
Танці, гуляння, забави… Кілька тижнів між Різдвом та початком Великого посту з давніх-давен у Польщі вважалися найвеселішим періодом.
Запусти — старопольська назва карнавалу — сьогодні вже призабуті. У багатьох європейських країнах цей зимовий період вирізнявся невпинними святкуваннями, щедрими застіллями та дружніми зустрічами. Останні кілька тижнів перед приходом весни в селі були найкращим часом для безтурботних веселощів, адже невдовзі доведеться повертатися до важкої роботи.
Так було й у Польщі. Про те, що під час Запустів народ із головою кидався в розваги, свідчать сповнені обурення слова ксьондза Якуба Вуєка, написані наприкінці XVI століття, про те, що ці дні, — «придумка диявола». Але висловлюваннями моралістів, на щастя, ніхто особливо не переймався — люди продовжували бурхливо веселитися і в наступні століття.
У період Запустів споживали багато їжі — масної, з великою кількістю м’яса, що додавало сил в холодну пору року. Особливих страв не було, їли просто м’ясне: дичину і насамперед біґос, рецептів якого було стільки ж, скільки в Польщі господинь. Із солодощів — звісно ж, традиційні пончики та «фаворки».
А ще це була пора заручин і весіль. Залицянням сприяли й дуже популярні на той час куліґи — вервечки саней, які їздили від садиби до садиби у супроводі вершників і музикантів. У містах влаштовували танці та бали-маскаради, звані на німецький манір редутами.
У селах теж розважалися на повну. Найбільше забав припадало на останній тиждень карнавалу, який називали м’ясопустом, остатками, куси ми днями або кусаками (від слова «kusy», спорідненого зі «спокусою»). По селах ходили ряджені: обв’язані гороховою соломою ведмеді, кози у шкурах, коні, лелеки, які прикликали весну, і цілі натовпи ромок, чортів, духів, турків, німців, жандармів. Вони славилися своїми жартами, часто вельми непристойними.
Такі розваги не лише «упорядковували світ», а й привносили в нього багато радості. Рядилися повсюдно: жінки в чоловіків і навпаки, за карнавальним принципом «світ догори дриґом». Крім того, костюми ряджених, як і метушня, шум і розиграші, згідно з повір’ями, віщували родючість полів у наступному році. Аналогічним значенням наділяли й жіночі танці «на льон» та «на коноплі».
Запусти сприяли й так званому поквитанню з дівчатами, які ще не вийшли заміж.
У Великопольщі та Куявії дівчата, які не мали нареченого, брали участь в обряді «підкозелок». Під час танців потрібно було відкупитися пожертвуванням — його приносили ляльці в образі юнака, або ж вирізаній з дерева голові козла.
Деякі звичаї, які наче «карали» дівчат, що ще не знайшли нареченого, були суворішими: щоб дівчині якнайшвидше «пощастило з весіллям», її змушували тягти важку колоду. Втім, на практиці дівчата та хлопці тягали колоди разом, з піснями, танцями та жартами. Мабуть, такий сенс і був першопочатково закладений у старовинному обряді — сприяти ближчому знайомству молоді за спільною роботою.
Своєю чергою молодиці проходили обряд викупу в баби. Ця забава була суто жіночою. Як і так званий бабський цомбер — відома з XVII століття розвага краківських вуличних торговок, які «ловили» чоловіків, що проходили повз, і змушувати їх танцювати (а неодружені мали відкуплятися грошима). Цомбер також відомий у Сілезії як обряд ініціації, за допомогою якого молодиці вступали до спільноти заміжніх жінок.
Добре, що бабський цомбер зараз повертається з небуття. У ЗМІ з’являється все більше репортажів про цікаві жіночі традиційні гуляння, які відбуваються у Сілезії й не тільки. У наш час у селах нечасто побачиш карнавальні обряди, тому для цього краще відвідати одну з безлічі вистав, спеціально організованих для глядачів. Наприклад, у ґміні Черниці Борові поблизу Пшасниша майже 40 останніх ро ків проходив фестиваль народної культури «Мазовецькі Запусти». А з підляськими карнавальними звичаями можна познайомитися у Підляському музеї народної культури у Василькові неподалік від Білостока.
Але часу веселощів приходив край. В околицях Кракова та місцях проживання етнографічної групи курпіїв у Мазовії в останній вівторок карнавалу з’являвся князь Запуст у високій картонній шапці, прикрашеній стрічками, і оголошував кінець веселощам і розвагам:
Запуст, Запуст, Запустові діти,
невдовзі він піде, радійте цій миті
невдовзі він піде, вернеться за рік,
а від пісного охудне живіт.
Це нагадування було необхідним, оскільки, як свідчать джерела, багато хто гуляв настільки завзято, що не помічав приходу Великого посту — шеститижневого періоду покаяння, утримання від м’яса та розваг, що передував Великодню. І тепер залишалося тільки чистити горщики і посипати голови попелом у Попільну Середу, якою завершувалися Запусти й починався Великий піст.
Переклала Марія Шагурі