Саська Кемпа. Колаж: Нова Польша

Саська Кемпа. Колаж: Нова Польша

Саська Кемпа. Модна дільниця, в якій хочеться жити

Місця

Про одну з найцікавіших частин Варшави.

Варшав’яни люблять Саську Кемпу за її неспішність , затишок і відсутність туристів. Тож район можна назвати такою собі маленькою Варшавою для втаємничених. Тут багато зелені, в якій потопають вузькі вулички з ошатними будиночками й численними кав’ярнями та ресторанами. Терен розташований на правому березі Вісли й належить до дільниці Праґа Південь, проте мешканці вважають його окремим районом, що не дивно, адже «кемпа» — старопольський відповідник слова «острів». Саме так, Саська Кемпа — свого роду острів, район із чітко окресленими межами, які запевнили йому відчуття окремішності й відповідно — унікальності.

За давніми переказами , цей терен колись лежав на лівому березі Вісли, але в Середньовіччі річка різко змінила русло й Кемпа, яка тоді називалася Кавчою, Від пол. kawka — галка. стала правобережною , себто опинилася між новим і старим річищами.

Щоб освоїти цей своєрідний шматок землі , який часто заливала примхлива Вісла, варшавський магістрат звернувся по допомогу за кордон. На початку XVII століття сюди прибули поселенці з Нідерландів, які зналися на тому, як обживати затоплювані землі. Вони підписали з магістратом договір про 40-літню оренду Кемпи на вигідних умовах (п’ять років безкоштовного користування землею, а відтак оплата невеликого чиншу). Переселенці насипали вали і звели свої господарства на штучних пагорбах — так званих терпах. Впродовж багатьох років ці гірки були характерною ознакою ландшафту Кемпи.

Через кільканадцять років поселенці , яких називали олландцями, покинули Кемпу, проте деякі їхні нововведення залишилися. Навіть сьогодні сліди однієї з терп можна побачити на вулиці Валечних біля дерев’яного будинку — найстарішого в дільниці. Щоправда, його збудували не олландці — він постав аж у другій половині ХІХ століття, проте, цілком імовірно, на місці давнього «олландського» будинку.

На початку XVIII століття Кемпу почали орендувати королі саксонської династії , які тоді сиділи на польському престолі. Вони влаштовували гучні забави, бенкети й полювання.

Монархи не залишили по собі тут жодних матеріальних слідів , крім назви, — відтоді Кемпу почали іменувати ще й Саською (польське saska означає «саксонська»).

У наступні роки тут змінилося небагато: зелений терен на березі Вісли й надалі залишався практично неосвоєним. Причиною цього , зокрема, були руйнування з часів Повстання Косцюшка 1794 року — на Кемпі точилися бої між польськими та російськими військами.

Згодом цей практично безлюдний і порослий буйною зеленню терен став улюбленим місцем для літніх розваг. Тоді Саська Кемпа адміністративно знаходилася поза межами Варшави. У теплі дні човни перевозили сюди гурти містян із лівого берега — вони поверталися в місто тільки пізно ввечері , зазвичай дуже розморені сонцем та алкоголем. Проте вже наприкінці XIX століття слава Саської Кемпи як відпочинкового місця почала меркнути, а на початку ХХ століття від неї не залишилося й сліду. Єдина дорога сюди, довга і незручна, вела через Праґу.

Поштовхом до розвитку Саської Кемпи могло стати добре сполучення з лівобережжям , і таким логістичним проривом було відкриття 1913 року мосту через Віслу (сьогодні — міст імені князя Юзефа Понятовського). Від середмістя до Саської Кемпи, яка колись вважалася периферією, тепер було дуже близько.

Зруйнований міст Понятовського , 1915 рік. Джерело: електронна бібліотека Polona

Проте розвитку району завадив початок Першої світової війни. Уже в серпні 1915 року російські війська , відступаючи, підірвали міст. На його повторне відкриття довелося чекати десять років. Лише з відбудовою мосту почався справжній розвиток Саської Кемпи.

Перші сучасні будівлі на Саській Кемпі почали зводити 1926 року , а до того тут серед полів і садів виднілися лиш поодинокі дерев’яні хати. Міська влада спроєктувала сітку вулиць району й виділила ділянки під забудову. Впродовж наступних 13 років, тобто до початку Другої світової війни, на Саській Кемпі постала сучасна житлова дільниця.

Реконструкція мосту , видно одні з перших будинків на вулиці Ельстерській, 9 і 11. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Одними з перших ділянки під забудову купили молоді архітектори. Спершу вони зводили будівлі , схожі на історичні польські садиби , але наприкінці 20-х років на Саській Кемпі постав перший будинок у геть іншому стилі. Його спроєктував відомий дует архітекторів — Богдан Ляхерт та Юзеф Шанайца.

Будівля на вулиці Катовицькій 9/11/11a , яка збереглася досі, — один із перших польських проєктів, в якому втілено п’ять принципів новітньої архітектури Ле Корбюзьє. Скелетна конструкція, вільне планування, перший поверх на підпорах, три сегменти з’єднані вузькими горизонтальними вікнами. На пласкому даху розміщена тераса. Будинок мав переломне значення для розвитку польської архітектури, а його фотографії часто тиражувалися у польській та іноземній пресі.

Будівля на вулиці Катовицькій 9/11/11a , 30-ті роки. Джерело: Вікіпедія

Нові дрібні інвестори часто замовляли для себе кубічні вілли , архітектурні деталі до яких були мінімалістичні. Одним із їх провідних архітекторів був Люц’ян Корнґольд. Він спроєктував знамениту білу віллу на вулиці Французькій, 2. Вражаючу будівлю звели на замовлення власника однієї з найбільших у Польщі автомобільних компаній. Вілла стала іконою польської модерністської архітектури.

Вілла Лепковських. Джерело: Мазовецька електронна бібліотека

Корнґольд і собі збудував будинок на Саській Кемпі , але насолоджувався ним недовго. Після того, як гітлерівська Німеччина напала на Польщу, він, єврей за походженням, мусив утікати з країни. Інженер врятував своє життя, але доля закинула його на іншу півкулю. Згодом Корнґольд успішно проєктував перші хмарочоси в Бразилії.

Планувалося , що Саська Кемпа буде не лише районом вілл. Тут теж мали з’явитися перші у Варшаві постійні виставкові терени, зокрема, для проведення Всесвітньої виставки 1943 року. Польща як організатор такого грандіозного заходу мала приймати на Саській Кемпі гостей з усього світу. Однак на початку 30-х років Велика економічна криза вщент розбила наміри організаторів виставки. Польщі, яка нещодавно відновила незалежність, довелося переглянути свої амбітні наміри.

Проєкт виставки , який так і не втілили, відіграв для Саської Кемпи величезну роль. Від нього залишилися міжнародні назви вулиць: Марокканська, Паризька, Литовська, Латиська, Бразильська, Африканська, Міжнародна тощо. Але не тільки. Крім назв, залишилися незабудовані терени у східній частині району. Зараз тут розташовані дачні ділянки, які фактично відділяють Саську Кемпу від дільниць правобережної Варшави.

Такою межею з півночі є Скаришевський парк імені Іґнація Падеревського. Це одна із найкрасивіших варшавських зелених зон , що постала задовго до сусіднього з нею житлового району. Парк спроєктували на початку ХХ століття на місці колишніх пасовищ і зараз він став улюбленим місцем прогулянок місцевих жителів.

У міжвоєнний період тут встановили кілька скульптур , як-от «Ритм», «Танцівниця» і «Купальниця» в стилі ар-деко. 2022-го в парку з’явилася й відновлена статуя «Джерело» в формі кубістичного веселого фавна верхи на дельфіні (під час Другої світової ця статуя зникла за загадкових обставин).

Скульптура «Джерело». Фото: Якуб Ястшембський

Увагу відвідувачів привертає й аскетична біла каплиця: її створили для показу на паризькій Всесвітній виставці 1937 року , але згодом, коли експонат повернувся в Польщу, його поставили у парку Скаришевського.

Друга світова війна все змінила. Вже у вересні 1939 року район став ареною польсько-німецьких боїв , які точилися, зокрема, за міст Понятовського. Майже ідентична ситуація повторилася наприкінці 1944 – на початку 1945 років, коли на цій території розмістився тил фронту, який на кілька місяців проходив по лінії Вісли.

В порівнянні з іншими районами столиці Саська Кемпа не надто постраждала під час війни: бої Варшавського повстання тут не велися.

У вересні 1944 року польсько-совєтські війська зайняли правий берег столиці , зокрема Саську Кемпу. Це також вберегло дільницю від масового руйнування з боку німців, які в помсту за повстання практично знищили лівобережну частину Варшави.

Після війни на окраїнах Саської Кемпи з’явилися нові житлові комплекси , які гармонійно вписалися в ландшафт. Цікаво, що своє продовження отримала і міжнародна тематика назв місцевих вулиць. Якщо до війни інтернаціональну атмосферу району мала забезпечити Всесвітня виставка, то після війни вона запанувала через зовсім іншу причину: комуністи віддавали під посольства презентабельні вілли, відібрані у довоєнних власників. І це теж формувало унікальний образ Саської Кемпи, особливо в сірі роки ПНР. Тут досі розташовані посольства Бразилії, Грузії, Колумбії, Іспанії та інших країн.

1967 року під час свого візиту у Варшаву генерал де Голль принагідно завітав на Саську Кемпу , де тоді знаходилося посольство Французької Республіки. Його радо вітали натовпи мешканців.

Наприкінці 50-х – на початку 60-х років на вулиці Саській жив Владислав Ґомулка , перший секретар Польської об’єднаної робітничої партії, себто перша особа в державі. Після звільнення зі сталінської тюрми він оселився на Саській Кемпі у скромному будиночку, і тут залишився жити навіть після 1956 року, коли на хвилі змін прийшов до влади. Старожили району пригадують, що часто бачили Ґомулку в Скаришевському парку — він прогулювався з собакою, зазвичай у супроводі охоронця.

Саську Кемпу неабияк полюбляли митці. У середині 70-х років сюди з середмістя переселився письменник Мірон Бялошевський і згодом часто у своїх творах описував цей район.

На Саській Кемпі жила поетеса й піснярка Аґнєшка Осєцька. Вона увіковічнила свою дільницю в пісні , що стала хітом Марилі Родовіч «Малгоська». Слова «був травень , Саська Кемпа пахла шаленим зеленим бузком» у 70-х роках співала вся Польща. Аґнєшка Осєцька настільки тісно була пов’язана з Саською Кемпою , що на вулиці Французькій встановили камерний пам’ятник піснярці — вона сидить за кав’ярним столиком і спостерігає за життям улюбленої дільниці.

Пам’ятник Аґнєшці Осєцькій. Джерело: Вікіпедія

Щороку в травні на вулиці Французькій відбувається Свято Саської Кемпи. А ще цей район має власне самоуправління і навіть архітектурну премію , яку вручають за найкращі нові будинки та реставрацію довоєнних будівель.

До футбольного чемпіонату Європи 2012 на Саській Кемпі збудували величезний біло-червоний Національний стадіон , який став знаковою спорудою в сучасному ландшафті столиці. Оскільки на стадіоні часто відбуваються концерти, матчі й інші масштабні заходи, він нерідко є причиною скарг частини місцевих мешканців. Та інша частина навпаки — тішиться, що може безкоштовно просто з дому наживо слухати виступи улюблених зірок.

Переклала Ірена Шевченко

Якуб Ястшембський profile picture

Якуб Ястшембський

Всі тексти автора

Читайте також