Прапор Польщі над містом Бендзін. Фото: Роберт Нойман / Forum
26 жовтня 2020

П’ять найважливіших подій в історії Польщі

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Національна пам’ять, перефразовуючи Стендаля, — дзеркало, в яке дивляться народи, щоб краще зрозуміти себе. Так ми можемо дізнатися, які цінності для людей найважливіші. В опитуванні 2018 року поляків просили назвати головні для них історичні події минулих ста літ. Розповідаємо про ті п’ять, які згадувалися найчастіше.

Здобуття незалежности 1918 року

Для британців, французів та багатьох інших європейських народів завершення Першої світової війни пов’язане зі скорботою і трауром: вони оплакують солдатів, полеглих у боях. У Росії, крім того, світова війна переросла у громадянську, яка принесла нові жертви.

Проте для поляків 1918 рік — символ здобуття свободи й повернення на мапу світу держави під назвою Польська Республіка (Річ Посполита), з якої вона внаслідок поділів зникла на 123 роки. Після падіння трьох імперій — австро-угорської, німецької та російської — Юзеф Пілсудський як головнокомандувач Польських збройних сил 16 листопада 1918 року «нотифікував уряди і народи, які воюють і зберігають нейтралітет, про існування незалежної польської держави, що включає всі землі об’єднаної Польщі».

Однак День незалежности поляки святкують не 16, а 11 листопада. Саме цього дня Регентська рада (тимчасовий орган влади на польській території) «з огляду на зовнішню та внутрішню загрозу, з метою уніфікації всіх військових наказів і збереження ладу в країні» передала Юзефу Пілсудському, майбутньому маршалу, всі повноваження командувача польської армії, що згодом стало вважатися символічним початком Другої Речі Посполитої.

Юзеф Пілсудський на святкуванні Дня незалежности, 1926 рік. Джерело: Національний архів Польщі

Падіння/повалення комунізму

«Чи історія повторюється?» — над цим питанням замислювався один із найвідоміших польських сатириків Станіслав Єжи Лєц. І відповідав: «Можливо. Але часто заїкається». У XX сторіччі Польща здобувала незалежність двічі. Уперше, як ми вже говорили, 11 листопада 1918 року, вдруге — 4 червня 1989 року. Цього разу Кліо не затнулася.

У Польщі немає такої однозначної події-символу, як, наприклад, падіння Берлінського муру, яке стало найважливішою маніфестацією кінця комуністичної влади у Центральній і Східній Європі. Але для багатьох поляків таким переломним моментом було 4 червня (дата частково вільних виборів до Сейму). Недаремно акторка Йоанна Щепковська 28 жовтня 1989 року оголосила в ефірі однієї з передач: «Шановні глядачі, 4 червня 1989 року комунізм у Польщі закінчився».

Плакати «Солідарності» біля виборчої дільниці, 4 червня 1989 року. Фото: Кріс Ніденталь / Forum

Вступ до Євросоюзу

1957 року відбувся перший у післявоєнній Польщі конкурс «Міс Полонія». Під час варшавського відсіювання претенденток на участь у фіналі (який проходив у Ґданську, в приміщенні корабельні, що згодом стала колискою демократичних змін), один із німецьких журналістів поставив трьом учасницям провокаційне запитання: «Якби ви мали вибір, то поїхали б до Москви чи Парижа?» Жодна з дівчат не помітила політичного підтексту: всі три моментально, немовби змовившись, випалили: «До Парижа!» Європа за залізною завісою для них, як і для решти поляків, була символом сучасности, означала можливість втілити мрії й втекти від абсурду «будівництва комунізму» — символом утечі від усього, що уособлював СРСР.

Мрія стати частиною європейської єдности здійснилася майже через пів сторіччя. На референдумі 2003 року за вступ Польщі до Євросоюзу проголосувало близько 78 % громадян Польщі. Через рік країна стала повноправним членом спільноти.

Досі поляки залишаються чи не найбільшими ентузіастами європейського проєкту: за даними 2019 року, 91 % опитаних хочуть залишитися в складі ЄС, а 74 % вважають, що якби не Євросоюз, країна розвивалася б гірше. Люди відзначають, як змінилася Польща за останні 15 років завдяки коштам, отриманим від ЄС: з’явилися десятки футбольних стадіонів, відремонтовано школи, збудовано сотні кілометрів доріг. 2018 року фінансовий баланс Польщі у Євросоюзі становив 99 млрд євро (при цьому Польща внесла до бюджету ЄС 48 млрд). І, звісно ж, усі цінують можливість вільно виїхати до Парижа.

Прапори ЄС та Польщі. Джерело: Wikimedia

Поляка обрано Папою Римським

У сучасній Польщі немає нікого, до кого ставилися б із таким пієтетом, як до Папи Івана Павла II. Його постать оточена культом; пам’ятник понтифіку, що народився у Вадовіцах (Малопольща), можна зустріти чи не в кожному містечку. А якщо пам’ятника не знайдеться, будьте певні: у найближчому костелі є портрет польського Папи або меморіальна дошка на його честь.

Кароль Войтила, обраний 16 жовтня 1978 року на папський престол, для багатьох поляків — не тільки найбільший моральний авторитет, а й претендент на звання автора найвідомішої цитати в історії Польщі.

Папа-поляк став утіленням свободи, але про цю свободу в специфічних умовах комуністичної Польщі не можна було говорити відверто, і він це добре розумів. Тому 1979 року, коли Кароль Войтила вперше відвідав батьківщину в ролі Папи, він завершив проповідь словами: «Нехай зійде Дух Твій і відновить обличчя землі, цієї землі». Тільки одне слово, додане в парафраз 104-го псалма, надало йому нового сенсу, зрозумілого всім.

Іван Павло ІІ у Польщі, 1991 рік. Фото: Вітольд Скотніцький / Forum

Друга світова війна

Злі язики напевно ствердили б, що Кліо вирішила жорстоко пожартувати над поляками. Один із найбільших парадоксів польської історії: із першого дня Другої світової війни поляки воювали на боці майбутнього переможця, проте сьогодні мало хто з них вважає себе переможцем.

У вересні 1939 року Німеччина й СРСР напали на Польщу і розділили між собою її територію. Хоча в червні 1941 року внаслідок нападу Третього райху Москва й опинилася в одному таборі з Польщею, після війни вона не була готова відновити територіальний довоєнний (до 1939 року) статус-кво. Більшість теренів Польської Республіки, які СРСР зайняв 1939 року, згідно з пактом із Гітлером, залишилася під владою Сталіна.

Говорячи про велику політику, в рамках якої за спиною поляків приймалися доленосні для них рішення, ми не повинні забувати і прo людський вимір: Друга світова війна забрала життя приблизно 5,6 млн польських громадян, тобто близько 16 % населення довоєнної Другої Речі Посполитої (для порівняння: в СРСР відповідна кількість становить 13,8 %).

Найбільша катастрофа в історії Польщі? Можливо. Одна з найтрагічніших подій? Безумовно.

Варшава після повстання. Фото: Ян Морек / Forum

Яке значення має історія?

Чому поляки назвали саме ці події? Не тільки через їхню історичну значущість. Якщо пильніше заглянемо в дзеркало пам’яті, то розгледимо цінність, яка стоїть за кожною з них і яка для респондентів є найважливішою: свобода. Свобода, про яку писав Пілсудський у тій самій ноті від 16 листопада 1918 року: «Політична ситуація в Польщі й кайдани окупації досі не дозволяли польському народу вільно говорити про свою долю». Свобода, яку поляки, кожен по-своєму, святкують щороку 11 листопада.

Переклав Андрій Савенець

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Бартломєй Ґайос

Історик, секретар «Нової Польщі». Автор статей про революцію 1917 року та про політику пам’яті. Писав для журналу Polityka і видання…