На одній авторській зустрічі, присвяченій моїй книжці про Мар’ю Валевську, я почула питання, яке повністю вибило мене з рівноваги: «А у вас, бува, нема пробників косметики?». Здивована, якусь мить я не знала, що відповісти. Які ще пробники? Я ж прийшла поговорити про історію, а не парфумерію. 

На жаль, ім’я Мар’ї Валевської асоціюється не з історичною постаттю, близькою до Наполеона, а… брендом косметики для зрілих жінок. У масовій свідомості Мар’я Валевська як конкретна людина, яка жила в конкретну історичну епоху, програє етикетці флакончика парфумів. То ким була ця жінка, яка відіграла важливу роль в історії Польщі й Європи загалом?

Прекрасна дружина камергера

Мар’я Валевська народилася 7 грудня 1786 року в селі Бродне неподалік Кернозі у Лодзькому воєводстві. Вона була однією з семи дітей Мацєя (в деяких джерелах — Матеуша) та Еви Лончинських, незаможних шляхтичів. Сім’я була патріотична й антиросійськи налаштована. І ця позиція посилилася після смерті батька Мар’ї, який загинув у битві під Мацєйовицями від рук росіян. Битва між польськими повстанцями та російською армією під час повстання Тадеуша Косцюшка 10 жовтня 1794 року, яка завершилася поразкою поляків і полоном Косцюшка. Родина завжди з гордістю підкреслювала свою відданість постаті Тадеушу Косцюшку. 

Мар’я була справжньою красунею. Звідки ми це знаємо? Її подруга пізніших років, Анетка Потоцька (уроджена Тишкевич) у своїй книжці «Спогади очевидця» підтверджує цей факт. А що може бути більш достовірне, ніж думка жінки про іншу жінку, особливо якщо в ній жевріє іскра заздрості? Анетка, безперечно, шкодувала, що увагу Наполеона привернула Мар’я, а не вона.

Портрет Мар’ї Валевської. Джерело: Мацєй Щепаньчик / Wikimedia

Зі збережених описів відомо, що Мар’я була невисокою, але мала пропорційну фігуру. Її акуратну голову на довгій стрункій шиї прикрашали густі світлі кучері. Хоч в неї було заокруглене підборіддя, його врівноважували красиві губи й білосніжні зуби (неабияка перевага, особливо з огляду на те, що Жозефіна, дружина Наполеона, мала жовті й зіпсовані зуби). Проте найбільшою окрасою Мар’ї були її великі, замріяні блакитні очі з довгими, чорними, закрученими віями. Фридерик Скарбек, Фредерик Скарбек (1792–1866) — письменник, громадський діяч. який у дитинстві бував у сім’ї Лончинських, згадував про «невимовну привабливість» Мар’ї.

А як щодо її інтелекту? Анетка, яка познайомилася з Мар’єю вже після її одруження, вважала її «розумово ніякою». Однак дозволю собі не погодитися. Як на жінку своєї епохи та соціального стану Мар’я була досить добре освічена. Її гувернером став сам Міколай Шопен — батько Фридерика Шопена. Мар’я вільно володіла французькою і, згідно з різними джерелами, — німецькою або італійською. Вона мала загальні знання про Францію та Європу загалом. Можливо, «ніякість», про яку згадувала Анетка, була наслідком суворого виховання, інтровертної натури Мар’ї або того, що — який жах! — вона не грала в карти, які були улюбленою розвагою салонного товариства. 

Певний час Мар’я навчалася в пансіоні у Варшаві. Повернувшись зі столиці, вона аж розквітла. Першим це помітив сусід Лончинських — камергер Придворний радник. Анастазій Валевський із сусіднього села Валєвиці. Він почав залицятися до Мар’ї. У цьому не було б нічого незвичайного, якби не той факт, що різниця у віці між ними становила 56 років. На жаль, у нього була союзниця — мати Мар’ї, яка змушувала дочку до шлюбу. Невже не було нікого іншого? Найімовірніше, на одному з балів Мар’я познайомилася зі своєю першим коханням — молодим, вродливим паном С. На жаль, він, правдоподібно, був росіянином, тому родина дівчини категорично заборонила їй спілкуватися з ним. 

У результаті Мар’я стала дружиною камергера Валевського. Вона змирилася з долею, яку їй нав’язала родина. 1805 року народила сина Антонія, і відтоді присвятила себе дитині та батьківщині: займалася благодійністю, зокрема допомагала пораненим солдатам. Здавалося, на неї чекає спокійне життя. Але найцікавіше було попереду.

Наполеон — кумир чи коханець?

Мар’ю, як і багатьох поляків, захоплювала постать Наполеона Бонапарта. На нього покладали надії на відновлення незалежності Польщі. Коли 37-літній імператор з’явився в околицях Варшави, Мар’я, якій тоді було 20, дуже хотіла з ним познайомитися. Наполеон був її кумиром. Офіційно вони зустрілися на балу у Талейрана, міністра закордонних справ Франції. Хоча багато що вказує на те, що їхні шляхи перетнулися раніше.

На балу Мар’я виглядала приголомшливо — на ній була блакитна сукня, сапфірове намисто, а волосся зібране у зачіску в стилі грецьких богинь, що вигідно підкреслювало її довгу шию. Усе це притягувало чоловічі погляди, причім не лише Наполеона. Після того вечора Мар’я почала отримувати від імператора листи, квіти, подарунки. Спочатку вона їх відкидала, але скільки можна чинити опір? 

Із листа Наполеона Бонапарта Мар'ї Валевській

Я не бачив нікого, крім Тебе. Захоплювався лише Тобою, бажав тільки Тебе. Благаю, дай мені нега йну відповідь і втихомир нетерпляче полум’я пристрасті.

Що Мар’ї залишалося робити? Наполеон — наймогутніша людина у світі — зізнається їй у почуттях. До того ж близькі Мар’ї буквально заохочують її до цих стосунків. Врешті-решт вона піддалася. І була вірною Наполеону аж до його заслання на острів Святої Єлени.

Стосунки складалися непросто. В очі Мар’ю всі хвалили, але за спиною перешіптувались. Анастазій Валевський, не зважаючи на свій вік і відстороненість, імовірно, знав, що його дружина перебуває в центрі уваги імператора, і більшість часу проводив на закордонних курортах. 

Беата Тишкевич і Ґустав Голубек у фільмі «Марися і Наполеон». Джерело: TVP

Марія намагалася бути якомога ближче до Наполеона — у Варшаві, в палаці у Фінкенштайні (нині село Каменець-Суський), Парижі чи поблизу Відня. Саме там вона від нього завагітніла. Це був водночас радісний і важкий період. З одного боку, Мар’я очікувала дитину від коханої людини, з іншого — Наполеон, який 1908 року розвівся з Жозефіною Боргане, планував шлюб із Марією-Луїзою Австрійською, і коханку Мар’ю відправив до містечка Кернозя під Лодзю. 

Життя в тіні імперії

Син Мар’ї і Наполеона, Александр, народився 4 травня 1810 року у Валєвицях. Незабаром Мар’я переїхала з обома синами до Парижа, де вела жваве світське життя. Вона зустрічалася з представниками польської діаспори, 1812 року стала хрещеною матір’ю відомого поета і драматурга Зиґмунта Красінського. Також приятелювала з мадам де Сталь — надзвичайно розумною, незалежною жінкою, яку нині вважають однією з предтеч фемінізму. Така дружба свідчить про те, що Валевська могла запропонувати набагато більше, ніж просто красу. 

1812 року Мар’я розлучилася з Анастазієм Валевським, зіславшись на те, що колись її примусили до цього шлюбу. 5 травня того ж року Наполеон подарував дворічному Александру маєтки в Неаполітанському королівстві — спадок, за який Мар’ї згодом, після падіння імператора, довелося боротися. 15 червня Александр отримав титул графа імперії. 

Палац Валевських у Валєвицях. Фото: Емілія Шутенбах

Дозвольте мені тут присвятити йому кілька рядків, бо Александр Валевський — дуже яскрава постать. Як і матір, він був романтиком, але енергію й відвагу, без сумніву, успадкував від батька. Після смерті Мар’ї він виховувався в Польщі, згодом переїхав до Франції, але повернувся на батьківщину під час Листопадового повстання — служив ад’ютантом князя Радзивілла. Попри те, що він врешті-решт осів у Франції, справи Польщі завжди були йому близькі. Ал’ксандр обіймав посаду міністра закордонних справ за правління Наполеона ІІІ і брав участь у численних дипломатичних місіях. 

А що ж Марія?

Мар’я розійшлася з Наполеоном, коли його заслали на острів Святої Єлени. Проте у її житті з’явився інший чоловік — Філіп Антоній д’Орнано, далекий родич імператора. Мар’я довго відмовляла йому у взаємності, але зрештою погодилася стати його дружиною. Весілля відбулося 1816 року в кафедральному соборі в Брюсселі. 

У червні 1817 року Мар’я народила третього сина і назвала його Рудольфом — іменем, яке їй завжди подобалося. Однак вона вже була серйозно хвора.

Із Кернозі вона написала чоловікові зворушливого листа:

Із листа Мар'ї Валевської Філіпу Антуану д'Орнано

Я знаю, що цей лист, який мав бути таким радісним і ніжним, засмутить Тебе. Але я все ж його надішлю Тобі, бо хіба я можу щось від Тебе приховувати? Ти принаймні знатимеш, що до нашого шлюбу я ставлюся так само, як і Ти. І це правда. Якби я знала, що помираю, то плакала б не тому, що відходжу з цього світу, а через думку про Твою самотність після мого відходу.

Яка ж іронія долі! Щойно Мар’я змогла відчути спокій і любов відданого чоловіка, хвороба забрала її життя. Вона померла 11 грудня 1817 року, маючи всього 31 рік. Її тіло поховали в Кернозі, а серце — згідно з її волею — у родинному склепі д’Орнано в Парижі.

Місце захоронення Мар’ї Валевської. Фото: Емілія Шутенбах

Багато хто сприймає Мар’ю Валевську суто крізь призму її стосунків з Наполеоном. Але ж вона була не тільки його вірною подругою, а й відданою матір’ю, патріоткою, активною й підприємливою жінкою. Я переконана, що певною мірою вона сприяла створенню Варшавського герцогства. Шкода, що досі ніхто серйозно не дослідив її життя. Більшість із того, що ми про неї знаємо, — побічний ефект досліджень, присвячених Наполеону.

Варто згадати, що є нащадки Мар’ї Валевської. Родина д’Орнано володією ексклюзивним косметичним брендом Sisley. Цікаво, що не зважаючи на світову славу цієї компанії, у Польщі більш упізнавані косметичні засоби з популярної серії Pani Walewska.

Я не можу позбутися враження, що Мар’ю Валевську сьогодні більше знають й шанують у Франції, ніж у рідній країні. У Польщі лише нещодавно відреставрували її крипту в Кернозі — саме тут, за офіційною версією, покоїться її прах. Але місцеві мешканці вже багато років повторюють, що… труна порожня.

Проте я щиро закликаю вирушити слідами Мар’ї Валевської — і самим відчути атмосферу цієї забутої історії. Бо іноді найбільші таємниці ховаються не в книгах, а в тиші старих мурів. 

Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик