Болєслава Бєрута створив Іосіф Сталін. Саме він зробив із хлопця, народженого в селі під Любліном, політика, який обертався у міжнародних владних колах. Насправді Бєрут не вирізнявся ані особливою кмітливістю, ані високим рівнем освіти, втім, Сталін вважав це радше перевагою. Головне, що Бєрут був безмежно відданий ідеї комунізму, та ще й у суто його, сталінській версії.
Після війни про його кар’єру жартували: «Від агента до президента». Ще за часів Другої Речі Посполитої він вступив до Комуністичної партії Польщі, проте після 1945 року вдавав безпартійного керівника країни. Слово «агент», щоправда, не зовсім справедливе стосовно Бєрута, адже немає жодних документів, які б підтверджували, що він вислуговувався перед спецслужбами. Але його цілком можна назвати агентом Москви.
Болєслав Бєрут. Джерело: Національна цифрова бібліотека POLONAДо 1939 року Болєслав Бєрут проходив таємні навчання в Совєтському Союзі, тож влада відправляла його як свого емісара до підпільних комуністичних партій, зокрема в Австрію та Болгарію. Звучить парадоксально, але Москва відправила його, поляка, і до Польщі — щоб після війни він запроваджував комуністичний лад. Бєрут спершу відповідав за польську версію сталінізму, а від 1948 року був не лише керівником комуністичної партії, а й президентом.
Болєслав Бєрут помер 12 березня 1956 року в Москві, куди поїхав на ХХ з’їзд КПРС.
За однією з версій, його там убили, бо він посварився з Нікітою Хрущовим через польські кордони. Навіть пліткували, що Хрущов особисто застрелив Бєрута. Тоді поляки були буквально одержимі питанням кордонів, які після Другої світової війни кардинально змінилися. Польща втратила величезні території на сході, натомість отримала чималі землі на заході. Втім, поляки боялися, що в майбутньому ці кордони знову зміняться. Західні землі — так звані Повернені — можуть віддати Німеччині, а східні так звані Креси — залишаться у складі СРСР, і тоді Польща перетвориться на обрубок держави, як у часи поділів XVIII століття.
Проте існувала ще химерніша версія смерті Бєрута в Москві: буцімто його застрелив не Хрущов, а польський комуністичний діяч Францішек Мазур — за наказом совєтських спецслужб. Мовляв, Бєрут відмовився засуджувати Сталіна, тому його й ліквідували.
Болєслав Бєрут. Джерело: Національна цифрова бібліотека POLONAПобутувала ще одна версія: Бєрута в Москві отруїли. Навіть жартували, що він з’їв тістечко не з «кремом», а з «Кремлем». Кружляли чутки, що на банкеті Бєрету підсунули отруту з уповільненою дією. Ймовірно, смертельну речовину підсипали до чаю або ж додали в ін’єкцію. Можна сказати, що поляки ще тоді підмітили давню любов совєтських — а згодом і російських — спецслужб до отрут.
Зловісним було не лише місце смерті Бєрута, а й місяць: і Сталін, і Бєрут померли в Москві, і обидва в березні.
Потрібна рідкісна вірність слуги, щоб померти в тому самому місці й тому самому місяці, що і його господар.
Існувала ще одна дуже дивна гіпотеза: мовляв, совєти вбили не Бєрута, а «матрьошку» — агента, який його вдавав. У ті части чуток про таких «матрьошок» було чимало: нібито совєтські спецслужби підмінили кількох польських політиків. Бєрута вони ліквідували давно й замість нього поставили двійника, якого і вбили 1956 року. Гіпотеза цікава — але радше з психологічного пункту бачення. І водночас абсурдна, адже ніхто з рідних Бєрута ніколи не помічав у ньому якихось навіть найменших змін, які могли б свідчити про підміну.
Теорія про Бєрута-двійника звільняла поляків від співвідповідальності за злочини комуністичного режиму. Адже, за цією теорією, новий лад у Польщі запроваджував не поляк, а агент, засланий совєтами.
Теорія «матрьошок» стосувалася й інших політиків. «Матрьошкою» начебто був генерал Войцєх Ярузельський, який згодом запровадив у Польщі воєнний стан. А прем’єра Пйотра Ярошевича на початку 1990-х нібито вбили тому, що він знав правду про «матрьошок».
Існувала ще одна причина, чому поляки так вірили у вбивство Бєрута: вони його розглядали в контексті інших загадкових смертей посадовців у Москві. Так 1949 року в підмосковному санаторії в Барвісі пішов із життя болгарський комуністичний діяч Георгій Димитров. А 1953 року Клемент Ґотвальд, лідер Комуністичної партії Чехословаччини, поїхав до Москви на похорон Сталіна, а, повернувшись до Праги, взяв і помер.
Після смерті Сталіна Катовиці перейменували на Сталіноград, а після смерті Бєрута — жартували поляки — совєти нібито вирішили віддячити й перейменувати Москву на Ченсто-Хову, від польського często chować, себто «часто ховати».
У Польській Народній Республіці вважали, що для совєтів убивство власних соратників — звичайна справа. Смерть Бєрута нагадувала і довоєнну історію польських комуністів: коли перед війною ліквідували Комуністичну партію Польщі, її діячів викликали до СРСР, де фізично знищували.
Болєслав Бєрут (третій зліва) у Кракові. Джерело: Національна цифрова бібліотека POLONAПісля смерті Болєслава Бєрута з’явилися й злостиві римовані жарти. Поляки загалом часто реагували на комунізм чорним гумором:
«Поїхав в пальті — повернувся в труні»;
«Їхав в ударі — вернувся в футлярі».
Однак немає жодного документу, який би підтверджував, що Бєрута вбили. Ба більше, збереглася його медична документація (колись вона належала до фондів архіву Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії, нині з нею можна ознайомитися в Архіві нових актів у Варшаві). Я багато разів переглядав ці матеріали і не знайшов у них жодного натяку на вбивство. Та й імовірна фальсифікація цих документів не мала б жодного сенсу, бо й так у ПНР доступ до них мали лише довірені історики.
Головним лікарем Бєрута був Мєчислав Фейґін (випадкова співзвучність із прізвищем Анатоля Фейґіна, відомого співробітника Управління безпеки). Саме він і остання неофіційна дружина Бєрута, Ванда Ґурська, залишили детальні спогади про проблеми зі здоров’ям лідера ПНР і його смерть.
До війни Бєрут не раз сидів у тюрмі за свою комуністичну діяльність, і за ґратами у нього розвинулися проблеми з печінкою. У перші повоєнні роки він почувався відносно добре. До 1950-го скаржився лише на болі в ділянці серця. Крім того, у Бєрута були проблеми зі шлунком: йому дошкуляла підвищена кислотність. Ванда Ґурська згадувала, що лідер ПНР майже не дбав про своє харчування, тож не дивно, що після 1951 року його здоров’я почало погіршуватися. Бєрут скаржився на безсоння. Багато курив. Останні два роки життя дедалі частіше закладав за комір. Партійні товариші вважали, що споживання алкоголю було його формою втечі від реальності. Цікаво, що до війни Бєрут був активним діячем товариства «Тверезість».
У серпні 1955 року лідер ПНР переніс важкий грип, після чого поїхав до санаторію. Обстеження виявили атеросклероз, запалення нирок і сильне виснаження. Ще через місяць у Бєрута діагностували запалення правої легені.
Болєслав Бєрут. Джерело: Національна цифрова бібліотека POLONAКоли він їхав потягом до Москви на ХХ з’їзд КПРС, стояли сильні морози. На багатьох станціях Бєрут висовувався у вікно купе, щоб відповісти на вітання велелюдних натовпів. Відтак були урочистості з’їзду в Москві, а після них — зустріч із польськими студентами. Молодь чекала якоїсь інформації про майбутні реформи, а Бєрут лише повторював пропагандистські гасла. Після цього в лідера ПНР кілька разів різко погіршувалося самопочуття. Спогади про останній день його життя залишила Ванда Ґурська.
Коли він побачив мої сльози, то сказав: «Дурненька, не плач». Він так ніколи мені не говорив, а тут вимовив це якось тепло, по-домашньому. Він мав апетит, просив чаю і кислого молока, яке залюбки пив, — воно йому завжди смакувало. Увечері медсестра принесла чай, і Господар сказав їй: «А знаєте, чудовий чай, я ніколи в житті не пив такого доброго чаю».
Незабаром Ґурську терміново викликали до кімнати Бєрута. Над ним уже стояли Фейґін і совєтський професор Марков.
Один тримає руку, другий робить якийсь укол, — обличчя зосереджені. Нарешті обоє обертаються. В них буквально опускаються руки.
В актах смерті Бєрута зберігся, зокрема, детальний опис професора Фейґіна. Він згадував, що 11 березня ввечері лідер ПНР втратив свідомість. Вранці його стан ще більше погіршився. Реанімували його протягом чотирьох годин.
Приблизно за пів години до півночі, коли ми готували внутрішньовенний укол, раптово стався гучний вдих, втрата свідомості, зупинка серця, а через три хвилини — відсутність дихання. Ми з професором Марковим негайно вжили всіх заходів, але вони не дали результату. Ми констатували смерть.
Пізніша експертиза встановила, що серце зупинилося в результаті дедалі більшого закупорення легеневої артерії тромбом. Тим часом Нікіта Хрущов був переконаний, що Бєрута вбили… самі поляки.
Лідер ЦК КПРС приїхав до Варшави на грандіозний похорон лідера ПНР — його поховали 16 березня 1956 року на військовому цвинтарі Повонзки. Похоронна процесія йшла столичними вулицями кілька годин. В останню путь Бєрута проводжало до ста тисяч поляків. Урочистості тривали кілька днів. Лідер ПНР покоїться у монументальній гробниці, яка стоїть на цвинтарі досі. Вряди-годи хтось на знак протесту обливає її червоною фарбою.
Подейкують, через кілька днів після похорону Нікіта Хрущов сказав польському партійному діячеві Стефану Сташевському: «Ето ви убіли товаріща Бєрута». На думку лідера ЦК КПРС, Бєрута вбив стрес, спричинений запровадженням реформ.
Ми обидва хворіли, я був хворий і Бєрут був хворий. Ми лежали в ліжках і постійно телефонували один одному. Тільки я залишався міцний духом, а він — слабкий. Тому я видужав, а він помер. Перед тим Бєрут щодня отримував стенограми з засідання, яке ви тут організували. Він був приголомшений тим, що відбувається, телефонував мені, все переповідав і навіть цитував ваші виступи. Товариш Бєрут під час хвороби так цим перейнявся, що в якийсь момент у нього стався серцевий напад.
Хрущову й на думку не спадало, що то він своєю доповіддю міг убити Бєрута.
Мабуть, лідера ПНР таки вбили таки совєти. Щоправда, метафорично. Його доконав знаменитий секретний виступ Хрущова про злочини сталінізму. Для Бєрута це було страшним ударом, адже він майже боготворив комуністичного вождя — як провідника світового комуністичного руху, як вождя, що переміг у Другій світовій війні, і як людину, яка сприяла кар’єрі майбутнього лідера ПНР. Адже Сталін був його політичним наставником, і без Сталіна Бєрут залишався б фактично ніким.
Наприкінці життя Бєрут перебував у повній розгублені. Він не розумів, що після смерті Сталіна в СРСР починаються політичні зміни, які перекреслять сталінізм, і що нові лідери (хоча насправді умовно нові, адже Нікіта Хрущов багато років був найближчим соратником Сталіна) засудять сталінське минуле.
Болєслав Бєрут. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіУ Польщі спершу жодних змін не відбулос. Уже після смерті Сталіна інтернували лідерa Польської католицької церкви, примаса Стефана Вишинського. Та згодом до ПНР долетіли відлуння совєтських змін. Проти сталінізму почали бунтувати навіть члени партії. Дехто лише тоді усвідомив, що нову систему побудовано на злочині. Почалися зміни: звільнення людей із тюрем, лібералізація цензури. Однак ці перетворення відбувалися не стільки завдяки Бєруту, скільки всупереч йому. Оточення лідера ПНР розуміло, що гайки в політиці потрібно трохи ослабити. Бєрут — як розповідав мені один із тодішніх політиків — проходив цей період розгублений, мов «дитина в тумані».
Отже, найімовірнішою причиною смерті Болєслава Бєрута були хвороби й стрес. Віра поляків у його вбивство, мабуть, мала глибше підґрунтя: якщо його вбили совєти, значить, він хотів для Польщі добра. Насправді ж — нічого подібного.
Чи заважав Бєрут Москві? Чи був він «гальмом» сповільнення реформ, вигідних з пункту бачення Радянського Союзу? Чи поставив себе під удар своєю безмежною любов’ю до Сталіна, якого тим часом із геніального лідера розвінчали до ненависного злочинця?
Нічого не вказує на те, що Москва втратила довіру до Болєслава Бєрута. Ба більше: коли через кілька місяців до влади повернувся Владислав Ґомулка, Хрущов вжахнувся, що Польща може спробувати стати незалежною від Радянського Союзу. Він боявся неконтрольованих змін у країні. Насправді ці побоювання були безпідставні, хоч Хрущов цього і не знав. Зате Бєрут міг бути в цьому завжди абсолютно впевнений.
Могила Болєслава Бєрута. Фото: Цезарій Півоварський / WikipediaПерекладачка, редакторка Наталя Ткачик
