Ципріян Каміль Норвід , 1871. Джерело: ВікіпедіяПередусім варто знати , що Норвід був не тільки поетом. Він також писав драми (які успішно ставилися в театрах), прозу й есе, а ще славився як живописець, скульптор і графік.
Народився митець 24 вересня 1821 року в селі Ляскові Ґлухім За 40 км від Варшави. , а юність провів у Варшаві , де навчався живопису. У віці 21 року Норвід виїхав за кордон і більшу частину свого життя провів у Парижі. Він так ніколи й не повернувся до Польщі, що наклало відбиток на його поезію. Жив у злиднях, перебиваючись тимчасовими заробітками й намагаючись продавати власні художні твори. Певний час Норвід відсидів у в’язниці через політичні справи. Це був короткий, але руйнівний для його здоров’я період.
У Парижі Норвід обертався в колі польської еміграції серед таких знаменитостей , як Фридерик Шопен , Адам Міцкевич і Юліюш Словацький. І все ж митець був змушений виживати на межі бідності.
Єдиний відносно кращий період його біографії — перебування в Америці , де, на свої подив і радість, він дуже добре заробляв у графічній студії. З відсиланням до цього етапу його життя у польській мові навіть з’явився усталений вираз: «працює, як Норвід» — себто важко, але успішно, плідно. Однак на звістку про Кримську війну митець повернувся до Європи — і водночас до годування злиднів на паризьких вулицях.
Зле , зле, завше і всюди.
Прошиває нам груди
чорна нитка. Справіку й донині.
Кожну посмішку крає,
і в зітханні вона є,
у молитві, у гімні, в сльозині. Переклад Леоніда Череватенка.
Норвід , безсумнівно, був диваком і відлюдником. Проте вів жваве листування, яке пізніше допомогло дослідникам творчості митця в аналізі й трактуванні його світогляду.
Фінансові проблеми та глухота , яка прогресувала, призвели до того, що Норвід потрапив у Дім святого Казимира — притулок для вбогих польських ветеранів і сиріт. Там він і помер 23 травня 1883-го. Через кілька років після похорону його останки перенесли до спільної могили на польському кладовищі в Монморансі. 2001 року землю з могили Норвіда перевезли в Польщу й помістили в крипті національних пророків у Вавельському соборі.
У певному сенсі Норвід передбачив свою долю , відчув, що його час прийде пізніше.
У вірші «Що ти Афінам зробив , Сократе?..» поет перелічує багатьох геніїв, якими нехтували за життя і яких помітили тільки після їхньої смерті. Норвід спершу звертається до Сократа, якого сучасники отруїли і якому зараз зводять пам’ятники. Відтак згадує Колумба, Косцюшка і Міцкевича , звертає увагу на певну схожість: сучасники недооцінювали їх протягом життя, а їхні заслуги по-справжньому відкрили вже наступні покоління. Чи не пророцтво?
Що те знаття і хто і в що загорне?
Де і коли? Яким засиплють квітом?
Твою труну відкриють ще повторно… Переклад Івана Драча.
Невже романтик?
Про Норвіда говорять як про поета-романтика , одного з чотирьох найбільш важливих польських митців того періоду. Але насправді він випереджав свій час, тому після смерті митця його називали суддею тієї епохи, поетом межі Романтизму і Позитивізму. Без сумніву, він розумів необхідність певного оновлення польської літератури. Мабуть, тому Норвіда відкрили вже після його смерті, в період «Молодої Польщі» Епоха в історії польської культури, що тривала водночас і суголосно з епохою європейського модерну (1891–1918 роки). — коли з’явився інший , ближчий йому підхід до поезії.
Проте , звісно ж, у творчості митця є чимало віршів, які підтверджують його приналежність до групи романтиків.
За краєм тим , де хлібини окраєць
на землю кидати грішно й не гоже —
це ж дар із раю, —
тужу, мій Боже. Переклад Наталі Ткачик.
Це , либонь, найвідоміші рядки Норвіда. Рядки, які люди цитують щоразу, коли хочуть наголосити на польській ідентичності. Рядки, що спадають на думку завжди, коли ми змушені викинути скибку хліба. Слова — камертон сумління. «Моя пісенька II» — історія великої туги.
За краєм тим , де гріхом є і лихом
лелечі гнізда паплюжить вороже —
це ж спільна втіха, —
тужу, мій Боже. Переклад Наталі Ткачик.
Цікаво , що хоча всі знають ці слова, рефрен «Тужу, мій Боже…» часто плутають з іншими рядками романтичного вірша «Сумно мені, Боже» Юліюша Словацького.
«Гіркий цей хліб , польськість»
Незважаючи на ностальгію за Польщею , Норвід нещадно критикував поляків. Він бачив наші національні вади і не боявся говорити про них. Зокрема, писав про поляків як про чудовий народ, але нікчемне суспільство («ми — не суспільство»). Вказував і на нашу національну пиху: «Поляк — це велет , але людина в поляку — карлик...»
Норвіда завжди недооцінювали й навіть зараз він недостатньо помічений. Я вважаю , що він був насамперед видатним інтелектуалом і знавцем людини, поляків. Він був непопулярний, оскільки часто критикував наші національні вади (як і Віткаци й Ґомбрович).
Норвід це усвідомлював. Тому й написав: «Хто говорить правду , той пожинає тривогу». Також запитував:
Чи той птах гидить у гніздо , що в нього гидить,
чи той, що не дає про це сказати?
Неначе Норвід шукає відповіді , чи то він робить щось неправильно, бо критикує, чи, може, все ж ті, хто йому за це дорікають.
У збірці есеїстики «Думки про Польщу і поляків» він пішов іще далі. «Поляки нікого ніколи не оцінювали й не цінували — ніколи!»
Я з того народу , де вже близько ста років кожна книжка з’являється занадто пізно, а кожен учинок — занадто рано. Якщо тільки це виправити, можна врятувати країну.
Цими словами поет засуджував польську імпульсивність і нездатність продумати кроки , перш ніж їх зробити.
То й не дивно , що сучасники дуже боляче сприймали його слова. По суті, вони повинні бути болючі й сьогодні, адже це й досі надзвичайно точний діагноз.
З усіх речей на світі зостануться лиш дві ,
дві тільки: вірші і добро... нічого більше Переклад Наталі Ткачик.
Досі живий
Сучасники вбачали в Норвіді нещасливця , і таким він постає зі спогадів очевидців. До постаті (і творчості) Норвіда можна знайти відсилання у творах інших великих польських поетів та бардів. Скажімо, Яцек Качмарський у своєму вірші «Останні дні Норвіда» використовує цитату з поезії відомого митця «призначення краси — творити чари».
Краса покликана нас захоплювати ,
не знаю краси над красу батьківщини, — співає Качмарський.
Далі в пісні є нагадування про скромне , проте з власного вибору, життя письменника:
Скоцюрблі пальці і вино геть згіркло ,
на рукавиці грошей недостатньо.
Думки замерзли і не поспішають,
а власне через них й заради них же
у злиднях помираю…
Присвячена Норвіду пісня є й у репертуарі гурту Budka Suflera.
Мигтіння свіч ,
об мармур стук копит,
і на щиті твій меч, —
такий намріяв похорон собі ти.
Тебе ж простенько винесли із дому ,
ти був іще самотніший, і теж
дудніли груди, груди глини
на тихім Пер-Лашез.
Та не помер ти, ти живий,
ти смерті непідсилий.
Сиджу супроти ночі —
із думкою твоєю сам на сам ,
з-поміж рядків глядять на мене
твої очі
і чистотою серця
судять нас,
бо не помер ти, ти живий,
ти смерті непідсилий.
Константи Ільдефонс Ґалчинський простим чином показав різницю між поезією Норвіда (похмурою) та Словацького (яснішою):
Вбирав тебе у темні барви Норвід ,
Словацький же ж закутував в блакить
(Слова вірша , адресовані Варшаві)
Він теж писав: «І також їхав на коні Норвід , Ципріан Каміль, занурений в думи».
А Віслава Шимборська навіть привнесла у польську мову вислів «важкі норвіди» (у вірші «Авторський вечір») — на окреслення важкої долі (кожного) поета:
Поетом бути , не боксером,
з довічним вироком на норвіди тяжкі,
за браку мускулів демонструвати світу
шкільну програму майбуття — в найкращім разі,
о Музо. Переклад Андрія Савенця.
Вірші Норвіда популярні , зокрема, й тому, що покладені на музику і часто звучать. Наприклад, «Жалобна рапсодія пам’яті Бема» у виконанні Чеслава Нємена 2021 року була внесена до списку польських музичних творів усіх часів від «Радіо 357» (113 позицій).
Ця пісня , написана в ритмі жалобного маршу, — данина пошані герою Листопадового повстання 1830–1831 років і Весни народів. Поет, вдаючись до поховального урочистого стилю, описує важливу подію в долі надзвичайного героя.
Це велика література , в якій сказано все, що для нас найважливіше. Те, що Норвід говорив у ХІХ столітті, залишається актуальне і в столітті ХХІ-му.
Але Нємен — не єдиний , хто співав цю пісню. Не менш популярне, наприклад, виконання гурту Homo Twist, зокрема його лідера Мацєя Маленьчука.
Покладені на музику й найпопулярніші слова Норвіда — «Моя пісенька II» , яку ми вже цитували. Її виконували, окрім Нємена, Стан Борис і Пшемислав Ґінтровський.
* * *
Норвід писав про все , що важливе для людини.
Із сьогоднішньої перспективи життя Норвіда видається важким і нещасливим , проте, схоже, сам митець зробив для себе такий вибір. Інакше його творчість була б геть іншою.
«Хоч Норвід і помер понад сто років тому , він — поет нашого часу» , — слушно пише у своїй книзі літературознавець Станіслав Фальковський, називаючи поета гладіатором правди «Gladiator prawdy: Norwid — poeta naszych czasów», укр. «Гладіатор правди: Норвід — поет нашого часу»..
Переклала Жанна Слоньовська
