Кому й навіщо потрібні зміни?

Хоча мовознавці називають зміни радше косметичними, ніж революційними, вони найвагоміші від часів правописної реформи 1936 року — навіть повоєнні зміни 1956-го були не такими серйозними. Порівняно з нововведеннями у сферах ринку праці чи соціального страхування, що набули чинности 1 січня 2026 року, до останніх змін правописної норми користувачі польської мови мали можливість підготуватися зі значно більшим випередженням, адже Рада польської мови оголосила про них ще 10 травня 2024 року. Сама Рада — експертно-консультативний орган при Президії Польської академії наук — законодавчо уповноважена кодифікувати польську ортографію. 

За словами голови ради, професорки Катажини Клосінської, головна мета змін — «спростити систему й усунути непослідовності». Одним із наслідків нововведень буде зменшення кількости винятків. До того ж, реформа є реакцією на мовні звичаї й кодифікує ті розв’язки, які вже функціонують на практиці. А отже, вони покликані полегшити життя пересічним користувачам мови. 

Нижче — огляд основних змін.

Великих літер явно побільшало

У польській мові віддавна з великою літери пишуться, зокрема, назви представників різних етносів і національностей (Polak, Ukrainka, Karaim, Romka), мешканців регіонів (Wielkopolanin, Mazowszanka) чи континентів (Europejka, Azjata). При цьому назви мешканців міст, сіл чи мікрорайонів раніше писалися з малої літери, а після реформи — з великої: наприклад, Londyńczyk, Kijowianin, Warszawiacy (тут саме зручна нагода замислитися, як утворити назви мешканців сіл Lenie Wielkie чи Zimna Wódka або району Ченстохови Ostatni Grosz).

Вибір великої або малої літери залишається за мовцем у випадку неформальних, або ж, прямо скажемо, зневажливих етнонімів, таких як на означення росіян, англійців, італійців — kacap/Kacap, angol/Angol, makaroniarz/Makaroniarz тощо — адже якраз мала літера є способом закомунікувати зневажливе ставлення. Клопітливим аспектом нововедення є неможливість відрізнити поза контекстом мешканця міста Алжир від мешканця чи громадянина Алжиру-країни: в обох випадках буде Algierczyk; те саме з мешканцями Мехіко й Мексики. Але, зрештою, з ононімією й так маємо справу на кожному кроці і якось це не дуже нам перешкоджає.

До реформи польська мова керувалася такою логікою: з великої літери пишемо назви фірм, торгових марок, моделей промислових виробів (fabryka Mercedesa), але вже назви самих виробів писалися з малої (biały mercedes) — ця сама логіка діє в нинішньому українському правописі. За логікою творців реформи, відтепер треба писати: nosić Martensy, palić Marlboro, strzelać z Kałasznikowa тощо. Увага: в лапки ці назви у польському тексті не беремо в жодному зі значень.

Наступна категорія власних назв, у написанні яких побільшало великих літер, — об’єкти громадського простору. Наприклад, якщо раніше в назві aleje Jerozolimskie з великої літери писалася лише власна назва, то відтепер обидва слова пишуться з великої літери. Це правило поширюється й на інші назви об’єктів громадського простору, наприклад: Brama Brandenburska, Bulwar Jana Karskiego, Klasztor Sióstr Franciszkanek, Kopiec Kościuszki, Kościół Mariacki, Molo w Sopocie, Most Świętokrzyski, Osiedle Przyjaźń, Pałac Wilanowski, Park Mirowski, Plac Mickiewicza, Pomnik Janusza Korczaka, Willa Biała, Zamek Ujazdowski тощо. Єдиним винятком залишається слово ulica. А отже, чимало адресних табличок, фірмових бланків чи печаток вже чекають на оновлення.

З великої літери відтепер необхідно писати також родові слова в назвах закладів сфери послуг і гастрономічних закладів, такі як restauracja, kawiarnia, hotel, kino, zajazd тощо — вони виступають тут як частина власної назви: наприклад, Bar Mleczny Bambino, Cukiernia Grela чи Hotel Gromada. На практиці, зрештою, власники більшости закладів і раніше керувалися цим правилом. 

Нарешті, велика літера системно вводиться в назвах орденів, медалей, відзнак, премій, нагород і почесних звань, наприклад: Nagroda Nobla, Nagroda Pulitzera, Nagroda Artystyczna Miasta Lublin, Nagroda Rektora za Wybitne Osiągnięcia Naukowe, Mistrz Mowy Polskiej, Ambasador Polszczyzny, Honorowy Obywatel Miasta Krakowa тощо. Це були деякі з прикладів, поданих Радою польської мови, яка намагалася систематизувати колись безсистемний і хаотичний підхід до називання премій. При цьому якщо слова на кшталт medal, nagroda, odznaka виконують функцію не частини назви, а родового слова, можна й далі писати їх із малої літери. Це цілком логічно, наприклад у випадку такої нагороди, як Stand with Ukraine Awards, яка, певне, й далі згадуватиметься в польських медіа як nagroda Stand with Ukraine Awards — адже два еквіваленти слова «нагорода» в назві було б уже забагато. 

Для противаги, одним із пунктів реформи є перехід із великої літери на малу в випадку прикметників, утворених від власних назв. Розрізнення, яке функціонувало раніше, відображало логіку, що діє в українській мові: якщо прикметник присвійний, він пишеться з великої літери, якщо відносний — із малої. На прикладі: Mickiewiczowska wizja wszechświata — це Міцкевичеве особисте бачення всесвіту (присвійний прикметник), а strofa mickiewiczowska — це міцкевичівська строфа, тобто характерна для поета, але також для його наслідувачів (відносний прикметник). Відтепер користувачі польської мови не мусять ламати голову над граматичними категоріями й відтінками значення: у всіх випадках прикметники починатимуться з малої літери. При цьому зникає інструмент, який дозволяв свідомим користувачам мови оперувати нюансами: адже раніше словосполучення walc Chopinowski однозначно стосувалося вальсу, написаного самим Шопеном, тоді як walc сhopinowski означав вальс, написаний іншим композитором у шопенівському стилі. Є з цього правила також виняток: можна (але не обов’язково) використовувати велику літеру в прикметниках, утворених від імен або прізвищ за допомогою суфіксів -owy, -in(-yn), -ówi, наприклад: Piotrowa żona чи Zosina lalka. Для україномовних користувачів польської тут, зрештою, знову може орієнтиром рідна мова, де вибір суфікса обумовлений типом прикметника: Шевченкова поема, шевченківські рядки. Але якщо не хочете напружуватися, простіше обрати малу літеру: помилки не буде.

Щось разом, щось — окремо, а щось — як заманеться

Другою сферою нововведень є написання слів разом, окремо і через дефіс. Зокрема, реформа правопису запроваджує написання частки nie разом з дієприкметниками у всіх випадках. І тут знову зникає можливість оперувати значеннєвими нюансами. До цього часу мовознавці розрізняли «дієслівну» і «прикметникову» інтерпретацію значення дієприкметника: наприклад, якщо хтось у принципі сповідує здоровий образ життя й не курить цигарок, його можна було описати словом niepalący (некурець) — це прикметникова інтерпретація, вона стосується сталої характеристики людини. Якщо курець не курить у цей конкретний момент, його можна було описати зворотом nie palący — і це була дієслівна інтерпретація. Тепер це розрізнення зникло: у всіх випадках пишемо разом. Так само nie- пишеться разом із прикметниками та відприкметниковими прислівниками у всіх ступенях порівняння: nieszybki, nieszybszy, nienajszybszy або nieładnie, nieładniej, nienajładniej — раніше у вищому та найвищому ступенях порівняння частка nie писалася окремо. Після написання цього речення я виявив, що текстовий редактор сам повідокремлював частку nie у чотирьох прикладах із шести. Тож тим, хто покладається на інструменти перевірки ортографії в своїх пристроях, залишається сподіватися, що актуалізація не забариться.

Уведено також написання разом частки pół- з іменниками, прислівниками чи дієсловами — інакше, ніж в українському правописі: półzabawa, półnauka; półspać, półczuwać; półżartem, półserio. До речі, саме таку (точніше, вже не зовсім таку) назву — Pół żartem, pół serio — отримала колись у польському прокаті знаменита комедія Біллі Вайлдера Some Like It Hot, відома українському глядачеві як «У джазі тільки дівчата» (до речі, творчі переклади назв фільмів на польську — окрема тема). Якщо ж треба приєднати частку pół- до іменника, що пишеться з великої літери, використовуємо дефіс: pół-Polka, pół-Francuzka. 

Дві непослідовності були раніше пов’язані з уживанням префіксів зі схожим значенням quasi- та niby-. По-перше, обидва, на відміну від усіх інших префіксів, писалися через дефіс, а по-друге, той самий префікс niby- у складі природничих термінів писався однак разом: nibynóżki (псевдоподії), nibykłos (псевдоколос), nibyliść (псевдолисток) nibyjagoda (псевдоягода) тощо. Тепер написання разом уведено для всіх випадків, а написання через дефіс залишено тільки тоді, коли слово перед префіксом пишеться з великої літери: niby-Polak, quasi-Anglia. Зрештою, цей принцип діє тепер у польській мові для всіх префіксів.

Тепер зворотна тенденція: відокремлення того, що раніше писалося разом, а саме частки умовного способу -bym, -byś, -by, -byśmy, -byście. З дієсловами вони й далі пишуться разом, але вже не зі сполучниками bo i to, як колись. Деякі мовознавці віддавна постулювали відмовитися від такого неприродного й неінтуїтивного правила. Мало який текст, що заторкує цю зміну, обходиться без цитати з дитячого віршика Юліана Тувіма: «Ggdyby kózka nie skakała, to by nóżki nie złamała». У Тувіма, зрештою, замість Gdyby стояло Żeby, а toby писалося разом — але поєднання toby чи boby так і не зуміли завоювати прихильности користувачів польської мови.

Нарешті, реформа правопису санкціонує варіантне написання — і разом, і окремо — словотвірних компонентів super-, ekstra-, eko-, wege-, mini-, maksi-, midi-, mega-, makro-, які можуть, передовсім у розмовному мовленні, виступати, як самостійні слова, що дозволяє варіювати також їхню позицію стосовно іменника, якого вони стосуються: superpomysł / super pomysł / pomysł super; ekożywność / eko żywność / żywność eko.

Ще більша довільність входить у гру в випадку значеннєво пов’язаних пар слів із ідентичним або схожим звучанням: у цьому випадку правильними є три можливі варіанти: написання через дефіс (tuż-tuż; trzask-prask; bij-zabij), через кому (tuż, tuż; trzask, prask; bij, zabij) або окремо (tuż tuż; trzask prask; bij zabij).

Замість висновку

Суспільна реакція на правописну реформу є радше стриманою. Навіть критично коментуючи окремі нововведення, експерти — мовознавці, видавці, вчителі — погоджуються з більшістю нововведень. Професіоналам, що живуть із писаного слова, — журналістам і редакторам, письменникам і перекладачам — зовсім не складно буде довести стосування 11 нових правил до автоматизму. Навіть школярам немає чого особливо перейматися — рішенням Центральної екзаменаційної комісії вводиться п’ятирічний перехідний період, упродовж якого під час випускних (матуральних) іспитів та іспитів восьмикласника буде визнаватися правильним написання і за старими, й за новими правилами. 

Є ще одна додана вартість у всій цій ситуації: спостерігання в реальному часі за зміною правопису є для всіх нас уроком про те, яким еластичним матеріалом є мова і як узус змінює норму. Адже часто буває так, що традиція, до якої апелюють мовні фундаменталісти, виявляється не такою вже й споконвічною.

Редакторка Наталя Ткачик