Магічний голос

У роботі над текстом про Чеслава Нємена є один беззаперечний плюс — це привід переслухати його пісні, які зараз нечасто можна почути по радіо.

Однак досить увімкнути будь-який хіт Нємена — й відразу підпадаєш під магічний вплив його неповторного голосу. Розумієш, як майстерно він підкреслює строфи в композиції на вірші видатного поета-романтика Ципріяна Норвіда «Жалобна рапсодія пам’яті Бема» (Bema pamięci żałobny rapsod). Скільки почуттів він вкладає в пісню на слова поета «Молодої Польщі» Польський модерн, напрямок у мистецтві 1891–1918-х років. Назва походить від аналогій з «Молодою Німеччиною» й «Молодою Скандинавією». Казімєжа Пшерви-Тетмаєра «Говори до мене далі» (Mów do mnie jeszcze). Скільки ліричності звучить у творах, написаних у наші дні: «Під папугами» (Pod papugami) і «Сон про Варшаву» (Sen o Warszawie). І скільки пристрасті в «Палаючій стодолі» (Płonąca stodoła)!

Якби існував конкурс на найкращу польську пісню тисячоліття (звісно ж, це жарт), у ньому, либонь, перемогла б композиція «Цей дивний світ» (Dziwny jest ten świat) Чеслава Нємена. Мабуть, кожне покоління пропонувало б мелодію зі своєї молодості. І я не виняток — підсвідомо я б обрав щось зі своїх підліткових років, тобто з епохи польського року 90-х. Але якщо думати поза поколіннєвими рамками, то я проголосував би за цю композицію Нємена. «Цей дивний світ» — незвичний твір, своєрідний гімн, у якому заворожливо звучить характерний голос музиканта. Пісня, що починається практично з крику.

Можна підходити до досягнень Нємена статистично: 19 студійних альбомів, музика до 13 кінофільмів і 24 театральні вистави. Він був лідером чотирьох рок-гуртів. Та це тільки вражаючі цифри, а головне — магія його голосу.

Від совєтського шкільного хору до паризької «Олімпії»

Чеслав Нємен у дитинстві. Джерело: Muzeum Jazzu

Нємен, один із найвідоміших польських музикантів, починав свою кар’єру — увага! — у совєтському шкільному хорі. Чеслав народився у лютому 1939 року, за кілька місяців до початку Другої світової війни, у польському селі Старі Василішки. Через рік ці території, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, загарбав Радянський Союз, і село опинилося в складі Білоруської РСР.

Усе своє життя Нємен (тоді його прізвище було Виджицький) згадував свою малу батьківщину: ягоди в лісі, риболовлю, уроки гри на акордеоні. Він залишався громадянином СРСР до 1958 року, коли разом із родиною репатріювався до Польщі. Так Чеслав Нємен уникнув призову в лави Червоної армії, якого дуже побоювався. У Польщі родина оселилася на землях, які до війни належали німцям: Дравсько-Поморське, Свєбодзін, Бялоґард, Колобжеґ. Згодом Чеслав навчався у класі фагота в музичній школі в Ґданську. Проте грошей не вистачало, тому він кинув навчання і почав працювати налаштовувачем фортепіано. 1960 року музикант опинився в Сопоті, столиці польського біґ-біту, виступав у ґданському студентському клубі «Жак».

Відомого польського музичного журналіста Францішека Валіцького Нємен підкорив під час концерту в… жіночій в’язниці. Ув’язнені були зачаровані його іспанськими баладами. Тоді музикант власне захоплювався латиноамериканською музикою. Однак незабаром після цього виступу, 1962 року, він приєднався до гурту Niebiesko-Czarni («Синьо-чорні») і захопився геть іншим напрямком: рок-н-ролом.

Своє прізвище музикант змінив після сольного виступу в паризькому концертному залі «Олімпія», коли зрозумів, що іноземці не в змозі вимовити «Виджицький». «Нємен» — це, звісно, данина сентименту: від назви річки, пов’язаної зі спогадами з дитинства.

Біґ-біт і цензура

Чеслав Нємен.Джерело: Бібліотека польської пісні

Зовні Нємен трохи нагадував Джона Леннона, трохи Ісуса, що, зрештою, майже те саме. Інколи він вдягався дуже яскраво, часом носив перуку. Але цей його впізнаваний образ, що закарбувався в пам’яті багатьох поляків, з’явився не відразу. На початку кар’єри імідж співака був більш класичний — строгий костюм і коротка стрижка.

Він займав перші місця на фестивалях молодих талантів, підкорював серця слухачів на численних рок-концертах. Але комуністичний режим не схвалював Нємена — надто вже той вирізнявся. Та й музика його звучала якось по-західному. Навіть назва найпопулярнішої пісні Чеслава, «Цей дивний світ», викликала підозру. Чому «дивний»? Адже світ — соціалістичний!

Композиція «Цей дивний світ» уперше прозвучала 1967 року на концерті спільно з групою Akwarele («Акварелі»), після завершення співпраці з гуртом Niebiesko-Czarni. Твір здобув нагороду голови радіо і телебачення на найвідомішому польському фестивалі пісні в Ополі. Того ж року Чеслав Нємен виконав його на фестивалі в Сопоті — конкурсі, на якому тоді були представлені артисти з усіх куточків світу.

Попри нагороду в Ополі та виступ у Сопоті Нємен і надалі дратував владу. Його зненацька перестали запрошувати на радіо і телебачення. Навіть з’явився документальний фільм, в якому артист висміювався. Цікаво, що зняв його відомий режисер, який, як виявилося багато років по тому, співпрацював зі службою безпеки.

Зрештою, ми торкнулися ширшої теми молодіжної музики — як називали рок у Народній Польщі. Польська влада якось терпіла біґ-біт, себто рок-н-рол, однак пропаганда його всіляко висміювала.

Вживання терміну «біґ-біт» (його придумав згаданий вище Францішек Валіцький) замість «рок-н-ролу» заспокоював цензуру, оскільки дистанціював польських виконавців від західних зразків жанру. У роки Польської Народної Республіки проходили рок-концерти, навіть досить великі, а часом і масштабні фестивалі, як-от у 80-ті роки відомий «Яроцін». Фестиваль в Яроціні вперше відбувся 1980 року. Зразком для нього слугував американський фестиваль «Вудсток», тому Яроцін іноді називають польським «Вудстоком». І все ж їхнім організаторам влада намагалася ускладнити роботу. І, звісно, за ідеологічною правильністю текстів невпинно стежила цензура. Вона навіть дозволяла легку критику системи — ймовірно, вважаючи, що хай уже краще молодь випускає пару на концертах, ніж має це робити на вуличних демонстраціях.

Подейкували, що один із високопосадовців у 60-х роках заявляв про «перевиконання плану виготовлення нєменників». А оскільки то були часи правління комуністів, все мало перебувати під контролем держави. Тому існували спеціальні комісії Міністерства культури й мистецтва, які видавали дозволи на те, щоб... співати.

1965 року Чеслав Нємен отримав лише тимчасовий, дворічний дозвіл виступати на естраді з гуртом — хтось із членів комісії вирішив, що артист не вміє добре співати.

Чеслава Нємена часто критикувала преса. Скажімо, 1971 року в двотижневику Gazeta Radomszczańska написали, буцімто на концерті в Радомську музикант показав оголені сідниці. Чутку поширили загальнопольські ЗМІ. Нємен виграв судовий процес і захистив своє добропорядне ім’я, проте люди продовжували передавати із вуст в уста цю плітку.

1981 року польське телебачення сфабрикувало матеріал, буцімто Нємен підтримав введення воєнного стану — в ефір випустили вступне слово співака, а відтак інтерв’ю, записане з ним раніше. То був час коли представники творчих професій бойкотували офіційне радіо і телебачення. 13 січня 1982 року, через місяць після введення в Польщі воєнного стану, митці оголосили бойкот державним радіо і телебаченню.

Наслідки цієї маніпуляції для Нємена були тяжкі: його звинувачували у колаборантстві з владою, опозиція внесла його в чорний список і закликала бойкотувати його творчість.

Поза поколіннями

Багато офіційних осіб, без сумніву, цінували досягнення Нємена. Він продовжував виступати на концертах і головних польських фестивалях (навіть на Фестивалі совєтської пісні у Зеленій Ґурі), випускав платівки, їздив на закордонні гастролі. 1974 року заступник міністра культури і мистецтва надав Нємену звання «Заслужений діяч культури», а 1979 року із рук міністра закордонних справ він отримав диплом за популяризацію польської культури у світі.

Чеслав Нємен їздив із концертами по всьому світу. Він виступав у Радянському Союзі, на Кубі, у США, Франції, Італії, Німеччині, Данії, Фінляндії, Румунії, Чехословаччині, Болгарії, Швеції, Великій Британії, Австрії, Австралії, Іспанії. Проте світової кар’єри він так і не зробив.

Чеслав Нємен був перфекціоністом. Він безкінечно вдосконалював записи, але при цьому не любив повертатися до старих хітів. А «старими» він вважав навіть ті, які записав лише рік тому.

Артист обурився, коли студія звукозапису (без його згоди) випустила збірний альбом його хітів напередодні музичного ярмарку Midem у Каннах.

1973 року Чеслав Нємен уперше виступив із синтезатором. Відтоді він завжди додавав електронне звучання у свої композиції. 1983 року артист купив перший комп’ютер — Commodore 64 і з часом навіть почав переборщувати з електронікою в своїх творах, принаймні на смак масової аудиторії.

Чеслав Нємен в Ополе. Джерело: Національний цифровий архів

Пісню Нємена «Чи ти мене ще пам’ятаєш» (Czy mnie jeszcze pamiętasz) у німецькомовній версії виконувала Марлен Дітріх. Артист спільно з гуртом Niebiesko-Czarni відкривав її концерт у варшавському Конгресовому залі 1964 року.

Варто згадати, що на найбільший хіт Нємена, «Цей дивний світ», упала тінь, причім не політичного, а творчого характеру. Річ у тім, що пісня нагадує сингл Джеймса Брауна It’s A Man’s Man’s Man’s World. Нємен стверджував, що вперше почув композицію вже після того, як записав свою пісню. Проте варто послухати обидва записи.

Деякі факти з його життя можуть здатися несподіваними. Скажімо, те, що у молодості Нємен тривалий час захоплювався культуризмом, а в підвалі свого дому облаштував тренажерний зал. Артист любив самостійно все ремонтувати й лагодити. Та попри це сходи в його домі довго стояли незавершеними — наймати майстрів він не хотів, а в самого не вистачало часу.

Чеслав Нємен був одружений двічі. Кажуть, він закохувався і в інших жінок — в італійську співачку Фаріду й польську вокалістку Аду Русович. Біля його будинку часто збиралися шанувальниці. Проте в приватному житті Чеслав ніколи не поводився як рок-зірка: він не пив і не курив, а ще багато років був вегетаріанцем.

Артист помер на початку 2004 року.

Може скластися враження, що позаяк Чеслава Нємена свого часу зараховували до музикантів у стилі біґ-біт, то захоплювалася ним переважно молодь. Аж ніяк! Нємена обожнювала моя бабуся, коли їй було вже понад 80.

Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик