У вівторок , 31 серпня, Рада міністрів направила до Президента Речі Посполитої формальну просьбу про оголошення надзвичайного стану на територіях , розташованих на відстані трьох кілометрів від кордону з Білоруссю. Таке рішення здивувало громадськість та викликало багато питань. 2 вересня президент Анджей Дуда підписав документ. Мова йде про перший надзвичайний стан , введений із часу набуття чинності польської Конституції 1997 року. В наших інтересах, щоб дві сторони політичної суперечки утрималися від використання цього рішення й складної прикордонної ситуації для втілення егоїстичних партійних і медійних інтересів.
Що варто знати про режим надзвичайного стану
Перш ніж приступимо до оцінки урядового рішення й аналізу аргументів на його користь та загроз , які воно несе, упорядкуймо основні факти.
По-перше , після підписання документу очільник держави має 48 годин, щоб представити постанову Сейму. Сейм негайно (а на практиці це, ймовірно, означатиме додаткову сесію, позаяк наступна планова відбудеться аж 15 вересня) повинен її розглянути. Він може відкликати її абсолютною більшістю голосів при наявності щонайменше половини конституційної кількості депутатів.
По-друге , на сайті уряду можна ознайомитися з проєктом постанови. Там є список населених пунктів на території кількох прикордонних повітів Підляського та Любельського воєводств. Обмеження будуть введені тільки там, хоча окремі наслідки надзвичайного стану (про це згодом) відчує вся країна. Запропоновані обмеження не видаються надмірно обтяжливими, хоча й містять застереження, що «детальний список буде представлено в постанові Президента Речі Посполитої».
Наразі відомо тільки про заборону згромаджень , масових заходів, обов’язок мати при собі документ, що посвідчує особу, та обмеження права володіння зброєю. Це важливо, позаяк у законі про надзвичайний стан міститься розлогий список дуже суттєвих обмежень прав та свобод, які, однак, не застосовуються «автоматично» після введення надзвичайного стану, а повинні бути перераховані в постанові.
На сьогодні найгостріші обмеження , на щастя, видаються безпідставними. Тож варто сподіватися, що все так і залишиться й ці обмеження не введуть.
По-третє , нарешті, було ухвалено рішення щодо подання про введення надзвичайного стану на обмеженій прикордонній зоні терміном на 30 днів. Згідно із законом, його можна ввести навіть на втричі довший період. Це важливо, оскільки для ймовірного продовження надзвичайних заходів через місяць потрібна буде нова згода Сейму. Поки що Сейм може його відхилити. Але через 30 днів рішення Сейму щодо можливого продовження обмежень може бути прийнято лише один раз і максимум на 60 днів.
Однак на маргінесі варто зазначити , що, на жаль, як конституційні, так й статутні положення про надзвичайний стан не настільки конкретні, наскільки цього вимагала б важливість обмежень прав і свобод, передбачених ними. Логічним здається питання, якою б була ця процедура, наприклад, у разі територіальної коректури введеного надзвичайного стану.
Інші положення щодо надзвичайного стану можна знайти у розділі XI Конституції Польщі та в Законі від 21 червня 2002 року про надзвичайний стан. У чисто політичному контексті , до якого ми ще повернемося, безумовно, варто звернути увагу на ст. 228 Конституції, особливо на два останні абзаци.
Під час надзвичайного стану не можуть бути змінені: Конституція , виборчі розпорядження до Сейму, Сенату та органів місцевого самоврядування, закон про вибори Президента Речі Посполитої та положення про надзвичайні стани.
Під час надзвичайного стану та протягом 90 днів після його завершення не може бути скорочена каденція Сейму, не може проводитися загальнонаціональний референдум, вибори до Сейму, Сенату, органів місцевого самоврядування та вибори Президента Речі Посполитої, а каденція цих органів відповідно підлягає відповідному продовженню. Вибори до органів місцевого самоврядування можливі лише там, де не введено надзвичайний стан.
Ці правила застосовуються незалежно від того , наскільки широка територія охоплена надзвичайним станом.
Військові навчання ЗАПАД – 2021 та можливі провокації
Існує два контексти рішення уряду. Перший і найбільш очевидний — це ситуація на кордоні , пов’язана з провокаціями режиму Алєксандра Лукашенка. З цієї причини національні аналоги надзвичайних станів кілька тижнів тому прийняли Литва та Латвія, прямо заявляючи про необхідність особливої протидії, як висловилися балтійські політики та чиновники, гібридній атаці Лукашенка на Європейський Союз.
Другий , менш очевидний для громадськості контекст, про який на пресконференції говорили прем’єр-міністр Матеуш Моравецький та міністр внутрішніх справ та адміністрації Маріюш Камінський, — це військові навчання ЗАПАД – 2021 на російсько-білоруському кордоні.
Це періодичні навчання спільних військових сил режимів Путіна і Лукашенка , в ході яких перевіряються сценарії дестабілізації регіону, пов’язані, згідно з місцевою пропагандою, з ризиком «агресії Заходу» проти Росії та Білорусі. Найактивніша частина маневрів розпочнеться 10 вересня. Планується, що в них неофіційно візьме участь понад 200 000 солдатів.
Можна очікувати , що з огляду на прикордонно-міграційну кризу , ініційовану спецслужбами східного сусіда, та на загальне погіршення відносин Білорусії та Росії із Заходом ризик провокації більший, ніж у попередніх військових навчаннях. Безперечно, надзвичайно істотним є, як зазначають експерти ЦСД, пропагандистсько-показовий вимір запланованих військових навчань. З іншого боку, українські політики вже заявляли про майже агресивний характер запланованих навчань та загрозу, яку вони становлять не тільки для України, а й для країн НАТО.
Аргументи та загрози
Ці два контексти спонукають поглянути на ініціативу запровадження надзвичайного стану з неабиякою серйозністю. Зважаючи на загострення прикордонної ситуації , на сильну причетність Польщі, Литви та Латвії до внутрішніх справ Білорусі, що дратує деякі країни за східним польським кордоном, на посилення в останні роки кібератак та інформаційних провокацій — необхідність протидіяти загрозам на найвищому рівні видається логічною.
Ось це запитання прем’єр-міністра з нещодавньої пресконференції не слід розглядати лише як риторичну фігуру:
Найголовніше , щоб ми усвідомлювали наступну ситуацію, такий перебіг подій. На білоруській стороні тривають військові навчання ЗАПАД – 2021 (вони розпочнуться за кілька днів). І в цей момент якийсь активіст перерізає дроти і потрапляє на територію Білорусі. Відбувається трагедія. Чи варто чекати на такий поворот?
Якщо раніше сценарій використання схожої ситуації для ескалації напруги із Заходом та перевірки реакції країн ЄС і НАТО дехто вважав надто істеричним , то після весняного захоплення літака з Романом Протасевичем на борту вже не варто впадати в оптимізм.
Невдалим видається і часто повторюваний аргумент про те , що «якщо , на думку уряду, пандемії не була підставою для введення надзвичайного стану, то й ситуація на кордоні не виправдовує його».
Надзвичайний стан на території всієї країни — це одне , а в десятках населених пунктів — геть інше.
Надзвичайний стан у зв’язку з пандемією , яку можна прогнозувати на роки, — це одне, а надзвичайний стан у зв’язку з кризовою ситуацією, яка може закінчитися протягом кількох тижнів — зовсім інше. Зрештою, рік тому я детально писав про певні проблеми , пов’язані із введенням надзвичайного стану.
Та це не означає , що можливе рішення не спричинить серйозної загрози. Введення надзвичайного стану вперше в історії може виявити недосконалості регуляції в цій царині, які негативно вплинуть на те, як польська громадськість поставиться до цього рішення. Ба більше, факт запровадження надзвичайного стану, ймовірно, буде використаний пропагандою Лукашенка і Путіна як нібито доказ мутних намірів їхніх сусідів. Найближчими днями можна очікувати нових провокацій та атак. Хоч би вони обмежилися тільки інформаційною сферою.
Ризик політизації
Ключовою проблемою з внутрішньої точки зору , як завжди в кризових ситуаціях останніх років, є рівень політичної поляризації та крайній дефіцит довіри (як між політичними акторами, так і серед частини громадян) до державних інституцій та засобів масової інформації. Було б добре, якби політики утрималися від використання актуальної ситуації, зокрема в партійних цілях. На жаль, це здається винятково малоймовірним.
По-перше , слід сподіватися, що остаточна форма обмеження прав і свобод буде пропорційною загрозам. Влада не повинна використовувати цю нагоду, наприклад, щоб утерти ніс ненависним засобам масової інформації, занадто обмеживши їхню свободу дій на небезпечній території. Уряд відповідальний за те, чи громадяни трактуватимуть надзвичайний стан як раціональну дію перед реальними загрозами, чи скоріше як ситуацію, яку політики керівного табору намагаються використати у своїх не завжди благородних цілях.
По-друге , ключовою буде інформаційна політика уряду та держслужб щодо прикордонної та правової ситуації в цей період. Вона має бути бездоганною.
Будь-яка занадто антагоністична заява політика керівного табору або навіть проста словесна помилка діятиме не на користь легітимізації рішення про надзвичайний стан.
Пів біди , якщо такі помилки, як нещодавню невдалу обмовку міністра Камінського про «воєнний стан» Воєнний стан, що діяв у 1981–1983 роках, був інструментом репресій комуністичної влади проти опозиції. , використає польська опозиція. Гірше, коли засоби масової інформації та пропаганда східних деспотів почне використовувати їх у своїх цілях.
По-третє , останні дні показали, що прикордонна кризова ситуація притягує в соцмережах аудиторію різного роду. Ще гірше буде потім, коли, окрім реальної кризи, у нас виявиться ще й виняткова правова ситуація.
По-четверте , парламентська опозиція також повинна проявити відповідальність. Прийнята частиною її політиків нарація «до річниці серпня 1980 року вводиться воєнний стан 2021 року» , виявилася безпідставною. Здається, враховуючи лише 30-денний період надзвичайного стану, з боку опозиціонерів було б розсудливо відмовитися від спокуси скасувати президентський указ — разом із чіткою заявою, що згода на його можливе продовження залежатиме від управління надзвичайним станом за цей місяць та інформаційної політики уряду щодо цього. Сьогодні важко визнати, що можливе парламентське шоу з цього приводу, яке, на жаль, вже оголосили політики лівого крила, дійсно свідчить про можливість скасувати рішення керівного табору. Але це, безумовно, може вправно використати східна пропаганда.
По-п’яте , всі сторони повинні утримуватися від розповсюдження думок про теорії змови. Коли сьогодні говорять, буцім надзвичайний стан має насамперед запобігти достроковим виборам, або навпаки: що вилучення частини території з виборів дозволить PiS прискорити перемогу, — погано свідчить про наміри та компетенції авторів таких суджень.
Політичні наслідки
Злободенні політичні наслідки можливого надзвичайного стану видаються другорядними , але заради повноти образу я коротко про них напишу. Як я вже згадував, найближчими днями на нас чекає, ймовірно, додаткове засідання Сейму. З одного боку, це може бути тестом здатності уряду й опозиції до мобілізації в незаплановані терміни, що важливо для більшості, яка сьогодні висить на волосині.
З іншого ж боку , це також тест на відповідальність обох сторін. Якщо «Право і справедливість» спробує перетворити обговорення розпорядження президента на політичне шоу, яке вдарить по опозиції, легітимізація запровадження надзвичайного стану послабиться. Водночас гепенінгова поведінка опозиції у стилі нарації про воєнний стан також не свідчить про її серйозність. Існує велика ймовірність, що вона не співпаде з настроями поляків.
Рішення про надзвичайний стан також може мати наслідки для можливої подальшої динаміки сьогоднішнього терміну повноважень чинної влади.
Сьогодні його введення мало що змінить , оскільки найближчим часом вибори не плануються.
Але якщо його продовжать ще на місяць , це на практиці унеможливить скорочення терміну каденції Сейму за рішенням президента після можливого провалу голосування за бюджет наступного року. Це своєю чергою означало б, що можливі вибори 2022 року, які останніми тижнями обговорюються нарівні з виборами у запланований конституційний термін, були б можливі лише за умови співпраці Качинського з Туском. А це малоймовірно.
Нарешті , якщо дивитися ширше, перше застосування на практиці положень про надзвичайні стани має змусити нас серйозно замислитися над їх урегулюванням. Виборча криза 2020 року показала, що вже навіть із огляду на план та процедуру можливих перенесених виборів, вони надзвичайно неточні й дають простір для сумнівних і довільних тлумачень. Ймовірно, «тест», що на нас чекає, виявить ще багато неточностей також і в інших сферах. Експерти вже багато років звертають увагу на ці недоліки. Шкода, що політичний клас не впорався з цим до того, як зовнішні обставини змусили нас їх перевірити.
Переклала Ірена Шевченко
Cтаття була опублікована 31 серпня 2021 року і відкоригована «Новою Польщею» відповідно до актуальної ситуації. Редакція висловлює вдячність Яґеллонскому клубу за можливість публікації
