Вибори до органів місцевого самоврядування в Польщі ще не закінчилися. 21 квітня відбудеться другий тур там , де рішення не змогли прийняти під час першого. Проте де-факто після виборів, які відбулися 7 квітня, уже майже все очевидно. Два головні політичні табори заявили про свою перемогу. Увечері, коли телеканали оприлюднили результати екзитполів, на сцену вийшов прем’єр-міністр Дональд Туск , лідер правлячої Громадянської коаліції (ГК), у супроводі Рафала Тшасковського, мера Варшави. Тшасковський виграв вибори, отримавши 57,4 % голосів у столиці. Він переміг свого конкурента , кандидата від опозиційної партії «Право і справедливість» (ПіС) Тобіаша Бохенського, за якого голоси віддали 23,1 % виборців. Туск запевнив, що ці вибори — успіх ГК. Він не випадково з’явився перед публікою в товаристві Рафала Тшасковського, позаяк перемога мера столиці — велике досягнення ГК, хоча воно й не вимагало великих зусиль, адже у Варшаві ліберали вже багато років поспіль мають велику підтримку. Інша річ — малі міста і села.
Перемога ПіС чи поразка?
Передвиборчі прогнози вказували на те , що ПіС може зазнати нищівної поразки у більшості воєводських сеймиків. Після місцевих виборів 2018 року партія утримувала владу в 8 із 16 воєводств, а впродовж певного часу навіть у 9 — поки не втратила свою міцну позицію в Сілезькому воєводстві внаслідок змін у коаліції місцевого сеймика. У решті воєводств правила ГК.
Усупереч прогнозам , на виборах 2024 року ПіС здобув перемогу в 7 воєводствах. Ба більше, в масштабах країни партія Ярослава Качинського отримала 34,3 % голосів, а ГК — 30,6 %. І тому ввечері 7 квітня щасливий Ярослав Качинський теж вийшов на сцену — у супроводі однопартійців — і оголосив, що партія ПіС перемогла ГК на дев’ятих виборах поспіль. Світ мав почути: ПіС виграв. Але у цієї перемоги є одне велике «але».
Поляки обрали 39 776 депутатів до рад ґмін і міст та 6230 депутатів до повітових рад , а у Варшаві також до рад міських дільниць. Вони вибирали 2477 мерів, бургомістрів і війтів.
Звісно , найбільший ажіотаж викликали вибори мерів великих міст. Деяких не вдалося обрати у першому турі, і 21 квітня долю нових очільників, наприклад, Вроцлава , Кракова чи Познані, жителі вирішуватимуть у другому турі.
З точки зору політичних інтересів великих партій , найважливішим, крім виборів мерів, були вибори депутатів воєводських сеймиків — рад, які ухвалюють рішення щодо багатьох важливих питань, як, скажімо, розподіл бюджетних коштів, дотацій від ЄС або призначення правління воєводських компаній і різних інституцій. Таким чином сеймик дає можливість (як і міські ради) забезпечити роботою багатьох партійних діячів і загалом впливати на вирішення питань у регіонах.
Загалом поляки обрали 552 депутатів воєводських сеймиків. ПіС переміг у 7 воєводствах: Мазовецькому , Малопольському, Підляському, Люблінському, Лодзькому, Свєнтокшиському та Підкарпатському. З уточненням, що у Мазовецькому та Лодзькому воєводствах партія Ярослава Качинського, найімовірніше, не правитиме, а буде в опозиції, оскільки ГК та її потенційні партнери з «Третього шляху» Шимона Головні та «Лівих» (себто тих , хто становить правлячу коаліцію в усій країні) загалом матимуть багато депутатів. ПіС утримає владу у східній і південно-східній Польщі. Можливо (залежно від того, як пройдуть перемовини щодо коаліції в сеймиках), ПіС правитиме в п’яти воєводствах, себто у своїх «бастіонах»: Підкарпатському, Підляському, Люблінському, Свєнтокшиському та Малопольському воєводствах. Це менше, ніж за результатами виборів 2018 року, тому можна сказати, що ПіС зазнав поразки. Однак вона не така й суттєва, якщо дивитися на вибори в органи місцевого самоврядування як на частину довготермінового політичного процесу.
Опозиційна партія підносить сюрпризи
Так звані бастіони ПіС» на місцевих виборах 2024 року проявили велику активність , що було неочікуваним, враховуючи можливості партії. Перед виборами багато говорили про те, що ПіС дотримуватиметься оборонної стратегії. Бо хоч ця партія і перемогла на парламентських виборах у жовтні 2023 року, загалом колишні опозиційні партії отримали більше мандатів і усунули Качинського від влади. А ще тому, що з початку року не припиняється низка розкриття афер і випадків корупції, які відбулися впродовж восьми років правління ПіС. Політиків ПіС постійно викликають слідчі комісії Сейму, де їм доводиться давати пояснення. Зрештою, партія Качинського втратила державні ЗМІ і має дуже обмежені можливості інформаційно впливати на електорат. Окрім усього, незадовго до виборів стало очевидно, що в таборі правих визріває криза: взаємні звинувачення та нападки одне на одного різних фракцій.
Наприклад , Патрик Якій з партії «Суверенна Польща» (союзниця ПіС) звинуватив колишнього прем’єр-міністра Матеуша Моравецького в надмірній поступливості Брюсселю та заявив, що той погоджувався на «всілякі дурниці». А люди Качинського, наприклад, депутат Вальдемар Буда, стверджували, що Якій не подорослішав, що його неможливо сприймати серйозно і що він поводиться як «хлопчик у коротких штанцях».
Ходили навіть чутки про можливе усунення Качинського від влади в партії , але це малоймовірно, принаймні зараз. Після місцевих виборів у партії відкрилося нове дихання і з’явилося відчуття, що не все ще втрачено. Існує певна відправна точка для відбудови політичного авторитету. Це тим дивніше, що ПіС, схоже, не мав особливих очікувань від місцевих виборів і провадив досить мляву передвиборчу кампанію. Однак виявилося, що у неї є цілком надійний і дисциплінований базовий електорат і з ним можна вибудовувати надії на повернення влади. У таборі Туска така перспектива може викликати найбільше занепокоєння.
Розбіжності серед політиків і втома виборців
Агентство Bloomberg написало , що місцеві вибори стали «гірко-солодкою» перемогою Дональда Туска. Приємною частиною, безперечно, були добрі результати у містах і успіх фаворитів Туска: Тшасковського у Варшаві, Алєксандри Дулькевич у Ґданську (вона здобула 57 %), Ганни Здановської в Лодзі (59 %). Гіркоти додав той факт , що позиція ПіС не така слабка, як вважалося. Та ще більш розчаровує усвідомлення того, що електорат партій, які нині утворюють ліберально-лівоцентристську правлячу коаліцію, капризний.
У жовтні 2023 року Туск і його партнери по коаліції перемогли завдяки неймовірній єдності виборців. Явка сягнула 74 % і стала рекордною за всю історію польських виборів. До пізньої ночі перед виборчими комісіями стояли черги. Під час попередніх місцевих виборів такого не було , тоді проголосувало 51,9 % виборців. У короткій розмові з представниками ЗМІ у вечір після виборів Туск з усмішкою на вустах пояснив, що низька явка пояснюється, зокрема, хорошою погодою. І він мав рацію. Багато поляків, особливо молодь, замість того, щоб піти на вибори, обрали відпочинок на природі та виїзд за місто.
Вибори до органів місцевого самоврядування загалом досить специфічні. Вони ніколи не мали такої великої популярності в Польщі , як президентські чи парламентські вибори. До того ж голосувати можна лише за місцем проживання, що, враховуючи мобільність поляків, особливо молоді, сильно впливає на явку. Поляки за кордоном не можуть голосувати, а це великий процент голосів (на останніх парламентських виборах за межами Польщі зареєструвалося 600 тисяч виборців). Висока явка, особливо в містах, — на руку ГК, «Третьому шляху» й «Лівим».
Зрештою , на зниження активності громадян на виборах не останню роль вплинули емоції. У жовтні люди голосували проти ПіС. Сьогодні, на думку значної частини електорату ГК та її партнерів по коаліції, ПіС більше не становить загрози. Партія в опозиції. На цю впевненість не вплинули ні суперечки партнерів по коаліції щодо абортів , ні взаємні звинувачення, ні розчарування, пов’язане з тим, що не всі голосні обіцянки, дані в перші чотири місяці роботи уряду Туска, були виконані.
Під час виборчої кампанії Маґдалєна Бєят , кандидатка від «Лівих» на посаду мера Варшави, різко критикувала Рафала Тшасковського, кандидата від ГК, за те, що той «вислужується перед забудівниками». «Жінки розлючені не тільки на Головню , але й на прем’єр-міністра Туска» , – сказала Бєят своїм партнерам по урядовій коаліції.
І , нарешті, чинниками, завдяки яким виборці проявили активність, але проголосували за ПіС, стали протести фермерів , а також сформоване в сільській місцевості та на сході Польщі переконання, що уряд Туска не розв’язав проблему з імпортом зерна з України. Партія ПіС отримала підтримку 57 % фермерів, не зважаючи на те, що їхні проблеми з українським зерном почалися саме за правління уряду Матеуша Моравецького. Однак політики сьогодні опозиційного ПіС успішно перекладають відповідальність за кризу з зерном на уряд Туска.
Це попереджувальний сигнал для прем’єр-міністра. Тим паче , що вже ввечері після виборів лідери невеликих партій, які входять до урядової коаліції (Владислав Косіняк-Камиш від Польської селянської партії та Влодзімєж Чажастий від «Лівих»), почали звинувачувати один одного, заявляючи, що могли б отримати кращі результати на виборах, якби не їхня попередня нелояльність і конфліктність довкола питання лібералізації абортів.
* * *
Відразу після виборів відбудеться серія переговорів , присвячених змінам у складі Ради міністрів. І це в ситуації, коли «Ліві» і «Третій шлях» конфліктують. Незабаром розпочнеться нова виборча кампанія, що передує виборам у Європарламент. А потім, після недовгого затишшя, стартує президентська кампанія перед виборами 2025 року. Це період політичної напруги та шквалу емоцій. Очевидно, судячи зі зниження активності частини електорату та низької явки на місцевих виборах, політична напруга починає втомлювати поляків. Той, хто знайде ключ до подолання їхньої втоми та зуміє зіграти на емоціях, — і стане переможцем.
Переклала Ірена Шевченко
