Я народився і виріс у Мінську. У совєтській школі 70-х років нам викладали історію своєрідно: вона брала свій початок від декабристів чи революції 1905 року, а по-справжньому «розгорталася» з Жовтневої революції 1917 року. Не можна було ототожнювати себе ані з багатовіковою історією рідного краю, ані з видатними особистостями та патріотами своєї землі, які жили кілька століть тому.

Утім, кілька разів мені вдалося поглянути на минуле іншими очима. Наприклад, 1980 року, коли ми з класом поїхали у містечко Мір за сто кілометрів від Мінська. Ми кілька годин провели на руїнах Мірського замку, лазили фортечними мурами, крізь вікна-бійниці дивилися на поля та дерев’яні будиночки. Нам ніхто не розповідав про минувшину замку, проте запам’яталося незвичне відчуття величі цих руїн.

Ще одна історія трапилася зі мною вже в армії, 1986 року. Ми були у зоні відчуження після Чорнобильської катастрофи. Біля нашого табору стояла стара двоповерхова будівля з червоної цегли — тут донедавна містилося училище з бібліотекою. І в приміщенні я випадково натрапив на книжку «Чорний замок Ольшанський» Володимира Короткевича, Повна назва твору — «Чорний замок Ольшанський. Дике полювання короля Стаха», українською книжка вийшла 1984 року в перекладі Карла Скрипченка. почав читати і з цієї миті буквально захворів на історію Білорусі, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Обох Народів.

Гродно. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди, 1860–1877

У 2000-х роках в інтернеті мені дедалі частіше почали траплятися малюнки та акварелі з краєвидами ХІХ століття роботи Наполеона Орди — відомого композитора і художника, який народився на території сучасної Білорусі. З’явилися публікації, присвячені його творчій спадщині, а 2012 року вийшов солідний альбом із репродукціями його робіт — «Шлях да Бацькаўшчыны» Леоніда Нестерчука. Я запалився ідеєю побувати в місцинах, зображених на його малюнках, і порівняти краєвид, що був там півтора століття тому, з тим, який є зараз. Так 2016 року в мене визріла концепція фотопроєкту.

Мірський замок. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди, 1864–1867

Художник та його творчість

Наполеон Орда народився вже після розподілів Речі Посполитої, 1807 року, в селі Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії, у родині маршалка Кобринського повіту, Маршалок — глава зборів шляхти (сейміків) у повіті, найменшій адміністративній одиниці Речі Посполитої. представника давнього татарського роду. Здобувши хорошу освіту в батьківському домі та Свіслоцькій гімназії, він вступив до Віленського університету. Під час навчання входив до таємного студентського товариства «Зоряни», за що його разом із Адамом Міцкевичем, Іґнацієм Домейком, Яном Чечотом арештували. Понад рік Орда відсидів у Віленській в’язниці. Згодом, у 1831–1834 роках, Наполеон Орда брав активну участь у національно-визвольному повстанні проти влади Російської імперії, був командиром партизанського загону. Повстання придушили, проте Орді вдалося уникнути заслання й емігрувати до Європи. Там він долучився до діяльності Великої еміграції, але передусім зосередився на творчості: музиці й живописі. Серед знайомих Орди в ті роки були Шопен, Ліст, Россіні, Верді, Берліоз, Бальзак, Стендаль…

Столп’є. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди, 1882–1883

1856 року Олександр II оголосив амністію учасників Листопадового повстання й Орда повернувся на батьківщину, де працював домашнім вчителем музики і продовжував займатися живописом. Митець поставив перед собою складне завдання — увіковічнити з натури образи вітчизни, колишньої Речі Посполитої.

Наполеон Орда у листі Іґнацію Домейку

Після повернення мені спала на думку щаслива ідея відвідати нашу провінцію, таку дорогу серцю й водночас так малознайому нашим краянам. Мандруючи з олівцем у руці, намалювати залишки нашої колишньої слави та цивілізації.

Цєханув. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди, 1882–1883

У результаті мандрів Орди постала майже тисяча малюнків місцин, які сьогодні розташовані на території України, Білорусі, Польщі, Литви й Латвії. У співпраці з варшавським літографом Алоїзієм Місєровичем майстерня літографії Максиміліяна Фаянса надрукувала вісім альбомів під загальною назвою «Альбом історичних краєвидів Польщі, присвячений одноплемінникам, намальований з натури Наполеоном Ордою» (Album Widoków Historycznych Polski poświęcony Rodakom zrysowany z natury przez Napoleona Ordę).

Новогрудок, руїни замку й прафіяльний костел. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди, 1876

Тоді й зараз

Відтоді минуло вже близько 150 років. У Російській імперії відбулася революції, на мапі Європи з’явилися незалежні Польща, Литва, Латвія, свою суверенність проголосили Білорусь та Україна. Дві світові війни завдали величезних руйнувань, укотре змінивши кордони різних країн. Усе це, звичайно, позначилося і на вигляді місць, зображених на малюнках Наполеона Орди.

Яновець. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди, не пізніше ніж 1883

Коли порівнювати старі малюнки із сучасними краєвидами, стає очевидно, наскільки ці зміни часто непоправні: десь від старовинної споруди не залишилося каменя на камені, десь лежать одні руїни, а десь історичні об’єкти занепадають… Але окремі пам’ятки архітектури не тільки збереглися, а й відреставровані, — вони дають відчуття безперервності історії й викликають вдячність до людей, які зуміли зберегти цю красу.

Варшава. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди, 1882–1883

Надихнувшись роботами Наполеона Орди, я намагаюся своїми фотографіями зафіксувати сучасний вигляд цих місць, але, крім того, прагну створити візуальне відчуття плину часу або ж застиглу історію. Іноді вдається буквально побачити зв’язок між старим та новим і передати його на світлинах. Іноді в кадр у потрібному місці несподівано потрапляють випадкові люди або на абсолютно чистому небі раптом з’являється хмаринка, що змінює всю композицію — такі моменти мене надихають.

Несвіж. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди, 1875–1876

Чому фотографії чорно-білі? З кількох причин. По-перше, у сучасному пейзажі часто присутнє візуальне сміття — яскраві утилітарні або просто потворні об’єкти, непоєднувальні кольори. Монохромне фото все згладжує, примирює. По-друге, чорно-біла фотографія асоціюється з історичною, а мені важливо передати відчуття присутності історії в кадрі. По-третє, кольорова репродукція малюнка Наполеона Орди, розміщена поруч із чорно-білою фотографією більшого формату, набуває рівнозначного з нею вигляду.

Снов. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди, 1864–1876

Процес виглядає таким чином. Я вибираю ціль поїздки, на ґуґл-мапах знаходжу об’єкт і визначаю, з якої пункту його малював Орда. При цьому я враховую, в яку пору року та в який час дня краще фотографувати, а перед виїздом перевіряю прогноз погоди. Під час зйомок використовую фотокамеру Pentax 645N, чорно-білу плівку Fujifilm Neopan Acros 100 (середній формат кадру дозволяє легко масштабувати зображення без втрати якості та деталей), нейтрально-сірі та кольорові фільтри та, звичайно, штатив. Найчастіше я знімаю з тривалою витримкою (від 1 до 16 хвилин), іноді вдаюсь до мультиекспозиції. Потім — проявлення плівки, сканування, обробка отриманого файлу в графічному редакторі. І, нарешті, друк Giclée print на високоякісному фотопапері великого формату. Все це дає змогу досягти потрібного мені художнього ефекту без втрати документальної точності зображення.

Краків. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди, 1880

У моєму доробку вже є 40 робіт, зроблених у Білорусі та Польщі. Я планую продовжити серію, у тому числі в Україні та Литві, хоча, звісно, через нинішні труднощі із перетином кордонів та великі видатки на проєкт це навряд чи відбудеться швидко. А поки що я створив ґуґл-мапу, на якій відмічено практично всі місця в Білорусі, намальовані Наполеоном Ордою (Україна, Польща й Литва ще в процесі). Кожен охочий може прокласти свій маршрут подорожі та самостійно порівняти історичні краєвиди із сучасними.

Переклала Ірена Шевченко