Упродовж тривалого часу не вдавалося з’ясувати , коли ж постав курган Крака і які функції він виконував. У 30-ті роки минулого століття було проведено ґрунтовні археологічні розкопки, під час яких виявлено рештки дуба, металевий наконечник, монети, керамічні уламки і камінно-дерев’яні конструкції, які, вочевидь, слугували для укріплення кургану під час його будівництва, — проте, за деякими версіями, не тільки для цього.

Усередині міфічного чудовиська

На світлині , зробленій під час розкопок, вся його верхівка наче стята рівним надрізом скальпеля. Він нагадує череп із відпиленим верхом. На фотографії з висоти пташиного лету видно нутро насипу: залишилася лише тонка стінка, що відділяє зовнішній схил від вирви. Але й ця стінка не ціла: наче хтось відрізав собі рівний шматок торта.

Археологічні розкопки на кургані Кракуса в Кракові , 1935. Джерело: Національний цифровий архів Польщі

Схили кургану згущено-чорні , а верхівка — стята і розкопана, біліє, мов кістка. Внизу праворуч ясніє звивиста дорога і брама збудованого 1849 року форту. Але увагу теж приковує дальній план, який нагадує краєвид шахтарської Сілезії, встелений териконами та піщаними кар’єрами. Всередині кургану, який нагадує міфічне чудовисько, видно фігурки людей у темному одязі. Наразі вони докопалися до цього рівня. Було це, либонь, на першому або другому році робіт, себто, в 1934‒1935 роках.

Розкопки та праці з усунення їх наслідків тривали до 1937-го. Їх проводили археолог Юзеф Журовський та інженер Францішек Якубік під патронатом Польської академії знань , а кошти на проєкт (100 тисяч злотих, величезна сума на ті часи) виділив засновник і власник видання Ilustrowany Kurier Codzienny (IKC). Тож нічого дивного, що на світлині видніється відбиток, так звана суха печатка: слова утворюють напис Agencja Fotograficzna Światowid — власне фотоагентство популярного IKC.

Планувалося , що розкопки охоплять лише 4 % основи кургану, тобто вирва буде дуже звужена. Однак 1937 року розкрили аж 60 %. Найсмішніше у всій цій надзвичайно поважній, проведеній з науковим пафосом виправі слідами сплячого лицаря, — результати: ці розкопки фактично ні до чого не привели.

Курган Кракуса. Фото: Пйотр Холєва / Вікіпедія

Звісно , затійники робіт отримали дані про структуру земляного укріплення, спосіб його поставання, приблизні крайні дати будови. Здавалося, курган пручався і волів про все й надалі мовчати. Або — що ще гірше — був звичайною, великими зусиллями насипаною купою землі: 16 метрів заввишки, 57 метрів у діаметрі біля основи, 8 — у верхній частині (та, що пласка).

Однак слід пам’ятати , що ця пасочка з піску насипана на найвищому на узгір’ях Кшемьонек пагорбі Лясоти, що 271 метр заввишки.

Королівський краєвид

Уже сама його назва — курган Кракуса , себто Крака (щоб звучало більше по-краківськи й принагідно можна було створити якийсь місцевий міф) — багатообіцяюча.

Проте , на жаль, під час розкопок не вдалося віднайти жодного поховання відомої особи, правителя чи засновника. Існували й досі існують теорії, буцімто на Кшемьонках, себто краківській дільниці, де розташований пагорб, схожих земляних насипів було значно більше.

Курган видно із Посельської зали на Вавелі , в якій засідали королі, — наче його вид мав сповнювати їх якоюсь особливою мудрістю.

Результати новіших масштабних розкопок і досліджень засвідчили , що курган Кракуса належить до малопольської групи курганів так званого кракушовицького типу, на відміну від інших набагато менших насипів. До нього теж належить напівзруйнований невеликий курган у Кракушовицях поблизу Бохні, курган Salve Regina в Сандомирі , Татарський курган (або курган Пшемислава) у Перемишлі та , можливо, курган у Сульці поблизу Перемишля.

Вони відрізняються від інших типів курганів своїм призначенням , розміром і оточенням: зазвичай ці насипи значно більші й навколо них немає концентрично розташованих курганів. Раніше вважалося, що їх спорудили в ранньому середньовіччі як поховання місцевих правителів: курган Кракуса мав слугувати гробницею Крака, засновника Кракова і держави віслян.

Краєвид на курган Кракуса з Вавеля. Фото: Пйотр Холєва / Вікіпедія

Та проблема полягає в тому , що вперті розкопки 1930-х років дали обмаль інформації. Це стосується не лише кургану Кракуса. Доктор Марек Флорек у своїй праці про малопольські кургани наголошує, наприклад, що насип Salve Regina у Сандомирі, який вважається дуже старою могилою засновника міста Судомира, — природно сформований пагорб (можливо, людина тут теж трішки доклалася), а історія про Судомира — витвір бурхливої фантазії місцевих літописців ХХ століття. Схожа ситуація і з так званим Татарським курганом. Про інші кургани я тут не згадуватиму і відсилаю всіх зацікавлених до роботи доктора Флорека.

Варто лише зазначити , що теорії, які пов’язують краківський курган Ванди, доньки Крака, з курганом Кракуса, важко відстояти: вони постали порівняно недавно і не мають ґрунтовних підтверджень — курган Ванди ніколи глибинно не розкопували.

Ренкавка

Зовсім по-іншому справа виглядає з курганом Кракуса , який дослідили аж надто ретельно: з нинішньої перспективи схоже на те, що багатий спонсор усієї операції, той пан зі світлин «Світовида», редактор Мар’ян Домбровський, наполіг, аби копати до останнього, поки щось та й не знайдуть. Він покладався на письмові джерела: хроніку Длугоша, який написав, що двоє синів правителя поховали його на вершині пагорба, а люди насипали курган на його честь.

Мар’ян Домбровський прагнув успіху: знайти гробницю засновника Кракова — це було б справжньою сенсацією , особливо для газети, що виходила накладом у чверть мільйона. Тоді б здійснилася мрія редакції, адже газеті реклама була б забезпечена до кінця її днів. І цей кінець виявився несподівано близьким: IKC перестав виходити з початком Другої світової війни.

Розчарування було настільки ж великим , наскільки великими були очікування. Ось що вдалося знайти в кургані: сліди поселень лужицької доби (приблизно від 1300 року до нашої ери до 400 року нашої ери), залишки вогнища, яке скоріш за все палили під час спорудження кургану, і скелет дитини — також не похований у кургані, а розміщений там разом із будівельним матеріалом.

Приблизним періодом зведення кургану довгий час вважали 500 рік нашої ери , однак аварська застібка, знайдена біля підніжжя, походила з VII або VIII століття і саме вона, наймовірніше, визначає нижню вікову межу віку насипу. Результати досліджень 1970-х років пересунули верхню межу до Х століття: на глибині пів метра під вершиною знайдено чеський динар, датований 972–999 роками.

Мабуть , цікавішим є те, щó розкопникам вдалося дізнатися точно: віссю кургану був високий дерев’яний стовп, від якого променями розходилися плетені перегородки. У кожному з утворених секторів між перегородками насипали й втрамбовували землю й каміння — так поставала щільна і міцна конструкція.

На вершині кургану колись ріс дохристиянський символ — дуб , потужне коріння якого виявили під час розкопок. Дослідивши їх, професор Владислав Шафер припустив, що вік дерева — приблизно 300 років, а оскільки його зрубали, ймовірно, після прийняття християнства як язичницький символ , дата завершення будівництва кургану знову трішки зміщується.

Усе це насправді дещо сумнівно — адже і Шафер міг помилятися. Єдина певна річ — те , чого немає: немає Крака, немає поховання, і насправді досі невідомо, навіщо насипали цей курган.

З курганом пов’язаний відомий краківський обряд — Ренкавка. Зазвичай він припадає на Великодній вівторок: люди збираються , щоб кидати й котити яйця, символи нового життя.

Щоправда , Ренкавка належить не до християнського, а до старослов’янського весняного свята померлих, який відзначався після першої весняної повні.

Назва обряду походить від назви кургану , який на гравюрі Маттеуса Меріана старшого та Вішера де Йонге приблизно з 1600 року ще називався Tumulus dictus Rekawka, себто Курган, званий Ренкавка.

Вид із вершини кургану. Фото: Якуб Халун / Вікіпедія

Начитався я про цей пагорб , навіть ходив дивитися на нього, — виглядає гарно. Але мені аж сумно робиться, коли згадаю про бідолашного редактора Домбровського, який влаштував ці даремні розкопки. А можливо, не такі вже й даремні: з’явилася чудова, казкова фотоісторія про людське марнославство, нічого не варті джерела та основоположні міфи, які науковці досліджують дуже недбало.

Замість захоронення — величезне скам’яніле коріння дуба , що возноситься над промисловими краківськими передмістями. Замість залишків поселення і частоколу, будь-чого, чим можна було б похвалитися в ЗМІ, — фотографії рівно зрізаної вершини кургану, яка схожа на витвір скульптора-сюрреаліста, що вирішив насипати курган з озером наверху, а тепер просто чекає, коли піде великий дощ (а він все ніяк не починається).

Замість численних черепків і наконечників стріл — світлини земляної стіни , зроблені наче у відчаї, що більше фотографувати нічого. І нарешті, ціла купа всіх цих докторів, професорів, — стареньких, які сидять на табуретах; фотографії Домбровського, що метається з лопатою — він знає, він упевнений, що ось-ось зараз щось викопає.

Переклала Марія Шагурі