можна побачити на фотографіях з концертів, вони утворюють кадр, впізнаваний для кожного. На цій сцені народжувалися найбільші польські зірки та з’являлися хіти, які ми наспівуємо досі.

Однією з артисток , які дебютували в Ополі, була Мариля Родович. Від 1968 року вона виступала тут понад 40 разів — уже як зірка. І таких випадків у історії фестивалю чимало.

Фестиваль польської пісні в Ополі. Джерело: opole.pl

Музей польської пісні

Поява музею , присвяченого історії цього місця та його фестивалю, була лише питанням часу. 2016 року Музей польської пісні, розташований біля знаменитого амфітеатру, відчинив свої двері для відвідувачів. Тут можна записати свій спів, повправлятися в грі на ударних інструментах, а ще — годинами слухати музику. Завдяки сучасним технологіям творці музею знайомлять гостей з історією польської пісні від 1920-х років до наших днів.

Ярослав Васік , директор Музею польської пісні в Ополі

Головне для нас — показати , що пісні створюються завдяки співпраці композитора та автора тексту. Я помітив, що ЗМІ все частіше говорять тільки про виконавців, забуваючи про творців пісень, — ймовірно, тому що останні їх менше цікавлять у медійному плані. У нашому музеї ми хочемо підкреслити, що якби композитор і поет не зустрілися, то не постало би багатьох великих хітів.

Експозиція музею польської пісні. Джерело: muzeumpiosenki.pl
  • Адреса музею: Piastowska , 14A

Алея зірок польської пісні

Завершуючи музичну тему , пов’язану з Ополем, варто згадати Алею зірок, що навпроти входу до ратуші на площі Ринок. Вона налічує 80 бронзових зірок з іменами та автографами артистів, серед яких Чеслав Нємен, Мариля Родович, Ева Демарчик , Кора, Кая, Марек Ґрехута та Войцєх Млинарський. Церемонії відкриття нових зірок — одні із найбільш улюблених довколофестивальних заходів. На них приходять велелюдні натовпи, щоб, зокрема, побачити музичних кумирів і навіть поспілкуватися з ними.

Алея зірок польської пісні. Джерело: opole.pl

Театр 13-ти рядів

Опинившись на площі Ринок , зверніть увагу на місце, де знаходився Театр 13-ти рядів. Він діяв з березня 1958 року, а заснували його два актори — Станіслава Лопушанська-Лавська та Еуґеніуш Лавський. Проте театр прославився завдяки режисеру Єжи Ґротовському — він очолював його з 1959 року і був одним із найбільших реформаторів театру ХХ століття. Ґротовський став почесним громадянином Ополя.

1965 року театр назвали «Театром-лабораторією» і він переїхав до Вроцлава. Але на площі Ринок в Ополі все ще можна знайти місце , де він діяв.

Площа Ринок. Фото: Давідіос / Вікіпедія
  • Адреса: Rynek , 4

Острів Болько й зоопарк

Отримавши достатньо культурних вражень , варто вибратися на природу. Однією з великих переваг Ополя є те, що багато його визначних пам’яток розташовано дуже близько одна від одної. Наприклад, потрапити на острів Болько, де зберігся справжній густий ліс — зелені легені міста, — можна, пройшовшись пішки з центру затишними вуличками і мостами. Це ідеальне місце для неквапливих прогулянок, велосипедних поїздок і різного роду активного відпочинку.

Століття тому острів називався Кемпа , Kępa — гай. потім його перейменували на честь князя із династії П’ястів , який володів цими землями, — Больковою Кемпою, а з 1910 року він став міським парком Болько. З півночі та сходу острів омиває річка Одра, з заходу — протипаводковий канал Ульґи, а з північного заходу — залишки Вінського каналу.

На острові є ще одне цікаве місце — опольський зоопарк. Тут мешкає понад 1 ,5 тисячі тварин 290 видів: жирафи і зебри, а також кенгуру і червоні панди, яких не так часто можна зустріти в зоопарках. Відвідувачі можуть побачити, як годують морських левів або горил, а для найменших гостей є дитячі майданчики.

Горила з опольського зоопарку. Джерело: Вікімедіа
  • Адрес: Spacerowa , 10

Папужник

Якщо комусь буде недостатньо спілкування з тваринами в зоопарку , можна зазирнути в розташований поруч папужник. Його мешканці, на відміну від зоосаду, не живуть у клітках — десятки папуг літають над головами відвідувачів. Пернаті настільки звикли до людей, що спокійно сідають їм на руки і плечі. А ще їх тут можна погодувати — спеціальний корм продають на місці.

Папужник. Фото: Coolpaki / Facebook
  • Адрес: Wapienna , 10

Опольська Венеція

Так називаються околиці мальовничого каналу Млинувка , який відокремлює середмістя від тихого району, забудованого віллами — острова Пасєки. Це одне з найбільш чарівних і романтичних місць Ополя: старі кам’яниці, які відбиваються у водному плесі, набережні, бруковані доріжки, декоративні мури, альпінарії та зручні спуски до води. А ще тут чимало лавочок та дерев’яний оглядовий майданчик.

Опольска Венеція. Фото: SuperGlob / Вікіпедія

Пам’ятники на Університетській гірці

Коли , прогулюючись центром, побачите сходи, не полінуйтеся і підніміться ними. Нагорі є чарівний куточок, який називають Університетською гіркою.

Тут зібрані сучасні скульптури митців , чиї життя і творчість були пов’язані з містом. Окрім Осєцької , Нємена чи Ґрехути — великих зірок опольських фестивалів — тут є також пам’ятник, наприклад, згаданому Єжи Ґротовському. Опольський Сквер митців настільки популярний, що його, безсумнівно, можна назвати одним із найбільш фотографованих місць Ополя.

Зустрічається ще одна назва пагорба — Войцєхув. За міською легендою , саме тут наприкінці Х століття празький єпископ і майбутній святий Войцєх навертав до християнської віри, охрещував і навчав. А коли в нього закінчилася вода для хрещення, він вдарив жезлом об землю, і з неї забило чудодійне джерело, вода якого лікувала різні недуги. На місці джерела, за будівлею університету, зараз стоїть невеличка криниця з ажурним викуваним із заліза куполом.

Університетська гірка. Фото: Павел Угорчак / opole.pl

Музичні мурали

Тема музики нагадує про себе впродовж усього перебування в Ополі: прогулюючись містом , туристи можуть налюбуватися муралами , що увіковічують артистів. Перший, який поклав початок усій серії, постав 2020 року та представляв співачку Анну Янтар (Rzemieślnicza 8). Гуляючи центром, ви неодмінно побачите стінописи із зображеннями Кшиштофа Кравчика (вул. Краківська, 34a) та Анджея Новака з гурту TSA (Ściegiennego 7a). А найближчими роками постане ще більше муралів.

Мурал Анни Янтар. Джерело: opole.pl

Центральний музей військовополонених

Концепція цього музею ґрунтується не стільки на експонатах , виставлених у вітринах, скільки на людях, яким ці речі належали. Цей мартирологічний музей постав після Другої світової війни і покликаний документувати нацистські воєнні злочини та берегти пам’ять про їхні жертви. Злочини, скоєні в Ламсдорфі, були пов’язані з існуванням на цій території в 1939-1945 роках одного з найбільших в Європі таборів військовополонених антигітлерівської коаліції.

Музей складається з двох комплексів , у Ламбіновицях та Ополі, розташованих приблизно на відстані 40 км одне від одного. У Ламбіновицях, у будівлях колишнього штабу вермахту та гауптвахти, містяться два відділення музею. Неподалік збереглися й інші залишки колишніх німецьких полігонних будівель, ізоляційних таборів і трьох військових кладовищ. Вся ця територія разом із будівлями музею є Місцем національної пам’яті. В Ополі представлена постійна експозиція «Місце національної пам’яті в Ламбіновицях — регіональна, національна та європейська спадщина», а також проводяться тимчасові виставки.

Центральний музей військовополонених. Джерело: opole.pl
  • Адреса в Ополі: Minorytów 3

«Моєю вулицею тече річка»

Гуляючи містом , можна побачити таблички з написом «велика вода». Наприклад, неподалік «Радіо Ополе» вода свого часу піднялася до другого поверху, тобто на висоту майже чотири метри.

Коли повінь тисячоліття досягла Ополя , ніхто не очікував, що на місто чекає найгірше. Ополе тоді постраждало від найбільшого в історії катаклізму: велика вода прийшла в ніч на 10 липня 1997 року. Збитки обчислювалися мільйонами злотих, назавжди втраченими пам’ятними речима, тваринами із зоопарку на острові Болько, яких не вдалося врятувати. «Моєю вулицею тече ріка» — назва вистави, поставленої в Театрі імені Яна Кохановського на основі реальних оповідей жителів Ополя тих часів.

Сам театр — красива будівля із заскленою кав’ярнею та великою терасою. Навіть якщо вам не вдасться потрапити на виставу , варто побачити, як театр виглядає сьогодні, після кількарічної реконструкції.

Приміщення «Радіо Ополе». Фото: Ванда Ковнацька / radio.opole.pl

Смаколики в легендарному закладі

Не можна оминути увагою й гастрономічні пункти. Для початку — один із найпопулярніших закладів у Ополі , що працює кількадесят років поспіль, — Pierożek. Крім вареників з різними начинками, тут пропонують й інші страви, наприклад, голубці, крокети, макарони та млинці.

Заклад розпочав свою діяльність 1991 року і завдяки смачним вареникам швидко прославився як місце , де можна недорого, смачно та швидко поїсти. В Ополі є три заклади цієї мережі, зокрема одна — в самому центрі, поруч із залізничним вокзалом.

Бар Pierożek. Фото: Pierożek / Facebook

Культові млинці

Є ще один гастрономічний пункт , який не можна не згадати. У центрі, неподалік річки та ринкової площі, розташований заклад Grabówka. Просто на очах відвідувачів тут готують величезні млинці з різними начинками — солодкими і солоними. Зазвичай там багатолюдно, але персонал звик до цього і працює дуже швидко. А побувати в Ополі і не скуштувати млинців у Ґрабувці — майже гріх!

Ґрабувка. Джерело: grabowkanalesniki.pl
  • Адреса: ulica Mozarta , 2

Переклала Марія Шагурі

Катажина Пілярська profile picture

Катажина Пілярська

Всі тексти автора

Читайте також