Коли я дивлюся на виконаний із каліграфічною точністю (немов гравюра з гербарію) принт букета на вузькій нашийній хустинці — теплий червоний візерунок на бежевому тлі — відразу пригадуються стрічки у барвистому квітковому вінку сілезької дівчини, що майорять, коли вона танцює на храмовому святі чи весіллі.
Стрічки — тонкі, довгі — були невіддільною частиною традиційного святкового вбрання жінок на Сілезії, як і троянди, що прикрашали товстий вінок — «ґалянду». Троянда красувалася спереду, як головний елемент образу. Її колір — червоний, малиновий, пурпуровий — притаманний кожному народному вбранню, чи то хустці заміжньої жінки («пурпурка», «меринка»), чи світлій хустині, вишитій квітами, чи запасці — фартуху, на якому надруковані або намальовані квіти.

Троянда — це також дуже важливий у багатьох регіонах Польщі та інших країн Центрально-Східної Європи візерунок вишивки чи розпису на тканині, а також необхідний, базовий елемент букетів, незамінна квітка в саду біля дому. На Сілезії малиново-яскравий відтінок троянди особливо виразний, він вирізняється на тлі охристих цеглин гірничих селищ, насиченої зелені лісів, чорних вугільних відвалів і промислової сірості шахт. Рожева мозаїка на світлих смугах кахлів, що нагадують стрічки чи вузькі хустки, оздоблює фасад славетного будинку на ринку в Нікішовці, історичному районі Катовиць. На кожній смузі — по три розпущені червоні троянди, з’єднані стеблом із зеленими листками. Увінчує композицію четверта троянда — ще в бутоні.
Початок кар’єри
Маґда Бутрим, дизайнерка моди родом із Забжа, що неподалік Катовиць, нещодавно дебютувала в інтернет-магазині, який продає, зокрема, згадану шовкову хустку з трояндами. Вона стала першою дизайнеркою з цієї частини Центральної Європи, яка створила колекцію разом із гігантом моди — мережею магазинів H&M, чим остаточно закріпила свій статус найвідомішої за кордоном сучасної польської модельєрки.
Раніше з H&M співпрацювали, зокрема, Соня Рікель, Карл Лаґерфельд, Lanvin і Maison Margiela — представники світу високої моди, культові кутюр’є і модельєри. Такі відомі попередники автоматично підвищують статус кожного наступного дизайнера. Колекція Бутрим на польському сайті мережі розпродалася за кілька хвилин, а в стаціонарному флагманському магазині на вулиці Маршалковській у Варшаві — за годину. Швидко спорожніли також склади у Франції та Німеччині.
Вечірка на честь початку співпраці Бутрим зі шведським гігантом відбулась у Брукліні, а вироби демонстрували клієнтки польської дизайнерки — супермоделі Ґабріелетт й ікона стилю Хлоя Севіньї. Цим Маґда дала зрозуміти, що їй не потрібна додаткова реклама — її марка вже заявила про себе, а успіх співпраці з H&M лише підтверджує її сильну позицію на ринку.

Тепер про її бренд дізналися навіть ті, хто не цікавиться модною індустрією. Маґда Бтурим стала світовим символом «польського успіху» поряд із футболістом Робертом Лєвандовським, супермоделлю Анею Рубік, режисером Павлом Павліковським, піаністкою і композиторкою Ганею Рані та першим знаменитим польським дизайнером, чия зірка зійшла ще в 90-ті — Аркадіусом.
У своїх численних інтерв’ю Маґда пригадує момент, коли вперше відчула, яку силу може мати одяг. Їй було сім років, на плечах — червона пелерина, а на ногах — чорні лаковані туфельки на підборах, що цокали. В такому вбранні вона почувалася частиною іншої реальності, не такої, як похмурі польські 80-ті, епоха дефіциту та всіх відтінків сірого. Маґда досі ставиться до одягу трішки як до магічних атрибутів, здатних переносити людину у світ фантазій. І досі вона відчуває слабкість до червоного кольору — як накидка, як троянди, як барва рам шахтарських вікон. Традиційно на Сілезії рами на шахтарських будинках фарбували червоним кольором.
Свою кар’єру Маґда планувала розмірено, роками і поетапно до неї йшла. Спершу вона закінчила дизайн моди в краківській Школі дизайну одягу, моди і костюма, відтак кілька років вивчала люксус і високу моду, працюючи дизайнеркою для бренду La Maniа — польської бізнесвумен Йоанни Пшетакевич, яка понад усе цінує простоту і стриману розкіш. Маґда спостерігала за звичками її заможних клієнтів і робила нотатки на майбутнє.
Бренд Madga Bytrym
Власний бренд вона заснувала 2014 року. Спочатку консультувалась із довіреними особами з індустрії, зокрема Анею Рубік. Маґда знала, що один неправильний крок може дорого коштувати. Людям, які прийшли у західну моду ззовні значно складніше почати свій бізнес. У них немає мережі контактів і підтримки. Якщо ви родом із Парижа чи Лондона, вам легше знайти оптових покупців — знайомий маминої подруги раптом виявиться директором з маркетингу, а ще хтось — директором відділу закупівель. Без знайомств і портфоліо, створеного в престижному модному виші типу Центрального коледжу мистецтва та дизайну імені Святого Мартина в Лондоні, набагато важче отримати схвалення критиків. До того ж Польщу досі сприймають як країну, де одяг шиють, а не проєктують. Країну готового одягу, а не високої моди.
Та Маґда не здавалася. У липні 2016 року колекція Butrym з’являється в одному з найпрестижніших інтернет-магазинів моди класу люкс — Net-a-Porter. Менш ніж за рік речі польської дизайнерки вже були світовим бестселером серед нішевих люксових брендів, а сама Маґда потрапила до півфіналу престижної нагороди для молодих дизайнерів LVMH Prize. Крок за кроком Маґда створювала собі ім’я. І їй щастило.
Під час Тижня моди в Парижі Маґда забігла випити кави в кав’ярню L’Avenue на авеню Монтень. Тоді в неї був був маленький шоурум на вулиці Сент-Оноре, поруч із культовим магазином Colette, і вона могла похвалитися лише кількома зустрічами із закупівельниками впродовж усього тижня моди. Однак Маґда не опускала рук, крутилася в модних колах, працювала на свій бренд. Дизайнерку помітила Кім Кардаш’ян. Підійшла і зробила комплімент її одягу. Від слова до слова — і дівчата домовилися, що Маґда пошиє для Кім спідницю. Спідниця на замовлення — бежева, з китицями й характерним в’язаним плетивом. Зірка шоу-бізнесу тегає в своєму інстаграмі дизайнерку й кар’єра Маґди стрімко злітає вгору. З’являються нові пропозиції, нові торгові доми та концепт-стори, які хочуть представляти її одяг. Тепер їй уже не потрібно розраховувати тільки на свій маленький шоурум.

Протягом наступних років колекції Маґди Бутрим дедалі частіше коментують і показують на паризькому Тижні моди. Узимку 2026 року польська модельєрка організовує свій перший повноцінний показ. Вона врешті відчуває себе готовою — за плечима створена потом і кров’ю мережа контактів, закупівельників і клієнтів. Сила цієї команди була помітна під час показу для H&M у бруклінському хмарочосі One Hanson Place. Колекцію демонстрували знамениті клієнтки — Айріс Лоу з’явилась у червоній сукні-міді на бретелях, Нара Сміт представила сукню-міні з воланами, які нагадували букет троянд. Іріна Шейк обрала чорний піджак, Амелія Грей — чорний топ із квітковим елементом і довгу спідницю, а Валентина Сампайо — бордовий шкіряний плащ.
Бутрим також рекламувала свій бренд під час престижного щорічного балу в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, де на червоній доріжці зірки демонструють найновіші модні тенденції. Кожен показ присвячений окремій темі. 2025-го це був чорний дендизм (Superfine: Tailoring Black Style) і архетип темношкірого елеганта. Арабська модель Імаан Хаммам, відома з обкладинок авторитетних журналів і співпраці з найбільшими модними домами, обрала білий костюм, натхненний смокінгом у стилі диско 70-х — ніби з вечірки на студії «Фабрика» Енді Воргола. Бренд Маґди Бутрим потрапив на найвідоміший подіум.

І все ж це було завдання на задану тему. Коли Маґда може працювати вільно, орієнтуючись на своє творче «я», вона дотримується одного стилю, який характеризує суть її бренду, — модельєрка називає його слов’янським романтизмом. У кожній колекції вона ніби повторює: моя мода неможлива без слов’янського начала. Для неї це традиційні візерунки й кольори Сілезії та Підгалля, і палітра польських міст, особливо Варшави, з її суворим соцреалізмом і холодною красою. Троянди та інші флористичні мотиви для неї — це водночас і культурна символіка, і реальне переживання краси рослин. Коли Маґда Бутрим переїхала до Варшави й почала тут працювати, вона не могла собі уявити щоденного життя без поїздок на Міровський ринок: тут уздовж довгих проспектів розтягнулися квіткові ятки, звідки вона завжди поверталась із оберемками квітів.
З самого початку Маґда Бутрим зводить слов’янство з його багатством кольорів і традиційних візерунків, серед яких вона виросла (фольклор Верхньої Сілезії та горян Підгалля), до мінімалістичного декору. Це тонке відсилання, контурні запозичення, а не буквальне копіювання народних взірців. Дизайнерка доповнює їх урбаністичною палітрою кольорів і атмосферою холодної війни 80-х — чорний колір, шкіра, хутра, збільшені плечі у стилі пауер-дрессінга, оверсайзові піджаки й пальта.
Для країн так званого Заходу з їхньою усталеною індустрією, тижнями моди і мільярдними корпораціями бренд Butrym — свіжа, ще не заїжджена естетика. Зрештою, слов’янськість останнім часом у тренді не тільки в моді — на нещодавньому архітектурному бієнале в Мілані фурор викликала польська виставка «Романтичний бруталізм», яка показувала польський дизайн через ніжність мережива, скла, соломи, тканини і водночас через його міцне вкорінення в земному — суворому, необробленому, близькому до природи. Серед творців були Зоф’я Хиляк, Марцін Русак, Анна Бера, Splot Kilim, UAU Project і UNISM. Одяг Маґди Бутрим цілком міг би на рівних висіти поряд із об’єктами згаданих дизайнерів.
Мода на щодень
Однак між високим дизайном міланської виставки та брендом Маґди Бутрим є одна суттєва відмінність — її мода, попри тонку авторську майстерність водночас комерційна й функціональна. Це мода для щоденного носіння — спідниці, схожі на суцвіття троянд, сумки-пуп’янки, квіткові хустки, шалi, косинки, в’язані шапочки й капелюшки, грайливі каблучки kitten heels із штучною квіткою над п’яткою, народні квіткові букети, дещо позбавлені орнаментальності й використані на простих сукнях і пальтах. Ціни? Хустка з трояндовим візерунком коштує близько тисячу злотих, Приблизно 230 евро. а за одяг лінії прет-а-порте доведеться заплатити приблизно вдесятеро більше.

В’язані чепчики Butrym асоціюються з сілезьким головним убором — делікатною сіткою, що закриває чоло й яку традиційно виготовляють із дуже тонких білих ниток — в’яжуть гачком або роблять у техніці мережива. Бренд Butrym часто вдається до такої техніки при виготовленні суконь. Вони обплітають сіткою все тіло й нерідко доповнюються вуаллю або шлейфом.
На нещодавньому показі в Парижі бренд зробив ще сильніший акцент на своєму слов’янському контексті. Показ називався «Маґдалєна», ніби дизайнерка хотіла без комплексів і з гордістю вкотре підкреслити, звідки вона родом, хто вона. Серед моделей була одна вечірня сукня насиченого темно-синього кольору з кольоровими квітами, ніби знятими з вовняної хустки. Вовняні хустки, відомі як «тибетки», Хустки з чесаної вовни тибетських овець. з надрукованими квітковими композиціями, набули популярності в селах регіону ще наприкінці ХІХ століття, а в 1920-х роках їх носила вже вся Польща — зазвичай з домінантним мотивом із однієї, двох або трьох кармінових троянд. Колекцію доповнювали улюблені мотиви Butrym — плетене мереживо з села Конякува та трояндові візерунки на білому, червоному, чорному тлі.

Моделі демонстрували одяг у спеціально облаштованому паризькому апартаменті, поміж полотнищ тканини. Вони звисали зі стелі й асоціювались з польською школою текстилю 60-70-х років: тоді такі митці, як Маґдалєна Абаканович (збіг імені з назвою показу й іменем дизайнерки — не випадковий) на бієнале тканини показали всій Європі, що тканина сама по собі може стати витвором мистецтва.
Бутрим цінує стриманість і насиченість форм, не любить захаращених просторів, надмірної декоративності. Її стихія — радше хайку, ніж епічна проза. Її стиль — елегантний, простий крій із найякісніших тканин, що підкреслюють жіночність у ретро-амплуа, ніби зі світу фільмів так званої нової хвилі, з обкладинок платівок французьких шансоністок і показів польської моди пізньої Польської Народної Республіки. Є мереживо, але є й важка вовна. Є шовк, але є й шкіра. Є оксамит, але його доповнює простий трикотаж.

Клієнтки Маґди — знаменитості, а її одяг доволі дорогий, тому її більш дешева й доступна колекція для H&M — це радше заявка для дам із претензією, але навряд чи для майбутніх постійних клієнток. Багатьом елементам колекції H&M бракувало того, що для люксового бренду є найважливішим — бездоганного крою, якісних матеріалів. У синтетичних тканинах і вишитих машинкою візерунках не відчувалося справжньої моди Маґди Бутрим. Вони стали візитівкою її успіху лише на рівні символу, а не реальності, що відображає високий рівень її майстерності.

Стриманість у всьому
Якщо говорити про рекламу і просування, то Маґда зазвичай обирає дуже стриману форму. Кричуща реклама в центрі міста, як-от білборд H&M, для її клієнток неприйнятна. Тому на її варшавському бутику, що відкрився нещодавно, немає ані вивіски, ані вітрин. Він розташований у довоєнній кам’яниці в еклектичному стилі з необароковими елементами. Єдина прикметна ознака бутика — висаджені перед входом троянди.
Під’їзд оздоблений поліхромією з квітковим орнаментом. Всередині бутика — ліпнина з рослинними мотивами, кахельні каміни та півколони з декоративними капітелями. Інтер’єр доповнює кілька м’яких сучасних пуфів і диванів та «острівці» з одягом — годі позбутися враження, що досить ступити сюди з галасливої вулиці, і ти вже порушуєш бездоганність місця.

І все ж Маґда наголошує: її творчі ідеї походять не з елітарного смаку, а з креативності модниць часів ПНР, яким доводилося самим вигадувати моду, бо в магазинах нічого не було. Вона успадкувала їхню завзятість і наполегливість.
2024 року, до десятиріччя заснування бренду, Маґда запустила рекламну кампанію Decade of the Rose за участю Малґосі Белі — однієї з найвідоміших польських моделей, музи режисера Павла Павліковського. Малґося позує на темному тлі й серед фрагментів міського пейзажу Варшави. На ній — штучне хутро, що нагадує гуральську «бараницю», темний шкіряний плащ у стилі колдвейв, шовкова сукня на бретельках кармінового кольору та така ж кармінова хустка на голові, або маленька чорна сукня з мереживною шаллю, що спадає з голови наче фата нареченої. Це Світязянка з балади Міцкевича, переосмислена для ХХІ століття. Балада Адама Міцкевича, опублікована 1822 року. Світязянками назівали німф, які, за легендами, з’являлись на берегах озера Світязь.
Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик