Поки багато хто мріяв вирватися з ПНР на Захід , 22-річний Кріс Ніденталь вчинив навпаки — із демократичної Великобританії поїхав на батьківщину своїх батьків: в сірий, але найвеселіший (як його називали) барак соціалістичного табору.
Він народився й зростав у типовій польській родині на вигнанні. Батько , прізвище якого говорить про далеке німецьке коріння, був родом зі Львова. До Другої світової Ян Ніденталь працював військовим прокурором у Вільно (сучасний Вільнюс) , звідки 1940 року виїхав у Францію. Мати ж народилася на Волині, в Луцьку. Вона працювала в Польському телеграфному агентстві, а після нападу Радянського Союзу восени 1939 року покинула Польщу разом із урядом. З майбутнім чоловіком Гелена Лижванська познайомилася в Англії вже після війни.
Батьки не емігрували , в Лондон їх закинула війна. [...] Мене виховали в польському дусі. Різдвяні канікули ми проводили за щедро накритим столом. Нам із сестрою було краще ніж англійським дітям , адже ми отримували подарунки в переддень Різдва, а вони — на день пізніше. Стіл накривали, як у Польщі — борщ із вушками , короп, оселедець, хоча знайти ці харчі було непросто.
Після переїзду в Польщу 1973 року Кріс Ніденталь намагався робити нейтральні фотографії та свідомо уникав політики. Вперше він привернув увагу спецслужб , коли звернувся з проханням зробити кілька знімків прем’єра ПНР Пйотра Ярошевича в домашніх умовах. Після цього Бюро охорони уряду викликало фотографа у варшавський готель Grand на таємну розмову. Дозволу Ніденталь, звичайно ж, не отримав, зате після зустрічі спецслужби завели на нього окрему папку і дали кодове ім’я «Кріт».
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/4xSOnK6bJjQXLeBNI66pxI/14f1d6e85342554bbd9213414720af9b/forum-0428243742.jpg)
Тоді , після понад двох десятиліть правління комуністів, система почала сипатися. Кріс Ніденталь став одним із головних свідків похорону Польської Народної Республіки, розтягнутого на 20 років.
Сам факт того , що я опинився за залізною завісою, був чимось неймовірним для молодого недосвідченого фотографа. Я знав, що політична й економічна система тодішньої Польщі — жахливі, і все ж мене це дуже вабило. Незважаючи на погані умови, люди тут добрі й гостинні. Та найважливіше, що (як з’ясувалося пізніше) в Польщі я пережив надзвичайно цікаві часи: обрання Папи-поляка, страйк у Ґданську й народження «Солідарності» , «карнавал “Солідарності”», воєнний стан і ті довгі, сумні й темні часи аж до 1988 року, коли зажевріла іскра надії й почалися переговори за круглим столом.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/6Q5GZN13uvdm2fHCxua3hu/edea6242e27b91dd56cc2bb6e78a7ab3/forum-0428534066.jpg)
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/6RJouje99bndKWUY3I3xJt/d2aef55782d7f43cc7032b42763b5c16/nich_240419_013.jpg)
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/6NlFWmR6oeqnpweT1jBMLq/9b9b282f0abae7eb2fdb3fd9a63716f9/nich_231008_19.jpg)
Улітку 1980 року Кріс Ніденталь подорожував Швецією , але його відпустку перервала інформація про протести в Польщі , яка пролунала з колонок маленького радіоприймача. За кілька днів він уже був на Ґданській корабельні разом із британським кореспондентом Майклом Добсом. Спочатку ґданські робітники ставилися до них скептично , але врешті-решт пропустили, щоправда, за однієї умови: жодних фотографій.
Я погодився , але для фотографа це була дурна ситуація. Нас провели в один із залів, мене посадили біля вусатого чоловіка. Як потім з’ясувалося, це був Лєх Валенса , про якого я нічого не знав. Я перекладав Майклу розмову Валенси і директора корабельні, Клєменса Ґнєха.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/1nnu4nsiQAdo8f5PfSMEKM/b0ef08b4ed1d80fb580a57e921ef305a/forum-0428277945.jpg)
Один із найвідоміших знімків фотографа був зроблений під час воєнного стану в ПНР. Кріс Ніденталь зафіксував військових біля варшавського кінотеатру «Москва» з афішею стрічки «Апокаліпсис сьогодні».
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/eTzOqE1C7Ux7WnJ6aBjNQ/9c489914b3c26853e716ad1456249bd5/P1011977.jpg)
Кріс Ніденталь зробив цей кадр 14 грудня 1981 року зі сходової клітки. Неважко здогадатися , чим усе могло закінчитися, якби його помітили солдати. Світ побачив світлину завдяки німецькому студенту, якого Ніденталь зустрів на варшавському залізничному вокзалі. Юнак погодився перевезти плівку через кордон і занести її в редакцію журналу Newsweek. Мабуть, жодне фото не передає суті воєнного стану настільки точно, як знімок Кріса Ніденталя.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/7usdya6PkHmEU42KXYJBsn/0f106c98ad4599c0f7321526a9a859c4/forum-0428427140.jpg)
Фотограф співпрацював із багатьма світовими виданнями. Його знімки друкувалися в Der Spiegel , Time і Forbes. 1986 року він став лауреатом престижного міжнародного конкурсу World Press Photo за портрет угорського комуністичного лідера Яноша Кадара. Фотографія потрапила на обкладинку журналу Time.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/36z3m9nQN5yh92DOU2YyS0/f9d12294c105037c87aa6967269c9b32/forum-0428425835.jpg)
Кріс Ніденталь вважається одним із найвпливовіших європейських фотографів. Він залишився жити в Польщі , займається особистим фотоархівом й іноді знову виходить на вулиці польських міст, аби відзняти демонстрації.