Я народився і виріс у Мінську. У совєтській школі 70-х років нам викладали історію своєрідно: вона брала свій початок від декабристів чи революції 1905 року , а по-справжньому «розгорталася» з Жовтневої революції 1917 року. Не можна було ототожнювати себе ані з багатовіковою історією рідного краю, ані з видатними особистостями та патріотами своєї землі, які жили кілька століть тому.

Утім , кілька разів мені вдалося поглянути на минуле іншими очима. Наприклад, 1980 року, коли ми з класом поїхали у містечко Мір за сто кілометрів від Мінська. Ми кілька годин провели на руїнах Мірського замку, лазили фортечними мурами, крізь вікна-бійниці дивилися на поля та дерев’яні будиночки. Нам ніхто не розповідав про минувшину замку, проте запам’яталося незвичне відчуття величі цих руїн.

Ще одна історія трапилася зі мною вже в армії , 1986 року. Ми були у зоні відчуження після Чорнобильської катастрофи. Біля нашого табору стояла стара двоповерхова будівля з червоної цегли — тут донедавна містилося училище з бібліотекою. І в приміщенні я випадково натрапив на книжку «Чорний замок Ольшанський» Володимира Короткевича, Повна назва твору — «Чорний замок Ольшанський. Дике полювання короля Стаха», українською книжка вийшла 1984 року в перекладі Карла Скрипченка. почав читати і з цієї миті буквально захворів на історію Білорусі , Великого князівства Литовського та Речі Посполитої Обох Народів.

Гродно. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди , 1860–1877

У 2000-х роках в інтернеті мені дедалі частіше почали траплятися малюнки та акварелі з краєвидами ХІХ століття роботи Наполеона Орди — відомого композитора і художника , який народився на території сучасної Білорусі. З’явилися публікації, присвячені його творчій спадщині, а 2012 року вийшов солідний альбом із репродукціями його робіт — «Шлях да Бацькаўшчыны» Леоніда Нестерчука. Я запалився ідеєю побувати в місцинах, зображених на його малюнках, і порівняти краєвид, що був там півтора століття тому, з тим, який є зараз. Так 2016 року в мене визріла концепція фотопроєкту.

Мірський замок. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди , 1864–1867

Художник та його творчість

Наполеон Орда народився вже після розподілів Речі Посполитої , 1807 року, в селі Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії, у родині маршалка Кобринського повіту, Маршалок — глава зборів шляхти (сейміків) у повіті, найменшій адміністративній одиниці Речі Посполитої. представника давнього татарського роду. Здобувши хорошу освіту в батьківському домі та Свіслоцькій гімназії , він вступив до Віленського університету. Під час навчання входив до таємного студентського товариства «Зоряни», за що його разом із Адамом Міцкевичем , Іґнацієм Домейком, Яном Чечотом арештували. Понад рік Орда відсидів у Віленській в’язниці. Згодом, у 1831–1834 роках, Наполеон Орда брав активну участь у національно-визвольному повстанні проти влади Російської імперії, був командиром партизанського загону. Повстання придушили, проте Орді вдалося уникнути заслання й емігрувати до Європи. Там він долучився до діяльності Великої еміграції, але передусім зосередився на творчості: музиці й живописі. Серед знайомих Орди в ті роки були Шопен , Ліст, Россіні, Верді, Берліоз, Бальзак, Стендаль…

Столп’є. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди , 1882–1883

1856 року Олександр II оголосив амністію учасників Листопадового повстання й Орда повернувся на батьківщину , де працював домашнім вчителем музики і продовжував займатися живописом. Митець поставив перед собою складне завдання — увіковічнити з натури образи вітчизни, колишньої Речі Посполитої.

Наполеон Орда у листі Іґнацію Домейку

Після повернення мені спала на думку щаслива ідея відвідати нашу провінцію , таку дорогу серцю й водночас так малознайому нашим краянам. Мандруючи з олівцем у руці, намалювати залишки нашої колишньої слави та цивілізації.

Цєханув. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди , 1882–1883

У результаті мандрів Орди постала майже тисяча малюнків місцин , які сьогодні розташовані на території України, Білорусі, Польщі, Литви й Латвії. У співпраці з варшавським літографом Алоїзієм Місєровичем майстерня літографії Максиміліяна Фаянса надрукувала вісім альбомів під загальною назвою «Альбом історичних краєвидів Польщі, присвячений одноплемінникам, намальований з натури Наполеоном Ордою» (Album Widoków Historycznych Polski poświęcony Rodakom zrysowany z natury przez Napoleona Ordę).

Новогрудок , руїни замку й прафіяльний костел. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди, 1876

Тоді й зараз

Відтоді минуло вже близько 150 років. У Російській імперії відбулася революції , на мапі Європи з’явилися незалежні Польща, Литва, Латвія, свою суверенність проголосили Білорусь та Україна. Дві світові війни завдали величезних руйнувань , укотре змінивши кордони різних країн. Усе це, звичайно, позначилося і на вигляді місць, зображених на малюнках Наполеона Орди.

Яновець. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди , не пізніше ніж 1883

Коли порівнювати старі малюнки із сучасними краєвидами , стає очевидно, наскільки ці зміни часто непоправні: десь від старовинної споруди не залишилося каменя на камені, десь лежать одні руїни, а десь історичні об’єкти занепадають… Але окремі пам’ятки архітектури не тільки збереглися, а й відреставровані, — вони дають відчуття безперервності історії й викликають вдячність до людей, які зуміли зберегти цю красу.

Варшава. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди , 1882–1883

Надихнувшись роботами Наполеона Орди , я намагаюся своїми фотографіями зафіксувати сучасний вигляд цих місць, але, крім того, прагну створити візуальне відчуття плину часу або ж застиглу історію. Іноді вдається буквально побачити зв’язок між старим та новим і передати його на світлинах. Іноді в кадр у потрібному місці несподівано потрапляють випадкові люди або на абсолютно чистому небі раптом з’являється хмаринка, що змінює всю композицію — такі моменти мене надихають.

Несвіж. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди , 1875–1876

Чому фотографії чорно-білі? З кількох причин. По-перше , у сучасному пейзажі часто присутнє візуальне сміття — яскраві утилітарні або просто потворні об’єкти, непоєднувальні кольори. Монохромне фото все згладжує, примирює. По-друге, чорно-біла фотографія асоціюється з історичною, а мені важливо передати відчуття присутності історії в кадрі. По-третє, кольорова репродукція малюнка Наполеона Орди, розміщена поруч із чорно-білою фотографією більшого формату, набуває рівнозначного з нею вигляду.

Снов. Фото: Дзмітрий Бурдика / Малюнок Наполеона Орди , 1864–1876

Процес виглядає таким чином. Я вибираю ціль поїздки , на ґуґл-мапах знаходжу об’єкт і визначаю, з якої пункту його малював Орда. При цьому я враховую, в яку пору року та в який час дня краще фотографувати, а перед виїздом перевіряю прогноз погоди. Під час зйомок використовую фотокамеру Pentax 645N, чорно-білу плівку Fujifilm Neopan Acros 100 (середній формат кадру дозволяє легко масштабувати зображення без втрати якості та деталей), нейтрально-сірі та кольорові фільтри та, звичайно, штатив. Найчастіше я знімаю з тривалою витримкою (від 1 до 16 хвилин), іноді вдаюсь до мультиекспозиції. Потім — проявлення плівки, сканування, обробка отриманого файлу в графічному редакторі. І, нарешті, друк Giclée print на високоякісному фотопапері великого формату. Все це дає змогу досягти потрібного мені художнього ефекту без втрати документальної точності зображення.

Краків. Фото: Дзмітрий Бурдика / Літографія Алоізія Місєровича за малюнком Наполеона Орди , 1880

У моєму доробку вже є 40 робіт , зроблених у Білорусі та Польщі. Я планую продовжити серію, у тому числі в Україні та Литві, хоча, звісно, через нинішні труднощі із перетином кордонів та великі видатки на проєкт це навряд чи відбудеться швидко. А поки що я створив ґуґл-мапу , на якій відмічено практично всі місця в Білорусі, намальовані Наполеоном Ордою (Україна, Польща й Литва ще в процесі). Кожен охочий може прокласти свій маршрут подорожі та самостійно порівняти історичні краєвиди із сучасними.

Переклала Ірена Шевченко