Протягом тижня Польща жила гарячою лінгвістичною дискусією: тварина помирає чи здихає. Про те, як правильно і доречно говорити про відхід домашніх улюбленців, сперечалися захисники прав тварин, лідери думок, політики, інфлюенсери.
Інформаційним приводом став вислів відомого мовознавця, професора Єжи Бральчика 13 липня 2024 року у програмі TVP Info «100 питань до». Серед іншого, професора запитали про тварин, зокрема як говорити про їхню смерть. На що пан професор відповів:
Навіть якщо кажуть, що улюблений пес вмер, це буде для мене неприйнятним. Ні. Пес, на жаль, здох. Я дуже люблю тварин, справді.
Один із гостей студії перепитав Бральчика, чому пес здихає, а не помирає. На що професор відреагував: «А чому тварина жере, чому має морду чи пащу, чому має шерсть, а не волосся?».
Ким є професор Єжи Бральчик?
Його вважають одним із найбільших лінгвістичних авторитетів Польщі. 77-річний професор — фахівець з мови медіа, реклами, політики. Сам себе називає мовним консерватором. Викладач Варшавського університету й Вищої школи соціальної психології SWPS.
Професор Єжи Бральчик є членом Ради польської мови (від 1996 року, тобто від моменту її створення), від 2003 року належить до її президії, а від 2007 є заступником голови. У 2000-х роках мав свої мовознавчі програми на телебаченні та радіо. Готує або веде різні загальнопольські і регіональні диктанти. Професор написав понад 20 книжок про мову, які здобували популярність не лише серед філологів. Не любить вульгаризмів, фемінітивів і англіцизмів. Колекціонує видання твору Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».
Професор Бральчик — харизматична особистість, його цікаво слухати. Саме тому його слова про те, що пси здихають, а не вмирають, дуже зачепили громадськість. Про це написали поважні польські медіа: Gazeta Wyborcza, Rzeczpospolita, Onet, RMF FM, цю тему коментували в ефірах головних польських телеканалів. У соцмережах журналісти, історики, політики не шкодували гострих слів на адресу професора. Дехто поряд зі словами критики публікував фото своїх домашніх улюбленців.
Професури бувають різні. Буття людиною — єдине. В польській мові є також вислів, що стосується людини: «А щоб ти здох». І що ви на це, пане професоре? Напевно ви ніколи не тримали на руках і в обіймах тваринки, яка помирає.
Мова описує реальність, а також нашу вразливість. Можна бути професором і людиною без емпатії.
Професор Бральчик перед тим як сказати, що пси здихають, зазначив, що він старий. І приходить мені така думка до голови, що деякі особи не пристосувалися до змін, які відбулися у світі. Не розуміють, що їхній світ — світ патріархату, презирства до тварин, — вже не існує.
Були також ті, хто захищав професора Бральчика.
ТікТок заблокував відео виступу професора Бральчика. Слова відомого мовознавця і філолога розцінили як расистські. […] А професору 77 років, він займає позицію в науці, він на пенсії і має в дупі всіх цих дворняжок.
Професор Єжи Бральчик був, є і буде для мене іконою. Собака здихає. Мій кіт теж колись здохне. Люблю теж його мордочку.
Прокоментували виступ професора і його колеги. Відомий полоніст Мацєй Максельон сказав, що професор Бральчик не сприймає змін, які відбуваються в польській мові.
Пан професор має повне право бути скептичним щодо змін, хоча як мовознавець точно знає, що мова весь час змінюється і мусить змінюватися. Мова, яку він знає від юності, також мала багато разів змінитися, щоб професор міг її пізнати саме у такій формі. А на чергові зміни, які є результатом зміни реальності, зокрема нашого ставлення до тварин, він уже не погоджується.
Журналістка і письменниця Кароліна Корвін-Пйотровська підкреслює, що в її житті були присутні собаки і що жоден з них не здох, а помер, «пішов за веселковий міст», до «собачого раю». Ставлення професора Бральчика до собак філологиня назвала «позбавленим емпатії».
Після хвилі публічного обурення портал Onet попросив професора прокоментувати бурхливі реакції людей на його виступ.
Не бачу бурі. Образилися на мене собачники? Що пси вмирають — це метафорична гіпербола цього слова: як помирають ідеї чи держави, так само можемо сказати про тварин, але правильним словом є «здихають».
Поляки успішно пройшли тривалий виборчий процес (вибори до парламенту, органів місцевого самоврядування і Європарламенту), «подолали» проблему українського зерна, дещо покращили ситуацію на польсько-білоруському кордоні, і тепер, у час літніх відпусток, їх захопили менш нагальні, але, судячи з розголосу, не менш важливі теми.
