Даріюш Яронь: Я хотів би почати з роз’яснення , що таке війна і воєнний злочин у світлі міжнародного права.
Марцін Марцінко: Воєнні або бойові дії — це акти насильства , які сторона збройного конфлікту використовує проти противника з метою змусити його припинити опір і вдатися до послуху. Таким чином воєнні дії здійснює сторона, яка воює. Крім того, це ворожі дії, які характеризуються застосуванням насильства. Важливо, що воєнні дії можуть відбуватися тільки у разі міжнародного чи внутрішнього збройного конфлікту.
Однак не кожне застосування сили під час збройного конфлікту вважається веденням воєнних дій: застосовувати силу можна , наприклад, щоб придушити заворушення чи арештувати людей, які його спричинили — тоді це буде поліційна діяльність, пов’язана з охороною громадського порядку. Воєнні дії передбачають збройні сутички, але вони не обмежуються тільки боєм — це також інші, шкідливі для противника види діяльності, зокрема збір розвідувальних даних, пошуки цілей або мінування доріг.
ДЯ: Коли ми можемо говорити про правомірність воєнних дій?
ММ: Воєнні дії є правомірними , якщо вони спрямовані на збройні сили противника — його бійців, військову техніку, літаки, кораблі, об’єкти та споруди військового значення, одним словом — дії проти так званих військових цілей. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, що регулює ведення військової діяльності сторонами конфлікту, застосування насильства має обмежуватися виключно цими цілями — метою збройного конфлікту є військова поразка противника. Якщо ж бойові дії спрямовані проти людей і майна, які охороняються цим законом, то їх слід розглядати як воєнні злочини.
ДЯ: Зупинімося трішки , щоби пояснити, що таке воєнні злочини.
ММ: Їхній перелік дуже великий і може стосуватися не лише воєнних дій , а й поведінки окупаційної влади, наприклад, застосування колективних покарань. Однак якщо йдеться про воєнні злочини, скоєні під час воєнних дій, то передусім маються на увазі напади на людей, яких захищає держава, — на цивільне населення й солдатів, які припинили боротьбу, оскільки були поранені, захворіли, зазнали кораблетрощі чи здалися і стали військовополоненими. Також охороняється цивільне майно та об’єкти: будинки та житлові масиви, школи, магазини, місця релігійного культу, театри, будівлі цивільної адміністрації та об’єкти, що перебувають під особливою охороною — лікарні (як військові, так і цивільні), об’єкти культурного значення та ядерні електростанції.
ДЯ: А як щодо ведення війни? Адже не всі методи дозволені.
ММ: Справді , до воєнних злочинів, які можуть бути скоєні під час бойових дій, залічують і використання заборонених методів та засобів боротьби. Загалом засоби боротьби — це різні види зброї та озброєння, застосування яких регулює міжнародне гуманітарне право. Деякі з них суворо заборонені, наприклад, хімічна зброя, протипіхотні міни та отруйна зброя, а на інші поширюються певні обмеження, наприклад, на запалювальну зброю, якої не можна використовувати в густонаселених районах.
А методи боротьби — це способи застосування цієї зброї , тобто повітряні бомбардування або артилерійський вогонь, а також способи ведення бою, такі як облоги, засідки, диверсії. Як і засоби, певні методи ведення бою також можуть бути заборонені, наприклад бомбардування міст і населених пунктів, вдавання до віроломних дій (наприклад, перевдягання в форму супротивника, щоб напасти на нього зненацька) або ж навмисне знищення майна, необхідного для виживання мирного населення.
Воєнні злочини належать до міжнародних , їх список можна знайти в конвенціях з міжнародного гуманітарного права, наприклад, у чотирьох Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 року, а також у Римському статуті Міжнародного кримінального суду.
ДЯ: Які найразючіші сигнали надходять з України про воєнні злочини , скоєні російською стороною?
ММ: Кожен воєнний злочин заслуговує на осуд і повинен бути засуджений. Список цих злочинів дуже великий , але, за даними ЗМІ, найбільше відомо про злочини проти цивільного населення (громадян України), скоєні під час воєнних дій, у тому числі злочини проти цивільного майна та об’єктів. Це прицільні бомбардування та обстріли цивільних об’єктів (як цілих районів і житлових масивів, так і окремих будівель, як-от школи чи лікарні), під час яких гинуть люди; це напади без розрізнення військових і цивільних об’єктів (із застосуванням забороненої зброї, такої як касетні бомби), напади на майно під особливим захистом (наприклад, на атомну електростанцію) або акти насильства проти цивільного населення, зокрема жінок і дітей.
З цими нападами пов’язаний злочин залякування цивільного населення. Якщо метою нападу або навіть загрози нападу є тероризувати людей , щоби, наприклад, змусити їх чи владу піти на поступки, здатися або остаточно капітулювати, то це заборонений метод боротьби, і його не можна виправдовувати.
Є також повідомлення про злочини , скоєні на окупованих російськими військами територіях — наприклад, безпідставне захоплення приватної власності, пограбування, знищення державного та приватного майна, обстріли мирного населення під час евакуації, відмова евакуювати цивільне населення та надати гуманітарну допомогу. Такі дії є серйозними порушеннями законодавства про військову окупацію, яке є частиною міжнародного гуманітарного права. Окупант не має необмеженого права користуватися окупованою територією, він повинен враховувати потреби мешканців та гарантувати їм безпеку й можливість нормально функціонувати у складній для них ситуації.
ДЯ: Як слід документувати воєнні злочини? Що може бути їхнім доказом?
ММ: Насправді , будь-який спосіб задокументувати воєнні злочини — це добре, тому що чим більше доказів, тим більша ймовірність того, що прокуратура або судові органи вважатимуть злочин задокументованим і підтвердженим, а це дозволить пред’явити звинувачення підозрюваним. Слід пам’ятати, що в судовому провадженні можуть бути як речові докази (наприклад, документи, фотографії, відео, предмети), так і особисті докази (зокрема свідчення очевидців, висновки експертів). Наприклад, колишній прем’єр-міністр Польщі Тадеуш Мазовецький, перебуваючи на посту спеціального доповідача ООН у колишній Югославії та готуючи звіти про ситуацію з правами людини в цьому регіоні (зокрема, документуючи порушення цих прав), задля підтвердження автентичності зібраної інформації цитував їх у звітах лише після того, як їх підтвердили три незалежні джерела.
ДЯ: Хто може збирати докази?
ММ: Кожен охочий , хоча організовано і систематично цим займаються державні органи та різноманітні міжнародні й громадські організації. У п’ятницю, 4 березня, Рада ООН з прав людини створила слідчу комісію для розслідування порушень прав людини, пов’язаних з агресією Росії в Україні. До того ж докази цих порушень уже збирають такі громадські організації, як Amnesty International і Human Rights Watch.
Загалом , однак, будь-який доказ може мати важливе значення. Дозволю собі навести приклад групи іспанських журналістів, які поїхали до провінції Дарфур у Судані, щоб підготувати документальний фільм про злочини, скоєні суданською владою проти чорношкірих мешканців цього регіону. Потім цей фільм передали прокурору Міжнародного кримінального суду в Гаазі й використали як доказ у процесі проти президента Судану Умара аль-Башира, ордер на арешт якого видав цей суд.
Зібрані матеріали та докази варто зберегти , і, звісно ж, слід подумати про передачу їх у відповідні державні органи чи організації, які займаються документуванням порушень. Варто згадати, що в Польщі у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну Інститут Пілецького створив Центр документування російських злочинів в Україні імені Рафала Лемкіна.
ДЯ: Які реальні наслідки воєнних злочинів , вчинених російськими солдатами? Що і кому загрожує?
ММ: Воєнні злочини належать до категорії міжнародних злочинів , тобто найтяжчих злочинів у світлі міжнародного права, які переслідуються за так званою універсальною юрисдикцією. До списку міжнародних злочинів також входять злочини проти людства, злочин геноциду та злочин агресії. З точки зору сучасного міжнародного права, будь-яка особа може бути відповідальна за ці злочини, якщо буде доведено, що вона їх скоїла або віддала наказ скоїти — це принцип індивідуальної кримінальної відповідальності. Натомість універсальна юрисдикція означає, що кожна держава може переслідувати та карати осіб, обвинувачених у скоєнні воєнних злочинів (чи загалом міжнародних злочинів), незалежно від того, де ці злочини були вчинені чи якою була національність виконавця чи жертв цих злочинів.
Таким чином кожен воєнний злочин , скоєний російськими солдатами на території України, тягне за собою індивідуальну кримінальну відповідальність, а особи, які ці злочини вчинили, можуть бути засуджені як українськими судами, так і державними судами інших країн (у тому числі російськими, хоча нині це важко уявити), відповідно до принципу універсальної юрисдикції. Як приклад можу навести те, що польська прокуратура вже порушила провадження у справі про злочин агресії проти України.
ДЯ: Окрім солдатів , які виконують накази, їхні командири теж можуть бути притягнуті до відповідальності?
ММ: За воєнні злочини відповідальні не лише військові , які їх вчинили, а й командири, які наказали це зробити. Існує багато прикладів розгляду справ міжнародними кримінальними трибуналами (наприклад, Міжнародним військовим трибуналом у Нюрнберзі, Міжнародним кримінальним трибуналом щодо злочинів, скоєних у колишній Югославії), коли вироки виносили проти військових командирів, а також цивільних керівників, якщо вони мали фактичну владу та контроль над особами, які чинили злочини. Варто додати, що військовий командир відповідальний за злочини, скоєні його підлеглими за його наказом, а також за вчинені підлеглими злочини, про які він знав або на той момент повинен був знати.
ДЯ: А як щодо Владіміра Путіна? Це його війна...
ММ: Враховуючи факти та масштаби влади та контролю президента Путіна , йому можуть бути висунуті звинувачення у воєнних злочинах. Важливо, що факт виконання певною особою публічної функції — наприклад, глави держави, — не звільняє винуватця від кримінальної відповідальності і сам по собі не може бути підставою для пом’якшення покарання. Однак проблема може полягати в тому, що президент Путін є особою, яка обіймає посаду глави держави зараз, тож навіть якщо йому буде висунуто звинувачення, наприклад, польською прокуратурою, або його переслідуватимуть за запитом прокурора Міжнародного кримінального суду, його буде важко притягнути до відповідальності. Додаймо, що цей суд на вимогу 39 країн розглядатиме воєнні злочини, скоєні на території України, але статут Міжнародного кримінального суду передбачає пріоритет національних систем кримінальної відповідальності. Юрисдикція цього суду вступає в дію лише тоді, коли країна не бажає або не може вести таке провадження.
ДЯ: За яких обставин можна було б притягнути російського лідера до відповідальності?
ММ: Поки Владімір Путін виконує функції президента Росії , малоймовірно, що його притягнуть до відповідальності перед державним або міжнародним судом. Однак якщо президент Путін так чи сяк піде з посади, його зможуть затримати і притягнути до відповідальності держави, які ухвалять таке рішення, або ж передати його Міжнародному кримінальному суду.
Переклала Марія Шагурі
