На польській політичній сцені, особливо в її ліберальному центрі, завжди була особлива категорія гравців: відносно молоді й дуже амбітні. Вони подають великі надії, але не завжди виправдовують очікування. Таким був, наприклад, Павел Піскорський — член партії «Громадянська платформа». Скомпрометувавши себе корупційними скандалами, він зник із політики. Другий приклад — Славомір Новак, арештований за підозрою в корупційній діяльності, пов’язаній із його роботою в «Укравтодорі».
На полі бою залишився Рафал Тшасковський, мер Варшави і член Громадянської коаліції. Тшасковському вже 52 роки, і в польській політиці він стріляний горобець: був євродепутатом, а згодом міністром (цифровізації) у першому уряді Дональда Туска. 2020 року він конкурував із Анджеєм Дудою на президентських виборах. Тшасковський пройшов у другий тур виборів, але програв. Посаду мера столиці, найбільшого й найбагатшого польського міста, він обіймає вже шість років.
Передвиборчі плакати кандидатів у президенти, Рафала Тшасковського й Анджея Дуди. Фото: Кацпер Пемпел / Reuters / ForumЄвропейський імідж
Рафал Тшасковський, безумовно, політик з великими перспективами. У команді Дональда Туска він найменше порівняно з іншими вигорів від щоденної політичної суєти, парламентських протистоянь, скандалів й інтриг. Протягом блискучої політичної кар’єри він не був замішаний у жодних гучних історіях, та й бажання жити у розкошах у нього немає. Тшасковський мешкає у звичайному кварталі на варшавському Урсинуві і в приватних справах їздить старим автомобілем.
Щоправда, він був членом уряду, але давно, десять років тому, і обіймав досить нейтральну посаду міністра цифровізації. Тшасковський ніколи не перебував на передовій лінії зіткнення двох таборів, які протягом двох десятиліть борються за владу в Польщі: табору Ярослава Качинського та його партії «Право і справедливість» (ПіС) з одного боку і Дональда Туска з його «Громадянською платформою» (ГП) з іншого.
Рафал Тшасковський, 2014. Джерело: Канцелярія Сенату ПольщіПри цьому Тшасковський відіграє надзвичайно важливу роль у команді Туска. У Варшаві на виборах 2018 року він із 56 % підтримки виграв вибори мера столиці в першому турі. На виборах 2024 року він повторив успіх, також перемігши кандидата від ПіС у першому турі. Насправді на останніх виборах мера Варшави Тшасковський отримав 57 % голосів, але за нього проголосувало менше виборців, бо явка була нижчою. Мер столиці захистив бастіон ліберальної опозиції в складні для неї часи правління ПіС. Разом з іншими мерами від ГП він створив свого роду фронт спротиву органів місцевого самоуправління проти ПіС і реальну опозицію в країні, давши Дональду Туску надію на повернення до влади.
У Варшаві Тшасковський витримав атаки контрольованого ПіС державного телебачення (TVP), яке звинувачувало його, серед іншого, у підтримці ЛГБТ-спільноти (Тшасковський і справді бореться за толерантність і як мер столиці дозволяє проведення парадів рівності). 2020 року, в дуже важких умовах виборчої кампанії, що проходила під час пандемії коронавірусу, Тшасковський боровся за посаду президента Польщі з Анджеєм Дудою, який балотувався на другий термін. У першому турі переміг Дуда (43 %), а мер Варшави отримав 30 %. У другому турі Тшасковський здобув понад 10 мільйонів голосів, що становило 48,9 %. Щоб виграти в Дуди, Тшасковському забракло 1,04 %.
У травні 2024 року Тшасковський виступив на дуже важливому в світі бізнесу (особливо в царині високих технологій) заході: конференції Impact у Познані. Тшасковський виголосив промову ідеальною англійською. Так добре цією мовою не володіє жоден польський політик. А міський голова Варшави досконало говорить також французькою, іспанською та італійською. У нього великий талант до мов, а крім того, на відміну від багатьох польських політиків, — «європейський» імідж приємної людини. Завдяки цьому він чудово взаємодіє з частиною виборців — мешканцями великих міст і представниками середнього класу.
За однією з кулуарних міських легенд, Туск, роздратований чутками про лінгвістичні здібності Тшасковського, нібито сказав: «І що з того, що він говорить чотирма мовами, якщо жодною з них не має чого сказати?». Невідомо, чи ці слова правдиві.
Тшасковський vs Туск
Між лідером ліберального табору та мером Варшави справді виникали тертя. По-перше, Дональд Туск — лідер, і навіть його опоненти з ПіС вважають його політичним «альфа-самцем». А це означає, що він любить відчувати беззастережну перевагу і в боротьбі за владу, і у своєму середовищі.
За той час, поки Дональд Туск перебував у Брюсселі (на посаді голови Європейської Ради, а потім керівника Європейської народної партії), Тшасковський суттєво укріпив свої позиції. Він виріс на самостійного лідера табору ліберальної опозиції, хоча формально і не був очільником ГП. Поза сумнівом, успішна кампанія на пост столичного мера неабияк йому посприяла. Тоді Тшасковський, зокрема, організував Campus Polska — щорічні зустрічі з молоддю, на які запрошують відомих інтелектуалів, зірок, політиків і загалом успішних людей. Цей проєкт був дуже успішний. Це не партійний захід, але відомо, що ідеологічно він близький до ліберальних, навіть лівих кіл, безумовно проєвропейських, і точно вже не близьким до правих.
Хай на президентських виборах 2020 року Тшасковський і програв, але ті 10 мільйонів голосів, здобутих у важкій пандемічній кампанії проти чинного президента та всього медійного й адміністративного апарату, керованого ПіС, опозиція розцінила як успіх і надію на зміну влади. У перші місяці після тих виборів здавалося, що Тшасковський стане лідером опозиції. Сталося інакше. Коли 2021 року до Польщі повернувся Дональд Туск і взяв на себе роль лідера «Громадянської платформи» (Громадянської коаліції), Тшасковський відійшов у тінь.
Президентські перегони
В інтерв’ю мер Варшави стверджує, що ще зарано заявляти про старт президентської кампанії 2025 року. Та водночас він натякає, що готовий до неї. Тшасковський виявляє обережність у висловлюваннях, не забуваючи про потенційного кандидата від ПіС. Наразі невідомо, хто ним буде. Бо в ПіС триває не менш запекла боротьба за кандидата. Чинний президент Анджей Дуда не зможе брати участі у цих перегонах: перебування на цій посаді у Польщі обмежене двома каденціями. Відомо, що на президентський пост хотів би балотуватися колишній прем’єр-міністр Матеуш Моравецький. Відомо також, що ПіС проводить різні дослідження, щоб «вигадати» ідеального кандидата. Можливо, це буде хтось наразі мало відомий, але з великим потенціалом — свого часу таким кандидатом став Анджей Дуда, тоді рядовий депутат від ПіС.
Тшасковський і весь табір Туска уважно спостерігають за операцією Ярослава Качинського і чекають, на кого поставить лідер ПіС. Відомо, що Тшасковський матиме на старті перевагу над будь-яким так званим старим (не лише за віком, але й за політичним стажем) кандидатом від ПіС. Однак із суперником свого віку або молодшим, з таким самим сучасним, європейським іміджем йому буде складніше конкурувати.
Завадити президентським амбіціям Тшасковського може поточна міжнародна ситуація. Війна в Україні, інциденти на кордоні з Білоруссю, російська загроза і політичні зміни в Європі та США, які не віщують нічого доброго, змушують поляків хвилюватися за майбутнє. Все частіше в медіа та соціальних мережах виникають питання: чи буде війна? чи ми в безпеці? Політики, які хочуть досягти успіху, не можуть ігнорувати ці настрої. Тому багато політологів підкреслюють, що кандидат на президента повинен мати імідж сильного лідера, якого вимагають важкі часи. У майбутньому президенті поляки повинні побачити лідера, який серйозно займеться питаннями безпеки й армії та викликатиме довіру.
Рафал Тшасковський дорогою до Києва. Фото: Рафал Тшасковський / платформа ХПро Рафала Тшасковського можна сказати багато, от тільки не те, що він має імідж лідера, відповідного небезпечному часу. Так, він сучасний, ліберальний, багато говорить про толерантність і розвиток, але мало про загрози, армію й гарантії безпеки. Звичайно, іміджмейкери скажуть, що для створення такого образу є ще досить часу. І вкажуть, наприклад, на Володимира Зеленського, який також не мав іміджу лідера воєнного часу, але після 24 лютого 2022 року проявив хоробрість і вміння бути сильним президентом.
* * *
Тшасковському є чого боятися, адже саме Дональд Туск вирішуватиме, на кого його оточення зробить ставку на президентських виборах. Для нинішньої владної коаліції майбутні вибори будуть дуже важливі і складні. Зокрема тому, що в серії останніх виборів (до органів місцевого самоуправління і Європарламенту) партія Качинського продемонструвала, що все ще має великий і сильний електорат. А ще й тому, що наступного року критиків нинішнього уряду, ймовірно, буде більше, і вони навряд чи віддадуть свій голос за кандидата від владної партії.
Прем’єр-міністр Туск, зрозуміло, хоче бачити на чолі країни свого президента. Це обумовлено тим, що в польській системі правління президент може ефективно блокувати законопроєкти і стримувати реформи. Саме тому підготовка до визначення кандидатів на президента, яка поступово розпочинається, буде важкою, а конкурентність — жорсткою.
Сьогодні Тшасковський видається найбільш очевидним кандидатом від владної коаліції чи принаймні від партії Туска. Проте ситуація вкрай непередбачувана. Восени, коли буде ухвалюватися рішення, на остаточний вибір кандидатів у президенти можуть вплинути неочікувані чинники.
Переклала Марія Шагурі
