Cовєтські солдати руйнують польські прикордонні укріплення, 17 вересня 1939 року. Джерело: Інститут національної пам’яті Польщі
04 вересня 2020

17 вересня 1939. Цей день зриває маски

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Інтерв’ю з істориком, співробітником товариства «Меморіал» Нікітою Пєтровим про совєтське вторгнення в Польщу.

Євген Клімакін: Що відбулося 17 вересня 1939 року?

Микита Петров: СРСР підло напав на Польщу. Щоб краще зрозуміти цю подію, варто назвати ще одну дату — 23 серпня 1939 року. Того дня Радянський Союз і Німеччина підписали договір, за яким було поділено сфери впливу. Цей пакт і розв’язав Другу світову війну. Гітлер почав агресію 1 вересня нападом на Польщу. Сталін увів війська 17 вересня.

ЄК: Як починалося совєтське вторгнення?

МП: Червона армія перетнула польський кордон. Гітлер і Сталін вирішили покінчити з цією країною. Усе було сплановано, домовлено заздалегідь. Гітлер, до речі, всіляко намагався прискорити совєтську агресію. Після 1 вересня його дипломати слали в Кремль депеші з питаннями, чому Червона армія досі не на території Польщі. Гітлер хотів, щоб СРСР швидше зробив те, про що вони домовилися.

ЄК: Польща не була готова до нападу з обох боків?

МП: Керівництво Польщі не очікувало, що Сталін завдасть удару. Саме тому не було належного спротиву. Офіційно СРСР стверджував, що Червона армія йде до Польщі рятувати «братів».

Совєтське вторгнення в Польщу, 17 вересня 1939 року. Джерело: wikimedia.org

ЄК: Що тоді писали газети?

МП: У всесоюзній пресі писали, що СРСР прийшов на допомогу західним українцям і західним білорусам — братам, яких гнобили польські пани, — а також рятує польських «трудящих» від капіталістів. У тодішніх совєтських газетах військових округів події осені 1939 року подавалися як справжня війна проти «білопанської» Польщі. В одній, наприклад, є нарис «Нічний бій» про те, як багнет і приклад роблять у Польщі свою справу. Такі публікації не залишали сумніву в тому, що СРСР розпочав війну проти сусідньої держави.

ЄК: Що ще вказувало на початок агресії?

МП: Наприклад, у Києві в жовтні-листопаді 1939 року (вже після захоплення Польщі) влаштували виставку трофейної зброї. Публіка приходила й розважалася, розглядаючи, до прикладу, гармату, залишену в Польщі ще з царських часів. Усе це подавалося як воєнний успіх СРСР.

ЄК: Чи совєтські військові, перетинаючи польський кордон, розуміли, в чому беруть участь?

МП: Прості солдати були одурманені пропагандою, чимало з них щиро вірили, що йдуть на допомогу братнім народам. Вищі чини охопив чад війни. Скажімо, Васілій Чуйков, який згодом став маршалом СРСР, говорив, що не можна зупинятися, слід видати директиву «Дайош Варшаву, дайош Берлін», але цьому було покладено край.

ЄК: Чому?

МП: Сталін не хотів сваритися з Гітлером. Він особисто дав телеграму, що «Чуйкову треба зробити надирання» — тобто «надерти зад». Сталін сподівався, що війна між Францією, Великою Британією та Німеччиною триватиме довго, а потім він скористається їхньою слабкістю. Його надії не виправдалися: Гітлер діяв швидко, він виявився надто сильним. Те, що райх розгромив Францію, справило на Сталіна дуже гнітюче враження. Він зрозумів, що залишився в Європі сам на сам із Гітлером.

ЄК: Чому Сталін напав на Польщу пізніше ніж Гітлер?

МП: Через побоювання, що його винуватість буде очевидна, якщо СРСР виступить одночасно з Гітлером. Він хотів вдати, ніби ми ввійшли туди, бо польської держави вже й не існує. Розмови про те, що 17 вересня не існувало польського уряду — абсурд і неправда: він був, його визнавали інші держави. Проте Сталін стверджував, що там немає жодної влади. Такий маневр Гітлерові не сподобався, але коли Червона армія перетнула польський кордон, війська райху відійшли на передбачену пактом територію — наприклад, віддали Львів. До речі, напередодні 17 вересня Москва й Берлін обмінювалися дуже цікавою кореспонденцією. Львів зайняли німці і Сталін висловлював побоювання, чи відійдуть німецькі військові з території, яка має належати СРСР. Гітлер його заспокоїв, написавши, що той отримає все згідно з домовленостями.

Палац Браніцьких у Білостоці, прикрашений портретом Йосифа Сталіна, вересень 1939. Джерело: Інститут національної пам’яті Польщі

ЄК: Чи Сталін і Гітлер рівною мірою відповідальні за початок війни?

МП: Вважаю, що рівною. Пакт Молотова—Ріббентропа став спусковим гачком початку війни. Завдяки пакту з СРСР Гітлер здобув союзника в цій кампанії. Не взагалі, а саме на цьому етапі. Сталін став для Гітлера партнером зі схожими інтересами. Чи могла Франція або Велика Британія запропонувати Сталіну частину Польщі? Звісно ж, ні. А Гітлер запропонував. Якби не було домовленості про розподіл сфер впливу,війна б розгорталася зовсім по-іншому.

ЄК: Що Сталін мав на меті?

МП: Він прагнув захопити інші країни й поширити комуністичну ідеологію. Сталін, як йому здавалося, скористався тоді щасливою нагодою. Йому незручно було вмовляти Гітлера поділити територію інших держав. Але коли Німеччина проявила ініціативу, коли Ріббентроп захотів потрапити на прийом у Кремль, Сталін зрозумів: його час настав. Ось воно, те жадане яблуко, яке достигло й падає просто в руки. Інша справа, що яблуко виявилося з червоточиною. Сусідство з райхом обернулося для СРСР трагедією й страшними втратами. Воєнні події 1941 року почасти пояснюються таємними протоколами 1939 року і змовою з Гітлером.

Совєтські солдати ведуть колону польських військовополонених, вересень 1939. Джерело: Інститут національної пам’яті Польщі

ЄК: Від деяких російських політиків сьогодні можна почути, що в початку Другої світової війни винна Польща.

МП: Найзручніше звалити вину на жертву агресії. Це досить-таки поширена логіка злочинця. Правда в тому, що війну розпочали Німеччина та СРСР. Ніхто не має права руйнувати суверенітет незалежної держави тільки тому, що нам так хочеться. Які б не були польські провини, вони жодним чином не виправдовують того, що Німеччина й СРСР зробили з цією країною.

ЄК: Чому Росія не дає чесної оцінки подіям 17 вересня?

МП: Тому що для керівництва Росії імперськість сильніша, ніж міжнародне право. Захопити те, що, на думку Кремля, йому належить, – набагато важливіше, ніж дотриматися міжнародних правил.

Сьогодні Росія робить те саме, що чинила Німеччина 1939 року: викручує руки сусідам, висуває ультиматуми, вводить війська. За своїми методами, ідеологією, поясненнями Росія нині — це реінкарнація Третього райху.

Напередодні війни Гітлер говорив, що треба збирати німецький народ, німецькі землі, що німці — це найбільш розділена нація. Кілька років тому Путін сказав, що росіяни — найбільш розділена нація у світі. Якщо до цього додати його висловлювання, що розпад СРСР — наймасштабніша геополітична катастрофа сторіччя, то весь набір реваншистських ідей для виправдання агресивних воєн ми вже маємо. Події 17 вересня 1939 року зірвали маски з тих, хто керував СРСР у минулому сторіччі. Ця дата зриває маски і з нинішніх російських ідеологів та політиків.

ЄК: Досить-таки страшні паралелі.

МП: Колективний Захід не зробив висновків із того, що Росія чинить від початку сторіччя. Відмова виводити російські війська з Придністров’я: треба було звернути на це увагу, але всі махнули рукою. Відтак був мюнхенський виступ Володимира Путіна 2007 року, коли він дав зрозуміти, що Росія хоче поводитися не так, як від неї очікують. Коли 2008 року розгорнулася російська агресія проти Грузії, Заходу слід було бити на сполох. Звичайно, тоді велися консультації, перемовини, але російські війська так і не повернулися туди, де вони перебували до серпня 2008 року. Потім почалася агресія проти України. Далі може бути ще гірше.

ЄК: 2019 року Польща не запросила президента Росії на заходи з нагоди річниці початку війни.

МП: Правильно. Чи росіянам прикро, що нас не запросили? Прикро! Чи ми заслужили це? Заслужили! Тому що наша країна не тільки нічого не навчилася з 1939 року, а й досі продовжує агресивну політику. Ми стали державою-парією, порушником міжнародного права. Після початку Другої світової війни керівництво СРСР повідомило громадянам, що вони уникнули війни, і ті зраділи. Мовляв, усі в Європі воюють, а в нас — мир. «СРСР — величезний материк миру», говорила тоді пропаганда. Люди не розуміли, що детонатор катастрофи вже закладений, механізм війни запущений, а мільйони приречені на смерть. Через 80 років чимало людей знову радіють, що десь точаться війни, а в нас — ні, і не хочуть розуміти, яка роль Росії в тому, що відбувається. Це дуже сумно.

З російської переклав Андрій Савенець

  • Facebook
  • Twitter
  • Telegram

Євген Клімакін

Заступник головного редактора «Нової Польщі». Працював на порталі culture.pl, Польському радіо, телеканалах TVN та «1+1», писав для National…