Запусти — старопольська назва карнавалу — сьогодні вже призабуті. У багатьох європейських країнах цей зимовий період вирізнявся невпинними святкуваннями, щедрими застіллями та дружніми зустрічами. Останні кілька тижнів перед приходом весни в селі були найкращим часом для безтурботних веселощів, адже невдовзі доведеться повертатися до важкої роботи.

Так було й у Польщі. Про те, що під час Запустів народ із головою кидався в розваги, свідчать сповнені обурення слова ксьондза Якуба Вуєка, написані наприкінці XVI століття, про те, що ці дні, — «придумка диявола». Але висловлюваннями моралістів, на щастя, ніхто особливо не переймався — люди продовжували бурхливо веселитися і в наступні століття.

У період Запустів споживали багато їжі — масної, з великою кількістю м’яса, що додавало сил в холодну пору року. Особливих страв не було, їли просто м’ясне: дичину і насамперед біґос, рецептів якого було стільки ж, скільки в Польщі господинь. Із солодощів — звісно ж, традиційні пончики та «фаворки».

Читайте також

Не журеком єдиним. Десять головних страв поляків

Що варто знати про кулінарну традицію Польщі.

А ще це була пора заручин і весіль. Залицянням сприяли й дуже популярні на той час куліґи — вервечки саней, які їздили від садиби до садиби у супроводі вершників і музикантів. У містах влаштовували танці та бали-маскаради, звані на німецький манір редутами.

У селах теж розважалися на повну. Найбільше забав припадало на останній тиждень карнавалу, який називали м’ясопустом, остатками, кусими днями або кусаками (від слова «kusy», спорідненого зі «спокусою»). По селах ходили ряджені: обв’язані гороховою соломою ведмеді, кози у шкурах, коні, лелеки, які прикликали весну, і цілі натовпи ромок, чортів, духів, турків, німців, жандармів. Вони славилися своїми жартами, часто вельми непристойними.

Такі розваги не лише «упорядковували світ», а й привносили в нього багато радості. Рядилися повсюдно: жінки в чоловіків і навпаки, за карнавальним принципом «світ догори дриґом». Крім того, костюми ряджених, як і метушня, шум і розиграші, згідно з повір’ями, віщували родючість полів у наступному році. Аналогічним значенням наділяли й жіночі танці «на льон» та «на коноплі».

Запусти сприяли й так званому поквитанню з дівчатами, які ще не вийшли заміж.

У Великопольщі та Куявії дівчата, які не мали нареченого, брали участь в обряді «підкозелок». Під час танців потрібно було відкупитися пожертвуванням — його приносили ляльці в образі юнака, або ж вирізаній з дерева голові козла.

Деякі звичаї, які наче «карали» дівчат, що ще не знайшли нареченого, були суворішими: щоб дівчині якнайшвидше «пощастило з весіллям», її змушували тягти важку колоду. Втім, на практиці дівчата та хлопці тягали колоди разом, з піснями, танцями та жартами. Мабуть, такий сенс і був першопочатково закладений у старовинному обряді — сприяти ближчому знайомству молоді за спільною роботою.

Своєю чергою молодиці проходили обряд викупу в баби. Ця забава була суто жіночою. Як і так званий бабський цомбер — відома з XVII століття розвага краківських вуличних торговок, які «ловили» чоловіків, що проходили повз, і змушувати їх танцювати (а неодружені мали відкуплятися грошима). Цомбер також відомий у Сілезії як обряд ініціації, за допомогою якого молодиці вступали до спільноти заміжніх жінок.

Добре, що бабський цомбер зараз повертається з небуття. У ЗМІ з’являється все більше репортажів про цікаві жіночі традиційні гуляння, які відбуваються у Сілезії й не тільки. У наш час у селах нечасто побачиш карнавальні обряди, тому для цього краще відвідати одну з безлічі вистав, спеціально організованих для глядачів. Наприклад, у ґміні Черниці Борові поблизу Пшасниша майже 40 останніх років проходив фестиваль народної культури «Мазовецькі Запусти». А з підляськими карнавальними звичаями можна познайомитися у Підляському музеї народної культури у Василькові неподалік від Білостока.

Але часу веселощів приходив край. В околицях Кракова та місцях проживання етнографічної групи курпіїв у Мазовії в останній вівторок карнавалу з’являвся князь Запуст у високій картонній шапці, прикрашеній стрічками, і оголошував кінець веселощам і розвагам:

Запуст, Запуст, Запустові діти,
невдовзі він піде, радійте цій миті
невдовзі він піде, вернеться за рік,
а від пісного охудне живіт.

Це нагадування було необхідним, оскільки, як свідчать джерела, багато хто гуляв настільки завзято, що не помічав приходу Великого посту — шеститижневого періоду покаяння, утримання від м’яса та розваг, що передував Великодню. І тепер залишалося тільки чистити горщики і посипати голови попелом у Попільну Середу, якою завершувалися Запусти й починався Великий піст.

Переклала Марія Шагурі