Ідея громадського бюджету проста: дати людям можливість брати участь в організації простору, в якому вони живуть. Мешканці конкретної ґміни Основна і найменша одиниця територіального самоуправління в Польщі. можуть подавати заявки на проєкти, в які вони хотіли б інвестувати державні гроші. Це може бути насадження дерев, ремонт тротуару, купівля обладнання для пожежників чи книжок до бібліотек. У заявці потрібно описати проєкт і орієнтовний кошторис.

Після подання заявок проєкти перевіряють чиновники, оцінюючи, наскільки реально втілити їх у життя впродовж року. Тому якщо хтось захоче, щоб його містечко збудувало космічний корабель, який вирушить підкорювати Марс, то йому навряд чи вдасться втілити свою мрію, навіть якщо він пропише кошторис і переконає сусідів. 

Пропозиції, які пройшли перевірку, висувають на загальне голосування мешканців. Ґміна реалізує проєкти, які отримають найбільшу підтримку. 

Права та обов’язки

Звісно, громадський бюджет — лише невелика частина бюджету ґміни. Рідко коли його сума перевищує 1 % муніципальних витрат у поточному році. Попри це щороку по всій Польщі зголошуються тисячі проєктів і значна їх частина насправді втілюється в життя. За даними Головного статистичного управління, 2022 року громадські бюджети працювали в понад 300 ґмінах. Загалом на них виділили понад 650 мільйонів злотих. 

Першим польським містом, який втілив ідею громадського бюджету був Сопот 2011 року. Сама ідея зародилася в Бразилії 1989-го, відтак цю програму запровадили Велика Британія, Італія, Франція та Німеччина. Активісти переконали мера передати частину бюджету в руки містян. Результат усім сподобався й ідею швидко підхопили представники місцевого самоврядування у різних куточках Польщі, передусім у великих містах. 2014 року громадський бюджет сформувало вже 81 місто, а ще через два роки — 263 міста.

Дитячий майданчик, облаштований за кошти громадського бюджету, Сопот. Джерело: Управління доріг і зелених зон Сопота

Спочатку процес проходив без конкретної нормативної бази. Активісти, міські голови й депутати місцевих рад творчо інтерпретували положення, щоб уможливити безпосереднє голосування щодо розподілу коштів ґміни. Лише 2018 року за цю справу на загальнодержавному рівні взялися депутати парламенту. Ухвалений Сеймом закон діє й досі і дає формальну підставу для формування громадських бюджетів. Законодавство йде ще далі: міста на правах повіту (тобто 66 найбільших польських міст) не лише мають право, а й зобов’язані проводити голосування щодо громадського бюджету. Вони також повинні виділяти на нього суму, що становить щонайменше 0,5 % видатків міста за минулий рік. 

Поромна переправа чи велосипедні доріжки? 

Лідером за обсягом громадського бюджету, звісно, є Варшава. Найбільше й найбагатше місто Польщі 2025 року виділило на нього 105,1 мільйона злотих. Другий у списку Краків виділив на громадські ініціативи 51 мільйон злотих, а третій Вроцлав — 35 мільйонів злотих. 

Інсталяція WRO, Вроцлав. Джерело: wroclaw.pl 

Громадські бюджети в кожному місті й у кожній ґміні керуються своїми правилами. Органи місцевого самоврядування мають багато свободи у їх встановленні. Деякі вирішили допустити до голосування всіх мешканців безвідносно до віку. Інші встановили вимогу про найнижчий віковий поріг у 16 або 18 років. Де-не-де потрібно офіційно зареєструватися за місцем проживання, а десь досить підтвердити, що ви живете саме в цьому місті.

Графіки роботи над громадським бюджетом теж різні. Коли у деяких містах лише починають розглядати проєкти, подані на конкурси на наступний рік, в інших голосування вже закінчується. Наприклад, Варшава належить до другої категорії і там уже відомі переможці на 2027 рік. 

 Перше місце здобув проєкт Міського центру психологічної допомоги для дітей і молоді, за який проголосувало понад 10 тисяч людей. На другому місці — висадження понад 2 тисяч дерев і кущів, а на третьому — прокладення велосипедних доріжок на вулицях із одностороннім рухом. Загалом у столиці вибрали для реалізації 582 пропозиції з близько 1,2 тисячі, винесених на голосування. Серед них — безкоштовний доступ до гігієнічних прокладок у школах чи організація поромної переправи через Віслу в літній сезон.

У розташованому на півночі Польщі 165-тисячному Ольштині перше місце здобув проєкт з промовистою назвою «Акція “Кастрація”»: 2027 року місто має виділити 300 тисяч злотих на безкоштовну кастрацію собак і котів. 

У мазовецькому Цєханові (41 тисяча мешканців) найбільшу підтримку здобули проєкти із закупівлі сценічних костюмів для Народного художнього ансамблю та з тренувань для місцевих гандболістів. У західнопоморському місті Валчі (24 тисячі мешканців) 2026 року жителі проголосували за безпечну зону для вигулу чотирилапих та озеленення центральної площі. Таким чином замість бруківки перед ратушею тепер красуватимуться дерева й кущі.

Серед проєктів-переможців у різні роки були також: перша в Польщі «зелена» лавка, що очищує повітря та скульптура єдинорога японського митця Томохіро Інаби в Лодзі; кабінет реабілітації тварин у варшавському притулку Na Paluchu; планетарій у Радомі; майданчик для дітей з особливими потребами в Ярославі; програма «Телефон, що рятує життя» в Кракові (спеціальні апарати з кнопкою SOS і системою ICE — для самотніх людей); парк для собак у Кєльцях; Sauna Wisła — цілодобова фінська сауна на березі Вісли у варшавському Черняківському порту, звідки відкривається краєвид на річку і де можна охолодитися просто у річковій воді. 

Сауна на березі Вісли в Черняківському порту, Варшава. Джерело: Управління міської зелені Варшави

Зворотний бік медалі 

Оптимістичну картину безпосередньої демократії затьмарює проблема низької явки. Про громадські бюджети чув чи не кожен, та мало хто голосував за проєкти. 

Це може видаватися дивним, беручи до уваги те, що процедура дуже проста: досить пройти швидку онлайн-реєстрацію і віддати свій голос. Та попри це переважна більшість мешканців не використовує цієї можливости. Ба більше — у багатьох містах явка з року в рік падає. 

Скажімо, у Варшаві 2021 року за проєкти громадського бюджету проголосувало 93 тисячі мешканців. 2024 року їхня кількість уже зменшилася до 76 тисяч, а 2026 року в голосуванні взяло участь менше ніж 56 тисяч людей. Попри те, що населення столиці перевищує 1,8 мільйона осіб, явка становить 3 %. 

Ян Менцвель, член міськради Варшави

ParagrafГромадське бюджетування — добре рішення. Але воно має свої мінуси. Буває, проєкти відхиляються на етапі перевірки, тобто не в процесі голосування, а чиновниками. Ми часто зіштовхуємося з цим у Варшаві. Це відбиває в людей бажання брати участь у голосуванні. 

Ще одна проблема полягає в тому, що цей механізм часто використовують місцеві політики, які пропонують власні проєкти, чим зменшують кошти, призначені для мешканців. А потім хизуються, що реалізація — це їхня заслуга. 

Крім того, існує проблема використання громадського бюджету різними установами, такими як спортивні клуби чи школи. Коли на голосуванні низька явка, вони вони можуть просувати вигідні для себе проєкти, мобілізуючи людей, пов’язаних з інституцією. Експерти навіть говорять про поступову «професіоналізацію» бюджетів, яка викривлює первісну ідею низової активности звичайних мешканців. 

Зрештою, варто зазначити, що голосування в межах громадського бюджету не обходяться без скандалів. Наприкінці 2025 року широкий розголос мала ситуація у Вроцлаві. Як повідомила депутатка місцевої ради, серед тих, хто проголосував за громадський бюджет — дві людини віком 142 і 200 років. Привернула увагу й численна група людей віком понад 90 років: переважна більшість із них увійшла в систему того самого дня з однієї IP-адреси й проголосувала за два конкретні проєкти. 

Після того, як ці деталі стали відомі, вроцлавські чиновники звернулися в прокуратуру. Водночас вони безпорадно розводили руками, пояснюючи журналістам, що у них немає реальних можливостей перевірити дані людей, які голосують. Адже громадські бюджети — згідно з духом безпосередньої демократії — досі великою мірою ґрунтуються на взаємній довірі громадян. 

Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик