Сьогодні у Польщі чи не кожен знає напам’ять слова пісень «Niech żyje wolność , wolność i swoboda» («Хай буде воля, воля і свобода»), «Bo wszyscy Polacy to jedna rodzina» («Бо всі поляки — одна сім’я»), «Ja uwielbiam ją, ona tu jest i tańczy dla mnie» («Я обожнюю її, вона тут і танцює для мене»). Це — хіти диско-поло, польської популярної танцювальної музики.
За даними Центру дослідження громадської думки , 2018 року цей жанр знали 97 % поляків (1996-го року ця кількість становила 84 %). Серед топ-15 польськомовних роликів на ютюбі переважають дитячі пісні на зразок «Танцю маленьких каченят», але серед «дорослих» творів найбільшу частку становлять виконавці диско-поло. Передовсім це відомий, мабуть, усім полякам кліп на пісню гурту Akcent «Przez twe oczy zielone» («Через очі твої зелені»), який з кінця 2014 року набрав (разом із концертним відео) понад 206 мільйонів переглядів. Проте високі місця в рейтингу посідають й інші зірки польського диско.
Звісно , популярність танцювальної музики — не дивина. Адже диско — поширений в усьому світі універсальний жанр, який подекуди навіть проявляє національну чи регіональну специфіку. Так у Німеччині з’явилося євродиско, в Італії — італо-диско (саме за аналогією з ним і виникла польська назва), у південних слов’ян — турбофолк... Практично в кожній країні існує свій варіант диско. Та й багато хітів наших зірок, необхідно визнати, — не що інше, як кавер-версії й точні переклади італійських, балканських чи інших популярних пісень.
Перші представники диско-поло на польських сценах протрималися 30 років , переживши численні кризи, а також насмішки й нищівні зауваження критиків.
У лютому 2020 року на екрани вийшов біографічний фільм «Зенек» про життя «короля диско-поло» Зенона Мартинюка. Це була вже третя повнометражна стрічка , присвячена цьому музичному напрямку. Та попри велику популярність польської танцювальної музики, жоден із цих фільмів не став касовим. І це цілком зрозуміло: слухачам диско-поло притаманна інша культура споживання музики й обожнювання своїх кумирів, ніж шанувальникам таких гуртів, як Metallica, Deep Purple чи Depeche Mode.
Прихильники Akcent , Boys чи Milano, на відміну від рок-фанатів, не купують футболок із портретами виконавців та обкладинками дисків, не їздять на концерти, витрачаючи на квиток по 300-500 злотих, і воліють слухати музику по радіо, в інтернеті або на безкоштовних концертах просто неба, ніж купувати диски. Це передовсім слухачі, які не люблять витрачати гроші на те, що можна отримати безкоштовно, а якщо й не зовсім надурняк, то хоча б разом з іншою послугою, наприклад, за ціну вхідного квитка на дискотеку.
В історії жанру були різні періоди. На початку 90-х років , перш ніж з’явилася назва «диско-поло», в обігу був менш солідний термін «muzyka chodnikowa» («тротуарна музика») — від касет, які продавали на базарах і вулицях прямо з пледів чи картонів , розстелених на тротуарі. Попри пролетарське коріння (а можливо, саме завдяки йому?), польська танцювальна музика розвивалася дуже швидко. Нові гурти й виконавці з’являлися, наче гриби після дощу і через кілька років здобули таку популярність, що змогли заповнити великі концертні зали, а присвячені їм телепередачі щотижня приваблювали увагу мільйонів глядачів.
На початку XXI сторіччя символічним завершенням першої хвилі диско-поло стало припинення трансляції програм Disco Relax та Disco Polo Live на телеканалі Polsat. Тоді багато гуртів призупинило або взагалі припинило свою діяльність. Але в наступному десятиріччі жанр отримав друге дихання: 2011 року з’явився новий телеканал суто з польською танцювальною музикою Polo TV , а 2012-го сенсаційний успіх (передовсім завдяки інтернету — 122 мільйони переглядів) мав гурт Weekend із піснею «Ona tańczy dla mnie» («Вона танцює для мене»), з якої почалося масштабне повернення диско-поло. Цікаво, що ще кількома роками раніше про Weekend у мережі відгукувалися як про «найбільш провінційний та невдалий гурт».
Хто ж висміював їхню творчість чи творчість гурту Mig , який записав свого часу «найбільш невдалий і ганебний кліп»? Цілком імовірно, ті самі люди, які через кілька років танцювали під їхні хіти, коли гурт став одним із найуспішніших та найпопулярніших на польській сцені. Диско-поло рідко кого залишає байдужим — на запитання про ставлення до цього жанру лише 3 % опитаних обрали варіант «важко відповісти». Загальний результат позитивний для музикантів — 63 % поляків люблять або навіть обожнюють цей жанр. Хто ж ці люди?
За даними опитувань , шанувальників польського диско характеризують невисокі прибутки (або відсутність роботи), низький рівень освіти, проживання в селах або містечках; серед заможних та освічених мешканців великих міст менше прихильників музики такого роду. На запитання, чому вони не люблять диско-поло, останні відповідають: це занадто проста, примітивна та наївна музика, позбавлена художньої цінности.
Зрештою , можна засумніватися в їхній щирості — про це свідчить психологічний експеримент дослідника медій Яцека Васілєвського. Коли він попросив учасників оцінити цитати з творів Шекспіра, підписані прізвищем Мартинюка, вони назвали їх нісенітницею, тоді як фрагменти з прізвищем Шекспіра охарактеризували як шедевр світової літератури. Звичайно, респонденти орієнтувалися на свої упередження й не були спроможні об’єктивно оцінити Шекспіра, коли він, як Гоголь у Хармса , «перевдягнувся в Мартинюка».
Зрештою , мабуть, навіть скептики погодяться, що без диско-поло неможливо уявити сучасного польського весілля. А отже, це вже культурний факт.
Переклав Андрій Савенець
