На тлі звірств, скоєних російськими нелюдами проти українців на Київщині, знищення історично-архітектурних пам’яток видається далеко не першочерговою проблемою. Ми можемо відбудувати зруйноване, але повернути вбитих, загоїти психологічні каліцтва тих, у кого на очах розстрілювали й ґвалтували батьків і дітей, — ніколи.

І все ж зараз надзвичайно важливо документувати, здавалося б, менше зло, скоєне Росією, адже ворог намагається знищити не тільки нас, українців, фізично, а й нашу душу, історію, уособлену в культурі.

Згідно з Гаазькою конвенцією 1954 року, руйнування об’єктів культурної спадщини є воєнним злочином.

Станом на 23 квітня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики задокументувало 242 епізоди воєнних злочинів росіян проти культурної спадщини в Україні, скоєні після 24 лютого.

Унаслідок російських обстрілів зруйновано та пошкоджено понад 58 українських пам’яток архітектури й містобудування, зокрема 5 — національного значення. Постраждало понад 25 цінних об’єктів історичної забудови — старовинних споруд другої половини ХІХ – початку ХХ століття, а також з десяток меморіальних стел і скульптур. Також пошкоджено близько 12 музеїв та історико-архітектурних заповідників, 6 театрів і кінотеатрів, 5 бібліотек.

Злочини російських військових зафіксовано на території десяти областей України та в столиці, зокрема, за приблизними даними, 54 — на Харківщині, 22 — на Донеччині, 16 — на Чернігівщині, 10 — на Київщині, 9 — на Луганщині, 9 — на Сумщині, 5 — у Києві, 4 — у Запорізькій області, 4 — на Житомирщині, 1 — на Дніпропетровщині, 1 — на Херсонщині.

Позаяк війна триває і її завершення не передбачається в найближчому майбутньому, мартиролог пам’яток збільшуватиметься. Проте вже на цю мить кількість пошкоджених та знищених культурно-історичних об’єктів настільки велика, що описати всі неможливо. Тому я розповім про деякі й проілюструю їх довоєнними фотографіями у зіставленні з актуальними світлинами.

Тростянець

2019 року мені пощастило побувати в Тростянці на Сумщині. В місті, яке перебувало під російською окупацією з перших днів широкомасштабної агресії й яке звільнили наприкінці березня. Пригадую, як мене вразила чистота Тростянця, та ще більше — його численні пам’ятки. Одна з найвідоміших — так званий Круглий двір (XVIII–XIX століття), що не має аналогів на території України. Ймовірно, він слугував театральною ареною в часи, коли в Тростянці жили російські аристократи Ґоліцини. Зараз споруда пошкоджена осколками від вибухів.

Поруч — палац Ґоліциних-Кьоніґів. Тут 1864 року Пьотр Чайковський, тоді ще не відомий, писав свою увертюру «Гроза». Саме той Чайковський, який є одним зі стовпів «русского міра». Після вигнання окупантів із міста палац, де розташовувався музейно-виставковий центр «Тростянецький», опломбували. Музейна експозиція (в тому числі присвячена Чайковському) розгромлена, доля експонатів невідома, а фасади пам’ятки сильно пошкоджені.

Палац Ґоліциних-Кьоніґів. Джерело: особистий архів Дмитра Антонюка / Міністерство культури та інформаційної політики України

Ще більше не пощастило будинку управителя палацу Кьоніґа, розташованому в мальовничому ландшафтному парку «Нескучне». Споруду в стилі модерн, зведену 1911 року, знищили ворожі обстріли та пожежа. Дах, перекриття та інтер’єри згоріли вщент.

Будинок управителя палацу Ґоліциних-Кьоніґів. Джерело: особистий архів Дмитра Антонюка / Міністерство культури та інформаційної політики України

Чернігів

Чернігівщина та її столиця завжди були для мене чимось магічним. Напевно, через численні пам’ятки доби Київської Русі. Тієї, підкреслюю, Русі, наступницею якої палко проголошує себе Росія. Передусім у культурному плані. Звідси походить святий Антоній Печерський — один із засновників Києво-Печерської лаври, оплоту Московського патріархату в Україні.

Єлецький монастир. Джерело: особистий архів Дмитра Антонюка / Міністерство культури та інформаційної політики України

До 24 лютого в Чернігові було небагато православних церков, більшість належала до Московського патріархату. І прошу — в березні під час обстрілу російських військових пошкоджено одну з найцінніших пам’яток XII–XIX століть — Єлецький монастир. Осколки пробили бані старовинної Успенської святині, дзвіницю в стилі українського бароко і монастирські мури.

Обласна дитяча бібліотека в Чернігові. Джерело: Міністерство культури та інформаційної політики України

Унаслідок російських бомбардувань Чернігова частково знищено прекрасну неоґотичну будівлю кінця ХІХ століття, де колись містився музей українських старожитностей Василя Тарнавського, а з совєтських часів тут знаходиться обласна дитяча бібліотека. Варто згадати, що на теренах України, які перебували й перебувають під російською окупацією, зафіксовано випадки, коли ворог спалював українські підручники. Робилося це цілеспрямовано, позаяк український наратив не відповідає концепції «єдіного народа» і «русского міра».

Мабуть, цьому «міру» сильно заважав і Обласний молодіжний центр (у 1935–1947 роках — кінотеатр імені Щорса), який майже століття красувався в самому центрі Чернігова, допоки його не знищила російська авіабомба.

Харків

Успенський собор. Джерело: Міністерство культури та інформаційної політики України

Прекрасний Харків із розлогими кварталами будівель кінця ХІХ – початку ХХ століття в стилях ар-нуво, модерн, сецесії, і пізніше — конструктивізму в ці миті страждає від ворожих обстрілів. Росіяни бомбардують і середмістя, де що третя споруда — пам’ятка архітектури. Вже пошкоджено бароковий Успенський собор (Московського патріархату), легендарний будинок «Слово», в якому жили митці українського Розстріляного відродження, церкву Жон Мироносиць, зведену проросійським покійним мером Кернесом, величну Харківську хоральну синагогу з початку ХХ століття, в архітектурі якої присутні елементи марокканського зодчества, курію Римсько-католицької Харківсько-Запорізької єпархії.

Фасад економічного факультету Харківського університету імені Василя Каразіна. Джерело: Міністерство культури та інформаційної політики України

Від ракетного удару дуже сильно постраждав і комплекс споруд пожежної частини з каланчею з 1886 року. Російські ракети частково зруйнували фасад економічного факультету Харківського університету імені Василя Каразіна, зведеного 1925 року.

Проте найбільше постраждала Харківська обласна державна адміністрація: 1 березня неподалік влучила надпотужна ворожа ракета. Вибух напівзруйнував споруду колишнього обкому компартії, зведену 1951 року, були й жертви серед мирного населення. Це самісінький центр Харкова, де розташована величезна (як тут стверджують — найбільша в Європі) площа Свободи, на якій багато років височіла статуя Лєніна і де у вересні 2008 року безкоштовний концерт для 350 000 людей давали Queen та Paul Rogers. Тим часом обстріли Харкова тривають.

Харківська обласна державна адміністрація. Джерело: Міністерство культури та інформаційної політики України

***

Я написав навіть не про третину пошкоджених і знищених під час російсько-української війни пам’яток архітектури на території України. Міністерство культури та інформаційної політики створило спеціальну платформу, на якій фіксуються злочини росіян. Тут можна переглянути актуальні фото наших цінних споруд після руйнувань російськими військовими.

Здебільшого пошкоджено церкви Московського патріархату. Наприклад, 12 березня внаслідок російських авіабомбардувань вибило шибки в осередку «русского міра» в Україні — Святогірській лаврі на Донеччині, де влітку 2014 року ченці переховували бойовиків так званої ДНР та їхню зброю. Зазнають руйнувань й історичні резиденції російської аристократії, як-от згаданий палац Ґоліциних у Тростянці й обстріляний із російської техніки маєток Попова у Василівці на Запоріжжі. Цікаво, що вежі, постраждалі внаслідок ворожих обстрілів, — зменшені копії московського кремля.

Святогірська лавра. Джерело: особистий архів Дмитра Антонюка / Міністерство культури та інформаційної політики України

Гадаю, російські орки взагалі не переймаються, по чому гатять. Чи то Московський патріархат, чи то музей Чайковського, чи маріупольський драматичний театр. Натомість в їхній паралельній пропагандистській реальності, де біле — то чорне і навпаки, все це, включно із різаниною цивільного населення під Києвом, скоїли «бандерівські нацисти», хоча ті, хто пережив ці жахіття, говорять протилежні речі. Тож, на жаль, мартиролог українських пам’яток продовжує зростати внаслідок злочинів абсолютного російського зла у людській подобі.